Сертифікація послуг в Україні

Якщо виробник вносить  зміни до технології виробництва, які впливають на параметри якості сертифікованого товару, які підлягають обов’язковій сертифікації, він зобов’язаний повідомити про це орган з сертифікації.

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України виконують такі функції:

• здійснюють за дорученням органу з сертифікації продукції технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;

• надають інформацію у сфері сертифікації й акредитації;

• надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництв.

Відмінності між світовою і вітчизняною практикою  стандартизації і сертифікації

Процедури	ЄС/ Світова  практика	Українська  практика
Стандартизація	• дві категорії технічних вимог, що застосовують до видів продукції, а не окремих товарів, обов’язкові і добровільні; • 90 % стандартів ЄС є суто добровільними, інші 10 % є рекомендованими до використання як такі, що підтверджують відповідність директивам; • обов’язкові вимоги стосуються лише здоров’я і безпеки споживачів (зокрема, інформування споживачів), добровільні стандарти — таких параметрів продукції/послуг, як якість, надійність, міцність тощо	обов’язкова стандартизація практично всієї продукції, яка не забезпечує якості (через застарілість нормативів), і не стільки гарантує безпеку, скільки  є бар’єром для впровадження інновацій через надмірно детальні обов’язкові  до виконання вимоги
Оцінення відповідності / Сертифікація	• обов’язкової сертифікації немає. Замість неї впроваджено оцінювання відповідності з використанням модульного підходу, і для багатьох товарів, зокрема, «самосертифікацію»; • зазначена система основується  на оцінці ризику, тобто рівня безпеки кожного виду продукції і послуг; • для продукції, поєднаної з можливою небезпекою, існує жорсткіша процедура оцінки відповідності, до якої залучаються зовнішні незалежні органи (здебільшого приватні), що мають повноваження на виконання робіт згідно з директивами	стандарти обов’язкові. Виробники можуть виготовляти і реалізовувати тільки ту продукцію, яка відповідає встановленим державою нормам. Процедуру сертифікації впровадив  і контролює суто Держспоживстандарт

 

 

В Україні учасниками обов’язкової сертифікації є виробники продукції чи виконавці послуг, замовники (постачальники, продавці), а також організації, що являють собою органи з сертифікації, випробувальні лабораторії (центри — у випадку коли орган з сертифікації акредитовано як випробувальну лабораторію) і спеціально уповноважені органи виконавчої влади. Основними учасниками є заявники, органи з сертифікації та випробувальні лабораторії. Саме вони безпосередньо беруть участь у проведенні сертифікації кожного конкретного об’єкта на всіх етапах цієї процедури.

Система сертифікації включає учасників робіт, нормативну базу, Положення про управління системою і правила проведення сертифікації. Великі системи сертифікації, що охоплюють різнорідну номенклатуру продукції чи послуг, включають кілька малих систем —сертифікації однорідної продукції або послуг. Ці системи створюються при необхідності конкретизації загальних правил стосовно до деякої сукупності видів продукції чи послуг, що має загальні ознаки. Кожна система сертифікації установлює свій знак відповідності. Системи сертифікації й їхні знаки відповідності реєструються Держспоживстандартом України.

Типова структура системи  обов’язкової сертифікації передбачає наступний склад учасників:

• державний орган  виконавчої влади, на який законодавчо  покладено проведення обов’язкової сертифікації;

• центральні органи систем сертифікації однорідної продукції чи послуг ;

• органи з сертифікації;

• випробувальні лабораторії (центри).

У систему сертифікації можуть також входити організації  чи підрозділи, які обслуговують систему: центри по підготовці експертів з  сертифікації, науково-методичні центри та ін.

Загальні вимоги до порядку  проведення сертифікації продукції (процесів, робіт, послуг) в Українській державній системі сертифікації, а також до технічного нагляду засертифікованою продукцією та послугами встановлені ДСТУ 3413–96. Вимоги є обов’язковими для підприємств, установ, організацій і громадян — суб’єктів господарської діяльності, у тому числі іноземних, незалежно від форм власності [1].

Порядок проведення сертифікації продукції в Україні

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Відповідно до Декрету  Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»  № 46-93 від 10.05.1993 на Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики покладено створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації.

Державний Комітет України  з питань технічного регулювання  та споживчої політики є національним органом України з сертифікації.

Держстандарт України:

визначає основні принципи, структуру та правила системи  сертифікації в Україні;

затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій  сертифікації, з зазначенням нормативних  документів, на відповідність яких проводиться сертифікація;

здійснює контроль за додержанням правил сертифікації та за сертифікованою продукцією і інформує заявлені організації та громадськість  з результатами сертифікації.

Україна приєдналась  до міжнародних систем сертифікації:

Системи міжнародної  електротехнічної комісії (МЕК) з випробувань  електрообладнання на відповідність  стандартам безпеки;

Системи сертифікації компонентів  електронної техніки МЕК .

В Україні діє державна система сертифікації продукції  УкрСЕПРО.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Салухіна Н. Г., Язвінська О. М., Стандартизація та сертифікація товарів і послуг: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 336 с.

2. Кириченко Л.С., Самойленко  А.А.,Стандартизація і сертифікація товарів та послуг , – Х. : Вид-во "Ранок", 2008. – 240 с

3. Агафонова Л.Г., Агафонова  О.Є., Туризм, готельний та ресторанний  бізнес - К.: «Знання України», 2002

4. Бурдина В. Стандартизация как средство управления качеством // Стан-

дарты и качество. — 2007. — № 1. — С.20–22.

5. Міжнародно-правові аспекти туристської діяльності, Навчальний посібник, 2002.

6. http://uk.wikipedia.org/wiki/Сертифікація