Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційного господарства Київської області

Над створенням парку невтомно працювали садівники  й архітектори: Мюффо, Ботані, Станге, Бартецький, Вітт. Тут створювались високохудожні ландшафтні композиції з валунів і насипів, пречудові  канали, озера й стави, з’єднані системою шлюзів і водоспадів. Через канали були перекинуті містки. Парк закладений наприкінці ХVІІІ ст., особливо змінився завдяки зусиллям архітектора Августа Єнса. Він сформував в „Олександрії” живописні пейзажі, які і нині викликають захоплення: ділянка Клини, Ялинова, Липова і Каштанова алеї, пейзажі Діброви.  

На початку  ХІХ ст. „Олександрія” перетворилася  в один з найкращих пейзажних  парків на півдні Росії. У різний час  його відвідували імператори Олександр  І, Микола І та інші члени імператорської родини. Його краєвидами милувались Г. Державін, Т. Шевченко, О. Пушкін, А. Міцкевич, О. Бердяєв, Я. Бровинський, визначні політичні та культурні діячі. Колекція рослин парку складає понад 2000 видів, форм та гібридів. 
 
 

25

2.2.1. Заповідники  та заповідні урочища 

В Київській області налічується 154 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, загальна площа яких складає лише 2,9% від загальної площі області. За даними ж вчених-дослідників, для забезпечення екологічної рівноваги регіону необхідно не менше 10-15% заповідних територій.

Найвідомішими є: Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав", Державний історико-культурий заповідник та Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році». 

Націона́льний істо́рико-етнографі́чний запові́дник  «Перея́слав» — один з найбільших заповідників України. Площа заповідника — 3050 га. До його складу входять території міста Переяслава-Хмельницького, його околиць та Переяслав-Хмельницького району, навколо яких визначені охоронні зони.

Заповідник  «Переяслав» віднесено до сфери управління Міністерства культури і туризму України. Управління здійснює Державна служба з питань національної культурної спадщини.

У його складі 371 нерухома пам'ятка історії  й архітектури українського народу, 26 тематичних музеїв різних профілів: історичний, археологічні, літературні, етнографічні, технічні. 

Основний  музейний фонд заповідника складає 170848 одиниць зберігання. Серед них: унікальна археологічна колекція, колекція козацького періоду XVI - XVII ст. (1800 од.), колекції стародруків XVI - XVIII ст. (10 тис. од) 

Адміністрація заповідника розташована за адресою: Київська область. м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка, 8. Директор: Сікорський Михайло Іванович.

26

Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році».

Музей присвячений Київській стратегічній наступальній операції 1943 року. Підпорядкований управлінню культури Київської обласної державної адміністрації.

Розташований  на околиці села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Директор — Іван Петрович Вікован. 

Створений музей постановою Ради Народних Комісарів  України і ЦК ВКП(б) "Про створення  музею-заповідника «Поле битви  за Київ»" № 425 від 20 березня 1945 року. За час існування його відвідало  більше 10 мільйонів чоловік з 85 країн  світу. 

До історико-культурного комплексу входять:

- Заповідна територія площею 8 гектарів, де збережено 650 метрів ходів сполучення, бліндажі, командно-спостережні пункти командуючого 1- м Українським фронтом генерала армії Миколи Федоровича Ватутіна, командуючого 38-ю армією Кирила Семеновича Москаленка, члена військової Ради фронту генерал-лейтенанта Микити Сергійовича Хрущова,

командуючого 3-ю гвардійською танковою армією Павла  Семеновича Рибалка;

- Зразки бойової техніки часів війни;

- Пам'ятник-музей визволителям Києва;

- Діорама «Битва за Київ. Лютізький плацдарм 1943 рік.»

- меморіальний комплекс в центрі села Нові Петрівці;

- Музей-діорама площею 1100 метрів, в якому знаходяться експозиційні зали і експонується полотно діорами. 

Експозиція  музею розповідає про події осені 1943 року, форсування Дніпра і створення Лютізького плацдарму, хід Київської наступальної операції.

27

В фондах музею є археологічні, етнографічні, фалеристичні, нумізматичні збірки, вироби художнього промислу, твори живопису, скульптури, фото і документи часів Великої Вітчизняної війни.

В музеї  постійно створюються стаціонарні  та пересувні виставки.

На території  музею щороку відбувається ряд акцій  по вшануванню пам'яті героїв Битви  за Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів, прийняття присяги тощо. 
 

2.2.2. Пам’ятки природи та садово-паркового мистецтва  

Згурівський дендропарк.

Це пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, знаходиться у селищі міського типу Згурівка. Площа парку 309 га. Підпорядкований Березанському лісництву Переяслав-Хмельницького держлісгоспу. 

Згурівка  належала родині Вяземських. Проте  перейшла у власність роду Кочубеїв як посаг Софії Миколаївни (1798—1834), що вийшла заміж за Аркадія Васильовича  Кочубея (1790—1878). Аркадій Васильович Кочубей — 

учасник Франко-російської війни 1812 року, Київський віце-губернатор (1830—1837), Орловський губернатор (1830—1837), сенатор (з 1842 року), дійсний статський радник. Є дані , що саме він заснував у 1837 році парк у Згурівці. За його наказом садівник- швейцарець насадив навколо палацу

чудовий парк з рідкісних дерев, були встановлені  альтанки, а через ставки перекинуті містки. Від села садибу відгородили  ровом. 

За іншими даними, засновником парку у Згурівці був син Аркадія Васильовича — Петро Аркадійович Кочубей (1825—1892), дійсний статський радник (1881), таємний радник (1890), почесний член імператорської академії наук (1882). Можна припустити, що Аркадій

28

Васильович  створив невеличкий парк, а його син настільки розширив площу  насаджень, що потім саме його почали вважати творцем парку. 

Під час  останніх обстежень парку виявлено лише 41 вид деревних рослин. Два види — ялина колюча та верба біла — були представлені тільки своїми декоративними формами, перший —  сизою, другий — плакучою. Клен гостролистий та явір мали, крім типових рослин, ще й декоративні форми, відповідно Шведлера та пурпуроволисту. 12 видів хвойних (усі дерева) та 29 листяних (26 видів — дерева, 3 — кущі). 

У парку  зростають такі види хвойних: ялиці  біла і сибірська (діаметр до 56 см, в урочищі Червоноармійське І  вони дають самосів), модрина європейська та широколуската (до 72 см), ялини звичайна (до 84 см, висота до 30 м) та колюча сизої форми, сосни кодрова європейська (до 44 см, до 18 м), чорна (є рослина, штучно сформована так, що у неї три стовбури, загальний стовбур на висоті 0,9 м має діаметр 114 см, а на висоті 2 м діаметри окремих стовбурів становлять 56, 68 та 72 см) , Веймутова (до 68 см) та звичайна (до 72 см) , псевдотсуга Мензиса (до 72 см, до 30 м) і туя західна (до 40 см, до 24

м). Діаметр  стовбура найбільшого дуба звичайного — 172 см. Є старі дерева гіркокаштану (в алеї, у невеликій рядовій посадці на східному березі ставка та в групах серед інших насаджень), тополі чорної (до 130 см), ясена (до 120 см) і багатьох інших видів. 

В урочищі  Червоноармійське II до переважаючих видів належать дуб звичайний, ільмові, тополя чорна, клен гостролистий, сосна звичайна, робінія звичайна, ясен звичайний; в урочищі Червоноармійське І — клен гостролистий, сосна звичайна, робінія звичайна, дуб звичайний, береза повисла, вільха чорна, ільмові. 

29

Кагарлицький  парк.

Це  пам’ятка садово-паркового мистецтва площа його становить34,5 га

В 1793 р. Катерина II подарувала Кагарлицький маєток  із земельною площею навколо Кагарлика статс-секретареві а потім уже міністру юстиції Дмитру Прокоповичу Трощинському. Закладали парк за яром. пройшовши цією місцевістю видно стару діброву, яку і планував зберегти Трощинський хоча потім з’явилося багато інших молодихдерев. Трощинський хотів побудувати Ландшафтний парк вибрана місцевість цьому сприяла. Існують деякі твердження, що він був задуманий як модель земної кулі:ставок та острів на символізували океан і материк також були протока, затока і півострів, але я, крокуючи  по парку,  не помітив щось схожого на мініатюру, про те, що він був створений як ландшафтний парк свідчить багато факторів: насамперед місце положення парку, властивість плавних ліній доріжок. Пізніше коли парк перейшов Михайлу Івановичу Черткову військовому діячу. Він запросив у маєток польського садівника Бернгарда, для докорінної реконструкції парку.  На пагорбі встановили ротонду, доріжки вистелили цеглою, проклали водогін для поливу, посадили дерева і чагарники, завезені із Західної Європи та Америки. Вздовж алей стояли альтанки та понад 20

мармурових  скульптур, у т.ч. 17 всесвітньовідомих з міфології Стародавньої Греції. Але потім настали для парку не кращі часи. 

Найбільше зустрічається такі види дерев,як ясен та берест. Найстаріше дерево в Кагарлицькому парку 350 – річний дуб, але в сьогоднішні дні дуб, а

тим паче граб практично витіснили інші дерева і їх залишилось мало. З розповіді екскурсовода дізнався, що ті дуби, які садили на протязі 10 років із них прижилось тільки декілька. Із пам’яток часів побудування парку збереглись ковані ворота та альтанка. На території парку знаходиться Древньоруське городище XIст.Торчеськ, звідки і бере початок місто Кагарлик. Прямуючи через центральні ворота ті самі ковані ворота ручна

30

робота  неподалік від них будується  нова церква. На захід парку  знаходиться  меморіальний комплекс Великої Вітчизняної війни, пам’ятник невідомому солдату. ідучи до головної алеї зустрічаються молоді ялинки  та більш дорослі сосни та ялини по головній алеї ми йдемо до пагорбу з альтанкою. Сама альтанка привабливо виглядає на пагорбі вона була збудована в 1881 році, але її стан задовільний багато різних надписів сучасних на фарбу навіть не нашли кошти. Приємно вразило те, що хоч трохи турбуються  про птахів подекуди зустрічаються шпаківні. 
 

2.3. Історико-культурні ресурси 

Нинішня Київщина налічує біля 6000 пам’яток культурної спадщини, зокрема, 1194 пам'ятки різних епох-давніх поселень , городищ , могильників , курганів, змійових валів, місць битв та історичних подій, що входять до значних прошарків історії, які впродовж тисячоліть створювали підвалини сучасної цивілізації на території області. 2010 археологічних пам'яток області занесено до Реєстру нерухомих пам'яток, вісім міст області віднесено до міст Всеукраїнського історичного значення. Окремим рядком в переліку пам'яток

Київщини  вписані 24 пам’ятки національного значення, серед яких велика кількість культових споруд XVI-XIX ст., палаців, архітектурних споруд, парків, зокрема, білоцерківська "Олександрія" та багато інших.  

Впродовж  багатьох десятиріч в області  формувалась система музейних закладів, яка на сьогодні налічує 2 державних музеї-заповідники ("Битва за Київ в 1943 році" та Вишгородський історико-культурний), 15 державних музеїв з 17 філіями та 241 музейним закладом місцевого та відомчого підпорядкування, в тому числі, на громадських засадах. До кращих обласних музейних закладів по праву відносяться обласний археологічний музей

31

(с.Трипілля  – трипільська культура), Яготинський  історичний, що включає музей-садибу  народної художниці К.Білокур,  археологічний музей "Добранічівська  стоянка", Білоцерківський краєзнавчий музей та ціла низка музеїв-садиб визначних особистостей – І.Козловського, М.Островського, К.Стеценка, І.В.Задорожнього, Т.Шевченка, К.Паустовського, М.Вовчка, О.Корнійчука, А.Малишка та інших. Предметом особливої гордості області є Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав", що налічує 23 музея. 

Цікавий і цінний матеріал зібраний у Білоцерківському і Фастівському краєзнавчих, Яготинському історичному музеях. У с Мар'янівка створено музей-садиба видатного співака І.С. Козловського. 

Біла  Церква є спадкоємницею міста  Юріїв, заснованого Ярославом Мудрим у 1032 р. В 1050 р. було збудовано Георгіївську церкву. Серед археологічних пам'яток міста - городище XI-XIII ст.

Фортеця неодноразово зруйновувалась і відбудовувалась. Після татаро-монгольської навали вона довгий час лежала в руїнах. У XIV ст. починається відродження міста. Перша документальна згадка про його нову назву - Біла