Iсторико-рекреаційні ресурси сумської області та їх використання в туризмі

Перші мезолітичні стоянки людей відкриті у басейні Десни. Пам’ятки дніпро-донецької культури, названої за територією її поширення, виявлені в околицях м. Путивль.3

_________________________________

1 http://www.bank.gov.ua/Statist/elbul.htm

2 Сумщина в історії України: Навч. посібник. – Суми: МакДен, 2005.  –  C. 8-9.

3 Там само.  –  C. 15.

Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. р. тому. Починаючи з перших століть до нової ери, вся територія сучасної Сумської області входила до складу земель, на яких проживали ранні слов’янські племена. У VІІ-Х ст. територію сучасної Сумщини населяло слов’янське плем’я сіверян. Тривалий процес соціально- економічного розвитку східних слов’ян зумовив формування феодальних відносин й утворення однієї з наймогутніших держав свого часу – Київської Русі. До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини.

Сумському краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам’ятку Київської Русі – «Слово о полку Ігоревім». На початку 20-х р.р. ХІІІ ст. зі сходу насунули монголо- татарські орди. Велич і могутність змінилася занепадом і пригнобленням. У 50-60-х. р.р. ХІV ст. Cумський край входив до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої. Славу Київської Русі намагався відродити Богдан Хмельницький. У роки Визвольної війни і до смерті гетьмана існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу Гетьманської України, а південно-східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.1 Заснування Сум пов’язане з подіями Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-щляхетського панування 1648-1654 р.р. За легендами, Суми одержали назву від знайдених у цій місцевості сумок, що символічно втілилась у затвердженому у 1781 р. гербі міста. Проте, скоріш за все, Суми успадкували свою назву від річок Сума (нині Сумка) і Сумка (нині Стрілка), що впадали тут у Псел.2

____________________________________________

1 Сало І. В. Сумщина: від Київської Русі до сьогодення: Нариси. – Суми: Козацький вал, 2003. –  C. 15-16.

2 Суми: Вулицями старого міста: Історико-архітектурний альбом / Керівники автор. колективу: Ю. С. Кобиляков, В. С. Соколов, В. К. Шейко. – Суми: РВО «АС-Медіа», 2003. – С. 14 с.

Після скасування Катериною ІІ у 1764 р. гетьманської влади на Лівобережжі та у 1765 р. полкового устрою і самоврядування в Слобідській Україні на Сумщину було поширено адміністративно- територіальний поділ Російської імперії, а потім, за винятком стислого періоду з 1917 р. до початку 1919 р., коли знову відродилася українська державність, – тоталітарної Російської радянської соціалістичної держави.1

На початку 80-х р.р. ХVІІІ ст. територія Сумщини входила до складу Харківського, Курського, Чернігівського, Новгород-Сіверського намісництв, у 1791 р. – Чернігівського і Новгород-Сіверського намісництв, у 1796 р. – Малоросійської, Слобідсько-Української і Курської губерній, а з 1802 р. – Чернігівської і Полтавської губерній. До 1917 р. Сумський край не зазнав суттєвих адміністративних змін і був складовою Чернігівської, Полтавської, Харківської і Курської губерній2.

Після утворення СРСР запровадили новий адміністративний поділ. Замість губерній, повітів, волостей утворюються округи і райони. У 1962 р. на території краю існували Глухівський, Конотопський, Полтавський, Роменський, Сумський округи, що поділялися на райони.

Трагічною сторінкою історії України і Сумщини стали масові політичні репресії 1930-х р.р. Саме в цей складний час формується і 10 січня 1939 р. створюється як окрема адміністративно – територіальна одиниця Сумська область. До неї ввійшли 12 районів Харківської, 17 районів Чернігівської та 2 райони Полтавської областей.3

Під час Великої Вітчизняної Війни Сумщина стала базою масового партизанського руху. Тiльки в пiвнiчних районах областi було створено 35 Українських нацiоналiстiв був син поета О.Олеся Олег Ольжич, страчений

______________________________

1 Сумщина в історії України: Навч. посібник. – Суми: МакДен, 2005.  – С. 198.

2 Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т.: Т.: Сумська область. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – С. 15.

3 Там само. – С. 18.

фашистами в 1944 роцi. За бойовi подвиги в роки Великої Вiтчизняної вiйни 192 уродженцi областi удостоєнi звання Героя Радянського Союзу. I.М. Кожедубу це звання присвоєно тричi.1      

Після війни область отримала від держави значну допомогу для розвитку і вже через 10 р. Сумщина відновила свій економічний потенціал.

В Сумській області народився Віктор Ющенко, який в 2004 р., будучи кандидатом в Президенти України, під час президентських виборів встав на чолі безпрецедентних протестних акцій українського народу проти фальсифікації виборів, які отримали назву Помаранчевої революції та мали ключовий вплив на політичну ситуацію. Віктор Ющенко зумів здійснити унікальну безкровну трансформацію політичної та національної атмосфери в Україні. Віктор Ющенко став третім президентом України.2

_________________________________

1 Сумщина в історії України: Навч. посібник. – Суми: МакДен, 2005.  – С. 196.

2 Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т.: Т.: Сумська область. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – С. 365.

3 www.state-gov.sumy.ua

ІІ. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Пам’ятки і пам’ятні місця та їх застосування в туризмі

Багатовікова історія Сумщини відбилася в численних пам'ятках матеріальної та духовної культури. Найдавніші міста Сумщини – Путивль, Глухів, Ромни – мають тисячолітню історію. Ці три міста Сумщини включені до списку важливих історичних міст України і входять до Національної системи туристичних маршрутів "Намисто Славутича".1

Справжньою перлиною Сумщини є стародавній Путивль,  про нього уперше зга­дується в літописі 1146 р. З Путивля починав свій похід проти половців герой  шедевра не лише давньоруської, а й світової літератури „Слова о полку Ігоревім”.

У місті збереглися собор Різдва Богородиці (1591 p.), Спасо-Преображенський собор (1617-1698 pp.), церква Ми­коли Козацького (1737 p.), Воскресенська церква, Мовчанський монастир (Свято-Різдва Богородиці Мовчанський жіночий монастир). Саме для його інтер'єру була створена унікальна скульптура XVII ст. — «Христос у темниці». Монастир оточувала кам'яна стіна з баштами і брамою-дзвіницею. Споруда прикрашена полив'яною ке­рамікою яскравого синього, зеленого і жовтого кольорів. У Путивлі створено історико-культурний заповідник, до якого включені всі ці пам'ятки.2

Софронієвський монастир (Софронієво-Мовчанська Різдва Пресвятої Богородиці Печерська  Пустинь, чоловічий монастир) – ще одна перлина Сумщини – знаходиться за 27 км від м. Путивля в лісі, на горі, яка в XV ст.. була названа „ Чудною”. У XIII ст. Тут з’явились перші ченці. Вважають, що вони втекли з Києво-Печерської Лаври під час монголо-татарської навали.

__________________________________

1 В путешествие по Сумщине: Сумы, Ахтырка, Глухов, Конотоп, Кролевец, Путивль, Ромны, Шостка: Путеводитель / Подгот. В. Баранкин и др.  2-е изд., доп. и испр. – Харьков: Прапор, 1984. –  С. 74.

2 Золотое ожерелье Сумщины: Путивль, Глухов, Ромны: Путеводитель / В. П. Белашов, Г. В. Диброва, Н. С. Ероха, А. В. Луговской. – Харьков: Прапор, 1987. – С. 27.

За літописними відомостями, в 1405 р. на горі Чудній було засновано пустинь.

Протягом тривалого часу монастир вважався одним з найважливіших духовних центрів України і Росії. У XVIII ст. Софроніївська пустинь була настільки відома й популярна, що російська імператриця Єлизавета Петрівна, подорожуючи у 1744 р. до Києва, навмисно відхилилася від маршруту, аби відвідати цей монастир. Тут вона взяла участь в освяченні новозбудованих споруд.

Глухів – одне з найдавніших міст, яке веде свою історію з 1152 р. Це – колишня столиця Гетьманської України. Глухів був резиденцією І. Скоро­падського, Д. Апостола, К. Розумовського. Тут розміщува­лись Малоросійська колегія (1722-1727 pp., 1764-1782 pp.), «Правління гетьманського уряду» (1734-1750 pp.).1

Архітектурний ансамбль міста у XVIII ст. створювався зусиллями Н. Мергасова, Д. Кваренги, А. Рінальді. Тут збе­реглись Миколаївська (1693 р.), Спасо-Преображенська (1765 р.) і Вознесенська (1772 р.) церкви. До найцікавіших екскурсійних об'єктів належить Тріумфальна арка, споруд­жена на честь проїзду через місто імператриці Єлизавети (1744 p.).2

Будинок Малоросійської колегії (1768 р.) був найбіль­шою спорудою в Україні. Тут містилися службова резиденція правителя П. Румянцева, Генеральний суд, Генеральна мало­російська рахункова палата, канцелярія малоросійського скарбу, земський суд, Глухівське комісарство і архів. Будівля була пошкоджена під час пожежі в 1784 р.

У 1729 р. за розпорядженням Д. Апостола здійснено набір чоловіків і хлопчиків з метою навчання хоровому співу для поповнення Придворної капели і церковних хорів. Заняття проходили у спеціально відведеному приміщенні – «Північному палаці». У 1730 р. 11 найбільш талановитих співаків

__________________________________

1 Печерський В., Бєланов В. Глухів. – К.: Абрис, 2003. – С. 68.

2 Веретенник С. Спадщина рідного краю: Глухівщина //  Панорама. 2003.  – 27 вересня. С. 4.

було відправлено до Москви. У тому ж році вий­шов офіційний указ про заснування у Глухові співацької школи, до якої щорічно набирали 20 учнів і протягом 1-2 років навчали їх музиці, співу, хореографії.1

У цій школі вчились композитори Д. Бортнянський, М. Березовський, директор Петербурзької академії мистецтв А. Лосенко.

Наприкінці XVIII ст. у Глухові було відкрито єдину на Лівобережжі книгарню, де продавалися книжкові видання Академії наук та Московського університету.

Після адміністративної реформи 1781 p., що передбачала скасування полків і створення намісництв, і пожежі 1784 р. місто прийшло в занепад. Пожвавлення міського життя, ак­тивізація будівництва спостерігались після реформи 1861 р. У цей період Глухів перетворився на один із центрів торгівлі зерном. Тут оселяються купці, будинки яких поде­куди збереглися.

З 1880-х р.р. внаслідок розвитку в регіоні цукро­варіння і завдяки меценатській діяльності сім'ї Терещенків Глухів забудовується великими капітальними спорудами громадського призначення. Це учительський інститут (у якому навчався О. Довженко), жіноча і чоловіча гімназії, чотири корпуси двох ремісничих училищ, притулок для дітей, банк, комплекс міської безплатної лікарні (за проек­том київського архітектора В. Ніколаєва). На кошти Тере­щенків споруджено також храм Трьох Анастасій (1886). В цілому на забудову Глухова ними пожертвувано 1,5 млн. карбованців.2

На початку XX ст. у Глухові було 11 храмів, з яких тепер дійшло лише 4. Нині в місті під охороною дер­жави перебуває близько 20 пам'яток архітектури, історії і монументального мистецтва. У 1968 р. Глухів був занесе­ний Держбудом України до реєстру історичних місць, пла­нування і забудова яких мають погоджуватися з органами охорони пам'яток.

_________________________________

1 В путешествие по Сумщине: Сумы, Ахтырка, Глухов, Конотоп, Кролевец, Путивль, Ромны, Шостка: Путеводитель / Подгот. В. Баранкин и др. – 2-е изд., доп. и испр. – Харьков: Прапор, 1984. – С.35.

2 Печерський В., Бєланов В. Глухів. – К.: Абрис, 2003. – С. 69.

У 1976 р. він включений до списку 39 історичних міст України. З 1994 року тут діє історико-культурний заповідник.1

Уперше м. Ромни згадуються у „Повчанні” Володимира Мономаха, записаному під 1096 р.  у Лаврентіївському  літописі. У 1239 р. місто було повністю  зруйноване  монголо - татарами.  Відродилось з руїн до XVI ст. Важливе стратегічне значення  міста, мужність його мешканців знайшли своє відображення в старовинному гербі міста – хрест на зеленому фоні, що означало стояти  проти ворога до самої смерті. Впродовж XVIII-XIX ст. важливу роль у розвитку міста відігравали ярмарки, особливо Іллінський. Це був найбільший ярмарок на Лівобережній Україні. На Іллінському ярмарку побували  відомий актор М. С. Щепкін, майбутній декабрист С. Г. Волконський. Двічі на Роменщині побував Т. Г. Шевченко.2

Про історію міста  свідчать численні архітектурні ансамблі – Святодухівський собор, Вознесенська церква, будівлі колишнього реального  та духовного училищ, жіночої гімназії, богодільні, земської лікарні. 

Великий внесок у його благоустрій, розвиток освіти і культури зробила родина відомих українських цукрозаводчиків і меценатів Терещенків. Завдяки реалізації їх благодійницької програми, Ромни відновлювалися як культурний центр, з багатьма навчальними закладами, які дали Україні відомих вчених, письменників, діячів культури. 

Святодухівський собор, розташований на найвищій точці міста, вдало вписаний в оточуючий ландшафт. У храмі була ікона із зображенням Мадонни, над похованням дочки українського мемуариста Я. Маркевича — Марії (худ. Г. Стеценко), яка тепер експонується в художньому музеї. (Базарна пл., 15).3

_________________________________

1 Статистичний щорічник України за 2007 рік / Державний комітет статистики України. – К.: Консультант, 2008. – С. 460.

2 Немин А. П., Діброва Г. В. Ромны: Путеводитель. – Харьков: Прапор, 1986. – С. 44.

3 Золотое ожерелье Сумщины: Путивль, Глухов, Ромны: Путеводитель /      В. П. Белашов, Г. В. Диброва, Н. С. Ероха, А. В. Луговской. – Харьков: Прапор, 1987. – С. 65.