Iсторико-рекреаційні ресурси сумської області та їх використання в туризмі

живої природи. Саме з метою збереження та вивчення природних комплексiв на пiвночi Сумської областi, згiдно з Указом Президента України вiд 23 лютого 1999 р. створено "Деснянсько-Старогутський" нацiональний природний парк площею 16215 га.1

За особливостями природних комплексiв i ландшафтних рис, територiя парку подiляється на двi частини – Придеснянську та Старогутську, якi з'єднанi вузькою смугою.

Старогутська частина – це майже суцiльний лiсовий масив, який є крайньою пiвденною частиною вiдомих Брянських лiсiв. Лiси цiєї частини парку є характерними для зони пiвденної тайги. Значну ценотичну роль у них вiдiграють чорниця, брусниця, одинарник європейський, верес, а також зеленi мохи, що вкривають землю суцiльним м'яким шаром. Весною цi лiси набувають особливого шарму пiд час квiтування первоцвiтiв – рясту порожнистого, пшiнки весняної, зiрочок жовтих. Великi площi в Старогутськiй частинi парку займають луки та болота.

Тваринний свiт Старогутських лiсiв типовий для лiсiв Полiсся. Тут мешкають лось, козуля, свиня дика, бiлка, вовк, куниця лiсова та iн. Також трапляються "жителi" пiвночi: чорний лелека, чорний дятел, глухар, рябець, заєць бiляк, а деякi птахи (глушець, сичик-горобець, горiхiвка, золотомушка жовточуба, сiрий сорокопуд) гнiздяться лише в Старогутський лiсах i далi на пiвдень не поширюються.2

Придеснянська частина парку має зовсiм iнший характер. Рельєф тут сформований пiд дiєю рiчки Десни. Добре виявленi почленована численними

__________________________

1 Панченко С. М. Флора національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» та проблеми охорони фіторізноманіття Новгород-Сіверського Полісся за заг. ред. д. б. н. С. Л. Мосякіна. – Суми: Універсальна книга, 2005.  –  C. 23.

2 Сумщина в історії України: Навч. посібник. – Суми: МакДен, 2005.  –  C. 254.

старицями i озерами заплава та сформована пiщаними вiдкладами борова тераса. Рослинний покрив заплави представлений комплексом лучної, болотної, водної, прибережно-водної та чагарникової рослинностi. Численнi заплавнi водойми багатi на водну рослиннiсть, серед якої трапляються угруповання, утворенi релiктовими "червонокнижними" видами: плавуном щитолистим та водяним горiхом плаваючим. Тваринне населення Придеснянської частини парку представлене видами навколоводного, водно-болотного та лісового комплексiв. Луки, болота, заплавнi водойми тут населяють типовi мешканцi рiчкових заплав – бобер рiчковий, видра, горностай, ондатра. На пiщанiй терасi Десни збереглося найбiльш пiвнiчне в Українi поселення тушканчика великого – типового представника степової фауни. Особливо вражає незчисленна кiлькiсть птаства. Десна – одне з вiдомих в Українi мiсць, де можна спостерiгати мiграцiю перелiтних птахiв. У квiтнi над залитою весняною заплавою пролiтають сотнi тисяч гусей, качок, куликiв i чайок рiзних видiв. Можна спостерiгати журавлiв, лелек, лебедiв i хижих птахiв. Багатством вiдзначається також iхтiофауна Придес-нянської частини парку. Крiм звичайних видів риб басейну Днiпра, у значнiй кількості зустрічаються сом, головень, жерех. Із рідкісних видiв тут є стерлядь, рибець, марена звичайна.1 Загалом, Придеснянська частина парку є типовою для регiону, мальовничою, рiзноманiтною, перспективною для рекреацiйного використання.

Деснянсько-Старогутський нацiональний природний парк є важливою складовою природно- заповiдного фонду України.

На його територiї охороняється 20 видiв рослин та тварин.2

________________________________

1 Панченко С. М. Флора національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» та проблеми охорони фіторізноманіття Новгород-Сіверського Полісся за заг. ред. д. б. н. С. Л. Мосякіна. – Суми: Універсальна книга, 2005.  –  C. 23.

2 Там само.  –  С. 44.

Державний  степовий заповідник   „Михайлівська цілина”, в якому зустрічається 525 видів рослин, в Лебединському районі. Серед заповiдних дiлянок Сумщини Михайлiвська цiлина займає особливе мiсце. Її унiкальнiсть полягає в тому, що тут охороняється дiлянка плакорного лучного степу. Плакорнi степи в Українi майже повнiстю розоранi. Цей невеликий куточок неораного степу репрезентує лучнi степи, якi в минулому були поширенi в Лiсостепу.1

Червонотростянецький дендропарк у Тростянецькому районі, де збереглися найстаріші на Лівобережжі насадження дібровного типу з віковими ясенами, кленами, липами, дубами;  лісовий заказник „Великий Бір” у Шосткинському районі –  своєрідний музей сосен, заснований відомим лісознавцем професором В. Д. Огієвським.2

У Роменському районi на площi 1515,7 га в заплавi р. Сули розкинувся Бiловодський гiдрологiчний заказник загальнодержавного значення. На луках заказника можна зустрiти фiолетово-червонуватi суцвiття та плямистi листки орхідеї – пальчатокорiнника травневого, занесеного до Червоної книги України.3

На Сумщині існує унікальне природне явище – яблуня-колонiя. На околиці старовинного м. Кролевець Сумської області знаходиться особливий, унікальний об'єкт природно-заповідного фонду України –  ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення "Яблуня-колонія". Зовні – це яблуневий кущ, орієнтовний вік якого понад 200 років.

_________________________________

1 Географічна енциклопедія України: У 3 т.  –  К., УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989-1993. – Т. 3. – с. 23.

2 Вейсберг Б. С. и др. От Десны до Ворсклы: Путеводитель / Б. С. Вейсберг, П. А. Нестеренко, П. А. Стефанов. – Харьков: Прапор, 1986. – с. 54.

3 Немин А. П., Діброва Г. В. Ромны: Путеводитель. – Харьков: Прапор, 1986. – C. 12.

У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура. Нині на одному з міських майданів, за металевою огорожею, на площі близько 1000 кв. м лежать у різних напрямках 15 прирослих до землі гілок-стовбурів. Неперевершеною, ніде більш незнаною особливістю яблуні є її здатність до самостійного укорінення гілками. Коли один з прирослих до землі стовбурів має відмерти, його віти стрімко нахиляються до землі і теж приростають. Набравшись сил, вже не віти, а деревця піднімаються знову догори, рясно вкриваючись цвітом навесні та червоно-білими, приємними на смак яблуками восени. Завдяки таким своїм особливостям увійшла диво-яблуня до історії садівництва. У свій час дивною яблунею зацікавився сам І. М. Мічурін. Територія, на якій росте яблуня, огороджена і позначена державними охоронними знаками. Дістатися до яблуні можна залізницею або автодорогою "Київ - Москва", що проходять через м. Кролевець.1

Отже, природно-заповідний фонд Сумщини є одним із найбагатших і найунікальнішихв Україні.

Тепер зупинимося на особливостях соціально-економічного розвитку Сумської області.

Адміністративно-територіальний поділ. Нині в складi Сумської області 18 районiв, 15 мiст, із них 7 - обласного підпорядкування, 20 селищ мiського типу, 384 сiльради, 1500 сiльських населених пунктiв. Найбільші міста - Суми, Конотоп, Охтирка, Ромни, Шостка.

Населення. Станом на 01.01.2007 року загальна чисельність населення Сумської області становила 1211 452 осіб (у тому числі міського – 808,7 тис. осіб, сільського – 417,6 тис. осіб). Промисловість є основою господарського комплексу Сумської області. Найбільш розвинутими промисловими регіонами області є міста Суми, Охтирка, Шостка та Конотоп. Промисловий комплекс складається з таких галузей: електроенергетика, машинобудування, паливна, хімічна і нафтохімічна, лісова і деревообробна промисловість.

_________________________

1Андрієнко Т. Л. Заповідні скарби Сумщини. – Суми: Джерело, 2001. – C. 108

Сільське господарство області представлене рослинництвом (вирощування зернових культур, картоплі, цукрових буряків, інших технічних культур) та тваринництвом. В області функціонують близько 500 сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм та понад 700 фермерських господарств.1

Освіта і наука. В регіоні працює 35 ПТУ, в яких навчається 16,3 тис. учнів. Профтехучилищами забезпечується реалізація в Україні гнучких програм професійного навчання, в тому числі незайнятого населення.       
Вища освіта. В Сумській області працює 5 вищих навчальних закладів, з них чотири університети (Сумський національний аграрний університет, Сумський державний університет, Сумський педагогічний університет, Глухівський державний педагогічний університет) та Українська академія банківської справи.2

Сумщина є регіоном з вагомим науковим потенціалом. Протягом останніх років збільшується питома вага фахівців з науковими ступенями серед тих, що проводять наукові дослідження і здійснюють розробки в вищих навчальних закладах області. На сьогоднішній день у вищих навчальних закладах області працюють 1970 викладачів, з яких докторів наук – 95, кандидатів наук – 467, професорів – 45, доцентів – 287 осіб.3

Понад третина загальної чисельності докторів і кандидатів наук, зайнятих науково-технічною діяльністю, працює в наукових установах академічного профілю та у галузевих науково-дослідних установах.

Отже, Сумщина має досить розвинений виробничий потенціал і за рівнем техногенного навантаження території займає місце в першій десятці областей України.

_______________________________

1Статистичний щорічник України за 2007 рік / Державний комітет статистики України. – К.: Консультант, 2008. – C. 465.

2 Там само. – C. 399.

    3 www.state-gov.sumy.ua

1.2 Соціально-економічні умови і стан розвитку туризму

В області діють 28 дитячих оздоровчих таборів, 88 профільних таборів художньо-естетичної, спортивної, туристсько  – краєзнавчої, еколого - натуралістичної спрямованості, що створені на базі позашкільних закладів, 71 табір праці та відпочинку, 5 баз відпочинку, 6 санаторіїв-профілакторіїв, 2 санаторії (обласний дитячий багатопрофільний санаторій „Лебедин”, міжгосподарський санаторій „Токарі”), СПА-курорт „Буймерівка”. Цей курорт заслуговує окремої уваги.1

          Ще в кінці ХVIII ст. почали славитися пишністю природи Буймерівські дачі. А в 1936 р. було побудовано декілька літніх будиночків для відпочинку, з часом розширених в оздоровчий комплекс у самому серці вікового соснового бору. Соснову смолу спрадавна називали "живицею", тому від дихання соснового бору легені наповнюються цілющою силою відродження. Чисте, свіже повітря, краса соснового бору, живописні береги річки Ворскла немов створені для пензля художника. Тепер «Буймерівка Сосновий & Spa-курорт 1936» – сучасний оздоровчо-розважальний комплекс для родинного і корпоративного відпочинку. Комфортність перебування забезпечена стандартами міжнародної системи RCI. Номери надзвичайно затишні і забезпечені всім необхідним. У гостей «Буймерівки» є унікальна можливість бути ближче до природи і відчути себе власниками заміського будинку, оселившись у дерев'яному бунгало з верандою і кріслом-гойдалкою, або зупинитися у класичному номері готелю. Курорт знаходиться на відстані 400 км від столиці, на авто це 4 – 5 год. Можна скористатися залізницею (поїзд № 344 "Житомир-Харків", який о 22.30 відправляється з Києва). На станції Смородиново гостей зустрічає автобус класу люкс. Міста - Харків, Торби, Полтава – знаходяться за якихось 100 км.

__________________________

     1 http://sankurort.ua/uk/sanatorium/187/

Наявна чисельність пам’яток та різноманітність їх за типологією є важливим підґрунтям для розвитку туристичної галузі на території міст та районів області.  Згідно з аналізом  туристичного потенціалу регіону,  відслідковуються два туристичних райони, поєднані спільними історичними подіями і специфікою: північний з містами Глухів, Путивль, Ромни та Конотоп, та південний, слобожанський, з містами Суми, Тростянець, Охтирка, Лебедин.  Власне ці міста, маючи важливі історичні і матеріальні передумови, можуть і повинні стати центрами краєзнавчого туризму в області.1

Нині в області напрацьовується проектна база для розвитку заповідних територій. У 2004 р. розроблено та затверджено генеральний план розвитку історико-культурного заповідника в місті Глухові, у 2007 р. завершено розроблення генерального плану розвитку історико-культурного заповідника у м. Путивлі.2

У рамках розбудови історико-культурного заповідника «Посулля» у 2006 р. у с. Пустовійтівка Роменського району завершене реставраційне відтворення пам’ятки архітектури – Троїцької дерев’яної церкви, розроблено концепцію створення меморіального комплексу останнього кошового Війська Запорізького Петра Калнишевського, однією з складових якої є створення музею традиційної селянської архітектури та побуту. Створення цього музейного об’єкта може стати значною віхою у підвищенні національної самосвідомості мешканців регіону, базою для шкільного краєзнавчого туризму.3

___________________________

1 Панкова Є. В. Туристичне краєзнавство: Навч. посібник. – К.: Альтерпрес, 2003. – C. 155.

2 «План дій – 2007»: Основні напрями роботи та очікувані результати на 2007 р.: Прес-конференція голови облдержадміністрації П. С. Качура // http://parlament.org.ua/docs/uploads/doc/Sumy1.pdf

3 Корнус А. О. Туристичні ресурси Сумської області та оптимізація шкільної туристської роботи // Педагогічна Сумщина. – 1999. –  №2. – C. 34.

Значну роботу виконано в останні роки по відродженню монастирів Сумщини: Путивльського, Мовчанського, Софроніївського у с. Нова Слобода Путивльського району та Глинського у с. Соснівка Глухівського району.1 

На території області знаходиться ряд пам’яток палацо-паркового мистецтва, позаміських садиб, які представляють цінність не тільки в архітектурному та краєзнавчому плані, а й як природоохоронні об’єкти, що можуть бути задіяні до сфери рекреаційного туризму.

Отже Сумська область дуже багата на культурно-історичні пам’ятки. Тут є 15 історичних населених пунктів, діють  3 державні історико–культурні заповідники, 46 пам’яток архітектури національного та 327 пам’яток місцевого значення.

1.3.           Історія краю

На Сумщині людські поселення існували ще в часи раннього палеоліту. Про це свідчать археологічні знахідки. Найдавніші пам’ятки археології представлені місцезнаходженнями кісток викопних тварин та виробами кам’яної індустрії періоду пізнього палеоліту2. У вересні 1839 р. під час земляних робіт, які проводилися за розпорядженням тодішнього власника с. Кулішівка графа Ю. Головкіна, знайдено скупчення великих кісток та зубів мамонта. Пізніше, в 1841 р. коштом графа на місці знахідки встановлено пам’ятник, що існує й нині.