Сертифікація послуг в Україні

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2013 в 20:04, реферат

Описание работы

Обов’язкова сертифікація готельних послуг і послуг живлення, що надаються суб'єктами туристичної діяльності, проводиться згідно "Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг" і "Правил обов'язковій сертифікації послуг живлення", затверджених наказом Державного комітету із стандартизації метрології і сертифікації України, на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, що діють в Україні, відносно безпеки життя і здоров'я людей, захисту їх майна і охорони навколишнього середовища.

Содержание

ВСТУП 3
1. Поняття сертифікації. Відповідність 5
2. Організаційна система сертифікації 9
3. Види сертифікації. Схеми, засоби і методи здійснення сертифікації 13
4. Національна система сертифікації України 14
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30

Работа содержит 1 файл

Сертифікація.doc

— 591.50 Кб (Скачать)


Міністерство освіти, науки, молоді та спорту

Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова

 

 

Інститут природничо-географічної освіти та екології

 

 

Кафедра туризму

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему

«Сертифікація послуг в Україні»

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 4 курсу

Спеціальності «туризм»

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

ЗМІСТ

ВСТУП         3

1. Поняття сертифікації. Відповідність      5

2. Організаційна система  сертифікації      9

3. Види сертифікації. Схеми, засоби і методи здійснення сертифікації   13

4. Національна система сертифікації України     14

ВИСНОВКИ         29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ       30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сертифікація в законодавчо  регульованій сфері проводиться  по тих видах продукції і згідно з вимог, які передбачені технічним  регламентом з підтвердження відповідності. Сертифікацію здійснюють акредитовані спеціально уповноважені органи із сертифікації. В разі позитивного рішення цей орган видає виробникам сертифікат відповідності — документ, який підтверджує, що продукція, системи управління якістю, системи якості, системи управління довкіллям, персонал відповідають встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

    Сертифікація готельних послуг (послуг засобів розміщення) і послуг харчування, які надаються суб'єктами туристичної діяльності (готелі, мотелі туристичні бази, кемпінги, оздоровчі заклади і тому подібне), є обов'язковими і проводиться виключно в державній системі сертифікації УкрСЕПРО.     Види послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації приводяться в "Переліку продукції, належній обов'язковій сертифікації". Перелік, що діє, затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 № 28 і зареєстрований в Мінюсті України 04.05.2005 за № 466/10746.

      Сертифікацію  послуг в Україні мають право проводити підприємства, офіційно акредитовані як органи по сертифікації в державній системі сертифікації УкрСЕПРО на проведення робіт по сертифікації конкретного виду послуг.

     Крім обов'язкової сертифікації, Орган по сертифікації продукції і послуг призначений на проведення добровільної сертифікації наступних видів послуг:

- послуги з ремонту  і технічного обслуговування  дорожньо-транспортних засобів і  їх складових;

- послуги з пасажирських  перевезень автомобільним транспортом;

- туристичні послуги;

     Обов’язкова сертифікація готельних послуг і послуг живлення, що надаються суб'єктами туристичної діяльності, проводиться згідно "Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг" і "Правил обов'язковій сертифікації послуг живлення", затверджених наказом Державного комітету із стандартизації метрології і сертифікації України, на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, що діють в Україні, відносно безпеки життя і здоров'я людей, захисту їх майна і охорони навколишнього середовища.

     Порядок  проведення сертифікації передбачає  уявлення заявки на обов'язкову  сертифікацію, подальший розгляд  і ухвалення рішення по заявці  і визначення схеми сертифікації, проведення випробувань (перевірок)  з метою обов'язковій сертифікації.

      Після  чого отримані результати аналізуються  і ухвалюється рішення про  можливість видачі сертифікату  відповідності і укладення ліцензійної  угоди. У випадку позитивного  рішення питання щодо видачі  сертифікату і підписання ліцензійного  угоди, видається сертифікат відповідності і реєструється в Реєстрі Системи. Протягом терміну дії сертифікату орган по сертифікації перевіряє продовжує чи послуга відповідати вимогам, на які вона була сертифікована, шляхом проведення перевірок технічного нагляду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття сертифікації. Відповідність.

Як термін з чітким визначенням слово «сертифікація» прийнято порівняно недавно.

Слід зазначити, що виникнення великої групи термінів, пов’язаних із процедурою сертифікації, наповнення сучасним змістом поняття «сертифікація» пов’язане з різким загостренням в останні десятиліття проблеми якості товарів і послуг; глобалізацією міжнародної торгівлі; значною розмаїтістю (часом не виправданою) виробів одного і того ж функціонального призначення, але різної якості; конкуренцією товаровиробників; нарешті, просто з необхідністю гарантувати безпеку продукції для її споживача. Виникла потреба в особливому методі, інструменті, який би, незалежно від країни-постачальника продукції, фірми, технології, системи контролю якості тощо давав гарантію того, що продукція, робота, послуга виконані в повній відповідності з вимогами, запровадженими документально. Таким інструментом наприкінці XX ст. і стала процедура, що позначається терміном «сертифікація».

Вперше визначення поняття «сертифікація» було дано ISO у 1982 р. У відповідному Керівництві ISO/ІЕС 2:1982 «Загальні терміни та визначення в галузі стандартизації, сертифікації і акредитації випробувальних лабораторій» поняття сертифікації сформульоване так: «Сертифікація відповідності являє собою дію, що засвідчує за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності, що виріб чи послуга відповідає визначеним стандартам чи іншому нормативно-технічному документу».

Єдине тлумачення спеціальних  термінів необхідне для гармонізації правил і процедур сертифікації та акредитації в міжнародному масштабі з метою усунення технічних перешкод у торгівлі між країнами. Керівництво ISO/IEC 2 було розроблено Комітетом ISO за принципами стандартизації (ISO/СТАCO). Шосте видання містить зміни (1986), які були прийняті радами ISO та ІЕС в 1991 р. Розробка нового видання здійснювалась відповідно до рішень Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) й Економічної комісії OOН для Європи (ЄЕК ООН). Було враховано також пропозиції Комітету ISO з оцінки відповідності (ISO/КАСК0).

Розробка та перегляд Керівництва ISO/IEC 2 здійснюється на основі загальних принципів термінології, що розробляються в рамках технічного комітету ISO37 «Термінологія (принципи і координація)". У керівництві ISO/IEC 2 взаємопов’язані поняття розміщені в 16 розділах — від більш загальних до більш конкретних аспектів стандартизації, сертифікації та акредитації. На європейському рівні вони прийняті в стандарті EN 45020 [1].

Керівництво ISO/IEC 2, містить  п’ять розділів, що стосуються сертифікації, в яких крім терміна «сертифікація відповідності» наведено терміни, які у сукупності окреслюють систему сертифікації. Для впевненості в тому, що продукт «зроблений правильно», необхідно знати, яким вимогам він повинен відповідати s яким чином можна отримати достовірні докази цієї відповідності. Загальноприйнятим способом такого доказу є сертифікація відповідності.

 Загальні поняття» містить поняття загального характеру — «відповідність» і «третя сторона», які загальноприйнятим поняттям надають однозначне тлумачення як термінам, прийнятим у діяльності з сертифікації.

ISO/IEC пропонує термін  «відповідність» (аssurances of conformity), вказуючи, що це процедура, результатом якої може бути заява, що надає впевненість в тому, що продукція (процес, послуга) відповідає заданим вимогам.

Це може бути:

• заява постачальника  про відповідність (supplier’s declaration), тобто  письмова гарантія в тому, що продукція  відповідає заданим вимогам; заява, яка може бути надрукована в каталозі, накладній, керівництві з експлуатації або іншому повідомленні, яке стосується до продукції; це може бути також ярлик, етикетка тощо;

• сертіфикація — процедура, за допомогою якої третя сторона  дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.

З часом поняття сертифікації поступово уточнювалося. У згаданому  Керівництві в редакції 1986 р. термін «сертифікація» доповнився примітками:

Сертифікація є загальним  терміном, що припускає участь третьої  сторони в сертифікації продукції, технологічних процесів чи послуг (сертифікація відповідності);

Прогрес в галузі оцінки систем якості викликає необхідність нового поняття сертифікації систем якості (сертифікація можливостей постачальника).

Під «третьою стороною» у процедурі сертифікації мається на увазі незалежна, компетентна організація, що здійснює оцінку якості продукції стосовно учасників купівлі-продажу. Першою стороною прийнято вважати виготовлювача, продавця продукції, другою — покупця, споживача.

Третя сторона (наприклад, випробувальна лабораторія) для підтвердження своєї компетентності й об’єктивності проходить процедуру акредитації, тобто офіційного визнання її можливостей здійснювати відповідний вид контролю чи випробувань.

Керівництво ISO/ІЕС 2:1986 включає  ряд термінів, що розкривають поняття «відповідність продукції». Так, відповідність визначена як «задоволення продукцією, технологічними процесами чи послугами установлених вимог». При цьому пропонуються два різновиди відповідності: заява про відповідність і сертифікація відповідності.

Відповідність продукції визначена як «заява постачальника під його повну відповідальність поза рамками сертифікаційної системи про те, що продукція, технологічний процес чи послуга відповідають визначеному стандарту чи іншому нормативно-технічному документу». З даного визначення очевидно, що «заява про відповідність» не передбачає ніякої юридичної, адміністративної чи економічної відповідальності постачальника. Винятком є випадки, коли в законодавстві окремих країн маються положення, що зобов’язують постачальників продукції вказувати достовірну інформацію про продукцію, що ними випускається.

Наступні два поняття  є основоположними в галузі сертифікації, в них полягає ідея цього виду діяльності.

Підтвердження відповідності — дія випробувальної лабораторії третьої сторони, яка засвідчує, що конкретний випробовуваний зразок відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Сертифікація  відповідності в редакції Керівництва ISO/ІЕС 2:1986 визначається як «гарантія третьої сторони в тому, що з адекватним ступенем вірогідності продукція, технологічний процес чи послуга відповідають визначеним стандартам або документам, що установлюють вимоги до них».

Наведене визначення поняття «сертифікація відповідності» показує, що, по-перше, сертифікація відповідності безпосередньо пов’язується з компетентною і незалежною стороною, яка гарантує цю відповідність і засвідчує її за допомогою сертифіката або знака відповідності; по-друге, сертифікація відповідності визнається тільки в тому разі, коли вона проводиться в рамках організаційної системи (системи сертифікації) відповідно до встановлених правил; по-третє, уведене поняття «адекватного ступеня вірогідності», яке зв’язане з неможливістю гарантувати абсолютну відповідність серійної продукції, що масово випускається, вимогам стандартів навіть при проведенні суцільного контролю якості, — завжди є імовірність невідповідності визначеної нехай мінімальної кількості продукції встановленим вимогам.

Сучасне визначення поняття  сертифікації відповідності, згідно з останньою (1996 р.) редакцією Керівництва ISO/ІЕС 2:1986 надано на рис.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Організаційна  система сертифікації

Організаційна система (система сертифікації) є другим за важливістю терміном процедури підтвердження відповідності. Цей термін в останній редакції Керівництва ISO/IEC 2:1986 визначається як «система, що має свої власні правила процедури і керівництва для проведення сертифікації відповідності». Основним у цьому визначенні є те, що сертифікація в рамках системи повинна проводитися за єдиними правилами.

Систему сертифікації у загальному вигляді, складають: центральний орган, який управляє системою, наглядає за її діяльністю і може передавати право на проведення сертифікації іншим органам; правила і порядок проведення сертифікації; нормативні документи, на відповідність яким здійснюється сертифікація; процедури (схеми) сертифікації; порядок інспекційного контролю[2].

 Центральний орган,  який керує системою сертифікації та здійснює нагляд за цією системою, може передавати свої повноваження щодо діяльності з сертифікації та право на сертифікацію відповідності.

Системи сертифікації можуть діяти на національному, регіональному  та міжнародному рівнях.

Будь-яка система сертифікації використовує стандарти (міжнародні, регіональні, національні), на відповідність вимогам яких здійснюється випробування. Інформація про відповідність стандартам необхідна покупцям, кінцевим споживачам, страховим компаніям, інспектуючим і контролюючим органам, урядовим органам для різноманітних ситуацій, пов’язаних з продуктом. У системах сертифікації третьою стороною застосовуються два

Информация о работе Сертифікація послуг в Україні