Міжнародна класифікація засобів розміщення

Висновки 

         Засоби розміщення є одним з важливих компонентів туризму. При відвідуванні іншого міста, регіону або області в першу чергу з чим стикається турист - це місце, де можна зупинитися для ночівлі. У законодавстві існує велика кількість видів засобів розміщення, які можуть бути традиційними і не традиційними. У свою чергу всі засоби розміщення служать одній меті - надання всіх необхідних послуг туристу. Залежно від того, з якими цілями, куди і для чого турист їде в ту чи іншу місцевість, за тими параметрами він і вибирає собі даний засіб розміщення. Останнім часом простежується великий потік переміщення вітчизняних туристів не за кордон, а по власній батьківщині, отже, зростає необхідність у наданні різних засобів розміщення, з різною ціновою політикою і різними послугами.

        У різних країнах готелю з рівною кількістю "зірок" можуть відрізнятися за рівнем сервісу, комфортабельності номерів, місцю розташування й т.д.

         За французькою системою готелі класифікуються на 5 категорій. Для одержання певної категорії готелі повинні відповідати встановленим вимогам для конкретної категорії: по кількості номерів з певною площею, по наявності ресторану або кафі, стоянки для автомобілів, по наявності різного встаткування (центральне опалення, телефони, водопостачання, ліфти, звукоізоляція), по розмаїтості послуг і кваліфікації службовців. Французька система заснована на обліку устаткування номерів, окремих елементах комфорту й розмірів загальних приміщень.

        Індійська система класифікації включає також 5 категорій: "1 зірка", "2 зірки", "3 зірки", "4 зірки", "5 зірок", які привласнює спеціальна комісія на основі бальної оцінки. Комісія може за своїм розсудом дати до 15 балів за будь-які, на передбачені кваліфікаційними вимогами, додаткові послуги. Для одержання тієї або іншої категорії необхідно набрати встановлену для даного класу мінімальну суму балів, причому їхня кількість по кожному пункті повинна становити не менш 50% максимальної оцінки. 

        Наприклад, готель категорії „1 зірка” повинен бути розташований у гарному районі, у споруді придатній для розміщення гостей з усіма необхідними зручностями. Для отримання відповідної категорії слід набрати мінімальну суму балів: 1 зірка - 100 балів; 2 зірки - 150 балів; 3 зірки - 210 балів; 4 зірки - 260 балів; 5 зірок - 290 балів.

       Однак, попри всю різноманітність підходів до системи класифікації готелів сьогодні їх можна об'єднати у дві основі групи: «європейський тип», в основу якого покладено французьку національну систему та бальну оцінку, що ґрунтується на індійській національній системі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. ДСТУ 4269:2003. Національний стандарт. Послуги туристичні. Класифікація готелів. – К.: Держспоживстандарт, 2004.
2. Байлик С.И. Гостиничное хазяйство. – К.: ВИРА-Р 2001.
3. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса. – Одесса: Черноморье, 1997.
4. Кваральов В.А. Иностранный туризм. – М.: Финансы и статистика, 1999.
5. Ляпина И.Ю. Организация и технология  гостинничного обслужиания. – М.: ПрофОбрИздат, 2001.
6. Папарян Г.Н.  Менеджмент в индустрии гостеприимства. – М.: Экономика, 2000.
7. Чудновский А.Д. Гостиничный и туристический бизнес. – М., 1999.

    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Важливе значення в розвитку сучасного готельного бізнесу мають готельні ланцюги. Вони дозволяють просувати на світовий туристський ринок високі стандарти обслуговування, а також сприяють підтримці готельного обслуговування туристів.

         Готельні ланцюги сприяють поширенню і значному підвищенню рівня організації виробництва й обслуговування туристів, створенню певного образу готельного обслуговування.

         У таких готелях в інших незнайомих країнах турист почувається майже як удома, у знайомій і комфортній обстановці.

         З 1950-х pp. в організаційній структурі  управління готелями у світовій  готельній індустрії утвердилися  різні моделі організації готельної  справи.

         Перша модель - модель Ритца, пов'язана  з ім'ям швейцарського підприємця Цезаря Ритца. Багато престижних готелів світу мають його ім'я (наприклад, готель «Ритц» у Парижі).

       Основна ставка в цих готелях робилася на європейські традиції вишуканості й аристократизму. На сьогодні ця модель зазнає кризи.

        Інша модель пов'язана з ім'ям  американського підприємця Кемансі  Уїльсона (готельний ланцюг «Холідей  інн»). Модель відрізняється більшою  гнучкістю в задоволенні потреб  клієнта у поєднанні з додержанням  досить високих стандартів обслуговування.

        Основні вимоги в готельних ланцюгах, організованих за цією моделлю, такі:

- єдність  стилю (архітектура, інтер'єр);

- єдність  позначень і зовнішньої інформації;

- просторий  і функціональний хол;

- швидкість  реєстрації клієнтів;

- номери, передбачені для постійних клієнтів;

- сніданок  «шведський стіл»;

- наявність  конференц-залу;

- гнучка  система тарифів;

- єдине  управління, маркетинг і служба  комунікації.

     Під контролем готельних ланцюгів, побудованих за другою моделлю, знаходиться понад 50% усіх готельних номерів у світі.

       Третя модель - незалежні готельні ланцюжки (наприклад, « Best Western»). У цьому випадку під єдиною торговельною маркою з'єднуються готелі, що дотримуються певних стандартів і надають певний набір послуг незалежно від країни розташування.

        Готелі - члени ланцюга - платять  внески до єдиного фонду, що  витрачається на спільну рекламну  і маркетингову діяльність, просування  продукту. При цьому цілком зберігається  їх фінансово-економічна й управлінська  самостійність. Можливе і поєднання другої моделі з третьою. Приклад - ланцюг готелів «Аккор». Це найбільший готельний ланцюг у Європі. Він пропонує готелі різних класів і виступає на ринку під різними марками. Марки «Пульман», «Софітель», «Новотель» - це готелі вищого класу. Марки «Алтеа/Меркур» - середнього класу.

       При входженні до ланцюга готель зовсім необов'язково має стати його власністю. У цьому випадку, відповідно до договору, укладеного великими готельними ланцюгами (франшизо-давцями) і незалежними готелями, що вступають у ланцюг, останнім надається право використовувати в комерційних цілях фірмовий знак ланцюга, технічну і комерційну інформацію, інформаційні системи бронювання, технічну допомогу, право на навчання персоналу тощо. Франшизне підприємство сплачує за це обумовлену в договорі компенсацію. 

 У  табл. 1.1 наведена перша десятка  готельних ланцюгів світової  готельної індустрії. 

Готельні  ланцюги світової готельної індустрії 

>Hospitaliti Franchise System Blanstone Part.    США

>Holiday Inn World wide  Англія

>Best Western International  США

>Accor  Франція

>Choice Hotel International  США

>Marriott International  США

>ITT Sheraton Corp.  США

>Promus Corp.  США

>Hilton Hotel Corp.  США 
 
 
 
 
 
 

Готельна  мережа являє собою об'єднання  декількох підприємств готельного бізнесу в загальний бізнес із централізованим, єдиним керівництвом й єдиною торговельною маркою. Перевагами такої організаційної форми є те, що клієнти, які користуються послугами готелів однієї мережі, уже чітко уявляють собі якість розміщення й обслуговування, незалежно від того, у якому місті й у якій країні знаходиться даний готель. Це дає можливість істотно заощаджувати на рекламі й просуванні нових послуг, оскільки підприємство ланцюга автоматично входить у єдину систему бронювання й продажів. I "Ранні магнати" готельного бізнесу розробили теоретичні підходи до здійснення підприємницької діяльності на основі постійної "систематизації управління ефективністю".

Цей підхід надалі розвили Конрад Хілтон і Коммонс  Вілсон (засновник Holiday Inns), імена яких, зв'язують із "феноменом готельних мереж". У своєму першому готелі Хілтон застосував такі принципи як "максимізація простору" й "командний дух", які надалі зробили готель відомим з погляду високого рівня сервісу й стабільних темпів розвитку. Ці два основних принципи управлінської діяльності використовувалися в кожому готелі мережі.

Основою розвитку Holiday Inns стало поняття "стандартизації готельних послуг". У результаті були уведені схеми, які гарантують контроль за операціями обслуговування й погодженість дій із клієнтами. Ця концепція була розроблена Вілсоном і принесла успіх.

На початку 1950-х Вілсон почав продавати франшизи, які забезпечували розширення власного готельного бізнесу більше високими темпами. Діюча франшиза Holiday Inns гарантувала застосування чітких стандартів, які поширювалися на все майно, за винятком землі, на якій був побудований готель.

Це було початком функціонування готельних  мереж, які ототожнювалися з репутацією універсальності і якості.  
Статистика доводить, що на сьогоднішній день кількість продажів послуг підприємств, які є членами готельних мереж, істотно перевищує аналогічний показник для незалежних готелів.

В окремих  країнах миру процес інтеграції готелів  у ланцюзі здійснюється досить інтенсивними темпами. Наприклад, у США в 1986р. у власності готельних ланцюгів перебувало 60% номерного фонду, а в 2000р. цей показник досяг 90%. Причиною швидкого розвитку мереж є їхня ефективність по багатьом напрямкам (фінанси, маркетинг, менеджмент, обмін інформацією).

Проте, у підприємницькій діяльності й  групи підприємств, які входять  до складу готельного ланцюга, і незалежні  підприємства мають певні переваги й недоліки.

З огляду на безперечні переваги готельних мереж  як форми організації бізнесу, можна  говорити про швидкий процес глобалізації готельного господарства.

Термін "глобальна корпорація" як нова організаційна форма об'єднань підприємств  у готельному господарстві з'явився наприкінці 1980-х років, коли на світовому  ринку готельних послуг виникла  тривога із приводу його монополізації такими ланцюгами як Holiday Inns, Accor, Hilton International.

Таким чином, по кількості готелів, які  об'єднані в готельні групи, що лідирує  положення займають США (60%), на другому  місці Великобританія, де розташовані 15% готельних груп, 10% у Франції, 5% - в Іспанії,5% в Японії й Швейцарії.