Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2013 в 20:04, реферат
Обов’язкова сертифікація готельних послуг і послуг живлення, що надаються суб'єктами туристичної діяльності, проводиться згідно "Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг" і "Правил обов'язковій сертифікації послуг живлення", затверджених наказом Державного комітету із стандартизації метрології і сертифікації України, на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, що діють в Україні, відносно безпеки життя і здоров'я людей, захисту їх майна і охорони навколишнього середовища.
ВСТУП 3
1. Поняття сертифікації. Відповідність 5
2. Організаційна система сертифікації 9
3. Види сертифікації. Схеми, засоби і методи здійснення сертифікації 13
4. Національна система сертифікації України 14
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту
Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова
Інститут природничо-
Кафедра туризму
Реферат на тему
«Сертифікація послуг в Україні»
Виконала:
Студентка 4 курсу
Спеціальності «туризм»
Київ 2012
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. Поняття сертифікації. Відповідність 5
2. Організаційна система сертифікації 9
3. Види сертифікації. Схеми, засоби і методи здійснення сертифікації 13
4. Національна система сертифікац
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30
ВСТУП
Сертифікація в законодавчо регульованій сфері проводиться по тих видах продукції і згідно з вимог, які передбачені технічним регламентом з підтвердження відповідності. Сертифікацію здійснюють акредитовані спеціально уповноважені органи із сертифікації. В разі позитивного рішення цей орган видає виробникам сертифікат відповідності — документ, який підтверджує, що продукція, системи управління якістю, системи якості, системи управління довкіллям, персонал відповідають встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Сертифікація готельних послуг (послуг засобів розміщення) і послуг харчування, які надаються суб'єктами туристичної діяльності (готелі, мотелі туристичні бази, кемпінги, оздоровчі заклади і тому подібне), є обов'язковими і проводиться виключно в державній системі сертифікації УкрСЕПРО. Види послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації приводяться в "Переліку продукції, належній обов'язковій сертифікації". Перелік, що діє, затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 № 28 і зареєстрований в Мінюсті України 04.05.2005 за № 466/10746.
Сертифікацію послуг в Україні мають право проводити підприємства, офіційно акредитовані як органи по сертифікації в державній системі сертифікації УкрСЕПРО на проведення робіт по сертифікації конкретного виду послуг.
Крім обов'язкової сертифікації, Орган по сертифікації продукції і послуг призначений на проведення добровільної сертифікації наступних видів послуг:
- послуги з ремонту
і технічного обслуговування
дорожньо-транспортних засобів
- послуги з пасажирських перевезень автомобільним транспортом;
- туристичні послуги;
Обов’язкова сертифікація готельних послуг і послуг живлення, що надаються суб'єктами туристичної діяльності, проводиться згідно "Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг" і "Правил обов'язковій сертифікації послуг живлення", затверджених наказом Державного комітету із стандартизації метрології і сертифікації України, на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, що діють в Україні, відносно безпеки життя і здоров'я людей, захисту їх майна і охорони навколишнього середовища.
Порядок
проведення сертифікації
Після
чого отримані результати
1.Поняття сертифікації. Відповідність.
Як термін з чітким
визначенням слово «
Слід зазначити, що виникнення великої групи термінів, пов’язаних із процедурою сертифікації, наповнення сучасним змістом поняття «сертифікація» пов’язане з різким загостренням в останні десятиліття проблеми якості товарів і послуг; глобалізацією міжнародної торгівлі; значною розмаїтістю (часом не виправданою) виробів одного і того ж функціонального призначення, але різної якості; конкуренцією товаровиробників; нарешті, просто з необхідністю гарантувати безпеку продукції для її споживача. Виникла потреба в особливому методі, інструменті, який би, незалежно від країни-постачальника продукції, фірми, технології, системи контролю якості тощо давав гарантію того, що продукція, робота, послуга виконані в повній відповідності з вимогами, запровадженими документально. Таким інструментом наприкінці XX ст. і стала процедура, що позначається терміном «сертифікація».
Вперше визначення поняття «сертифікація» було дано ISO у 1982 р. У відповідному Керівництві ISO/ІЕС 2:1982 «Загальні терміни та визначення в галузі стандартизації, сертифікації і акредитації випробувальних лабораторій» поняття сертифікації сформульоване так: «Сертифікація відповідності являє собою дію, що засвідчує за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності, що виріб чи послуга відповідає визначеним стандартам чи іншому нормативно-технічному документу».
Єдине тлумачення спеціальних термінів необхідне для гармонізації правил і процедур сертифікації та акредитації в міжнародному масштабі з метою усунення технічних перешкод у торгівлі між країнами. Керівництво ISO/IEC 2 було розроблено Комітетом ISO за принципами стандартизації (ISO/СТАCO). Шосте видання містить зміни (1986), які були прийняті радами ISO та ІЕС в 1991 р. Розробка нового видання здійснювалась відповідно до рішень Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) й Економічної комісії OOН для Європи (ЄЕК ООН). Було враховано також пропозиції Комітету ISO з оцінки відповідності (ISO/КАСК0).
Розробка та перегляд
Керівництва ISO/IEC 2 здійснюється на основі
загальних принципів
Керівництво ISO/IEC 2, містить п’ять розділів, що стосуються сертифікації, в яких крім терміна «сертифікація відповідності» наведено терміни, які у сукупності окреслюють систему сертифікації. Для впевненості в тому, що продукт «зроблений правильно», необхідно знати, яким вимогам він повинен відповідати s яким чином можна отримати достовірні докази цієї відповідності. Загальноприйнятим способом такого доказу є сертифікація відповідності.
Загальні поняття» містить поняття загального характеру — «відповідність» і «третя сторона», які загальноприйнятим поняттям надають однозначне тлумачення як термінам, прийнятим у діяльності з сертифікації.
ISO/IEC пропонує термін «відповідність» (аssurances of conformity), вказуючи, що це процедура, результатом якої може бути заява, що надає впевненість в тому, що продукція (процес, послуга) відповідає заданим вимогам.
Це може бути:
• заява постачальника про відповідність (supplier’s declaration), тобто письмова гарантія в тому, що продукція відповідає заданим вимогам; заява, яка може бути надрукована в каталозі, накладній, керівництві з експлуатації або іншому повідомленні, яке стосується до продукції; це може бути також ярлик, етикетка тощо;
• сертіфикація — процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.
З часом поняття сертифікації поступово уточнювалося. У згаданому Керівництві в редакції 1986 р. термін «сертифікація» доповнився примітками:
Сертифікація є загальним терміном, що припускає участь третьої сторони в сертифікації продукції, технологічних процесів чи послуг (сертифікація відповідності);
Прогрес в галузі оцінки систем якості викликає необхідність нового поняття сертифікації систем якості (сертифікація можливостей постачальника).
Під «третьою стороною» у процедурі сертифікації мається на увазі незалежна, компетентна організація, що здійснює оцінку якості продукції стосовно учасників купівлі-продажу. Першою стороною прийнято вважати виготовлювача, продавця продукції, другою — покупця, споживача.
Третя сторона (наприклад, випробувальна лабораторія) для підтвердження своєї компетентності й об’єктивності проходить процедуру акредитації, тобто офіційного визнання її можливостей здійснювати відповідний вид контролю чи випробувань.
Керівництво ISO/ІЕС 2:1986 включає ряд термінів, що розкривають поняття «відповідність продукції». Так, відповідність визначена як «задоволення продукцією, технологічними процесами чи послугами установлених вимог». При цьому пропонуються два різновиди відповідності: заява про відповідність і сертифікація відповідності.
Відповідність продукції визначена як «заява постачальника під його повну відповідальність поза рамками сертифікаційної системи про те, що продукція, технологічний процес чи послуга відповідають визначеному стандарту чи іншому нормативно-технічному документу». З даного визначення очевидно, що «заява про відповідність» не передбачає ніякої юридичної, адміністративної чи економічної відповідальності постачальника. Винятком є випадки, коли в законодавстві окремих країн маються положення, що зобов’язують постачальників продукції вказувати достовірну інформацію про продукцію, що ними випускається.
Наступні два поняття є основоположними в галузі сертифікації, в них полягає ідея цього виду діяльності.
Підтвердження відповідності — дія випробувальної лабораторії третьої сторони, яка засвідчує, що конкретний випробовуваний зразок відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.
Сертифікація відповідності в редакції Керівництва ISO/ІЕС 2:1986 визначається як «гарантія третьої сторони в тому, що з адекватним ступенем вірогідності продукція, технологічний процес чи послуга відповідають визначеним стандартам або документам, що установлюють вимоги до них».
Наведене визначення
поняття «сертифікація
Сучасне визначення поняття сертифікації відповідності, згідно з останньою (1996 р.) редакцією Керівництва ISO/ІЕС 2:1986 надано на рис.
2. Організаційна система сертифікації
Організаційна система (система сертифікації) є другим за важливістю терміном процедури підтвердження відповідності. Цей термін в останній редакції Керівництва ISO/IEC 2:1986 визначається як «система, що має свої власні правила процедури і керівництва для проведення сертифікації відповідності». Основним у цьому визначенні є те, що сертифікація в рамках системи повинна проводитися за єдиними правилами.
Систему сертифікації у загальному вигляді, складають: центральний орган, який управляє системою, наглядає за її діяльністю і може передавати право на проведення сертифікації іншим органам; правила і порядок проведення сертифікації; нормативні документи, на відповідність яким здійснюється сертифікація; процедури (схеми) сертифікації; порядок інспекційного контролю[2].
Центральний орган,
який керує системою
Системи сертифікації можуть діяти на національному, регіональному та міжнародному рівнях.
Будь-яка система сертифікації використовує стандарти (міжнародні, регіональні, національні), на відповідність вимогам яких здійснюється випробування. Інформація про відповідність стандартам необхідна покупцям, кінцевим споживачам, страховим компаніям, інспектуючим і контролюючим органам, урядовим органам для різноманітних ситуацій, пов’язаних з продуктом. У системах сертифікації третьою стороною застосовуються два