Таблиця 1.1

      Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудованим на наперед підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташовані в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д.

      Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця – екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядкований завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаної з цим об'єктом. Йому небайдуже, що побачить екскурсант, як він зрозуміє і сприйме побачене і почуте. Він своїми поясненнями підводить екскурсантів до необхідних висновків і оцінок, добиваючись тим самим потрібної ефективності заходу.

      У короткій формі суть екскурсії можна  визначити так: екскурсія – сума знань, в специфічній формі людей, що повідомляються групі, і певна система дій по їх передачі.

      1.2. Екскурсія як вид  діяльності

      Діяльність  є активністю людини, яка направлена на досягнення поставленої мети. Екскурсія – сума взаємопов'язаних і обумовлюючих одна одну дій. Ці дії різноманітні – пересування групи по маршруту, рух відносно об'єктів (їх обхід), спостереження пам'ятників, включених в маршрут, пояснення. Поради екскурсовода роблять дії екскурсантів осмисленими, цілеспрямованими.

      Дії в процесі екскурсії підрозділяються на дві частини: діяльність екскурсовода і діяльність екскурсантів.

      Діяльність  екскурсантів знаходить своє вираження в таких активних формах, як спостереження, вивчення, дослідження об'єктів.

      Діяльність  екскурсовода складається з ряду дій, головні з них – підготовка і проведення екскурсій. Екскурсія – специфічний вид діяльності фахівця-екскурсовода. Не можна визнати правильним твердження деяких методистів, що екскурсія, будучи роботою для екскурсовода, є відпочинком для екскурсантів. Практично участь в екскурсійному процесі – робота складна, а тому важка для обох сторін – екскурсовода і екскурсантів.

      1.3. Екскурсія як форма  спілкування

      У словниках української мови поняття "спілкування" розглядається як "взаємні стосунки, діловий дружній зв'язок". Ширше "спілкування" трактується у філософських словниках як одна з необхідних умов формування і розвитку суб'єктів (осіб), при якому відбувається обмін інформацією, уміннями і навичками.

      У практичній діяльності людини мають місце два види спілкування – пряме і непряме. Форми прямого спілкування – бесіда, лекція, урок в учбовому закладі, диспут, дискусія, мітинг, екскурсія та ін. В ході такого спілкування формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів, досягається взаєморозуміння, відбувається засвоєння інформації, зміцнюються взаємозв'язки.

      Непряме спілкування відбувається в ході читання газет, журналів, книг, слухання радіо, перегляду кінофільмів та ін. В процесі такого спілкування  відсутній зворотний зв'язок, який при прямому спілкуванні виражає себе в реакції суб'єкта на отримувану інформацію.

      Екскурсія як форма прямого спілкування  передбачає взаємозв'язок і взаємодію  суб'єктів (екскурсовода і екскурсантів) на основі їх спільної діяльності. Будучи специфічною формою спілкування, екскурсія дає можливість мільйонам людей одержати значний об'єм інформації, формує способи розумової діяльності. Спілкуючись з іншими учасниками заходу, екскурсант за допомогою наслідування і запозичення, співпереживання і ідентифікації засвоює людські емоції, відчуття, форми поведінки. В процесі спілкування досягаються необхідна організація і єдність дій індивідів, що входять до групи, здійснюється емоційне взаєморозуміння їх, формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів.

      Спілкування людей на екскурсії слід віднести до духовно-інформаційного типу спілкування, поєднання двох форм відносин між суб'єктами і об'єктами, а також відносин особових і групових [7].

      Знання  основ психології і педагогіки допомагає  екскурсоводу правильно організувати процес екскурсії. Практично спілкування є комунікативною фазою в діяльності екскурсовода.

      Правильно організоване спілкування екскурсовода і екскурсантів є основою такого педагогічного процесу, як екскурсія. Комунікативний компонент – важлива  частина професійної майстерності екскурсовода. Ефективність екскурсії визначається не тільки обширними знаннями екскурсовода по темі, умінням використовувати методику підношення цих знань аудиторії, але і здібностями в спілкуванні з екскурсантами, методистами і іншими працівниками екскурсійної установи, музею, з водієм автобуса. Важливу роль в спілкуванні з аудиторією грають такі якості, як запобігливість, уміння вести нормальний діалог.

      Методисти екскурсійних установ надають велике значення ролі екскурсовода в ході проведення екскурсії. У цій справі можна побачити досягнення і прорахунки. Прагнучи підвищити активність екскурсантів, екскурсовод використовує різні варіанти. Роблячи більш просторовою розповідь, вона мимоволі перетворюється на лектора, зводить роль екскурсовода до пасивного сприйняття побаченого і почутого. Ефективніший варіант, коли екскурсовод, роблячи конкретні пояснення, направляє увагу групи, викликає питання у екскурсантів, примушує їх роздумувати, зіставляти, підводить до оцінок і висновків. І третій варіант – це коли екскурсовод є як би диригентом групи. Він організує демонстрацію об'єктів, забезпечує чіткий порядок їх спостереження. Так відбувається тому, що екскурсанти зайняті активним сприйняттям побаченого. Питання у них з'являються після того, як будуть осмислені одержані враження. Подібний варіант проведення екскурсії можливий у висококваліфікованій і згуртованій групі.

      У практичній діяльності екскурсія розглядається  в декількох аспектах:

      а) як самостійна форма виховання і  навчання, як складова частина інших форм навчання і виховання;

      б) як форма роботи з масовою аудиторією і одна з форм навчання;

      в) як форма організації культурного  дозвілля, виховної роботи;

      г) як епізодичний (разовий) захід, частина  тематичного циклу, а також як один із ступенів пізнання;

      д) як форма поширення наукових знань, ідейного виховання;

      е) як захід по одному з напрямів виховання  – патріотичного, трудового, естетичного, а також як частина процесу  формування всебічно розвиненої особистості;

      з) як автономна форма культурно-освітньої роботи і як невід'ємна частина організованого туризму;

      и) як форма міжособового спілкування  екскурсовода з екскурсантами, екскурсантів один з одним і як форма спілкування  екскурсантів з об'єктами [7].

      Правильніше уявлення про екскурсію дає поєднання декількох аспектів. Розгляд же будь-якої конкретної екскурсії, того або іншого виду екскурсії в одному з названих аспектів не дасть можливості для виявлення її суті.

      На  всьому протязі розвитку екскурсійної справи учені і практики-екскурсіоністи, намагаючись осмислити значення екскурсій, їх місце у вихованні людини, багато писали про їх зміст, ефективність та ін. У цьому питанні автори так і не дійшли єдиної думки, але не можна їм відмовити в тому, що вони перебували на правильному шляху.

      Екскурсії можуть конкретизувати вже наявні знання, давати нові, розвивати уміння підходити до явищ з життя природу і людей, підсилювати інтерес до того, що вивчається і викликати переживання у області відчуттів.

      Тоді  як одні направляють екскурсію перш за все на те, щоб вона давала знання, інші прагнуть, щоб вона допомагала екскурсантам розвинути здатність і навички бачити витвори мистецтва, явища природи, події з різних областей життя людей.

      Розвиток  навичок – ще одна грань поняття "суть екскурсії".

Розділ  2. Функції і ознаки екскурсії

      2.1. Функції екскурсії

      Функція (як поняття) в перекладі з латинського  означає виконання, здійснення, виконання, круг діяльності, призначення, обов'язок, роль. Функція – це зовнішній  прояв якого-небудь об'єкту, форма  роботи установи, підприємства. Функціонувати – це означає діяти, працювати. Функції екскурсії розглядаються як її головні властивості.

      Функція наукової пропаганди. Екскурсія сприяє розповсюдженню політичних, філософських, наукових, художніх і інших поглядів, ідей і теорій. Виконуючи функцію пропаганди, кожна екскурсія повинна мати чітку спрямованість. У основу екскурсії покладені принципи пропаганди, науковість, ідейність, зв'язок з життям, дохідливість і переконливість. Ці принципи виражають суть пропаганди, дозволяють виділити в ній головне. Їх слід розглядати в сукупності, тобто У взаємному зв'язку один з одним.

      Принцип науковості. Важливою якістю екскурсії  як форми виховання і навчання є її науковий характер. Завдання екскурсії  – сприяти розповсюдженню наукових знань. Зміст екскурсії повинен висловлюватися відповідно до даних певного розділу сучасної науки, сприяти формуванню світогляду. Факти, події, теоретичні положення даються в науковому трактуванні, одержують освітлення з урахуванням досягнень тих галузей сучасної науки, до яких вони мають відношення. Факти і події повинні одержати об'єктивну наукову оцінку.

      Принцип ідейності. Ідея – це чіткий план дій  для досягнення поставленої мети. В. Даль розглядав ідею "як поняття  про річ, уявлення предмету, розумова уява".

      Ідейність необхідно розглядати як свідому  прихильність до певної системи ідей. Принципи ідейності означають об'єктивний підхід до змісту фактичного матеріалу  при підготовці екскурсії і переконаність  екскурсовода, що висловлює цей матеріал екскурсантам. Важливо, щоб кожна екскурсія була підготовлена з урахуванням цієї вимоги, щоб відповідно до нього були складені документи для екскурсії – тексти і методична розробка.

      Не  менш важливо, щоб екскурсовод будував  свою розповідь на науковій теорії, послідовно проявляв свою особисту ідейну переконаність. У розповіді екскурсовода, в аналізі об'єктів знаходить свій вираз не тільки ерудиція екскурсовода, але і тенденційність як об'єктивний прояв його активної життєвої позиції. Ідейний екскурсовод – це фахівець, який в своїй діяльності і у всіх своїх вчинках керується чіткими принципами [7].

      Зв'язок теорії з життям. Матеріал екскурсій  повинен бути пов'язаний з життям, дійсністю, практикою господарського і культурного будівництва, з  тими змінами, які відбуваються в  країні. Виклад фактичного матеріалу повинен супроводжуватися узагальненнями і висновками з урахуванням законів, які лежать в основі історичних і інших процесів.

      Певні труднощі з'являються при спробі пов'язати висловлюваний матеріал з сучасністю. Потрібно мати на увазі, що минуле і сьогодення в екскурсії, незалежно від освітлюваної теми, так чи інакше ув'язуються між собою.

      Матеріал, що характеризує сучасність в екскурсіях, знаходить відображення в трьох  аспектах: перший аспект – вся тема екскурсії цілком присвячена подіям сучасності ("Місто будується", "Генеральний план реконструкції міста у дії"); другий аспект – сучасності присвячена частина екскурсії, одна або декілька підтем. Ця форма характерна для оглядової екскурсії по місту, району ("Сімферополь – столиця Криму"). У екскурсії показується минуле (історія), сьогодення (сучасність) і майбутнє міста, району (перспектива). Показу сучасності відведена частина екскурсії. І, нарешті, третій аспект – екскурсія повністю присвячена показу історичних подій, пам'ятників історії. Зв'язок з сьогоднішнім днем знаходить вираження в тому, що події минулого (деколи багатовікової давності) оцінюються з позиції сучасності, на основі досягнень науки. Коментарі і висновки враховують домінуючі точки зору сьогоднішнього дня.