Организация пешеходного туризма

     При переправі по одинці переплавляючий страхує себе жердиною довжиною 2 – 2,5 метрів. Жердина ставиться зверху до течії. Ставити жердину в низ  до течії і спиратися на неї  – велика помилка.

     Переправа в брід через важкі ріки може проходити  парами або шеренгою. Цей спосіб заклечається в наступному: два або три – п’ять чоловік, міцно обійнявшись за плечі, пересуваються декілька проти течії. Рух виконують приставними кроками. Для покращення страховки перший, ідучи в шерензі, впирається на жердину.

     При переправі «кругом» переплавляючи, міцно обіймаються за плечі, роблять  коло й пересуваються обертами проти  годинникової стрілки [43].

     Для переходу річки вбрід можна використати  і інший спосіб переправи –  колоною, котрий заклечається в наступному. Група шикується на березі в доль річки потилицю один до одного. Попереду стає найсильніший учасник з жердиною. За ним другий,не слабший за першого. В середину стають слабші учасники групи. туристи обома руками міцно  тримають один одного. Колона по команді  першого учасника приставними кроками  йдуть назустріч течії. Основну  силу напору води приймає на себе перший учасник, а другий за пояс придавлюючи  вниз, не даючи течії можливість його прокинути и т.д. кожен страхує  по переду стоячого учасника. Колона повільно приставними кроками пересувається  по річці.

     Коли  вода холодна, то можна організувати переправу над водою, застосувавши каміння, завалами дерев. Інколи над  річкою надвисає старе, не маючи цінності помираюче дерево. Зрізавши його можна  організувати переправу.

     Переправа по колоді найбільш зручна і безпечна. Вона проводиться в тому випадку, коли не можливо переплавлятися вбрід  за катаються по дну камені, великої  швидкості течії, великої глибини. В цьому випадку знадобиться  найменш узьке місце річки  с високими берегами, щоб вода не діставала до переправи [44]. 

3. Підведення  підсумків

     Після закінчення подорожі група звітує перед  тими організаціями, які дали їй пошуково-дослідницькі завдання. Це необхідний і важливий етап будь-якої туристської подорожі.

     Головною  метою підбивання підсумків подорожі є узагальнення досвіду її підготовки і проведення, досвіду проведення пошуково-дослідницької та суспільно  корисної роботи, виявлення недоліків  для недопущення їх у майбутньому.

     Підбиваючи  підсумки подорожі, важливо проаналізувати і обговорити, чим була вона цікавою  у пізнавально-оздоровчому відношенні, чи відповідав маршрут походу рівню  підготовки юних туристів, як проявили вони себе при доланні найскладніших  природних перешкод. Для керівника  подорожі цей важливий етап є ще однією можливістю глибше вивчити і  пізнати характери, смаки, нахили та інтереси своїх вихованців [45].

     Головний  підсумковий документ — письмовий звіт про туристську подорож, який складає керівник групи за участю учасників подорожі. Обсяг і характер звіту для категорійних подорожей визначає МКК під час розгляду заявочних матеріалів на проведення походу. Він повинен складатися з таких розділів.

     1. Довідкові відомості про подорож.  У цьому розділі вказують вид  туризму, категорію складності, час  проведення, район, дають детальні  відомості про лінію маршруту (протяжність і тривалість, перелік  окремих його ділянок з подоланням  природних перешкод різними способами  пересування), назву та шифр МКК,  яка дала дозвіл на заявлений  маршрут; склад групи, прізвище, ім’я та по батькові, домашня  адреса, туристський досвід з  переліком найцікавіших і складних  маршрутів, обов'язки в групі.

     2. Відомості про район подорожі. Цей розділ містить коротку загально географічну характеристику району з описом природних особливостей; відомості про населення, населені пункти і транспортне сполучення між ними; визначні місця; туристську характеристику, що ґрунтується на власних спостереженнях і висновках групи, матеріалах, зібраних групою завдяки листуванню з краєзнавцями і під час проходження маршруту (де важливо для забезпечення наступних туристських груп конкретними відомостями про при особливості району, екскурсійні об’єкти, шляхи сполучення, транспортні засоби, про можливості поповнення запасів продуктів); дані про походи, які проводилися тут раніше, прокладені траси маршрутів тощо [46].

     Під час написання цього розділу необхідно максимально використати наявну літературу та картографічний матеріал по даному району, розповіді місцевих краєзнавців і звіти інших туристських груп. В кінці розділу подається список літератури, вказуються прізвища, ім’я та по батькові консультантів, їхні адреси (або телефони).

     3. Організація подорожі. В цьому  розділі розглядаються такі питання:  підготовка подорожі; обґрунтування  вибору маршруту; з’ясування правильності  початкового плану подорожі; особливості  передпохідної підготовки і тренування; особливості розробки маршруту, обґрунтування вибору основного та запасного варіантів [47].

     В разі зміни початкового плану подорожі вказуються причини, які викликали ці зміни. Тут же наводяться відомості про проходження маршруту кожним членом групи.

     4. Графік руху і технічний опис маршруту. Тут вміщується технічна характеристика маршруту. Відомості наводяться у вигляді таблиці, яка складається з таких пунктів: дні в дорозі, дата, ділянка даного переходу, протяжність у кілометрах, чистий ходовий час у годинах, характер дороги, природні перешкоди, небезпечні ділянки, метеорологічні умови. Всі ці пункти базуються в тексті звіту, де наводяться: характеристика пройденого шляху, умови та можливості пересування; складні ділянки маршруту (перевали, переправи, місця з складним орієнтуванням тощо); засоби подолання природних перешкод, що застосовуються групою; заходи щодо безпеки групи в складних умовах. Крім того, подаються відомості про наявність палива, придатної для пиття води, зручних майданчиків для розбивки бівуаків, хронометраж пересування, метеоспостереження.

     Складні ділянки маршруту описуються детальніше, з вказівкою дій групи на цих ділянках. Особлива увага приділяється опису заходів щодо безпеки на маршруті, а також способам орієнтування в складних умовах місцевості і в умовах обмеженої видимості [48].

     5. Підсумки подорожі, висновки, рекомендації  В цьому розділі підбиваються  підсумки походу; характеризується  його пізнавальна цінність; робляться  висновки щодо прийнятих у  поході технічних і тактичних  рішень; наводяться рекомендації  для інших груп щодо проходження  маршруту, подолання окремих природних  перешкод; пропонуються найцікавіші  варіанти, дається конкретна оцінка  спорядження, техніки пересування  і заходів безпеки [49].

     6. Додатки. Тут наводяться списки особистого та групового спорядження; склад похідної аптечки та ремонтного набору, їхня маса; робиться оцінка придатності інвентаря, який використовувався у поході; вміщуються рекомендації щодо підбору спорядження та інвентаря; вказується список продуктів, їхня маса і раціон харчування на маршруті; даються рекомендації щодо можливості поповнення запасів продуктів, в тому числі й тих, що можна зібрати в природі; зазначається загальна маса продуктів і спорядження на групу та в середньому на одного учасника; вміщується кошторис витрат.

     До  звіту додають щоденник походу, а  також окремі цікаві уривки з індивідуальних щоденників, розповіді краєзнавців, видатних людей, спогади старожилів тощо.

     В кінці звіту наводиться список використаної літератури; перелік звітів туристських груп, карт, схем та інших джерел інформації, використаних під час підготовки до походу і складання звіту. Додаються до звіту газети, журнали, листівки, в яких говориться про подорож [50].

     До звіту додається також картографічний матеріал, який використовувався у поході (загальна картосхема з нанесеним маршрутом, його запасними варіантами і місцями ночівель, маршрутна стрічка, ескізи (кроки) найскладніших ділянок з вказівкою шляхів подолання основних природних перешкод).

     Звіт  ілюструється фотографіями та рисунками, які характеризують складні ділянки  маршруту та дії групи на кожній з них, природу і визначні місця  району подорожі.

     Звіт  друкується на машинці у двох примірниках переплітається. Формат звіту − розмір машинописне аркуша. Один примірник звіту здається у МКК обласної дитячої туристично-екскурсійної станції, яка розглянула, затвердила маршрут, дала дозвіл на проведення походу і перед якою група звітує, другий − передається школі для краєзнавчого музею [51]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

     Пішоході  туристські походи можна проводити  в усіх регіонах України. Одночасно  слід зазначити, що територія України, за винятком двох гірських масивів (Українські Карпати та Кримські гори), має рівнинний  рельєф і на ній майже відсутні істотні природні перешкоди. Через  це у більшості регіонів України  можливо здійснювати пішохідні  походи до І категорії складності включно, а походи ІІ та ІІІ категорії  можуть здійснюватись лише Українських  Карпатах та Кримських горах. Різноманітність  природних перешкод  цих районів  дає можливість туристам оволодіти  майже усім арсеналом прийомів техніки  пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, дозволяють повноцінно проводити навчальні заходи.

     Не  дивно, що туризм в Україні є одним  з улюблених видів туризму. Він  привертає до себе увагу людей  не тільки пізнавальною і розважальною стороною. Туризм – це самий надійний засіб фізичного самозбереження, профілактики захворювань серцево-судинної системи, гарт та оздоровлення.

     Привабливість в туризмі ще в тому, що це не тільки найбільш раціональний вид активного  відпочинку, сприяє фізичному гарту  організму, але й один з самих  цікавих і корисних видів спорту.

     Туризм  в Україні з кожним роком приділяється все більше уваги. Підприємства і  установи створюють нові бази, кемпінги, промисловість випускає великий  асортимент товарів для туризму.

     Під час подорожей можна не тільки провести гарно час але й цікаво, в пізнавальному плані. Туристи  знайомляться з природою, культурою, історією країни, а також подорожі дають учасникам фізичне і  моральне задоволення, сприяють їхньому  збагаченню.

     Подорож можна проводити в різну пору року, яку тільки захоче сам турист. Його можна проводити як в літку  так і узимку (лижний узимку, а  вело туризм в теплу пору року).

     Щоб похід був пізнавальним та туристи  залишились задоволенні потрібно заздалегідь  все продумати.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 

1. Абуков  А.Х. Туризм сегодня и завтра. –  М.: Профиздат, 1978.
2. http://tourlib.net/books_ukr/grabovsky51.htm
3. Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. Спортивний туризм
4. Востоков И. Е. «Класификация пешеходних маршрутов» -М.: ЦРИБ “Турист”, 1980.
5. http://tourlib.net/books_ukr/grabovsky52.htm
6. Сердюк О.М., Москаленко Н.В., Зайцева В.М., Гурова Д.Д., Кукліна Т.С.Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів «Активний туризм» - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2009.
7. Попчиковский В. Ю. «Организацыя и проведение туристских походов» -М.: Профиздат, 1987.
8. http://tourlib.net/books_ukr/grabovsky521.htm
9. Варламов В. Г. «Физическая подготовка туристов пешеходников» -М., 1979.
10. Дрогов С. П. «Туризм и здоровье» - М.: Знание, 1954.
11. Карманный справочник туриста. – М.: Профиздат, 1982.
12. Симаков В.И. Туристические походы выходного дня. – М.: ФиС, 1970.
13.   Щур Ю. В., Дмитрук Щ. Ю. «Спортивно-оздоровчий туризм»
14. http://tourlib.net/books_ukr/grabovsky54.htm
15. http://travel.org.ua/
16. Лукоянов П.И., Свет В.Л. Самодельное туристическое снаряжение – М.: ФиС, 1986.
17. http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%88%D0%B5%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC
18. http://tourlib.net/books_ukr/grabovsky54.htm
19. http://kmvline.ru/lib/turizm/11.php
20. Сергеев В.Н. Гигиена и самоконтроль туриста. – М.: ЦРИБ «Турист», 1980.
21. http://tourism.intat.ru/sport/docs/3/
22. Матусєвич К. М., Семенов В. Є. «Найпростіші вимірювання на місцевості».-К.: Рад. Шк. 1981.
23. Варламов В. Г. «Физическая подготовка туристов пешеходников» − М., 1979.
24. Зубалій М. Д., Петровский В.С. «Пішохідний і лижний туризм» − К. 1984.
25. http://nkosterev.narod.ru/met/prog_pew.html
26. http://risk-life.com/
27. Гурова Д.Д., Фролов М.О., Куклына Т.С., Сердюк О.М., Журавльова С.М. «Рекреаційна географія» - Запоріжжя, 2009.
28. Лисогор Н. А., Толстой Л. А. «Питание туристов в походе».-М.:Пищ. Про-ть, 1980.
29. Алексеев В.А. Питание в туриском походе. – М., 2001.
30. Демин Є.Н. Питание в туриском походе: Спутник туриста. – М.: ФиС, 1969.
31. Петровский К.С. Гигиена питания / К.С. Петровский, В.Д. Ванханен. – М.: Медицина, 1982.
32. Смолянский Б.Л. Питание спортсменов. – К.: Здоров’я, 1982.
33. Шимановский В.Ф. Питание в туриском путешествии. – М.: 1986.
34. http://tourlib.net/books_ukr/grabovsky56.htm
35. Штюрмер Ю.А. Опасности в туризме, мнимые и действительные. – М.: ФиС, 1983.
36. http://www.turizimbl.ru/turistu/category/peshij-turizm
37. http://masters.donntu.edu.ua/2009/ggeo/silin/ind/index.htm
38. Федотов Ю.Н. и др. Физическая підготовка туристов. – М.: ЦРИБ «Турист», 1984.
39. Кудряшов Б.Г. Энциулопедия выживания. – Краснодар: Сов. Кубань, 1996.
40. http://tourlib.net/books_ukr/grabovsky414.htm
41. Шимановский В.Ф. Переправы в брод через водные преграды. – М.: 1986.
42. http://www.tkg.org.ua/node/16822
43. Энциклопедия туриста. Гл. ред. Тамм Е.И. − М.: Научное издательство "БРЭ", 1993.
44. http://www.tkg.org.ua/node/2677
45. Скалій О. В. Основи туризму. Навчальний  посібник. −Т.: ТДПУ, 2003.
46. Бардин К.В. − Азбука туризма. − М.: Просвещение, 1981.
47. В. А. Квартальнов «Туризм» М.: 2001.
48. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму: Навчальний посібник −  К.: Науковий світ, 2003.
49. http://travel.org.ua/rus/tours/index.php?p=21
50. http://tourlib.net/books_ukr/grabovsky.htm
51. Луцький Я.В. Туризм для всіх.− Ів.-Франківськ: 1996.