Історичні етапи розвитку та сучасний стан екскурсійної діяльності

    Поряд із давньоруськими пам’ятками, що є  золотим фондом як української, так  і світової історії та культури, епоха Київської Русі постає в  пам’ятниках і монументах, таких як пам’ятник Володимиру-Хрестителю та пам’ятний знак на честь заснування Києва (м. Київ); меморіал “Слово о полку Ігоревім” (м. Новгород-Сіверський); монумент до 1000-річчям. Лубен та багато інших.

    Визначними  віхами в історії України були козацька доба та період визвольної боротьби українського народу в XVII ст.

    Історія українського козацтва широко представлена у регіоні “Намисто Славутича”. Значним туристським об’єктом є  острів Хортиця, де у 50-ті роки XVI ст. український  магнат, князь Дмитро Вишневецький заснував фортецю, яка довгі роки була опорним пунктом і столицею козацтва, Державний історико-меморіальний заповідник “Поле Берестецької битви” (с. Пляшева, Рівненська обл.).

    Експозиції  музеїв міст Києва, Чернігова, Переяслава-Хмельницького, Новгорода-Сіверського, Полтави, Черкас, Ніжина, Білої Церкви висвітлюють героїчну боротьбу українських козаків з польсько-шляхетськими військами. Туристські маршрути прокладено по місцях, пов’язаних із життям і діяльністю уславлених героїв – гетьманів України: Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Петра Сагайдачного, Івана Виговського, Петра Дорошенка, чернігівського полковника, наказного гетьмана України Павла Полуботка, останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського.

    Подвиги героїв визвольної війни, народних ватажків-соратників Б.Хмельницького – С.Наливайка, І.Богуна, М.Кривоноса, Д.Нечая – відображено у пам'ятках міст Києва, Чернігова, Чигирина, Переяслава-Хмельницького, Корсуня-Шевченківського, Черкас, Полтави, Жовтих Вод, с. Суботова.

    Туристсько-екскурсійні маршрути проходять і по місцях, де у XVIII ст. прокотився гайдамацький рух, на чолі якого стояв Максим Залізняк. Похід, що почався на Черкащині в Мотрониному лісі та селі Медведівці, пройшов через Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав, Лисянку, Умань. Побувати в цих місцях – значить краще пізнати славне минуле України, віддати шану її героям.

    Глибокий  слід в історії України залишила Друга світова війна. Численні пам'ятники, монументи, меморіали, музеї розповідають про оборону Києва, Корсунь-Шевченківську битву, бої за Канів, Запоріжжя, Житомир, Коростень, розкривають інші сторінки героїчної боротьби за визволення України. У регіоні створено також величні меморіальні ансамблі: комплекс пам’ятних знаків на місці, де відбулася Корсунь-Шевченківська битва; парк Вічної Слави у м. Києві; діарама “Битва за Київ. Лютізький плацдарм” в с. Нових Петрівцях Київської області; Пояс Слави та обеліск Невідомому матросу в м. Одесі; Меморіальний комплекс у Спадщанському лісі на Сумщині; пам'ятник легендарному командиру партизанського загону С.А.Ковпаку в м. Путивлі Сумської області; монументи Вічної Слави в мм. Житомирі, Запоріжжі, Сумах, Черкасах; діарама “Битва за Дніпро” в м. Дніпропетровську, меморіальний комплекс жертвам фашизму в с. Кортеліси (Волинська область), музей партизанської слави у м. Яремчі (Івано-Франківська обл.) тощо. Ці місця скорботи та пошани відіграють велику роль у патріотичному вихованні громадян України.

    Про історичне минуле регіону розповідають також численні краєзнавчі, історичні та воєнно-історичні музеї, включені в систему туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича”.

    Пам’ятки  архітектури різних часів і стилів – культові, оборонні, інженерні, житлові  та громадські споруди – кам’яний літопис історії України, в якому  відображено художній геній народу. Регіон “Намисто Славутича” – осередок таких пам’яток. Найбагатшими в архітектурному відношенні є міста Київ, Чернігів, Одеса, Ніжин, такі видатні заповідники, як Збаразький історико-архітектурний заповідник (Тернопільська обл.), Луцький історико-архітектурний заповідник, Львівський історико-архітектурний заповідник, фортеця (ХІП-ХУШ ст.) у м. Хотин (Чернівецька обл.)та інші.

    Всесвітню славу мають давньоруські храми: Софія Київська, Києво-Печерська  лавра, Видубицький монастир; неповторні архітектурні ансамблі міст, створені руками народних майстрів, нова архітектура сучасних міст і сіл. Ця велика культурна спадщина – важлива складова туристських ресурсів регіону.

    Найціннішими  в регіоні “Намисто Славутича” є пам’ятки давньоруської архітектури або їхні фрагменти (X – XIII ст.). Більшість з них – високохудожні твори. Це залишки фундаменту Десятинної церкви (X ст.), Софійський собор, Золоті ворота, Успенський собор, Ближні та Дальні печери, Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври (XI ст.), церква Спаса на Берестові, Кирилівська церква (XII ст.) ум. Києві; Спаський собор (XI ст.), Борисоглібський собор і Успенський собор Єлецького монастиря, Іллінська церква (XII ст.), П’ятницька церква (XII – XIII ст.), Антонієві печери (ХІ – ХVШ ст.) у м. Чернігові; фрагмент храму Спасо-Преображенського монастиря (XII ст.) у м. Новгороді-Сіверському; залишки валів (X ст.), фрагменти Спаської та Михайлівської церков (XI ст.) ум. Переяславі-Хмельницькому, Манявський скит (ХVП ст.) у Івано-Франківській області, Свято-гірський печерський монастир (ХVІІ – ХVІІІ ст.) у Донецькій області; Юр’єва божниця (XI ст.) у м. Острі; фрагмент Юріївської церкви (XII ст.) у м. Каневі; Василівська церква (XII ст.) у м. Овручі; залишки Любецького замку (XI – XII ст.) у смт. Любечі, залишки фортифікаційних споруд (X – ХІІІ ст.) у с. Білогородці. Наявність цих пам’яток у регіоні надає широких можливостей для розвитку туристсько-екскурсійної діяльності.

    Шедеврами національної архітектури є пам’ятки, споруджені у другій половині XVII – на початку XVIII століть у стилі українського бароко. Це переважно храми: Георгіївський собор у Видубичах і Всіхсвятська церква над Економічною брамою Києво-Печерської лаври в м. Києві, Катерининська церква в м. Чернігові, Миколаївський собор ум. Ніжині, костьоли кармеліток босих і домініканський собор святого Юра у Львові, а також цивільні споруди у цих та інших містах України: корпуси Києво-Могилянської академії, бурси, колегіуми, магістрати, ратуші, будинки канцелярій козацьких полків тощо. Характерними рисами таких пам’яток є яскрава декоративність, пластичність, динамізм і патетичність образів.

    У регіоні «Намисто Славутича» збереглися споруди, створені видатними українськими та російськими архітекторами XVIII – XIX ст. І.Г.Григоровичем-Барським, С.Д.Ковніром, І.Ф.Мічуріним, В.В.Растреллі, Й.Г.Шеделем, А.В.Квасовим.

    Широко  представлені також архітектурні стилі XIX – XX століть: модерн (найоригінальніший  зразок в Україні – житловий будинок  по вулиці Банковій – будинок Городецького у м. Києві), класицизм (Галицький сейм у м. Львові), неокласицизм (будинки банків на вулицях Хрещатик та Інститутській, Педагогічного музею, а також житлові будинки на вулицях Банковій і Чкалова у м. Києві; будинки банків і житлові в м. Одесі), неоукраїнський (будинок губернського земства у м. Полтаві, житлові та адміністративні споруди у містах Києві, Одесі, Херсоні, Дніпропетровську, Миргороді та інших). Ці пам’ятки – цікаві туристсько-екскурсійні об’єкти системи маршрутів “Намисто Славутича”.

    Палацово-паркові ансамблі – рідкісні пам’ятки культури, що своєрідно поєднують архітектуру та паркове мистецтво. Серед них найвизначнішими туристськими об’єктами у регіоні “Намисто Славутича” є палацово-паркові ансамблі в селищі Качанівці та селі Сокиринцях Чернігівської області.

    Пам’ятки  мистецтва у регіоні “Намисто Славутича” – це, насамперед, шедеври  монументального образотворчого мистецтва, що створюють гармонію та витонченість архітектурних ансамблів: давньоруські фрески та мозаїки Софії Київської, фрагменти фресок і мозаїк Михайлівського Золотоверхого собору, фрески Кирилівської церкви, а також широко відомі монументальні розписи Володимирського собору та Кирилівської церкви у м. Києві художників В.М.Васнецова, М.О.Врубеля, М.В.Нестерова.

    Дзеркалом душі та творчої сили українського народу є невмируще народне мистецтво. Воно яскраво представлене в музеях містах Полтави, Миргорода, Києва, Василькова, Коломиї традиційними вишиванками, мереживом, різьбою по дереву, живописом, керамікою тощо. Твори народного мистецтва несуть великий естетичний і патріотичний виховний потенціал.

    Поряд із музеями, осередками історико-культурного  потенціалу регіону “Намисто Славутича”, важливими екскурсійними об’єктами  є картинні галереї. Через сприйняття шедеврів образотворчого мистецтва  вони дають уявлення про історичні події, національні культурні надбання та мають велике естетичне значення.

    Численні  меморіальні пам’ятки регіону –  місця, пов’язані з іменами видатних людей України: поетів, письменників, вчених, педагогів, політичних діячів, акторів.

    Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів  “Намисто Славутича” задовольнить пізнавально-рекреаційні  потреби вітчизняних та іноземних  туристів і екскурсантів, збільшить  туристські потоки, забезпечить ефективне  використання природно-заповідного фонду, пам'яток історії та культури у регіоні, сприятиме активному розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, оздоровленню та духовному збагаченню народу України, збереженню її природно-рекреаційних ресурсів і культурної спадщини для майбутніх поколінь.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ

    Дослідивши  суть та історичні етапи екскурсійної діяльності та сучасний стан, можна  зробити наступні висновки:

1. Екскурсійна діяльність зароджується в Україні у другій половині XIX ст. Процес становлення і розвитку вітчизняної екскурсійної діяльності був зумовлений піднесенням національно-культурного відродження українського народу, розвитком освіти і наукових знань.
2. Виникнення вітчизняної теорії та методики екскурсійної діяльності припадає на другу половину XIX – на початок XX ст. В цей період екскурсійна діяльність набула значного поширення в Україні, проте ще не мала масового характеру.
3. Розвиток екскурсійної діяльності в 20-30-х роках в Україні був тісно пов'язаний із розгортанням культурного будівництва. Нова влада всі його сфери брала під свій контроль. Але всупереч політичним тенетам, на Україні відбувалося національно-культурне відродження. Йшло формування національної науки, освіти, музейної справи, краєзнавства, пам’ятко-охоронної роботи. У всіх цих напрямках активно був задіяний екскурсійний метод.
4. У період “українізації” (1923-1933 рр.) спостерігалось стрімке піднесення краєзнавства. Краєзнавчі дослідження було покладено в основу наукових пізнавальних екскурсійних маршрутів, тематика яких постійно розширювалася. Екскурсійна справа також зі своєї сторони сприяла розвитку музеєзнавства і краєзнавства, особливо, пам’ятко-охоронної роботи. Екскурсанти мали можливість вивчати найвіддаленіші місця України і Союзу, складати кадастри пам’яток історії, культури й природи.
5. У радянський період екскурсійна справа розвивалась, відбиваючи в тематиці екскурсій досягнення Радянської держави у будівництві розвинутого соціалізму. Комуністична партія Радянського Союзу постійно контролювала і спрямовувала розвиток екскурсійної діяльності. За 40 післявоєнних років було прийнято понад 70 партійних і урядових постанов із питань туристсько-екскурсійної діяльності.
6. 3 90-х років XX ст. екскурсійна діяльність в Україні розвивається як складова туристичної галузі самостійної незалежної держави. Зазнала кардинальних змін тематика екскурсійних маршрутів, спрямованих на вивчення історико-культурної спадщини українського народу. 3 метою створення цілісного комплексу екскурсійних маршрутів розроблено Національну систему туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича”.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 

1. Про туризм. Закон України від 15.09.95.№324/95-ВР//Відомості  Верховної Ради України-1995.-№31-Ст.241.-С.705-717
2. Бархаш Л. Виды и формы туристских путешествий и экскурсий. – 1934. – С. 9
3. Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18.11.2003// Відомості Верховної Ради України.-2003.-№32-Ст.172
4. Велика радянська енциклопедія.
5. Яковлєва Л.В. Архівні джерела з історії розвитку екскурсійної справи в Україні(1917-1929рр.)/З історії вітчизняного туризму. Збірник наук. статей. - К., 1997.- С.211-217
6. Каролоп О.О. Організація екскурсійної діяльності. – К.: Вид. центр КНЕУ, 2002. – 45 с
7. Гецевич Н.А. Основы экскурсоведения. – Мн., 1988.
8. Федорченко В. К., Костюкова О. М., Дьорови Т. А., Олексійко М. М. Історія екскурсійної діяльності в Україні: Навч. посібник.- К.: “Кондор”. – 2004. – 166 с.
9. Екскурсійна діяльність наукових установ України. // Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи. Збірник наукових статей. - К., 1995
10. Голубнича С.М. Основи екскурсійної справи: Навч. посібник  / Донецьк. ін-т турист. бізнесу. - Донецьк, 2003.
11. Психолого-педагогічні аспекти туристично-екскурсійної справи в системі підготовки фахівців туристського напрямку. // Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах професійної освіти. Наукові записки. Т.1. - К., 2000.
12. Створення та розвиток системи туристсько-екскурсійних закладів в Україні. // З історії вітчизняного туризму. Збірник наукових статей. - К., 1997.
13. Хуусконен Н.М., Глушанок Т.М. Практика экскурсионной деятельности. – СПб.: «Издательский дом Герда», 2006. – 208 с.
14. Шаповал Г.Ф.  История туризма. Пособие. – Экоперспектива, Минск, 1999 г., С. 193-237.
15. Емельянов Б.В. Экскурсоведение. М.: Советский спорт, 2008
16. Квартальнов В.А. Туризм, экскурсии, обмены. – М., 2005
17. Логинов Л.Ш., Рухлов Ю.В. История развития туристско– экскурсионного дела. – М., 2006
18. Культурно-просветительская работа: Учеб. пособие. 1969. – С. 309-316.
19. Организация и методика экскурсионной работы: Учеб. пособие. / Под ред. А.В. Даринского. – СПб.: Высшая профсоюзная школа культуры, 2005
20. Основы экскурсоведения: Учеб. пособие. – М.: Просвещение, 2006
21. Пирожник И.И. Основы географии туризма и экскурсионного обслуживания. – Минск, 2001
22. Родин А.Ф., Соколовский Ю.Е. Экскурсионная работа по истории: Пособие для учителей. – М., 1974. – С. 16.
23. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 4. – М.: Русский язык, 1980. – С. 663