Перспективи розвитку туристичного бізнесу в Україні

       Туризм  можна класифікувати за найрізноманітнішими  показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У  класифікації туристських подорожей  і розподілі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб туриста, одна з них переважає.

    Форми і види туризму різноманітні. Вони залежать від низки чинників:

• наявності й тривалості вільного часу;
• віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, 
  особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту; розмаїтості природних умов і сезонності;
• наявності певних засобів пересування.

    З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.

    Залежно від виду, туризм поділяють на:

• внутрішній або національний - подорожі у межах своєї 
  країни;
• іноземний або міжнародний - подорожі поза межами 
  країни.

    Розгляньмо  їх докладніше.

    Внутрішній  туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний - туристів з-за кордону. Для кожної країни здійснення туристських подорожей її громадян за кордон буде пасивним туризмом, а  приїзд іноземців - активним.

    Плануючи  розвиток туристського господарства, зокрема, його матеріально-технічної  бази, не можна враховувати потреби  тільки якогось одного виду туризму - іноземного або внутрішнього, попиту тільки іноземних туристів або громадян своєї країни. Іноземний туризм перебуває під впливом політичних обставин, наприклад, загострення відносин між державами може призвести до скорочення або навіть згортання туристських зв'язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноземного туризму, внутрішній туризм є „амортизатором" для туристського господарства загалом.

    Розпиткові  внутрішнього туризму не у всіх країнах  приділяється достатня увага, проте щороку його економічне значення зростає. Хоча внутрішній туризм і не забезпечує притоку іноземної валюти, але він пожвавлює економічну кон'юнктуру, сприяючи розвиткаові туристського господарства.

    У Законі України „Про туризм" подається  інший поділ. Вказано, що туризм є  іноземний, внутрішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, котрі подорожують територією України, до другої - особи, котрі подорожують в межах своєї країни, і до третьої групи належать громадяни України, які подорожують за кордоном. Вважаємо цю класифікацію (за напрямом здійснення туристичної подорожі) недостатньою для законодавчої бази, хоча цілком виправданою з погляду держави, адже пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного бюджету та створення додаткових робочих місць.

    За  характером організації  туризм поділяють на:

• плановий (організований);
• самодіяльний (неорганізований).

       Плановий  туризм - це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням туристам певного комплексу послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцями проживання, харчування тощо). В Україні плановий туризм поширився з 60-х років XX ст. Через територію України проходить майже 500 планованих туристичних маршрутів.

       Подорожі  груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями і підприємствами, є самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішохідних, лещетарських, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації.. Самодіяльний туризм поєднує форми краєзнавчої та екскурсійної діяльності, суспільно корисну роботу за дорученнями науково-дослідних, природоохоронних та інших організацій, а також організацію і проведення туристичних зборів і змагань, самодіяльну і технічну творчість, навчання туристичних кадрів. Усі самодіяльні походи відбуваються згідно з правилами проведення туристських спортивних походів.

    За  кількістю учасників  виокремлюють:

• індивідуальний туризм;
• груповий туризм.

    Подорож окремої сім і або однієї людини за власним планом - це індивідуальний туризм, подорож групи людей - груповий. Хоча деякі теоретики виділяють  подорож окремої сім'ї як сімейний туризм.

    За  термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на:

• короткочасний (туризм „вихідного дня");
• тривалий.

    Короткочасний туризм передбачає перебування людей у туристичній подорожі не більше трьох діб. Він є масовою формою, тому що в нього втягнуті широкі прошарки населення. Зростає значення короткочасного туризму, особливо серед молоді. У цих умовах короткочасний, але багаторазовий відпочинок наприкінці тижня в туристичних подорожах буде конкурувати з тривалим, але одноразовим відпочинком. При п'ятиденному робочому тижні із загального річного бюджету часу на відпочинок, майже половина припадає на вихідні дні і тільки 15-20% - на відпустки або канікули. Інша частина вільного часу припадає на щоденний відпочинок після робочого дня. Потрібно також враховувати постійний чинник - транспортну доступність, виражену в часі.

    Міське  населення усе більше прагне до відпочинку на лоні природи. З огляду на важливе  значення організації короткочасного відпочинку, а також тенденцію подальшого збільшення вільного часу населення, слід звернути особливу увагу на створення зон неміського короткочасного відпочинку.

    За  територіальною ознакою  внутрішній туризм поділяють на:

• місцевий;
• дальній.

    Місцевий  туризм передбачає організацію туристичних  подорожей у межах рідного  краю, а дальній - за його межами. За інтенсивністю туризм поділяють на:

• постійний;
• сезонний:
• односезонний;
• двосезонний.

    Під постійним туризмом розуміють рівномірне відвідування туристських районів і населених пунктів упродовж року, а під сезонним - у певний час року. Сезонний туризм поділяють на односезонний і двосезонний. Односезонний туризм поширений у тих районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку, а двосезонний туризм характеризується туристичними потоками і влітку, і взимку.

    Залежно від мети подорожі туризм поділяють на: пізнавальний (екскурсійний), відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи:

• оздоровлювально-пізнавальний - поєднання цілей оздо 
  ровлення і пізнання;
• курортно-лікувальний - пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров'я;
• спортивний - участь у спортивних заходах;
• вихідного дня - перебування кілька днів за межами міст, 
  також у спеціалізованих зонах відпочинку;
• діловий - відвідування об'єктів за професійним інтересом;
• релігійний;
• зелений;
• аматорський - мисливство, рибальство тощо.

    Розгляньмо  докладніше деякі з цих видів. Курортно-лікувальний туризм вважають одним із найстаріших видів туризму, який розвинутий у країнах з найвигіднішим  географічним розташуванням та сприятливими кліматичними умовами, що мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти (в Україні, Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії, Угорщині, Румунії тощо). Для організації курортно-лікувального туризму важливим є цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі природні й садово-паркові ландшафти. Розвиток курортно-лікувального туризму зумовлює появу великих і малих туристичних центрів і навіть цілих туристичних комплексів.

    Відомими  міжнародними курортами і місцями  масового відпочинку є Ялта (Україна), Сочі (Росія), Капрі (Італія), Ніцца (Франція), Вісбаден (Німеччина), Карлові Вари (Чехія), Давос, Лозанна (Швейцарія), Інсбрук (Австрія), „Золоті піски" (Болгарія), район озера Балатон (Угорщина) та ін.

    Перебування на курортах, окрім оздоровлення, передбачає ознайомлення з визначними пам'ятками цього району, пам'ятками історії й архітектури, національними традиціями місцевого населення тощо. Тому таких курортників слушно вважати туристами.

    Спортивний  туризм - це пересування людей у вільний час, щоб займатися спортом.

    Він має такі різновиди:

• пішохідний;
• гірський;
• водний (на плотах, байдарках);
• лещетарський;
• гірськолижний;
• велосипедний;
• автомобільний та ін.

    В Україні цей вид туризму достатньо  поширений. Спорт-смени-туристи для  підвищення своєї спортивної кваліфікації виконують встановлені нормативи. У туристичних походах є різноманітні категорії складності. Категорія  складності туристичної подорожі визначається характером і кількістю природних перепон, які має перебороти спортсмен-турист під час проходження маршруту, розробленого і затвердженого маршрутно-кваліфікаційними комісіями (МКК). Крім того, категорія складності визначається тривалістю подорожі, протяжністю і складністю маршруту, а також іншими специфічними чинниками.

    Проходження туристських маршрутів від простих  до найскладніших і накопичення  досвіду організації та проведення туристичних подорожей передбачають виконання певних спортивних нормативів, що дають право одержати туристські розряди і звання.

     Діловий туризм виник порівняно недавно. Першими організованими туристичними подорожами пізнавально-ділового характеру в закордонні країни були поїздки на міжнародні ярмарки і виставки. Кількість поїздок ділових людей збільшилася з розширенням комерційних ринків і поступовим ослабленням митних обмежень, а також завдяки збільшенню швидкості руху транспорту та зниженню транспортних витрат. Міжнародні виставки, ярмарки, аукціони, які відвідують мільйони туристів, -досить прогресивна форма спілкування.

    Діловий туризм охоплює групи людей, об'єднаних  єдиною метою або фаховими інтересами. Це можуть бути бізнесмени, інженери, лікарі, педагоги, спеціалісти сільського господарства, які здійснюють туристичні подорожі за спеціальними програмами і маршрутами. Поняття „діловий туризм", за сформованою  у міжнародному туризмі практикою, охоплює широке коло поїздок:

• ділові поїздки співробітників підприємств для пе 
  реговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутова 
  діяльність тощо;
• поїздки на конгреси, конференції, виставки, ярмарки, 
  біржі;
• поїздки на спортивні змагання команд, гастролі;
• поїздки офіційних делегацій.

    Частка  ділового туризму в світі, за оцінками експертів ВТО, становить майже 20 відсотків. Діловий туризм - один із економічно найефективніших видів туризму у світі. Майже 50% доходів авіакомпаній, 60% доходів готелів складає обслуговування саме цієї категорії туристів.

    Релігійний  туризм - подорожі, які мають на меті які-небудь релігійні процедури, місії. Історично - це найстаріший вид туризму. Сьогодні особливо помітне прагнення туризму і релігії до якнайтіснішого співробітництва. У туризмі з релігійною метою можна виокремити такі види поїздок:

• паломництво, тобто відвідування святих місць, щоб 
  вклонитись церковним реліквіям, святиням і взяти участь у 
  відправленні релігійних обрядів;
• пізнавальні поїздки, щоб ознайомитись з релігійними 
  пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою;
• наукові поїздки - поїздки науковців, які вивчають різні релігії.

    Основними центрами релігійного туризму є  Ватикан, Єрусалим, Мекка.

    Останніми роками в Україні активно розвивається сільський зелений туризм. Цей вид туризму, сприяючи розвиткові малого бізнесу в аграрних регіонах, дає змогу міським мешканцям цікаво та змістовно відпочити у сільських місцевостях. У селі туристи мають змогу ознайомитись з українською народною культурою - піснями, танцями, кухнею, звичаями та обрядами. Ці традиції збереглися. Завдяки зеленому туризмові, з одного боку, мешканці міст отримують здоровий відпочинок за цілком доступними цінами, а з іншого -селяни мають змогу вигідно реалізувати безпосередньо на місці частину виробленої продукції, розвивати власний бізнес.