Перспективи розвитку туристичного бізнесу в Україні

    Крім  того, з урахуванням реалій сучасної складної економічної ситуації в Україні, розвиток сільського зеленого туризму не потребує значних капіталовкладень, оскільки передбачає використання чинної інфраструктури сільських населених пунктів, помешкань сільських господарів.

    Досвід  розвинених держав, де зелений туризм успішно функціонує вже десятки  років, свідчить про те, що для його розвитку потрібно створити належну  нормативно-правову базу, яка б  сприяла залученню до цього процесу  підприємливих людей. Такий підхід дасть змогу виявити мільйони умільців, спонукатиме їх до гараздовитого господарювання на своїх садибах, створення затишку та належного рівня послуг.

    Досвід  роботи органів місцевої влади окремих  територій Прикарпаття, Поділля, Закарпаття, Галичини, Таврії, Придніпров'я, Буковини і Чернігівщини засвідчує, що сільський зелений туризм, багатий на освітньо-пізнавальні туристичні маршрути, може також запобігти безробіттю на селі. Враховуючи іноземний досвід розвитку сільського зеленого туризму, в Україні потрібно глибоко вивчити і науково обґрунтувати сучасний етап і перспективи розвитку цієї молодої гілки туризму і на цій підставі виявити території для розвитку сільського зеленого туризму, розробити відповідні рекомендації як для органів місцевого самоврядування, так і для громадян, які зацікавлені у цій діяльності.

    Туризм  також поділяють на активний і  пасивний. Суть такого поділу - визначення видів пересування й інтенсивної  діяльності людини у процесі туризму.

    Активні види туризму передбачають види відпочинку і подорожей, розваг, спорту (скалелазіння, спортивні ігри, плавання на плотах по бурхливих ріках, підводний туризм тощо), що потребують значного фізичного навантаження і доступні не всім категоріям туристів.

    Пасивні види туризму орієнтовані на спокійнішу і менш напружену, щодо фізичних навантажень, програму туру або туристської подорожі. Вони розраховані на осіб, схильних до розміреного відпочинку, пізнавальних турів, що потребують менш напруженого циклу переміщень і фізичних навантажень. Це відпочинок на морських, гірських, водолікувальних курортах, оздоровлювальні тури. Це стосується і турів для сімей з дітьми, туристів похилого віку і пенсіонерів.

    Отже, класифікаційні системи щодо туризму  достатньо чіткі, стрункі й ґрунтовні. Втім, виникають труднощі у порівнянні українських та закордонних класифікаційних  систем. Це зумовлено здебільшого диференціацією рекреаційних ресурсів та різним соціально-економічним становищем країн. Тому брали до уваги специфіку виокремлення видів туризму щодо України. Окрім того, більшість українських класифікацій застарілі й потребують суттєвого оновлення.  

2.2 Сучасний стан туристичного бізнесу України. 

     Проблемою  Україні є те, що туристичні ресурси  сьогодні використовуються далеко н в повному обсязі. Дослідження науковців свідчать про те, що одночасна ємність природних ресурсів України з врахуванням можливого навантаження та екологічних вимог складає близько 50 млн. чоловік, в той час як рівень використання внутрішніх туристично-рекреаційних ресурсів України фактично дорівнює 7-9%.

     Це  викликано такими причинами:

• відсутність коштів на проведення маркетингу туризму в Україні;
• необхідність отримання візи для в’їзду в Україну викликає перше негативне ставлення у потенційних туристів;
• наявність різноманітних перешкод для туриста: застаріла літаки та занедбані аеропорти, повільні та некомфортабельні поїзди та автобуси, часті зупинки працівниками державноінспекції, прискіпливість митних та прикордонних служб.

     Для порівняння: щоб подолати поїздам  відстань між Барильною та Вампсією (Іспанія) у 340 км, необхідно 3 год. 10 хв., а відстань у 300 км між Львовом  і Чернівцями (Україна) долається  за 12 годин. Наявність наведених  причин призводить до того, що Україна  сьогодні не створює відповідної  конкуренції багатьом країнам Центральної  та Східної Європи, що межують з  нею і які є у переліку потенційного туриста. Ці країни скасували візові вимоги для громадян Сполучених Штатів, Канади та країн-членів Європейського  Союзу, а до того не інтенсивно здійснюють маркетинг туристичних послуг та продуктів.

     Поїзди в цих країнах швидкі і зручні, працівники правоохоронних органів не проводять увесь свій робочий день, зупиняючи автомобілі і автобуси, якість аеропортів покращується, а митні та імміграційні служби починають усвідомлювати цінність кожного туриста для їх країни. Працівники таких служб здебільшого завжди привітні та готові допомогти як при в’їзді в країну, так і при виїзді з неї.

     Світовий  довід показує, що індустрію туризму  можна розвивати і в період економічних криз, оскільки витрати  на створення одного робочого місця  тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу – у 4,2 рази вища, ніж в інших  галузях господарства. Прикладом  тут можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.

     Наведене  свідчить про необхідність активізації  розвитку туристичної індустрії  в Україні, яка при належній організації  і увазі з боку держави швидко дасть відчутні позитивні результати.

     У Таблиці 1 Міграційний рух населення у 2010 році  (див. Додаток 1) чітко видно як відбувався міграційний процес у 2010 році в Україні по кожній області. Все ж таки внутрішній туризм є більш поширеним.  

2.3. Ефективність туристичного бізнесу в Україні. 

     Важливою  складовою туристичної діяльності в Україні є соціальний туризм. Це організація змістовного оздоровлення та відпочинку широких верст населення  за найнижчими доступними цінами, зорієнтованими лише на потреби відновлення матеріальної бази. Впродовж останніх років розвитком  соціального туризму опікується чимало структур, об’єднань, підприємств  і організацій різних форм власності  чи відомчого підпорядкування. Але  найбільш повно й ефективно соціальний туризм знаходить свій прояв у  межах профспілкової системи, більшість  підприємств і організацій якої входять до закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур”.

     Основними напрямками діяльності підприємства ЗАТ  “Укрпрофтур” на сучасному етапі  є відпочинок та оздоровлення у власних  господарствах, організаціях транспортних туристичних подорожі по Україні, екскурсійне  обслуговування усіх верств населення, надання автотранспортних послуг і  послуг підприємств громадського харчування, а також інші види діяльності. Всього перелік послуг, що надає система  профспілкового туризму, складає 28 найменувань. З метою оздоровлення населення, що потерпіло внаслідок Чорнобильської катастроф, насамперед дітей, товариством  реорганізовано частину туристичних  закладів у пансіонати з лікування  і туристично-оздоровчі комплекси, що одночасно з активним відпочинком  надають лікувальні послуги.

     Для оздоровлення людей широко використовуються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продукти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні  маршрути.

     Путівки на оздоровлення в пансіонатах і  оздоровчих комплексах профспілкового туризму найдешевші серед закладів подібного профілю інших відомств, що визначені Постановою Кабінету Міністрів  України від 5 серпня 1997 року № 835 як заклади лікування та відпочинку дітей.

     Для окремих мало захищених верст  населення розробляються нетрадиційні соціальні форми відпочинку. Заслуговують на увагу пропозиції стосовно реалізації так званої програми  «Соціальне ліжко», яка свого часу була підтримана комітетами Верховної Ради, Кабінетом Міністрів України. Йдеться про організацію відпочинку та оздоровлення людей похилого віку, пенсіонерів, дітей з багатодітних сімей, дітей-сиріт, воїнів-афганців за рахунок коштів місцевих бюджетів. Ця високогуманна соціальна акція за підтримки органів виконавчої влади могла б послужити захисту верств населення, зміцнити авторитет місцевих органів влади.

     Зазначене свідчить – від рівня соціального  захисту населення з боку держави  залежить не лише його благоустрій, а  й здоров’я, культурні та духовні  зростання.

     Майбутнє  кожної держави – це її підростаюче  покоління. Від загальної кількості  населення України діти і підлітки становлять близько 12 млн. чоловік. Виходячи з цього постає важлива проблема створення системного підходу до проведення молодіжної політики, сприяння духовному і фізичному розвитку підростаючого покоління, виховання у нього почуття громадської свідомості та патріотизму. Значна увага приділяється оздоровленню та відпочинку цієї категорії населення країни. Так протягом минулого року в різних типах оздоровчих закладів  усіх форм власності відпочивало понад 2 млн. Дітей і підлітків, близько 40 тисяч школярів і студентів здійснювали туристичні подорожі за кордон. Крім того екскурсійні послуги надано 3,5 млн. дітей та підлітків.

     Водночас  матеріальна база, що знаходиться  під юрисдикцією різних міністерств  та відомств, не використовується у  повному обсязі, а цільові кошти  із спеціалізованих джерел фінансування, які виділяються із державного бюджету  для відпочинку та оздоровлення дітей  та молоді, використовуються не завжди за призначенням. У Таблиці 2 «Санітарно-курортні та оздоровчі заклади» (див. Додаток 2) наведенна динаміка кількості таких закладів на Україні з 1990 року по 2010 рік. Їх кількість має чітку тенденцію до зниження по усім видам, окрім санаторіїв та пансіонатів з лікування.

     Як  свідчить набутий вітчизняний та світовий досвід, держава повинна  створити гнучку систему пільг, на туристичне обслуговування дітей та молоді, в  першу чергу при забезпеченні, розміщенням, харчуванням, транспортним та культурно-екскурсійним обслуговуванням.

     Сільський туризм є одним з видів екологічного туризму, який в останні роки набуває  поширення і продовжує активно  розвиватися у багатьох європейських країнах. Не є винятком і Україна. Характерним для цього виду туризму  є те, що в розвинених країнах  світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей з середнім достатком, але й у заможних. Адже агротуризм дає можливість міським  жителем відпочити у сільській  місцевості на природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам’ятки, познайомитися  з побутом сучасних сільських  мешканців та народними традиціями, які вони зберігають.

     Цей вид тризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає  можливість міським  мешканцям активно  відпочивати у приватних сільських  господарствах, а сільським господарям – поліпшити своє фінансове становище. За ним в Україні велике майбутнє.

     Розвиток  сільського зеленого туризму в Україні  дасть нові робочі місця для сільських  жителів. Самозайнятість населення  сприятиме зниженню соціальної напруженості в регіонах, росту добробуту сільських  жителів. Розвиток малого підприємництва, у свою чергу, сприятиме зміні  всієї соціальної інфраструктури села. Це також одяг із напрямків забезпечення європейської інтеграції України.

     Задля цього сільський зелений туризм потребує реального правового, організаційного  та кадрового забезпечення: прийняття  Верховною Радою суттєво допрацьованого Закону України: “Про сільський зелений  туризм”, підготовки кадрів, кредитування, соціальної реклами.

     Головною  проблемою, яка залишається актуальною на даний час та не дає змогу  Державній службі зайнятості готувати у повному обсязі кваліфікованих спеціалістів з організації сільського зеленого туризму є відсутність  затвердженої кваліфікованої характеристики “організатор зеленого туризму”.

     Україна має надзвичайно великий туристично-реакційний потенціал. 15% території – це курорти, зони відпочинку, гірські та приморські ландшафти, придніпровські зелені зони. Але відсутність українських  представництв туристичної галузі за кордоном призводить до виникнення певного кола проблем з якими  стикаються українські туроператори, зокрема більшість громадян зарубіжних країн до цього часу ототожнює  Україну та Росію, внаслідок чого туристичні ресурси України не беруться до уваги, а Україна к туристична діяльність мало відома.

     Розвиток  туризму  Україні як фактор формування економіки держави обумовлює  необхідність створення галузевої  системи підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, яка б виховувала фахівців, здатних в умовах конкуренції  працювати індивідуально ат продуктивно.

     Туризм  – це саме та галузь економіки, яка  заслуговує в Україні більшої  уваги для розвитку. Ця галузь може забезпечити значний внесок в  економіку держави у вигляді  нових робочих місць, збільшення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності та повноваження державного бюджету через сплату податків. Згідно Таблиці 3 «Туристічні потоки» (див. Додаток 3) кількість іноземних відвідувачів з 2000 року по 2008 рік невплинно зростає, лише 2009 рік характеризується зменшенням туристів через світову кризу.

     Розвиток  туристичного бізнесу наразі вимагає  ретельного осмислення та опрацювання  новітніх тенденцій перебудови діяльності туристичної організації, оптимізації  завдань та можливих рішень розробки алгоритму функціонування різних видів  ТО в умовах зростаючої конкурентної напруженості, можливостей надання  маркетингової підтримки індустрій  туризму.