ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ЗАПОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Факультет фізичного виховання 
 
 
 

Кафедра теорії та методики

фізичної  культури і туризму 
 
 
 

КУРСОВА  РОБОТА

з  організації екскурсійних послуг 

з теми: Історичні етапи  розвитку та сучасний стан екскурсійної діяльності 
 
 
 
 
 

Виконала:          

студент  групи  ___2177/2__________________________________________

                        (шифр)  (підпис)  (дата) 

Керівник: викладач кафедри ТМФКіТ __________________Г.А.Омельяненко

                                           (підпис)              (дата) 
 
 
 
 

Запоріжжя

2010

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………................3

1. Екскурсія. Її зміст.. ………........................................................................................5

2. Історичні етапи розвитку екскурсійної діяльності ...............................................11

2.1. Зародження екскурсійної діяльності на українських землях (ХІХ – поч.. ХХ ст.)…………………………………………………………………………………...11

2.2. Екскурсійна справа у період Української революції (1917-1920 рр.)...........13

2.3. Екскурсійна діяльність в Україні в 20-30-х роках ХХ століття……………15

2.4. Екскурсійна робота в радянський час після Другої світової війни………...19

3. Сучасний розвиток екскурсійної діяльності в Україні………………………….25

Висновки………………………………………………………………………………35

Перелік посилань……………………………………………………………………..37 

 

ВСТУП

 

      Актуальність  теми дослідження. Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом  індивідуального й колективного вдосконалення, важливою складовою якого є послуга суто інтелектуального характеру – екскурсія з її просвітницькою, духовною та освітньою функціями.

      Невичерпні  екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни разом з глибинним  національним духовним корінням і традиціями українського народу дають підставу стверджувати, що саме екскурсії можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духовного зростання в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових вражень і відчуттів.

      Глобальний  етичний Кодекс туриста, прийнятий ВТО на порозі нового тисячоліття, наголошує на необхідності широкого доступу населення до культурних і релігійних пам'яток, визнає, що кошти, які отримують з відвідання об'єктів і пам'яток культури, слід хоча б частково використовувати для підтримання, охорони та реставрації цієї спадщини.

      Прийнятий у червні 2000 р. Верховною Радою  Закон України «Про охорону культурної спадщини» прямо стосується туризму. Адже нині відтворюється стародавня історія Білгорода-Дністровського, яка налічує вже 2500 років, Любеча, Дубна та Корця, Новгорода-Сіверського та Кам'янця-Подільського, Херсонеса та Керчі, Ольвії та Острога, гетьманських столиць – Батурина, Чигирина, Глухова та десятків інших міст.

      З метою створення суцільної загальнодержавної  мережі маршрутів і турів різного спрямування та тривалості, найповнішого задоволення потреб різних категорій вітчизняних та іноземних туристів і екскурсантів, розвитку туристичної діяльності в Україні розроблено інноваційний туристський продукт – Національну систему туристсько-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича». Вона охоплює всі області Україні та Автономну Республіку Крим.

      Велике  значення в цьому процесі належить екскурсії.

      Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

      Об’єктом  дослідження курсової роботи є екскурсійна  діяльність.

      Предмет дослідження – сутність екскурсії, історичні етапи розвитку та сучасний стан екскурсійної діяльності.

      Метою курсової роботи є дослідження суті та історичних періодів розвитку екскурсійної діяльності.

      Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:

1. дослідити поняття екскурсії;
2. розглянути основні етапи розвитку екскурсійної діяльності;
3. проаналізувати сучасний стан екскурсійної справи.

      Для вирішення поставлених завдань  використовувався такий метод дослідження, як аналіз та узагальнення літературних джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. ЗМІСТ ЕКСКУРСІЇ

      Слово "екскурсія" походить від латинського "екскурсіо". В українську мову це слово проникло в XIX ст. і спочатку означало "вибігання, військовий набіг", потім – "вилазка, поїздка". Пізніше відбулася видозміна цього слова за типом імен на "ія" (екскурс + ія).

      Саме  поняття "суть" є сукупністю сторін і зв'язків, яким властиві властивості, взяті і розглянуті в їх природній  взаємозалежності. Суть – це внутрішній зміст предмету, що виражається в єдності всіх різноманітних і суперечливих форм його буття.

      При розгляді поняття "суть екскурсії" необхідно мати на увазі обумовленість  екскурсійного процесу об'єктивними  вимогами. Кожна екскурсія представляє  особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність та ін.).

      В ході екскурсійного процесу екскурсовод  допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перше завдання), почути про ці об'єкти необхідну інформацію (друге завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання), оволодіти практичними навичками самостійного спостереження і аналізу екскурсійних об'єктів (четверте завдання). У рішенні останньої задачі велике місце займає формування уміння бачити.

      Уміння  бачити як естетичне сприйняття зводиться  до уміння сприймати архітектурні маси, барви, лінії всякого роду, угрупування  мас, барв, ліній і їх комплекси  в умовах перспективи, світла, повітря, точки зору [4].

      Уміння  бачити як історичне сприйняття полягає  в наступному: по-перше, треба уміти  знайти в екскурсійному об'єкті типові риси і особливості історико-культурного  характеру; по-друге, треба уміти  визначити нашарування в екскурсійному об'єкті, зроблені часом, і його еволюцію; по-третє, треба уміти знайти історичні факти в монументальних і музейно-історичних пам'ятниках – завдання, що завжди вимагає великих знань і навичок.

      Матеріал  екскурсії, професійна майстерність екскурсовода в його викладі дають можливість екскурсантам аналізувати, робити необхідні висновки. Ці уміння в ході показу і розповіді екскурсантам прищеплює екскурсовод. При цьому як активні помічники екскурсовода виступають автори екскурсії.

      Одне  із завдань екскурсії – виробити у екскурсантів відношення до теми екскурсії, діяльності історичних осіб, подій, фактів, в цілому до матеріалу екскурсії і дати їй свою оцінку.

      Дати  оцінку – значить скласти уявлення про кого-небудь, що-небудь, визначити  значення, характер, роль кого-небудь або що-небудь, визнати чиїсь достоїнства, позитивні якості.

      Оцінка  екскурсії – це виведення екскурсанта, до яких його підводить екскурсовод.

      Відношення  до екскурсії потрібно розуміти як: певний погляд екскурсанта на історичний період, якому присвячена екскурсія; сприйняття яких-небудь дій; розуміння конкретної ситуації, в якій знаходився письменник, скульптор (художник), створюючи свій твір [4].

      У цьому процесі велику роль грають матеріал екскурсії, подача його екскурсоводом, "точка зору" на подію і оцінка його екскурсоводом, а також переконаність екскурсовода в своїй правоті. Головне в цьому процесі – проблема розуміння. Більшість екскурсантів сприймають точку зору екскурсовода, яка стає основою розуміння матеріалу і вироблення відношення до предмету показу і розповіді.

      Екскурсія – методично продуманий показ  визначних місць, пам'ятників історії  і культури, в основі якого лежить аналіз екскурсантів об'єктів, що знаходяться  перед очима, а також уміла  розповідь про події, пов'язані  з ними. Проте тільки до цього суть поняття "екскурсія" зводити було б неправильно. Розглянемо декілька формулювань терміну "екскурсія", які були опубліковані в різних виданнях за останні 70 років. Перше з них виглядає так: "Екскурсія –прогулянка, що ставить своїм завданням вивчення певної теми на конкретному матеріалі, доступному спогляданню" (М.П. Анциферов, 1923 р.).

      Характеризуючи  місце екскурсійної діяльності в  позашкільній роботі з дітьми, екскурсіоніст  Л. Бархаш вважав, що екскурсія –  це наочний метод отримання певних знань, виховання шляхом відвідин за наперед розробленою темою певних об'єктів (музей, завод, колгосп і т. д.) із спеціальним керівником (екскурсоводом) [2].

      Наведемо  також одне з останніх за часом  публікації визначень: "Екскурсія  – особлива форма учбової і позаучбової роботи, в якій здійснюється спільна діяльність вчителя-екскурсовода і керованих ним школярів-екскурсантів в процесі вивчення явищ дійсності, спостережуваних в природних умовах (завод, колгосп, пам'ятники історії і культури, пам'ятні місця, природа та ін.) або в спеціально створених сховищах колекцій (музей, виставка) [22]. Такі думки учених-екскурсіоністів.

      Розглянемо  тлумачення терміну "екскурсія", дані в різних словниках і енциклопедіях. Найраніше (1882 р.) тлумачення цьому терміну  дає В. Даль: "Екскурсія – проходка, прогулянка, вихід на пошук чогось, для збирання трав та ін." [23]. У Малій радянській енциклопедії (1931 р., т. 10, с. 195) термін розкритий таким чином: "Екскурсія – колективне відвідування якої-небудь місцевості, промислових підприємств, радгоспів, музеїв та ін., переважно з науковою або освітньою метою".

      Докладне  пояснення терміну "екскурсія" дає Велика радянська енциклопедія (1933 р., т. 63, с. 316): "один з видів  масової культурно-освітньої, агітаційної  і учбової роботи, що має на меті розширення і поглиблення знань підростаючого покоління...".

      У Тлумачному словнику російської мови (під керівництвом Л.Н. Ушакова, 1940 р.) слово "екскурсія" пояснюється  як "колективна поїздка або прогулянка з науково-освітньою або розважальною метою".

      У Малій радянській енциклопедії (1960 р., т. 10, с. 770) сказано, що "екскурсія  – колективна поїздка або похід  у визначні місця з науковою, загальноосвітньою  або культурно-освітньою метою".

      У Великій радянській енциклопедії (1978 р., т. 29, с. 63) дано наступне визначення: "Екскурсія – відвідування визначних чим-небудь об'єктів (пам'ятники культури, музеї, підприємства, місцевість і т. д.), форма і метод надбання знань. Проводиться, як правило, колективно під керівництвом фахівця-екскурсовода". Інші тлумачення пізнішого часу не відрізняються оригінальністю і нічого не додають до раніше зроблених характеристик. підстав для висновків про існування протилежних точок зору на екскурсію. Кожне формулювання має відношення до функціонування екскурсії в певний період часу. Звідси – відмінності у формулюваннях цілей, завдань і форм проведення екскурсій, характерних для того або іншого часу. З роками відбувається ускладнення завдань. Перед екскурсіями ставляться інші цілі, міняються форми їх проведення. При цьому яскравіше проявляють себе особливості екскурсії, її відмінності від інших форм культурно-просвітницької роботи. І в той же час не можна пройти мимо спроб окремих учених обмежити екскурсію вужчими рамками.

      У деяких словниках, наприклад в Короткому педагогічному словнику (1989 р., с. 300-310) і методичному посібнику, екскурсія розглядається як одна з форм наочного навчання, учбово-виховної роботи. При цьому підкреслюється значення тільки однієї із сторін, а саме те, що екскурсії переносять процес навчання в обстановку спостереження предметів (об'єктів), що знаходяться в навколишньому середовищі або виставлені в музеї.