Оригінальні готелі та засоби розміщення У Карпатському регіоні

Усі грецькі готелі поділяються  на чотири категорії: А, В, С, Д.

Готелі категорії "А" відповідають чотиризірковому рівню, "В" – тризірковому, "С" –  двозірковому. Готелям вищого класу  нерідко присуджується категорія "de luxe". Але, незважаючи на наведену класифікацію, засоби розміщення Греції, що мають однакову категорію, значно відрізняються один від одного.

1. Готелі категорії "А" (чотиризіркові) відрізняє найвищий  рівень обслуговування.

2. Готелі категорії "В" (тризіркові), якщо вони знаходяться  в курортній зоні, майже завжди  розташовуються на узбережжі.

3. У готелях категорії  "С" (двозіркових) пропонують  мінімальний набір послуг, і розташовуються  вони не на узбережжі.

4. До засобів з малими  претензіями розміщення відносяться  апартаменти (скромні квартирки  в невеликих будиночках) – це  готелі категорії "Д".

Англія. Класифікація англійських  готелів досить складна. Деякі каталоги пропонують цілком традиційну зіркову  категорійність, але, як правило, на фасаді готелів зображені не зірки, а  корони. Щоб перевести категорію  готелю з "мови корон" на зірковий, необхідно від загальної кількості корон відняти одну. Так, лондонський "Royal Norfolk Hotel" може бути представлений або як тризірковий, або як чотирикоронний.

Але найбільш правильною вважається класифікація, запропонована  асоціацією британських турагентств - "British Travel Authority" (BTA):

бюджетні готелі (*) – розташовані в центральній  частині міста і мають мінімум  зручностей;

готелі туристичного класу (**) – мають ресторан і бар;

готелі середнього класу (***) – рівень обслуговування досить високий;

готелі першого класу (****) – дуже висока якість проживання і відмінний рівень обслуговування;

готелі вищої  категорії (*****) – рівень обслуговування й проживання екстракласу.

У порівнянні з  іншими країнами англійські готелі мають  ряд особливостей. Потрібно мати на увазі, що деякі лондонські готелі знаходяться цілком у приватній власності, деякі належать акціонерним товариствам, компаніям і т.д. Перевага надається готелям, що знаходяться в руках одного власника. Незважаючи на те, що значною частиною англійських готелів керують місцеві менеджери, багато з них входять у великі міжнародні ланцюги.

Готельна база Італії представлена 40 тисячами готелів, розкиданих по всій країні. Класифікація італійських готелів досить заплутана, хоч мандрівники нерідко можуть побачити знайомі зірки над дверима готелів. Офіційної "зіркової" шкали в країні не існує.

Відповідно до прийнятих в Італії норм готелі диференціюють  за трьома категоріями. При цьому  можна припустити, що перша категорія  умовно відповідає рівню ****, друга - ***, третя - **. Крім того, у рамках кожної категорії існує своя довільна градація.

До найпомітніших  відмінних рис італійських готелів  варто віднести їх невеликі розміри (50-80 номерів). Як правило, маленькі готелі рідко претендують на високу категорію  й відповідають двозірковому рівню, хоч на альпійських курортах зустрічаються невеликі готелі, оснащеність і рівень обслуговування яких відповідають найвищим вимогам.

Чотиризіркові готелі відрізняються від тризіркових  більшою комфортністю.

Деякі недоліки італійських готелів цілком компенсуються певними перевагами, до яких можна віднести наявність великої кількості добре оснащених конференц-залів.

Ізраїль має  висококласний курортно-готельний  комплекс на берегах Середземного і  Червоного морів.

Кількість готелів  збільшується, а зіркова класифікація, що існувала там ще 7-8 років тому, анульована. На її місці виникла диференціація готелів за трьома категоріями. Проте співробітники турфірм для зручностей клієнтів продовжують оцінювати готелі Ізраїлю за зірковою шкалою.

У тризіркових готелях Ізраїлю, незважаючи на їхню всім відому скромність, клієнти мають можливість отримати мінімально необхідний для повноцінного відпочинку набір послуг.

Чотиризіркові готелі відрізняються від тризіркових  не тільки більшим комфортом, але  й кращим місцем розташування та більш високим рівнем обслуговування.

Готелі вищої  категорії відрізняються особливим  шармом і аристократизмом та відповідають усім необхідним вимогам.

В Іспанії також  існує градація засобів розміщення за категоріями:

- готелі (hoteles) п'яти категорій від* до ***** зірок;

- будинки готельного  типу, бунгало і тд. (hoteles-apartamentes);

- чотирьох категорій  від * до **** зірок;

- заїзди (hostales) трьох  категорій від * до *** зірок;

- пансіони (pensiones) трьох категорій.

Крім того, існують державні підприємства прийому туристів (paradores), що знаходяться у підпорядкуванні Державного міністерства з туризму. Вони розташовані здебільшого в найбільш мальовничих районах, там, де майже немає інших можливостей для розміщення приїжджих. До них відносяться старі фортеці, замки й палаци, що обладнані як готелі "люкс".

Таким чином, для  кожної країни характерна своя класифікація готелів, і навіть готелі, що відносяться  до однієї категорії, але розташовані  в різних державах, мають істотні  розбіжності.

В Україні готелі класифікують за п'ятьма категоріями, мотелі-за чотирма.

При атестації  готелю для присвоєння йому певної категорії враховують вимоги, що пред'являються: до будинку та території, яка прилягає до нього; номерному фонду; технічному устаткуванню; оснащенню меблями; загальним приміщенням; предметам санітарно-гігієнічного оснащення номера; послугам, пропонованим підприємствами розміщення; приміщенням для надання послуг харчування; персоналу та його підготовці й ін.

Класифікація  готелів – це визначення відповідності конкретного готелю і номерів критеріям або стандартам обслуговування. Прийнята в кожній країні класифікація містить категорію розрядності, що є якісним параметром стандарту. Розрядність готелю впливає на його престиж, формування клієнтури, вартість готельних послуг тощо.

Класифікація  готелів регламентується на міжнаціональному і національному рівнях, а також  у рамках готельних ланцюгів, асоціацій, союзів. В даний час існує більш 30 різних класифікацій, у тому числі  найбільш розповсюдженими вважаються: система зірок (від однієї до п'яти) - на основі французької національної класифікації; система букв (A-B-C-D); система "корон" чи "ключів"; система балів; система розрядів й інші.

Введенню єдиної класифікації готелів у світі  перешкоджають сталі національні традиції, культурно-історичні розбіжності держав, критерії якості й ін.

Спроби ВТО, Комітету готельної і ресторанної індустрії  Європейського союзу, Міжнародної  готельної асоціації впровадити єдину класифікацію готелів не привели  до позитивного результату. Була також спроба уніфікувати піктограми готельного та ресторанного сервісу, однак це також не вдалося, за винятком загальноприйнятих у Європі.

Завдання ускладнюються  ще й тим, що, окрім готелів існує  ще маса інших засобів розміщення (мотелі, кемпінги, родтелі, турбази тощо) зі своєю особливою специфікою.

У колишньому СРСР та Україні до 1994 року класифікація готелів здійснювалася відповідно до "Положення про віднесення готелів до розрядів".

Відповідно до даного Положення всі готелі підрозділялися на сім розрядів: "Люкс", "Вищий А", "Вищий Б", 1, 2, 3 і 4 категорії. Мотелі підрозділялися на п'ять розрядів: "Вищий А", "Вищий Б", 1, 2 і 3 розряди.

У 1994 році відповідно до ГОСТу 28681-90 "Стандартизація в  сфері туристично-екскурсійного обслуговування" було розроблено "Положення про критерії класифікації готелів", відповідно до якого рекомендовано впровадити французьку систему класифікації – за зірками (від однієї до п'яти для готелів, від однієї до чотирьох – для мотелів).

Кожній категорії (зірці) повинен відповідати певний стандартний набір вимог до будинків, споруд, номерів готелів, інфраструктури, системи життєзабезпечення, рівня комфорту, основних, додаткових і супутніх послуг, кваліфікації персоналу й ін.

Категорія готелю (мотелю) – це класифікаційна система, що характеризується певним комплексом вимог: матеріально-технічним забезпеченням; номенклатурою й якістю наданих послуг; рівнем обслуговування.

Виконання даних вимог  регламентується процедурою атестації  з наступним присвоєнням певної категорії. У нормативних документах з класифікації готелів (мотелів) містяться тільки мінімальні вимоги для віднесення до категорії.

Незалежно від категорії  усі готелі повинні задовольняти наступні вихідні (сукупні) вимоги:

1. Готель будь-якої категорії повинен мати зручні під'їзні колії з необхідними дорожніми знаками, упоряджену й освітлену територію, майданчик з твердим покриттям для короткочасного паркування та маневрування автотранспорту (у т.ч. автобусів), вивіску з назвою підприємства і вказівкою його категорії, при наявності окремого входу в ресторан – вивіску з його назвою. Готель, що займає частину будинку, повинен мати окремий вхід.

2. Архітектурно-планувальні  та будівельні елементи готелю  і використовуване технічне устаткування  повинні відповідати будівельним нормам і правилам.

3. Готель повинен розташовуватися  в сприятливих екологічних умовах.

4. При проживанні в готелі  повинні бути забезпечені безпека  життя, здоров'я туристів і  збереження їхнього майна. У  будинку повинні бути аварійні  виходи, сходи, добре помітні інформаційні вказівники, що забезпечують вільну орієнтацію гостей як у звичайній, так і в надзвичайній ситуації.

5. Готель повинен бути  обладнаний системами протипожежного  захисту, повідомлення та засобами  захисту від пожежі, передбаченими Правилами пожежної безпеки для житлових будинків, готелів.

6. У готелі повинні дотримуватися  сані гарно-гігієнічні норми і  правила, встановлені органами  санітарно-епідеміологічного нагляду,  зокрема чистоти приміщень, стану  сантехнічного устаткування, видалення відходів й ефективного захисту від комах і гризунів.

7. Все електричне, газове, водопровідне та каналізаційне  устаткування повинно бути встановлене  й експлуатуватися відповідно  до "Правил технічної експлуатації  готелів і їхнього устаткування".

8. Готель повинен  бути оснащений інженерними системами  й устаткуванням, що забезпечує: гаряче і холодне водопостачання (цілодобово); у районах з перебоями у водопостачанні необхідно мати ємкості для мінімального запасу води не менш ніж на добу; каналізацію; опалення, що підтримує температуру не нижчу 18,5°С в житлових і громадських приміщеннях; вентиляцію (природну чи примусову), що забезпечує нормальну циркуляцію повітря і не допускає проникнення сторонніх запахів у номери та громадські приміщення; радіомовлення і телебачення (підводка в усі номери); телефонний зв'язок; освітлення в номерах: природне (не менш одного вікна), штучне, що забезпечує освітленість при лампах накалювання – 100 лк; при люмінесцентних – 200 лк; у коридорах цілодобове природне чи штучне освітлення.

9. При проектуванні  нових і реконструюванні старих  готелів (мотелів) необхідно передбачати  умови для прийому й обслуговування  інвалідів, які користуються кріслами  на колесах.

При виконанні  перерахованих вище вимог готель може взяти участь у його сертифікації для присвоєння йому певної категорії (зірки). Вимоги до кожної категорії є додатковими до зазначеного вище.

Залежно від  конкретного устаткування й особливостей наданих послуг у складі готелів  розрізняють готелі широкого профілю, готелі квартирного типу, мотелі, пришляхові готелі, курортні готелі, клуби з проживанням і ін.

Група закладів, аналогічних готелям, має номерний фонд, надає перелік обов'язкових  послуг. Такими є пансіони, мебльовані кімнати, туристські гуртожитки тощо.

 

1.2. Розвиток  готельної справи та готельних послуг

 

Розвиток готельної  справи нерозривно пов'язаний з подорожами. Подорожуючи з різною метою та намірами (відвідування святих місць  і храмів, олімпійських ігор тощо) люди мали потребу в притулку, харчуванні та відпочинку. Найдавніші згадки про місця для розміщення подорожніх можна знайти в писемних джерелах Стародавнього Єгипту.

Значний розвиток готельної справи в Європі спостерігається  тільки з VIII-IX ст. після того, як Карл Великий видав едикт, яким зобов'язав монастирі та церкви утримувати «госпиції» — будинки, що надавали подорожнім і прочанам ночівлю, харчування, відпочинок, а іноді, навіть, і лікувальні процедури. Найбільшого поширення «госпиції» набули в Швейцарії, яка завдяки старим традиціям і тепер вважається найбільш авторитетною в сфері готельного господарства та готельних послуг.

У XIII-XIV ст. у зв'язку з зростанням і розвитком ремесла  та торгівлі, пожвавленням внутрішніх і міжнародних економічних зв'язків  у Європі, широкого поширення набула система тимчасового проживання за плату в готелях. Першими такими готелями були приватні житлові будинки (або окремі кімнати в них). Власники готелів нерідко виконували й функції посередників у справах своїх клієнтів, виступали як перекупники й агенти. Таким чином, з'являються прототипи сучасних готелів. Приблизно в цей же час була здійснена перша офіційна спроба їх класифікації.

У XVI— першій половині XVII ст. одним з головних торговельних центрів Східної Європи був Київ, через який проходили купецькі каравани з Польщі, Кримського ханства, Туреччини, Молдови, Греції, Угорщини, країн Західної Європи, що направлялися до Московської держави. Українські купці мали право безмитної торгівлі у прикордонних містах Московії. Для них створювалися спеціальні гостинні двори. На чумацьких і торговельних шляхах України здавались в оренду корчми, що не тільки вели торгівлю хмільними напоями, але й були пристановищем для подорожніх.