Рекреаційні потреби дитячої категорії населення

ify">17.00 – 18.00 – проведення часу за бажанням;

18.00 – 19.30 – прогулянки біля дому з друзями, проведення рухливих         

                              ігор;

19.30 – 20.30 – читання пізнавальної літератури;

20.30 – 21.30 – час для особистої гігієни;

21.30 – 22.00 – перегляд телебачення;

22.00 – сон.

 

Неділя (час орієнтовний):

10.00 – підйом;

10.15 – 10.45 – ранкова пробіжка у парку;

10.45 – 12.00 –  проведення часу за бажанням;

12.00 – 14.00 – заняття у басейні;

14.00 – 15.30 – любительські заняття на відкритому повітрі;

15.30 – 17.00 – відпочинок вдома (любительські заняття);

17.00 – 18.30 – спілкування з друзями;

18.30 – 20.00 – прогулянки на свіжому повітрі з батьками та родичами

                              + спілкування;

20.00 – 21.00 – повторення домашнього завдання;

21.00 – 22.00 – час особистої гігієни;

22.00 – сон.

 

Щодо мене, я вважаю, що ця рекреаційна програма має багато позитивних моментів. Протягом вихідних діти можуть пізнати багато чого цікавого, при тому, що кошти батьків будуть збережені. Щотижневий відпочинок за такою програмою складається з усіх чотирьох сфер рекреації (фізична сфера, сфера духовної культури, відтворювальне лікування та рекреаційна діяльнісь) та задовольняє визначені потреби дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               ВИСНОВКИ

 

Специфіка дитячої рекреації проявляється у особливостях їх психофізичного розвитку, адже потрібно чітко усвідомлювати на якому етапі знаходиться формування особистості, для того аби якнайліпше спрямувати і найчіткіше визначити мету рекреації. Особливу роль у даному питанні відіграє вікова періодизація.

У проведеному дослідженні були розглянуті і теоретично обґрунтовані поняття «дитяча рекреація», «рекреаційні потреби» та «ринок рекреаційних послуг» дитячої категорії населення. Отримані результати повністю відповідають поставленій меті, що дозволяє зробити наступні висновки:

1) Дитяча рекреація є однією з найбільш важливих галузей відновлення сил людини, адже безпосередньо відповідає за виховання здоровогомайбутнього покоління.

2) Так як даний вид направлений на оздоровлення і виховання дітей, необхідно враховувати їх вікові психофізіологічні особливості, які обумовлюють специфіку даної галузі. Врахування цих особливостей дозволяє досягнути максимального рекреаційного рівня.

3) Дитяча рекреація в першу чергу здійснюється завдяки взаємодії її структурних елементів, які дозволяють повноцінно різносторонньо розвиватися дітям, а також розкрити їх можливості і нові потенціали.

4) Рекреаційні потреби дитини як і потреби людини взагалі входять в межі цих чотирьох сфер та поділяються на 5 великих груп:

-                     потреби у фізично-оздоровчій діяльності;

-                     потреби у культурно-дозвільній діяльності;

-                     потреби у лікуванні та профілактиці захворювань;

-                     потреби в охороні навколишнього середовища, де дитина проводить значну кількість часу;

-                     потреби в краєзнавчо-туристській діяльності.           

5) Державна політика в галузі дитячої рекреації здійснюється на основі таких нормативно-правових актів, як Конституція України, закон «Про охорону дитинства», «Про позашкільну освіту» та на основі інших документів, а також регулюється певним Міністерствами України щодо конкретної сфери.

Сучасний стан дитячої рекреації переживає не найкращі часи і знаходиться більшою мірою на стадії розвитку, незважаючи на те, що цього року значно збільшилося фінансування цієї галузі, є значним зрушенням, що може свідчити про позитивну динаміку розвитку цієї галузі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

          1.       Бойчев І.І. Практикум з організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів /Під ред. О.С.Цокур. — Одеса, 2003. – 16 с.;

2.  Брилін Б.А. Педагогічні проблеми організації вільного часу // Психологія і педагогіка. – 1996. – №4. – С. 72-76;

3. Василенко, Л.Б. Класний керівник і здоров`я учнів. Від кремнієвих різців і до наших днів: метод. посіб./ Л.Б. Василенко. – Х.: Скорпіон, 2005. – 132с.

4.  Дозвілля в Україні. Теоретичні та емпіричні аспекти: Монографія. – К.: Видавничий центр ДАКККМ. – 2003. – 224 с.;

5.  Жарков А.Д. Культурно-досуговая деятельность как общественный феномен // Вестник МГУКИ. – 2003. — № 2. – С. 72-79;

6. Колотуха О.В. Регіональні рекреаційні дослідження проблем літнього відпочинку учнівської молоді // Географічна освіта і наука в Україні. Тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 26-27.03.2003 р.) - К.: Обрії, 2003. - С. 350-352.

7.  Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 408с.;

8. Постовий, В.Г.Духовність: потреби й інтереси дітей, батьків, сім'ї / В. Г. Постовий // Шкільна бібліотека. - К. : Київська правда, 2007. – 270с.

9.  Черніговець Т.І. Дитяче дозвілля як предмет педагогічних студій //Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. пр. РДГУ. – Рівне.: РДГУ, 2000. — Ч.2. — С. 75 – 78.

10. Яременко, Н.В. Дозвіллєзнавство: навч. посіб. / Н.В. Яременко — Фастів : Поліфаст, 2007. — 460 с.

11. http://www.everychild.org.ua/upload/library

12. http://tourlib.net/books_ukr/bocheluk.htm

13. http://www.info-library.com.ua/books-book-143.html