Сутність та класифікація екскурсій

      Ефективність екскурсії залежить від того, наскільки зрозуміло висловлюється матеріал, наскільки він за своїм змістом доступний для даної аудиторії. Матеріал повинен висловлюватися з урахуванням підготовленості аудиторії, її загальноосвітнього рівня, життєвого досвіду.

      Переконливість  екскурсійного матеріалу забезпечується також: відбором найбільш важливих фактів, що розкривають тему; використанням  переконливих порівнянь; умілим підбором доказів; посиланнями на авторитетні  джерела, спогади учасників і  очевидців подій; демонстрацією фотографій, копій справжніх документів, карт, схем.

      Для кожної екскурсії характерний довірчий тон повідомлення знань. Припущення, версії, варіанти не повинні підміняти  головного – розкриття теми на основі наукових даних. Полемічні тенденції завдають шкоди сприйняттю екскурсійного матеріалу. Історик мистецтв А.В. Бакушинський, розробляючи методику музейних екскурсій, висловлюється проти внесення в екскурсії критико-полемічних тенденцій. Такий прийом дуже рідко досягає мети, розпилюючи сили і увагу екскурсантів [1].

      Головна вимога до екскурсії – істинність, достовірність фактів, що повідомляються екскурсантам. Саме це приковує увагу  до теми, служить основою для її сприйняття [1].

      Функція інформації. Екскурсія відповідно до своєї теми містить інформацію по конкретному розділу знань: про досягнення історичної науки, медицини, біології; про відкриття археологів; винаходах, досягненнях в господарському і культурному будівництві. Від таких важливих засобів інформації, як газета, радіо, телебачення, лекція, екскурсію відрізняє вища наочність. Значна частина інформації на екскурсії підтверджується показом об'єктів. Наявність інформації в екскурсіях не означає, що екскурсовод повинен, відступаючи від теми, робити повідомлення про останні події міжнародного життя. Основою для проведення екскурсії є затверджений текст. Не слід доповнювати зміст тематичної екскурсії матеріалами з уранішніх радіопередач або свіжих номерів газет, якщо не йдеться про повідомлення надзвичайної важливості.

      Функція організації культурного дозвілля. Під дозвіллям мається на увазі та частина неробочого часу, яка залишається у розпорядженні людини після робочого дня. Цей вільний час в межах доби, тижні, роки людина витрачає на свій розсуд на активну творчу або суспільну діяльність, навчання без відриву від виробництва, любительські заняття, спілкування з друзями.

      Екскурсію відносять до тієї групи занять, яка визначається терміном "навчання і самоосвіта". Будучи формою культурного  дозвілля, екскурсія забезпечує задоволення  і формування духовних потреб людини. Вже в 20-і роки учені-екскурсіоністи приходять до думки про те, що екскурсія не відпочинок, а розумова праця, що вимагає від екскурсантів більшої напруги, ніж звичайна прогулянка по місту. Системність знань, що повідомляються в екскурсії, її привабливість у зв'язку з наявністю елементу "подорожності", можливість вибору відповідно до своїх інтересів – все це робить екскурсію популярним заняттям для людей.

      Екскурсія займає важливе місце у ряді форм навчання без відриву від роботи. Помітно зростає роль екскурсії в організації культурного дозвілля там, де екскурсійні установи і музеї перейшли від епізодичних заходів до заходів щодо циклів. Екскурсійний цикл ставить завданням дати екскурсантам систему знань (наприклад, по історії рідного міста, про пам'ятники культури і історії, розташованих на його території). У крупних культурних центрах це завдання може бути звужене. Тут цикл з 5-6 екскурсій присвячується показу, наприклад, історичних пам'ятників.

      Екскурсія у функції розширення культурно-технічного кругозору. Кожна екскурсія сприяє розширенню кругозору людини. Її учасники одержують знання по історії, у області мистецтва, архітектури, літератури, економіки. Нерідко екскурсія конкретизує знання екскурсантів, допомагає їм побачити те, що вони знали за письмовими джерелами, з шкільних програм, з лекцій.

      Екскурсія – це синтез декількох форм культурно-виховної роботи. У неї в якості тематично  вбудованих і методично виправданих  частин можуть бути включені: а) фрагменти  з художніх фільмів, науково-популярний або хронікально-документальний фільм цілком; б) виступи учасників або очевидців подій, ветеранів війни (1941-1945 рр.) в екскурсіях на військово-патріотичні теми; в) зустріч з керівниками промислових або сільськогосподарських підприємств, інженерно-технічними працівниками, передовими робітниками в екскурсіях на виробничі теми; г) прослуховування музичних творів, присвячених життю і творчості композиторів, артистів, музикантів; д) прослуховування виступів державних і громадських діячів в звукозаписі, в екскурсіях на історичні і історико-революційні теми [7].

      Функція формування інтересів людини. Завдання екскурсії – повідомити знання аудиторії  і викликати інтерес у людей  до конкретної галузі знань. Побувавши  на літературній екскурсії, її учасники виявляють надалі цікавість до конкретного письменника. Учасники таких екскурсій надалі читають літературу по образотворчому мистецтву, літературній творчості, відвідують музеї, інші екскурсії. Екскурсія для багатьох стає початком роботи по самоосвіті.

      Кожна конкретна екскурсія може виконувати одночасно декілька функцій. Це залежить від того, з якою групою екскурсантів вона проводиться. Для дітей і молоді екскурсія – це функція розширення культурно-технічного кругозору; для підлітків, що вибирають професію, – функція формування інтересів; для іноземних туристів – функція інформації і т.д.

      2.2. Ознаки екскурсії

      Ознакою називають те, що робить схожим між  собою або відрізняє один від  одного предмети і явища. Маються  на увазі істотні ознаки, тобто  ті, без яких предмет, явища, форма культурно-освітньої роботи не можуть існувати. "Істотні ознаки предмету – це група ознак предмету, кожний з яких, окремо взятий, необхідний, а всі разом достатні, щоб з їх допомогою можна було відрізнити даний предмет від всіх інших".

      Екскурсія, як і інші форми культурно-освітньої  роботи (лекція, тематичний вечір, усний  журнал, читацька конференція), має  свої особливості в організації  і методиці проведення. Її ознаки говорять про схожість з іншими формами  чи ж підкреслюють її корінну відмінність від них.

      Загальними  ознаками для всіх екскурсій є:

      1. Протяжність за часом проведення  від однієї академічної години (45 мін) до однієї доби.

      2. Наявність екскурсантів (групи або  індивідуалів).

      3. Наявність екскурсовода, провідного  екскурсію.

      4. Наочність, зорове сприйняття, показ екскурсійних об'єктів на місці їх розташування.

      5. Пересування учасників екскурсії  по наперед складеному маршруту.

      6. Цілеспрямованість показу об'єктів,  наявність певної теми.

      7. Активна діяльність учасників  (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів) [7].

      Відсутність хоч би однієї з названих вище семи ознак позбавляє права називати захід, що проводиться, екскурсією.

      Крім  цих загальних ознак у кожного  виду екскурсій є свої специфічні ознаки:

• у автобусних – обов'язковий вихід з автобуса для огляду пам'ятників;
• у музейних – знайомство з матеріалами, розташованими на стендах;
• у виробничих – демонстрація діючих об'єктів (верстатів, агрегатів, механізмів).

      Значення  ознак екскурсії полягає в  тому, що їх правильне розуміння  не дозволяє помилково тлумачити суть екскурсії.

      Позбавлені  необхідних ознак ті заходи, які  можуть бути позначені загальним  терміном – "гідізм" – безсистемний огляд визначних місць, пам'ятників  історії і культури. Гідізм слід розглядати як негативне явище, результат несерйозного підходу до підготовки і проведення екскурсії. Екскурсія і збіглий огляд об'єктів за допомогою гіда – це різні поняття. Гідізм турбував учених-екскурсіоністів ще на зорі розвитку екскурсійної справи.

      Образ гіда знайшов відображення в літературі, листах і мемуарах мандрівників. Про один з таких описів говорить учений-екскурсіоніст М.П. Анциферов: "Портрет гіда змальований випадковими штрихами, але образ вийшов цілком закінчений. Тут і самовдоволення ученості, і посилання на джерела, і глибокодумні зітхання, і перескакування з одного предмету на іншій без жодного зв'язку. Так було за старих часів, так залишиться і тепер, де немає правильно поставлених екскурсій". Учений приходить до висновку, що гідізм – злий ворог екскурсійної справи. Це питання турбувало екскурсійних працівників і учених не тільки в 20-і роки. Про його важливість немало говорили і писали у наш час. Приведемо одне з свідчень: "Тільки розкриття теми на зорових об'єктах можна вважати екскурсією, на відміну від показу об'єктів у порядку їх появи перед очима екскурсанта, так званого "гідізма". Гід лише "коментує" об'єкти екскурсії" [7].

      Таким чином, широке коло об'єктів показу, багатопланова тематика, розробленість  методики ведення екскурсій, професійна майстерність екскурсоводів дозволяють екскурсії виконувати певні функції, кожна з яких грає велику роль у  вихованні і освіті людини.

      Будь-яка форма культурно-освітньої роботи має свої відмітні ознаки. Основна ознака екскурсії – висока ступінь наочності. Важливі і інші ознаки. Вони неоднакові для різних екскурсій (автобусних і пішохідних, виробничих і музейних). Слід, проте, мати на увазі, що перераховані вище ознаки обов'язкові для будь-якої екскурсії.

      2.3. Екскурсійний метод  пізнання

      У практиці використовується немало різних методів пізнання: індуктивний, дедуктивний, аналітичний, синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту та ін. Всі ці методи в тій чи іншій мірі використовуються при проведенні екскурсій.

      Термін "метод" має декілька значень: 1) підхід до дійсності, явищ природи  і суспільства; 2) система прийомів теоретичного дослідження, практичного  досягнення поставленої мети, цілеспрямованого проведення певної роботи; 3) засіб пізнання, спосіб відтворення в мисленні предмету, що вивчається, побудови і обґрунтування системи знань; 4) спосіб або образ практичних дій.

      Метод в логіці визначається як сукупність зовнішніх, по відношенню до матеріалу, суб'єктивних правил і способів дослідження, вивчення конкретних об'єктів і впорядкування одержаного ряду думок.

      Поняття "метод" ширше, ніж поняття "спосіб" і "прийом". У простому вигляді  кожен прийом є як би частинкою методу.

      В процесі педагогічної і культурно-виховної діяльності метод є основою отримання  нових знань і формування етичних  якостей людини. Метод для діяльності не може бути вибраний довільно. Головна  вимога до методу – він повинен  забезпечити досягнення мети з найбільшою ефективністю і найменшими витратами ресурсів.

      У екскурсіях до числа таких ресурсів входить словесний матеріал (розповідь), демонстровані об'єкти (показ), транспортні  засоби, робочий час екскурсовода.

      За  своїм значенням і сферам застосування всі методи, використовувані в діяльності людини, можуть бути розділені на чотири категорії:

      А. Діалектико-матеріалістичний метод, який є основою будь-якого пізнавального  процесу, незалежно від сфери, де відбувається дослідження. Діалектика є методом пояснення процесів розвитку, загальних зв'язків природи, переходів, що відбуваються в природі, від однієї області дослідження до іншої.

      Б. Загальні, формально-логічні методи, які служать основою для багатьох наук, – аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення і абстрагування, аналогії та ін. [7]

      Загальним методом є формальна логіка –  метод, використовуваний для відшукання нових результатів, переходу від  відомого до невідомого. Загальні методи, їх елементи використовуються при проведенні екскурсій.

      На  дії методів аналізу і синтезу  побудований екскурсійний аналіз. Не менш активно в екскурсійній методиці використовується метод аналогії. Застосовуючи аналогію в показі і розповіді, екскурсовод  звертає увагу групи на схожість і відмінність пам'ятників, на єдність часу різних дій і місця, де розташовані об'єкти.