Рекреаційні потреби дитячої категорії населення

Невід’ємною частиною фізичної рекреації є ФІЗКУЛЬТУРНО ОЗДОРОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ (ФОД). ФОД- це діяльність по наданню послуг засобами фізичної культури, спрямованих на підтримку і зміцнення здоров’я з метою одержання прбутку.

Так як дослідження спрямоване на дитячу рекреацію, доцільно було б визначити суб’єкти дитячої фізкультурно-оздоровчої діяльності. Суб’єкти ФОД- це зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить ФОД, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа-суб’єкт підприємницької діяльності.

Отже, до суб’єктів ФОД дитячої рекреації відносять:

-                     спортивні дитячі клуби;

-                     дитячі юнацькі спортивні школи;

-                     спеціалізовані навчальні заклади спортивного профілю для дітей;

-                     центри фізичного здоров’я дітей;

-                     дитячі колективи фізичної культури;

-                     громадські організації фізично-спортивної спрямованості дітей тощо.

В наказі від 25.01.2010 МІНІСТЕРСТВА України у справах сім’ї, молоді та спорту (на сьогодні Мінітерство освіти і науки, молоді та спорту) визначено ТИПОВІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ   до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, претендентів на участь у тендері по закупівлі послуг (путівок) на оздоровлення дітей, які потребують особливої уваги та підтримки, за бюджетні кошти:

1. Заклад, що надає оздоровчі послуги дітям, повинен бути дитячим закладом оздоровлення та відпочинку

2. До місця розташування дитячого закладу оздоровлення та відпочинку: екологічно чиста зона, поза межами великого населеного пункту (крім курортних міст), наявність лісосмуги, паркової зони, водоймища з обладнаним пляжем.

Відстань від найближчої залізничної станції до місця відпочинку має становити до 100 кілометрів.

Відстань до моря від території дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, розташованого на узбережжі Азовського чи Чорного морів, має становити до 1 кілометра.

3. До облаштування території дитячого закладу оздоровлення та відпочинку: зелені насадження, ігрові та спортивні майданчики, криті павільйони для організації дозвілля дітей за негоди, басейн (критий, відкритий), інші споруди для організації змістовного дозвілля та відпочинку дітей.

4. Наявність приміщень для організації гурткової роботи, спортивних секцій, кіноконцертного залу (стаціонарного), літнього концертного майданчика, бібліотеки, інших облаштованих приміщень для організації клубної роботи з дітьми.

5. Зобов'язання дитячого закладу оздоровлення та відпочинку:

- забезпечення перевезення організованих груп дітей від найближчої залізничної станції до місця відпочинку та у зворотньому напрямку;

- розміщення дітей в капітально зведеній споруді з блочним або покімнатним розміщенням (до 6 осіб в кімнаті) зі зручностями в блоці або на поверсі;

- забезпечення цілодобового водопостачання, в т.ч. забезпечення гарячою водою;

- забезпечення цілодобового чергування медичного працівника, можливості надання першої долікарської допомоги, відновлювальних лікувально-оздоровчих послуг;

- забезпечення тривалості зміни 21 день;

- наявність спортивного та культінвентарю, обладнання для організації роботи гуртків, художньої та періодичної літератури для дітей, відеотеки;

- забезпечення 5-разовим харчуванням та можливість організації дієтичного харчування;

- організація екскурсійного обслуговування дітей;

- забезпечення цілодобової охорони дитячого закладу оздоровлення та відпочинку;

- наявність міжміського зв'язку.

          Регулювання у сфері фізичної культури і спорту здійснюється Верховною Радою України, Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, центральним органом виконавчої влади з питань фізичної культури і спорту, іншими центральними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції. Суб'єкти     фізкультурно-оздоровчої    та    спортивної діяльності у своїй  діяльності  керуються  Законами  України  "Про фізичну культуру і спорт",  "Про  ліцензування  певних видів господарської діяльності",  "Про підприємництво", "Про  об'єднання  громадян", "Про підприємства в  Україні",  іншими  законодавчими  та нормативно-правовими актами  України,  що  регулюють  відносини  у  сфері   фізичного   виховання,   фізичної   культури   і   спорту,
регламентними  документами  національних   спортивних   федерацій,
міжнародних  спортивних  організацій  та  вимогами цих Ліцензійних
умов. Щодо дитячої рекреації Законодавство у сфері оздоровлення та відпочинку дітей складається з Конституції України, Сімейного кодексу України, законів України "Про охорону дитинства", "Про позашкільну освіту", та інших законів, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.

2.3. Сфера охорони здоров’я. Відтворювальне лікування для дітей як перший крок до здорового майбутнього.

За організацію відтворювального лікування та сферу охорони здоров’я дітей відповідає санаторно – курортне господарство країни. Санаторно - курортне господарство - це група спеціалізованих будинків і споруд з відповідним матеріальним і обслуговуючим забезпеченням, які покликані задовольняти потреби дітей у лікуванні і відпочинку. Лікування і оздоровлення дітей - винятково важливе соціальне завдання. Його актуальність зростає у зв'язку з різким погіршенням демографічної ситуації, чорнобильською катастрофою, забрудненням у багатьох районах навколишнього середовища.

Санаторно-курортне господарство переважно створюється в місцях зосередження сприятливих рекреаційних ресурсів, лікувальні та оздоровчі властивості яких мають територіальні особливості. Це визначає спеціалізацію санаторно - курортних регіонів на наданні певних видів лікувальних чи відпочинкових послуг.

До санаторно-курортного господарства для дітей належать лікувально - профілактичні заклади для дітей:

     -  санаторії з лікуванням для дітей, що на певний час надають хворим дітям лікувальні послуги переважно використовуючи цілющі властивості природних ресурсів;

     - пансіонати з лікуванням для дітей, що на певний час надають хворим дітям лікувальні послуги переважно використовуючи цілющі властивості природних ресурсів;

     - будинки відпочинку дітей, що призначені лише для відпочинку;

     - пансіонати, що призначені лише для відпочинку;

     - дитячі оздоровчі літні табори;

- центри дитячої реабілітації;

- дитячі наметові табори;

- табори праці та відпочинку;

- бази дитячого відпочинку;

- профілакторії для дітей тощо.

Велику ефективність лікування і відпочинку мають дитячі санаторії та пансіонати з лікуванням, а також дитячі будинки та пансіонати відпочинку. Санаторії та пансіонати з лікуванням - це заклади, що на певний час здійснюють так зване реабілітаційне (відновлювальне) лікування хворих дітей. Ці заклади мають необхідне медичне обладнання, широко використовують для лікування цілющі властивості наявних природних ресурсів. Санаторії, пансіонати, бази тощо - це суто відпочинкові заклади.

Основні профілі санаторіїв для дітей:

- для лікування пацієнтів з хворобами серцево-судинної системи;

- для лікування пацієнтів з хворобами органів травлення;

- для лікування пацієнтів з хворобами органів дихання (не туберкульозного походження);

- для лікування пацієнтів з хворобами органів руху;

- для лікування пацієнтів з хворобами органів шкіри;

- для лікування пацієнтів з хворобами нирок і сечовивідних шляхів;

- для лікування пацієнтів з порушенням обміну речовин.

Є також санаторії для дітей для лікування туберкульозу, хвороб внутрішніх органів, спастичних паралічів тощо.

Різними є терміни перебування пацієнта на санаторно-курортному лікуванні. У більшості санаторіїв тривалість однієї зміни становить 24 дні. У спеціалізованих санаторіях перебувають 28-53 дні, а іноді й більше (дитячі протитуберкульозні санаторії, відділи для лікування спіральних хворих).

Спеціалізована мережа дитячих санаторних закладів становить 38,5% від загальної чисельності санаторіїв і розрахована переважно на тривале лікування та оздоровлення дітей різного віку. Щорічно в санаторіях оздоровлюються понад 220 тис. дітей і більшість з них в санаторіях Криму, Одеської, Київської та Житомирської областей. Ще понад 55 тис. дітей щорічно проходять профілактично-санаторне лікування у позаміських санаторно-оздоровчих закладах, яких найбільше у Криму, Київській, Одеській, Донецькій та Рівненській областях.

За медичним профілем в структурі українських санаторіїв переважають ті, які спеціалізуються на лікуванні таких дитячих захворювань:

- органів кровообігу - переважно заклади кліматичних та бальнеологічних курортів АР Крим, Одеської, Донецької, Київської областей;

- нервової системи - бальнеологічні, грязьові та кліматичні курорти Одеської, Донецької, Запорізької, Закарпатської областей та АР Крим;

- органів дихання (не туберкульозного характеру) - приморські, бальнеологічні та спелеологічні курорти АР Крим, Донецької, Закарпатської, Одеської областей;

- органів травлення - бальнеологічні курорти Львівської, Закарпатської, Полтавської, Харківської областей;

- органів опорно-рухової системи - грязьові, бальнеологічні, приморські курорти АР Крим, Одеської, Запорізької, Донецької областей.

Нас сьогодні функціонування та діяльність дитячої санаторно-курортної сфери регулюється Конституцією України, ЗУ «Про курорти», «Про туризм», «Про державну екологічну експертизу», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Земельним кодексом України, цивільним кодексом України, основами законодавства України про охорону здоров’я, постановою кабінету міністрів України про схвалення концепції розвитку санаторно-курортної галузі. Регулювання у сфері відтворювального лікування здійснюється Верховною Радою України, Міністерством охорони здоров’я України, центральним органом виконавчої влади з питань відтворювального лікування, іншими центральними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції.

2.4. Сфера духовної культури. Творча рекреація як засіб творчого розвитку дитини.

Сфера дозвілля займає пріоритетне місце в сучасній системі національного виховання, так як в ній найбільш повно акумулюються та відтворюються народні традиції, звичаї, свята, обряди, декоративно-ужиткове мистецтво та фольклор. Але на даному етапі існування нашої держави залишаються осторонь вирішення проблеми дитячого.

Сфера духовної культури та творчої рекреації регулюється Законом України «Про культуру», "Про  ліцензування  певних
видів господарської діяльності",  "Про підприємництво", "Про  об'єднання  громадян", "Про підприємства в  Україні",  іншими  законодавчими  та
нормативно-правовими актами  України,  що  регулюють  відносини  у
сфері культурно-дозвіллєвої діяльності. Регулювання у сфері духовної культури здійснюється Верховною Радою України, Міністерством культури України, центральним органом виконавчої влади з питань духовної культури, іншими центральними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції.

Дозвілля - це особлива сфера соціалізації дітей, у якій природно реалізуються їхні інтереси і потреби, особистісні і соціальні амплуа, розвивається активність, творча ініціатива, здійснюється пошук нових ціннісних орієнтирів шляхом вільного вибору видів діяльності.
Виходячи з того, що культура суспільства являє собою складну багатогранну систему, складовими якої є мова, мистецтво, наука, політика, релігія, традиції, звичаї, ідеологія. Під дитячою дозвіллєвою культурою розуміється стан і рівень організації дозвілля дітей в суспільстві на певному етапі його розвитку. Дитяча дозвіллєва культура втілює національні, етнорегіональні, сімейні та дитячі традиції, відтворює світосприйняття дитини, сприяючи реалізації різноманітних потреб особистості (пізнавальних, комунікативних, творчих, естетичних, розважальних, гедоністичних).

Дозвілля - це час вільного вибору занять, розваг, друзів. Вільний час розглядається як позаурочний час, який може бути використаний дітьми для поглиблення своїх знань з усіх навчальних предметів, для задоволення і розвитку інтересів, запитів та нахилів, духовного зростання, вдосконалення фізичних якостей та відпочинку.

Культурно-дозвіллєва діяльність дітей — це любительська діяльність, що пов’язана з організацією їхнього вільного часу та відпочинку і виконує певну виховну мету через реалізацію соціально-педагогічної (забезпечення можливостей вільного обрання особистісно та суспільно спрямованих, корисних, цікавих і привабливих для них видів любительської діяльності); інформаційно-освітньої (стимулювання активного набуття дітьми знань самостійним шляхом; розвиток їхніх пошуково-творчих здібностей та вмінь; набуття ними навичок практичного застосування отриманих знань); творчо-розвивальної (актуалізація потреб учнів щодо творчого самовизначення та самовираження шляхом залучення їх до мережі дозвіллєвих науково-технічних гуртків, художніх і музичних студій, колективів ужиткового мистецтва та інших аматорських об’єднань з обов’язковою демонстрацією результатів творчої праці через організацію виставок, експозицій, концертів і т.ін.) та рекреаційно-розважальної (забезпечення фізичної розрядки особистості, зняття у неї інтелектуальної втоми і нервової напруги, збагачення позитивними емоціями) функцій.