Организация пешеходного туризма

ВСТУП 

     Актуальність  теми. В давні часи основними мотивами подорожі була торгівля, образотворчі цілі, лікування. Для розвитку обміну торгових зв’язків потрібні були достовірні і детальні відомості про країни, їх населення. Для цього народи виходили на великих кораблях в відкрите море. З ціл’ю вивчення нових територій.

      Велику  роль в туризмі зіграв розвиток транспорту. Це давало змогу більше надійності і швидкості пересування при  знижені витрат на подорожі. На початку  ХІХ століття на розвиток туризму  вплинули такі фактори як: розвиток транспорту і збільшенням вільного часу. Зі збільшенням кількості мандрівників стало необхідністю будування готелів, організації бюро мандрівок. Розвивалися тур послуги комплексного типу.

     З часом туризм одинаків переростав в  груповий туризм широких мас. Крім цього  змінився характер мандрівок. Мандрівки були не тільки розвагою але й мав пізнавальний характер.

     В даний час туризм розвивається і  вдосконалюється і надалі, розвиває більш комфортабельні умови. Туризму  почали приділяти більше уваги. З  кожним роком все більше людей  користується його послугами.

     Мета  даної роботи – проаналізувати особливості  пішохідного туризму.

     Відповідно  до мети були поставлені наступні завдання:

1. Дати характеристику пішохідному туризму в Україні.
2. Виявити особливості організації та проведення походів.

     Об’єктом  дослідження даної роботи є пішохідний туризм.

     Предметом дослідження є особливості організації  та проведення пішохідної подорожі.

     Практична значимість. Інформація даної роботи може бути використана допоміжним засобом для будь-яких туристів які збираються в пішохідний похід. В організації та проведенні, як для походу вихідного дня так і для категорійного. Дана робота дає змістовне пояснення як правильно збиратися до походу.

     Структура роботи. Робота складається із вступу, 2 розділів, висновків, переліку посилань. Загальний обсяг роботи 32 сторінки друкованого тексту. Список використаних джерел містить 51 найменувань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІШОХІДНОГО  ПОХОДУ 

1. Комплектування  туристичної групи і опрацювання  маршруту

     Пішохідний  туризм являється найбільш популярним з всіх видів туризму. Тому що турист пішохідник практично не залежить від  інших засобів пересування, такі, як байдарки, плоти, лижі, велосипеди та інше. Турист повинен розраховувати  тільки на свої сили.

     Туристи знайомляться з природою, культурою, історією країни, а також подорожі дають учасникам фізичне і  моральне задоволення, сприяють їхньому  збагаченню [1].

     Комплектування  групи є важливим етапом підготовки майбутньої подорожі. Від цього залежать такі характеристики: складність походу та терміни його проведення. Складність походу визначається досвідом його учасників, а термін − їх вільним часом (канікули, відпустка).

     Підготовка  до походу або подорожі починається  з добору групи. залежно від групи  і її складу вибирають район і  маршрут подорожі. Всіх учасників  як правило об’єднує спільна зацікавленість подорожжю. Пральний і ретельний  добір групи – одна з основних умов вдалого походу. При комплектуванні групи необхідно зберігати деякі  рекомендацій. Бажано, щоб група об’єднувалася на добровільних засадах спільними інтересами, щоб група була одної вікової категорії, мали однакову фізичну підготовку, були знання і туристський досвід і щоб група складалася  не з багатьох людей [2].

     Учасники  походів І категорії складності повинні володіти спеціальними знаннями і навичками в обсязі початкової туристської підготовки, ІІ і ІІІ  категорій складності – в обсязі середньої туристської підготовки, І і ІV категорії складності в обсязі вищої туристської підготовки.

     Для походів за маршрутами І категорії складності учасники  туристської групи повинні мати досвід участі в походах вихідного дня, багатоденних не категорійних походах і подорожах. Для подорожей ІІ, ІІІ, ІV, V  категорій складності учасники повинні мати досвід участі в походах і подорожах з даного виду туризму не більше ніж на одну категорію нижче від тієї, що планується. В подорожах та походах за маршрутами ІІ категорії складності одну третину групи можуть складати туристи з досвідом участі в походах вихідного дня, багатоденних не категорійних походах і подорожах. В походах за маршрутами ІІІ категорії складності з пішохідного туризму одну третину учасників туристичної групи можуть складати туристи з досвідом участі в походах і подорожах І категорії складності з даного виду туризму. Якщо турист не брав участі в походах чи подорожах протягом двох або більше років, він турист може бути учасником або керівником подорожі чи походу категорія складності яких не вища від тієї, що була у нього в попередніх походах і подорожах [3].

     Для категорійних походів або подорожей  всі учасники повинні вміти плавати, знати правила й прийоми рятування  потопаючих, уміти надавати першу  медичну допомогу потерпілому [4].

     Група подорожуючих за маршрутами І –  ІІ категорій складається, як мінімум  із 4 чоловік, а за маршрутами ІІІ, ІV, V категорій складності як мінімум з 6 чоловік. Кількісний склад групи, яка подорожує за маршрутом ІІІ і вище категорій складності, не повинен, як правило, перевищувати 12 чоловік. Така кількість визначена не випадково. Група з малою кількістю подорожуючих не зможе забезпечити відповідних заходів безпеки. Якщо група надто велика (понад 12−15 чоловік), подорож ускладнюється: йдучи стежкою або по лижні, розтягується і керівникові важко стежити за учасниками. За таких умов на подолання різних природних перешкод витрачається багато часу, темп руху сповільнюється. Виникають і інші незручності пов’язані з дисципліною, організованістю, а також побутом похідного життя. В поході вихідного дня або в не категорійному поході кількість учасників має бути не менше 4 і не більше 50 чоловік.  До подорожей за маршрутами І категорії складності допускаються особи віком не менше 14 років, за маршрутами ІІ категорії складності – не менше, ніж 15 років. Вік учасників подорожей за маршрутами ІІІ категорії складності має бути не меншим ніж 16 років, ІV категорії – не меншим ніж 18 років, і V категорії – не меншим, ніж 20 років [5].

     Обов’язковим етапом підготовки походу э чіткий розподіл обов’язків між членами групи. Розподіл обов'язків сприяє формуванню самоврядування туристської групи на демократичних засадах.

     Підготовка  будь-якого походу вимагає дуже різноманітної і складної роботи. Зрозуміло, що одна людина − керівник групи − не в стані якісно та вчасно все виконати. Тому при підготовці й проведені походу кожен учасник повинен відповідати за конкретні обов’язки. Обов’язки розподіляються з урахуванням підготовки і схильності туристів у виконанні тих чи інших доручень і залежить від кількості туристів у групі [6].

     У кожній туристичній групі обираються: командир, головний краєзнавець, штурман, завідувач харчуванням, завідувач  спорядженням, ремонтний майстер, фізорг, санітар, скарбник, синоптик, редактор щоденника і газети, фото оператор. Якщо в групі більше 14 осіб, три  останні посади розділяють або вводяться  додаткові посади: заступника командира, завідувача харчуванням, завідувача спорядженням і таке інше. При меншій чисельності  групи ряд посад можна об’єднати. Структурно всі обов’язки умовно можна розподілити на три блоки  або відділення: відділення життєзабезпечення, техніко-тактичне відділення і культурологічне  відділення.

     Керівник  походу або подорожі обирається туристською  групою й затверджується організацією, що проводить похід. Він відповідає за підготовку групи  й за безаварійне  проведення походу або подорожі. Тому керівником має бути найкваліфікованіший  і найдосвідченіший член туристської  групи, який має необхідні організаторські  здібності та туристські навички. Він  повинен добре знати маршрут, передбачувані місця ночівель, бівуаків, бути стриманою людиною, чуйним товаришем.

     Перед керівником стоїть відповідальне завдання – згуртувати членів групи в дружній  колектив, об’єднати всіх загальними інтересами. Якщо серед тих, хто рушає в похід є новачки, керівник має ознайомити їх з традиціями й правилами даного колективу, виявити їхні бажання, здібності, стан здоров’я тощо. Він зобов’язаний суворо дотримуватись правил безпеки руху, стежити за дбайливим ставленням туристів до природи, тактовним поводженням з місцевим населенням. Він приймає участь в розподілі обов’язків серед учасників походу, стежить за підбором і ремонтом групового спорядження, допомагає в організації харчування і купівлі продуктів. Керівник виконує багато обов’язків. Розпорядження керівника є законом для всіх учасників. Проте й він не має право самовільно, без дозволу маршрутно-кваліфікованої комісії здійснювати склад туристської групи[7].

     Керівник  походу зобов’язаний точно виконувати вимоги МКК, викладені в маршрутній книжці(для категорійних походів, і  в маршрутному листі для степеневих походів), у всіх випадках користуватися  правами і обов’язками, викладеними  в нових «Правилах організації  й проведення самодіяльних туристських  подорожей» [8].

     Керівником  походу або подорожі може бути особа, що досягла 18 років, а для подорожі за маршрутом V категорії складності – 20 років. Після закінчення подорожі керівник  повідомляє про це організацію, що видала маршрутну книжку, оформляє звіт у відповідності до вимог, затверджених Центральною радою по туризму та екскурсіях, подає його до організації, що проводила подорож, і в МКК не пізніше як через 9 місяців після закінчення подорожі.

     Щоб керувати багатоденним не категорійним походом, керівник повинен мати туристський  досвід участі і проведення походів  вихідного дня, багатоденних не категорійних походів і подорожей. Для керівництва подорожами за маршрутами І – ІV категорій складності, керівнику необхідний досвід участі у подорожах, категорія складності яких на одну категорію вища, ніж та, що планується для V категорії складності – участі у двох подорожах цієї категорії з даного виду туризму [9].

     Завгосп відповідає за закупівлю продовольства, добір  і спорядження колективного майна, складання меню тощо. Він  одержує на прокат спорядження і  розподіляє його між членами групи, веде облік продуктів і спорядження  на маршруті, призначає чергових похідної їдальні. Після закінчення походу або  подорожі завгосп повертає на базу прокату туристське спорядження, звітує перед товаришами про витрати. На допомогу завгоспу керівник групи призначає  помічників залежно від кількісного  складу групи.

     Заступник керівника групи як правило, це досвідчений  турист. Він основний помічник керівника (якщо ж керівник тимчасово відсутній  або  група на маршруті розділилася, на заступника покладаються обов’язки  керівника). Заступник допомагає  керівникові проводити політико-виховну  роботу серед учасників походу, підтримувати належну дисципліну й порядок, проводить  роз’яснювальну роботу щодо охорони  природи тощо.

     Санітар відповідає за медичне забезпечення походу. Перед походом: організовує медичний огляд учасників походу, збирає і перевіряє медичні довідки, що допускають учасників до туристичного походу. Готує і комплектує медичну аптечку. Разом із завідувачем спорядження перевіряє особисте спорядження туристів, а з завідувачем харчування – якість придбаних продуктів і санітарний стан суспільного посуду. У поході: стежить за станом здоров’я, режимом дня і харчування учасників, за дотриманням ними правил особистої гігієни і суспільної санітарії. Надає першу допомогу і видає ліки. Разом з фізоргом проводить тестування для визначення працездатності учасників. Після походу: складає звіт про виконану роботу в поході. Якщо похід був складним, категорійним, то організовує медичний огляд учасників походу [10].

               У великих групах визначають  так званого маршрутника. Він  має при собі карту  району  подорожі або схему маршруту, компас, циркуль, масштабну лінійку. Під час походу він уточнює, яким шляхом краще добратися до того чи іншого пункту, розпитує у місцевих жителів, де краще зробити привал або організувати бівуак, щоб не було труднощів з водою та паливом. Маршрутний веде журнал, в якому зазначає пункти, пройдені туристами, відстань між ними, перешкоди, які траплялися на шляху, час, витрачений на перехід, а також занотовує різні відомості, що стануть у пригоді тим, хто пізніше подорожуватиме цим маршрутом [11].

     Фотограф  відповідає за складання фото звіту. Від початку до кінця походу відображає на фотоплівці похідне життя туристичної  групи.