Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційного господарства Київської області

Церква, пов'язану можливо з руїнами  давньої церкви, датується 1331 роком. У середині XVI ст. воєводою Ф. Пронським тут побудований замок. Стимулюючи заселення цього важливого опорного пункту боротьби з татарами, польські королі надають міщанам пільги, звільнивши їх від

податків. Натомість на них покладаються витрати  на утримання замку і обов'язок польової варти. В 1589 р. місто здобуло Магдебурзьке право. 

В період Паліївщини Біла Церква була фактично другою столицею Гетьманщини (1704-1711). У 1706 р. І. Мазепою та К. Мокієвським  тут закладено Миколаївську церкву, що збереглася до наших часів.

32

У 1774 р. Біла Церква була подарована королем  Станіславом Августом Понятовським коронному гетьману Польщі Ф. Браницькому. В 1793-99 pp. Олександра Браницька на місці  діброви на лівому березі р. Рось заклала  ландшафтний парк, який здобув назву "Олександрія". Він створений за проектом і під безпосереднім керівництвом італійця Д. Ботані. В паркових композиціях природні пейзажі органічно поєднуються з архітектурними спорудами -павільйонами, альтанками, колонадами, містками, побудованими в романтичному стилі. Деякі з них зберег чся до наших днів. Це - колонада "Відлуння", "колона чалі", водоспад "Руїни", а також інші численні ставки з водоспадами, каскадами і фонтанами. Флора парку представлена місцевими та екзотичними видами. 

На кошти  Браиицьких протягом XVIII-XIX сі споруджені зимовий і літній палаци, будинок дворліського зібрання, торговельні ряди (Гостиний двір із 85 крамницями), поштова станція, костьол Св. Іоанна Предтечі на Замковій горі (1789-1812), Преображенський собор (1833-1839), церква Св. Марії-Магдалини (1843). Все це приваблює туристів. 

Перша письмова згадка про Білогородку (колишній Білгород), володіння князя Володимира, датована 980 роком. Вона була однією з  найбільш укріплених фортець у руських  землях і входила до числа найбільших міст, перевищивши за чисельністю населення Чернігів, Переяслав, Рязань. Могутня фортеця, розміщена на підступах до столиці, не раз вирішувала

долю  Києва в битвах з ворогом. Після  татаро-монгольської навали втратила своє колишнє значення і перетворилася  на село. Від давнього Білгорода залишилось велике городище, що охороняється як археологічна пам'ятка. 

Васильків заснований Володимиром у 988 р. і  названий на честь Св. Василія. Першу  згадку про Василів містить літопис 996 р. у зв'язку з описом битви з 

33

печенігами, в якій князь Володимир зазнав поразки. Він дав обітницю побудувати церкву, якщо врятується. Через рік у Василеві була зведена Преображенська церква, яка, на жаль, не збереглася. В 1157 р. місто було перейменовано у зв'язку із зміною володаря, яким став син Юрія Долгорукого князь Василько. 

Історики  висловлюють припущення, що у Василькові народився Феодосій Печерський (бл. 1036-1074). У 1756-1758 pp. С. Ковнір спорудив у  місті Собор Св. Антонія і Феодосія. 

Вишгород  був одним із найбільших і найважливіших за своїм політико-економічним значенням міст Київської Русі. Він уперше згадується в літописах від 946 р. як "Ольжин град", резиденція київської княгині Ольги. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний називає Вишгород у ряду таких руських міст, як Київ, Чернігів, Новгород, Псков. У період між 946 і 1314 pp. літописи 38 разів згадують місто у зв'язку з різними політичними подіями. 

У Вишгороді  в 1054 р. помер Ярослав Мудрий, похований  у Борисоглібському соборі (пізніше  його прах був перенесений у Київ до Софійського собору).

До найстаріших  міст Київської області належить Переяслав-Хмельницький (до 1943 р. -Переяслав).Його назва вперше письмово зафіксована  в договорі

між Руссю  і Візантією від 907 р. Там він  згадується в числі трьох найбільших міст-фортець Київської держави. У ХІ-ХІІ ст. Переяслав був столицею великого князівства, що межувало на півночі і заході з Чернігівським і Київським князівствами, очолюваного в різний час Володимиром Мономахом, Юрієм Долгоруким. 

34

У ході археологічних розкопок на території міста виявлено Переяславський дитинець, оточений валами (висотою 17-18 і шириною - 18 м) і кріпосними ровами. Знайдено також залишки кількох церков (зокрема, храма Св. Михаїла), князівських палаців й помешкань простого люду. 

У XVII-XVIII ст. місто було центром Переяславського полку. В цей період (1646-1666 pp.) було збудовано церкву Св. Михаїла, що збереглася до наших днів. Споруджено також ансамбль Вознесенського монастиря, від якого уціліли Вознесенський собор (1695-1700), побудований на кошти І. Мазепи, колегіум (1753-1757) і дзвіниця (1760-і pp.). Збереглось також Борисоглібська церква, споруджена в 1839 р. В колегіумі, відкритому в Переяславі в 1738 p., викладав Г. Сковорода. В місто двічі приїздив Т. Шевченко, і в один із цих приїздів ним був написаний "Заповіт". 

У Переяславі-Хмельницькому  діє національний історико-етнографічний  заповідник, до складу якого входять  Музей народної архітектури і  побуту і Музей Трипільської культури (в с. Халеп'я). Функціонують також  історичний

і кілька меморіальних музеїв - Г.Сковороди, Т.Шевченка, Шолом Алейхема та ін.

Період  заснування і походження назви міста  Фастів не встановлено. Перша документальна  згадка про нього відноситься  до 1390 р. 

У XVI ст. Андрій Івашенцевич - Макаревич, що володів  фастівськими землями (головний його маєток був розташований у Макарові), заповів Фастів київському біскупу (римо-католицькому єпископу). Відтоді Фастів перетворився на офіцій-ну резиденцію єпископів. Тут було засновано католицьку друкарню, побудовано костьол. У місті діяли єзуїтський колегіум (1612 p.), монастир бернардинців (1638 p.). 

35

Внаслідок подій Визвольної війни і Руїни  містечко було спустошене. Відродження  в ньому економічного і політичного  життя наприкінці XVII ст. пов'язане  з ім'ям Семена Палія. 

Після Паліївщини місто знов спорожніло, і для заохочення переселенців польський уряд впровадив для них ряд пільг.

У місті  збереглись Покровська церква (1779-1781) і  Костьол (1903-1911). 

У селі Пархомівка в 1903-1906 pp. була споруджена Покровська церква, мозаїка якої виконана за ескізами М. Реріха. 
 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

3.1. Основні  види туризму в Київської області 

Міжнародний туризм і туризм взагалі відіграє велику роль у зміцненні миру в  усьому світі, поліпшенні порозуміння і дружби між народами, розширенні торгового, наукового та культурного співробітництва, встановленні добрих відносин між державами. Ознайомлення зі звичаями, побутом, культурою народу іншої країни, з її історією та історичними пам'ятками спонукає до

глибокого пізнання довкілля. Поєднання слів „відпочинок, оздоровлення + пізнання, враження" щонайкраще передає сучасний напрям у розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму.

Туризм  дає людям змогу не тільки ознайомитися з життям один одного, а й порівняти різні економічні системи. Поряд із зростанням туристських потоків до найрозвинутіших районів туризму, підвищується інтерес до нових і  

36

малоосвоєних  районів, незважаючи на високі транспортні  витрати і дещо обмежені можливості туристського сервісу. 

Київська  область у силу свого географічного  положення та особливостей історичного  розвитку має всі необхідні ресурси  для розвитку туризму. Сприятливі кліматичні умови, наявність численних водних об'єктів, а також джерел мінеральних вод, багатство культурно-історичних пам'яток визничають роль Київської області як важливого рекреаційного регіону.  

Для області  перспективними є   сімейний відпочинок,  пізнавальний

туризм. 

Столична  область є новим регіоном сільського зеленого туризму. розташування Київщини і помірному кліматичному поясі сприяє створенню комфортних умов як для літнього, так і для зимового відпочинку. В області розвинені народні промисли, туристичні маршрути, сільське господарство з виробництва екологічно чистої продукції. Береги Дніпра мало поступаються ландшафтами полонинам Прикарпаття, а джерела мінеральних вод конкурують за своїми цілющими якостями з кращими мінеральними водами України. 
 

3.2. Проблеми  і перспективи розвитку рекреаційного  господарства Київської області  

Унікальні і цінні можливості рекреаційної сфери регіону та розвинута мережа різнопрофільних лікувально-оздоровчих і санаторно-курортних закладів , які щороку готові прийняти 3,5 тис. осіб, є широковідомими не лише в Україні, а й за кордоном та країнах пострадянського простору. Велика

37

концентрація  санаторіїв,  пансіонатів, баз і  таборів відпочинку, в тому числі  дитячих, у таких районах як Броварський, Києво-Святошинський,  Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький. Великим попитом, у тому числі і за кордоном, користуються лікувально-оздоровчі заклади Боярки, Бучі, Ворзеля, Ірпеня, Миронівни.

На сьогодні в туристичній галузі спостерігаються  цілком позитивні тенденції щодо перспектив її розвитку. Нинішня інфраструктурна  сфера туризму і курортів характеризується інтенсивними процесами розбудови і модернізації мережі закладів розміщення туристів, різноманітних закладів розваг і відпочинку, спортивно-оздоровчих баз та ігрових майданчиків, місць масового відпочинку і культурних закладів. Лише у 2007 році на туристичному ринку з’явилось понад 20 нових туристичних підприємств та об’єктів інфраструктури, які пропонують широкий спектр різноманітних послуг як в’їзного, так і міжнародного туризму. Курортні і санаторно-профілактичні заклади області інтенсивно інвестують кошти в ремонти, модернізацію та переоснащення основного фонду. 

На сьогодні політика Київської облдержадміністрації в галузі туризму спрямована, в  першу чергу, на розробку і впровадження ефективних та дієвих методів і шляхів популяризації та просування туристичного продукту Київщини на національному і міжнародному ринках, зокрема, активізацію інформаційно-рекламної, презентаційної та виставкової діяльності, сприяння

підвищенню  конкурентноздатності туристичного продукту та якості туристичного сервісу в області, налагодження механізмів співпраці  державних органів влади із суб’єктами туристичної діяльності усіх форм власності, раціоналізацію використання і збереження туристично-рекреаційного та історико-культурного потенціалу, інтенсифікацію і насищення туристичних потоків у районах і містах регіону, організацію загальнодоступного і повноцінного відпочинку і оздоровлення населення,

38

створення сприятливого інвестиційного клімату, оптимізацію ефективності фінансування і кредитування її туристично-рекреаційної галузі. 

Щодо  перспективного розвитку природно-заповідного  фонду Київщини,  планується подальше надання статусу нових  заповідних територій та об’єктів загальнодержавного та місцевого значення, а саме:

1. Загальнодержавного  значення:

- створення  Національного природного парку  на базі Білоозерського мисливського  господарства спеціалізованого  лісогосподарського підприємства  „Регіон” загальною площею - 26,4 тис. га в адміністративних  межах Переяслав-Хмельницького району;

- створення  Національного природного парку на базі Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства загальною площею 30,6 тис. га, в адміністративних межах Вишгородського та Іванківського районів;

- створення  Національного природного парку  “Голосіївський” в адміністративних межах міста Києва та Київської області (Києво-Святошинський, Обухівський та частина Бориспільського районів) з включенням до його складу ландшафтних заказників місцевого значення “Заплавний” і “Обухівський” та ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Козинський”, а також о.Дикого, о. Безіменного, урочище “Домаха” та заплави р. Дніпро від о. Жукова до м. Українка Обухівського району;

- створення  Національного природного парку  „Трахтемирів” на базі Регіонального  ландшафтного парку „Трахтемирів” у Київській та Черкаській області;