Туристично-рекреаційний комплекс України: регіональні та екологічні особливості функціонування

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України 

 

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

 

Курсова робота

на тему

«Туристично-рекреаційний комплекс України: регіональні та екологічні особливості функціонування»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність вибраної мною теми є  високою, оскільки рекреаційно-туристичний комплекс є невід'ємною складовою соціальної сфери господарського комплексу будь-якої сучасної країни світу. Розвиток санаторно-курортної та оздоровчої галузі істотно впливає на такі сектори економіки як транспорт, торгівля, зв’язок, виробництво товарів широкого вжитку і є одним із перспективних напрямів структурної перебудови економіки.

Тому, дослідження та вивчення даної  теми, на мій погляд, є досить корисним для підвищення загального рівня  обізнаності в системі функціонування соціальної сфери економіки в України.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення особливостей розвитку та розміщення рекреаційно-туристичного комплексу України, поглиблення  знань студента в області дисципліни РПС.

Об’єктом написання в даній  курсовій роботі є розміщення рекреації України, просторово-територіальна організація її рекреаційно-туристичного комплексу.

Предметом в курсовій роботі є розвиток та розміщення рекреаційно-туристичного комплексу України. Зокрема –  характеристика основних факторів розвитку комплексу, показників його розвитку, територіального розміщення, показників рівня забезпеченості населення послугами комплексу, визначення проблем та напрямів розвитку комплексу.

При розкритті теми були використані  наступні методи:

• статистичний
• порівняльний
• картографічний
• аналітичний

Дана тема має велике значення для  підготовки майбутнього спеціаліста  у сфері економічної діяльності, тому що її дослідження формує відповідні навички і здібності у аналізі  впливу ряду факторів на розміщення об’єктів господарського комплексу.

 

1. Сутність, значення та фактори формування туристично- рекреаційного  комплексу України

 

Рекреаційно-туристичний  комплекс – це складова соціальної сфери господарського комплексу  країни, функцією якої є надання  рекреаційних послуг в обсязі і межах, не заборонених діючим законодавством України.

Сьогодні  розвиток  туризму  набуває  особливого значення.  Адже  туризм  це  одна  з  форм   раціонального  використання  вільного  часу,  проведення дозвілля, задоволення   пізнавальних  інтересів,  оздоровлення  та  лікування населення. Вона    стала   можливим  засобом  вивчення  історії  рідного  краю, залучення широких   верств   населення   до пізнання     тієї      історико-культурної     спадщини,  яку   залишили  нам   попередні   покоління.

За   прогнозами   експертів,  саме  ця  галузь   стає   рушієм   світової економіки  у XXI столітті.       

Можливості  України   приваблюють   дедалі  більше   туристів,  у  томі числі і іноземних. Все це   робить  туризм  одним  із   важливих   чинників виходу економіки     країни    з     кризи,     стабільного    і  динамічного  збільшення   надходжень  до  бюджету,  позитивного  впливу   на  стан   справ  у  багатьох   галузях  народного   господарства.

Туризм   належить   до   найстаріших  видів   економічної   діяльності,  адже  потреба  в  лікуванні   і  оздоровленні  , а  також   цікавість  до  нового ,  ознайомлення  із  звичаями,  традиціями, та   визначними   місцевостями  інших   народів   закладено  в  генетичних   особливостях   людини. Перші   згадки   про туризм  України   стосуються   V століття   до   нашої ери ( у творах  Геродота,  згодом   Стратона , Птоломея   та  інших древньогрецьких та  римських   авторів).                          

Проте  як   наука   туризм    починає   розвиватися   на  наших   землях   на  початку XIX  століття, коли  вперше   були   описані   на  науковому   рівні   рекреаційно-туристичні   ресурси   Криму та  Карпат.

Як  масове   явище,  туристична   діяльність   починає   виступати   після  другої   світової  війни.  Основним   стимулом    для  такого   якісного   кроку  -  розвиток  комунікацій,  зростання  матеріального  рівня  населення,  збільшення   вільного   часу,  підвищення   освітнього  рівня, розвиток  радіо,  телебачення.

Рекреаційно-туристичний комплекс виконує рекреаційні функції, які мають глибокий соціально-економічний зміст, сильний регенеративний вплив на суспільство. Адже це здоров’я, а здоров’я – це багатство.

Рекреаційно-туристичний  комплекс та туризм став великим виробником валового світового продукту. Якщо 52 роки тому, в 1950 році було здійснено 25 млн. міжнародних туристичних поїздок і в бюджет держав надійшло 2,5 млрд. доларів прибутку, то в 2008 році ці цифри відповідно становили 500 млн. і 304 млрд. Жодна інша галузь не працює так стабільно і динамічно. 

З економічної точки  зору особливість рекреаційно-туристичного комплексу туризму полягає в  тому, що він породжує нову форму  споживчого попиту. Цей попит стосується не лише продукту, а й цілого комплексу  товарів та послуг.

Рекреаційно-туристичний  комплекс позитивно впливає на процес диверсифікації економіки, оскільки надає  певний обсяг робіт для суміжних галузей системи господарства, які  безпосередньо беруть участь в обслуговуванні відпочиваючих та хворих.

Таким чином, соціальне значення рекреаційно-туристичного комплексу полягає у забезпеченні відновлення життєвих сил людини, раціонального використовування вільного часу.

Отже, зважаючи на вище перераховані функції які виконує рекреаційно-туристичний  комплекс, можна сказати, що він має велике значення і для економіки країни в цілому і для кожної людини індивідуально, тому його внесок в життя України важко переоцінити.

Роль та значення санаторно-курортної  галузі визначається двома основними  параметрами:

• рівень участі санаторно-курортної галузі в структурі ВВП;
• питома вага санаторно-курортної галузі в структурі фінансування видатків державного бюджету на лікувально-оздоровчий розвиток.

Нижче подано рис. 1, на якій відображено динаміку рівня участі рекреаційно-туристичного комплексу в загальному обсязі створення ВВП в цілому та в структурі складових ВВП:

*Дані міністерства  фінансів: www.minfin.gov.ua

 

Як свідчать дані рис.1., питома вага послуг, наданих рекреаційно-туристичним комплексом у 2009 році, порівняно з вартістю, створеною іншими сферами економіки, є досить низькою. Так, в загальному ВВП рівень вартості наданих санаторно-курортних  у 2009 році склав 0,2%. Урівні проміжного споживання питома вага комплексу становила 0,45%, або у 2,25 рази більше, ніж у ВВП загальному. Це свідчить, що комплекс в цілому в більшій мірі є споживачем продукції інших галузей, аніж виробником доданої вартості., оскільки рівень комплексу в структурі доданої вартості склав 0,08%. Тобто, ми бачимо, що комплекс споживає продукції інших галузей у 1,8 рази більше, аніж сам створює певну додану вартість.[26] Таким чином, комплекс в основному має споживчу, а не виробничу орієнтацію, що пояснюється самою специфікою його функціонування. Річ в тім, що ціль комплексу – не створення доданої вартості, а трансформація спожитих ресурсів інших галузей у специфічну форму. Ця специфічна форма – це здоров’я людей.

Рис. 2. Структура бюджетного фінансування лікувально-оздоровчої сфери у 2009 році*

*Дані міністерства фінансів: www.minfin.gov.ua

 

Зважаючи на витратний характер діяльності галузі, доцільно проаналізувати питому вагу галузі в загальній структурі бюджетного фінансування на лікувально-оздоровчі цілі (Рис. 2).

Як свідчать дані діаграми, у 2009 році 56,8% із загального та 17,4 із спеціального фондів державного бюджету від загальної суми бюджетного фінансування лікувально-оздоровчої сфери було спрямовано саме на розвиток рекреаційно-туристичного комплексу. Загальний фонд державного бюджету включає в себе лише перехідні видатки (видатки, обсяг та рівень яких є запланованим на наступний бюджетний рік, і зміна яких є можливою лише у період наступного бюджетного читання; дані статті державних видатків є стабільними у мають цілеспрямований характер фінансування, тобто їх виконання є гарантованим основним фінансовим документом і законом – Державним бюджетом). З вищесказаного випливає, що високий рівень фінансування комплексу саме в структурі загального фонду держбюджету свідчить про високу пріоритетність розвитку галузі в системі державного регулювання економіки соціальної сфери в Україні.

Необхідно підкреслити, що розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є не лише видатковим, а здатен також до генерування  і дохідної частини місцевих бюджетів (рис. 3):

Рис.3

Динаміка надходжень у загальний фонд місцевих бюджетів за період курортного сезону  млн. грн.*

*Дані міністерства фінансів: www.minfin.gov.ua

Розкриваючи зміст даного питання, необхідно відмітити, що розвиток туристичного комплексу України  має свою специфіку, яка зумовлена дією наступних груп факторів: соціально-політичні, соціально-економічні, природні.

Найбільшу питому вагу слід віддати  соціально-політичній групі факторів, оскільки значний рівень централізації управління на макро- та мікрорівнях господарської системи України привів до значного ступеня залежності розвитку національної економіки від політичного курсу уряду країни.

Санаторно – курортна галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери України. Пріоритетний напрямок розвитку в’їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в країні, створення додаткових робочих місць, поповнення дохідної частини місцевих бюджетів. Важливими факторами розвитку санаторно-курортної та туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал України.

 

2. Характеристика структури туристично-рекреаційного комплексу України

 

Україна є всім відомою  країною, в якій збереглися в значній  мірі ще порядки радянських часів, що визначає значний ступінь її відособленості від Європейських держав.

Все вищенаведене призвело до того, що в загальній структурі  туристичної діяльності в основному  в України переважає внутрішній туризм, і слабко розвиненим є міжнародний (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка структури туризму України за напрямками, % [28]

 

Як свідчать дані рис. 4, у 2009 році структура туризму України за напрямками стала більш відкритою порівняно з 2000-м роком: питома вага туристів які приїздять або від'їжджають до інших країн в загальній кількості туристичних потоків України зросла з 53% до 64%. Дана тенденція є позитивним моментом у розвитку туристичного комплексу України, однак все ж таки вона свідчить про те, що туристична сфера країни (так само як і господарська) є низько інтегрованими у міжнародний економічний простір.

Якщо проаналізувати фактори, які вплинули на зрушення у  динаміці туристичних потоків (табл. 1), то можна сказати, що в цілому зростання чисельності зовнішнього туристичного потоку (чисельність туристів що відвідали країну + чисельність, які виїхали) у 2009 році порівняно з 2000 роком відбувалося в основному за рахунок Польщі, країн СНД, в тому числі і Росії.

Таблиця 1

Динаміка географічної структури чисельності зовнішнього  туристичного потоку України [28]

Регіони	Чисельність зовнішнього туристичного потоку , тис.чол
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Польща	80,2	120,2	160,0	176,2	207,9	235,3	269,9	301,0	325,3
Росія	56,4	84,6	112,5	123,9	146,2	165,4	189,8	211,7	90,1
інші країни СНД	49,3	73,9	98,3	108,3	127,8	144,6	165,9	185,0	253,7
Країни Західної Європи	4,1	6,1	8,2	9,0	10,6	12,0	13,8	15,4	6,8
Країни Центрально-Східної  Європи	11,7	17,5	23,3	25,7	30,3	34,3	39,4	43,9	28,4
США	0,42	0,6	0,8	0,9	1,1	1,2	1,4	1,6	3,5
інші	6,3	9,4	12,6	13,8	16,3	18,5	21,2	23,6	34,1
Всього	208,4	312,5	415,7	457,8	540,3	611,4	701,5	782,3	741,9