Организация работы менеджера туристического комплекса

Більшість транспортно-пасажирських фірм, готельних ланцюгів і турменеджерів  встановили в останні роки електронні системи бронювання місць у готелі. Різноманітні товариства і країни можуть підключитися до міжнародних систем. Любе турбюро може мати доступ до множини інтегрованих систем бронювання (система START/ TRAVISWISS). Високорозвиненими системами бронювання авіаліній є ГАЛІЛЕО, АМАДЕУС і САБРЕ: до них підключаються багато тур-фірм. Через подібні системи бронюються авіаквитки, автомобілі напрокат і місця в готелях у будь-якій частині світу. Поряд із бронюванням через комп'ютер вони роблять розрахунок тарифів і видачу квитків.

Тенденція, що розширюється, до стирання меж у виробництві засобів телекомунікації, ЕОМ і технічного устаткування фірм, падіння цін, ріст ноу-хау, а також значні технологічні нововведення (збільшення обсягу пам'яті ЕОМ, модернізація електронних перекладачів і т.п.) роблять свій вплив і на структуру інформаційних систем у туризмі. Нові системи повинні вибиратися з урахуванням вищезгаданої відповідності.

3.7. Нормування праці.

 

 Серед мір, спрямованих  на раціоналізацію управлінської  праці, особливе місце займає  його нормування. Безпосередньою задачею нормування праці є визначення трудомісткості робіт і необхідної для їхнього виконання чисельності робітників. Без обгрунтованих норм неможлива раціоналізація процесів поділу і кооперації праці, розробка прогресивних технологій, удосконалювання методів роботи апарата керування.

Починалася множина  спроб точно визначити, скількома  людьми може ефективно керувати одна людина. Число, що називають різні  автори, варіюється в межах від  трьох до п'ятнадцятьох. Через велику розмаїтість умов і проблем координації жодна окремо зазначений розмір не може рахуватися правильною відповіддю при будь-яких обставинах. Це породжує конфліктні ситуації, веде до нераціонального використання знань і досвіду робітників апарата керування.

Особливості управлінської  праці помітно зменшують можливості впровадження в практику роботи норм і нормативів. Проте зміни у функціях керівництва, викликані переходом до ринкової економіки, свідчать про те, що значна частина управлінських робіт піддається нормуванню.

Для нормування управлінської праці застосовують розрахункові (аналітичні) і дослідницькі методи. Найбільше поширення одержали аналітичні методи, за допомогою яких аналізується використання робочого часу висококваліфікованими спеціалістами. Зміст їх праці можна прийняти за еталон, а структуру їхнього робочого дня вважати нормативом.

Що стосується дослідницьких  методів, то вони допомагають визначити  трудомісткість конкретних видів робіт  з урахуванням спеціалізації  організації й утримання праці. Розробка науково обгрунтованих норм праці дозволяє більш об'єктивно оцінити працю кожного робітника апарата керування, ефективніше використовувати матеріальні стимули. Проте, оскільки сфера керування включає велику розмаїтість видів робіт навіть у межах однієї функції керування, не може бути і промови про створення яких-небудь універсальних норм витрат праці.

Підхід до нормування окремих видів робіт повинний бути диференційованим. Так, з урахуванням  специфіки праці менеджера рекомендується доцільним виділити такі види норм:

• норми керованості (число робітників, котрими найбільше ефективно може керувати начальник) - для керівників;
• укрупнені нормативи чисельності (типові структури апарата керування), тобто чисельність робітників, необхідна для повного і якісного виконання робіт у визначених організаційно-технічних умовах, - для спеціалістів;
• часу й обслуговування (визначаються в залежності від трудомісткості робіт) - для технічних виконавців.

Нормативи чисельності  і норми керованості можуть розроблятися для широкого кола керівників. За допомогою нормативів чисельності визначається загальна чисельність робітників по функції керування, а, використавши норми керованості, можна зробити оптимальне розставляння робітників.

Існує декілька методів  визначення норм управлінських робіт. Найбільше поширеним методом нормування є метод аналогів. Тут установлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями. Цей метод доцільно використовувати для визначення обсягів робіт тих категорій апарата керування, праця котрих узагалі не піддається скільки-небудь задовільному урахуванню через відсутність критеріїв регламентації термінів виконуваної ними роботи.

У практиці зустрічаються  також методи прямого нормування, що використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт.

У порівнянні з методами прямого нормування управлінської праці більш широке застосування знайшли методи непрямого нормування, що враховують вплив різноманітних чинників на навантаження службовців. За допомогою цих методів встановлюються укрупнені нормативи чисельності різноманітних категорій робітників. Норма обслуговування передбачає якісне обслуговування даним робітником апарата керування визначеного числа працюючих. Вона встановлюється для спеціалістів і технічних виконавців, що мають нерівномірне навантаження в різноманітні періоди часу.

3.8. Сприятливий режим і умови  праці.

 

Продуктивність управлінської  праці знаходиться в прямої залежності від стана робочих місць і  умов, у яких трудиться менеджер. Значення аналізованої проблеми посилюється  в зв'язку з появою нових організацій ринкового типу, коли відбуваються істотні якісні зміни в системі керування економічними і соціальними процесами.

Раціональна організація  робочого місця менеджера забезпечує створення в управлінській діяльності максимальних зручностей і сприятливих умов праці, підвищує змістовність роботи. Система обслуговування робочого місця менеджера повинна мати різноманітні засоби зв'язку й автоматизованої системи інформації.

В даний час у практиці керування широко впроваджується автоматизоване робоче місце керівника (АРМ). До складу АРМ, як правило, входять ПЕОМ, календар, діалогові устрої, електронний щоденник, потужний калькулятор із великою ємністю пам'яті, засіб для створення і збереження особистої і службової кореспонденції, система контролю за виконанням доручень.

При організації робочих  місць апарата керування необхідно  також дотримувати ряду економічних  і естетичних вимог:

• Матеріальна і моральна зацікавленість.

Менеджер повинний сформувати систему мотивів, що спонукають співробітників систематично покращувати режим і умови їхньої праці.

• Зручність меблів.

Завдання полягає в  тому, щоб габарити і форму меблів вибрати з урахуванням антропометричних даних особистості і зручно розмістити її на робочому місці. Кабінет збирається з уніфікованих елементів на металевій основі і дозволяє одержати численні варіанти оформлення при раціональному використанні площі. Є й інші проекти офісних меблів.

• Наявність засобів оргтехніки.

Робоче місце повинно бути обладнано  відповідною оргтехнікою, повинна  бути створена технологія її ефективного використання.

• Сприятливі санітарно-гігієнічні і естетичні умови праці.

 У помешканні повинні  бути оптимальними температурний  режим, освітлення, вологість повітря,  цвіт стін, меблів і т.п.

• Раціональний режим праці і відпочинку.

У менеджера ненормований робочий день. Це дає йому можливість установити гнучкий графік виходу на роботу з урахуванням стомлюваності людини. На основі детальних спостережень було встановлене чергування періодів вищої працездатності і стомлення управлінських робітників протягом робочого дня.

Найбільше відповідальним моментом у роботі з раціоналізації управлінської праці є планування заходів щодо створення сприятливих  умов для праці керівників і спеціалістів організації. Вони можуть розроблятися на різноманітних рівнях керування (нижчому, середньому і вищому). На основі вивчення різноманітних аспектів трудового процесу складається комплексний план раціональної організації праці. У цьому плані відбиваються заходи відповідно до основних напрямків раціональної організації праці, прийнятій у фірмі.

 

Висновок

Сучасна економічна реформа в Україні, яка здійснюється у напрямі ринкових перетворень, докорінно змінює характер, принципи та процес управління. Суттєво змінюються й вимоги до професійного та кваліфікаційного рівня менеджерів.

В умовах адміністративно-командної  системи економіки робота менеджера  базувалась на вмінні формулювати та віддавати розпорядження й накази, а обіймання певної посади часто залежало від побічних факторів — партійності, лояльності до режиму, родинних зв'язків тощо. В умовах ринкової економіки працівники сфери управління повинні оволодіти системними знаннями з економічної теорії, маркетингу, підприємництва, зовнішньоекономічної діяльності тощо, досконало знати механізми управлінського впливу на колектив працівників та на окремих виконавців. Тому вивчення сучасного менеджменту є важливою передумовою якісної підготовки економічних кадрів.

Ми уявляємо собі менеджера  як члена туристської організації, що здійснює управлінську діяльність. Це головна фігура організації. Проте не всі менеджери грають однакову роль на фірмі. Це пов'язано з тим, що туристські організації відрізняються одна від однієї, і тому задача і функції, виконувані менеджерами, не ідентичні.

Незважаючи на те що менеджери  туристських організацій грають різноманітні ролі, необхідно виділити головні з них - ті, що вирішують усі менеджери, незалежно від типу їхньої туристської організації і видів що обслуговуються ними мандрівників.

Список використаної літератури

 

1. Основи менеджменту. Б.М.Андрушків, О.Є.Кузьмін. – Львів: Видавництво «Світ», - 1995.
2. Н. І. Кабушкін.  Менеджмент туризму.  Мінськ, 1999.
3. “Ефективний менеджер: Мотивація вашого колективу”, ум.  посібник “The Open University”
4. Кногрринг В.И. Искусство управления: Учебник .- М.: Издательство БЕК, 1997г.
5. Кремень М.А. Управление коллективом. М., 1997г.
6. Старобинский Н.Е. Как управлять персоналом. М., 1997г.
7. Управление организацией: Учебник/ под.ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцева, Н.А.Соломатина. – М.: ИНФРА – М, 1998г.
8. Шекшня С.В. Управление персоналом  современной организации. М.: Интел-Синтез, 1996г.
9. Айгистова, Забаев, Сеселкин. Введение в бизнес туроперейтинга. - М.: Российская международная академия туризма, 1996.
10. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса. - Одесса,: Черноморье, 1997.
11. Кирилов, Волкова. Маркетинг в туризме. - С-П.: С-Петербургский университет, 1996.
12. Маркетинг в туризме. - М.: Российская международная академия туризма, 1996.