Донецьк –початок всіх маршрутів

Події, що відбуваються на полі, одночасно транслюються на 2 світлодіодних екрани, кожен площею майже 100 м². Це одні із найбільших екранів у Європі.

А тепер – про парк навколо стадіону "Донбас-Арена".

Обсяг робіт по парку  склав 24 га прилеглої до стадіону території й 35 га міської паркової зони. Дизайн-проект включає квітники, газони, ігрові майданчики, розташування дерев і чагарників. На території парку в 2009 році висаджені дерева віком 30-40 років, привезені із кращих розплідників Європи. Ставок, який був на цьому місці розширили, берегову лінію відкоригували, оздобили його штучними водоспадами. Зробили каскад фонтанів із західної сторони стадіону по вул. Челюскінцев, де раніше був розташований центральний вхід у парк.

Родзинкою парку є  велетенський гранітний м‘яч, який повертається під тиском струменів води навколо своєї осі. В 2010 році відкриється також Сад Каменів.

Тепер пропоную вам подивитися праворуч. Ми з вами зараз перебуваємо  на своєрідній височині, тому в нас  є унікальна можливість розглянути зовні весь Готельний комплекс "Вікторія".

Підприємство з іноземними інвестиціями "Вікторія" почало свою роботу в 2001 році. До складу готельного комплексу "Вікторія" входять готель VІCTORІ****, а також споруджуваний об'єкт п'ятизіркового готелю та інфраструктура. Будівництво готельного комплексу "Вікторія" у Донецьку почалося в червні 2001 року, а 28 серпня 2003 року він відкрив свої двері для перших відвідувачів. Багатофункціональний комплекс поєднує велика кількість різноманітних розважальних, оздоровчих, спортивних споруджень. У їхньому числі: готель із комфортабельними номерами, фітнес і тенісний клуби, розважальний центр, оздоровчо-естетичний Spa-центр, ресторан "Вікторія", а також мережа барів і кафе. Номерна база VІCTORІ**** – 38 номерів.

Ліворуч від будівлі готелю, прямо перед нами криті тенісні корти. На місці, де ми з вами зараз коштуємо, розташовані затишні літні кафе, у яких так приємно посидіти після активних занять.

У комплексу також  є боулінг. Всі бажаючі можуть приємно провести час із близькими. А після можна відправитися в  турецьку лазню -хамам, що перебуває  тут же, в оздоровчому центрі.

Над всім цим комплексом піднімається меморіальний комплекс Визволителям Донбасу, споруджений в 1984 році. Комплекс являє собою фігури шахтаря й воїна, за якими розвивається прапор у формі п'ятикутної зірки. Автори монумента художник А. Порожнюк, архітектори М. Ксеневич і В. Кишкань, скульптор Ю. Балдін, інженер Е. Райгородецький. До 65-ої річниці Перемоги територія Меморіалу була реконструйова.

А ще зовсім недалеко перебуває  дуже цікавий і цікавий об'єкт  Дитяча  залізниця довжиною 2,1 км, відкрита в 1972р.

Зараз ми знову повертаємося в автобус, щоб продовжити екскурсію. По проспекті Миру ми виїхали на центральну вулицю міста Артема й  прямо перед нами пам'ятник Артему. Шестиметрова бронзова фігура на високому гранітному постаменті персоніфікує стійкого революціонера Федора Андрійовича Сергєєва. Сергєєв – член партії більшовиків, у революцію 1917 очолив революційний комітет м. Юзовки. Довгі роки в підпіллі Сергєєв був відомий під конспіративним псевдонімом Артем, що назавжди збереглося за ним. Ім'ям Артема названий одне із самих старих міст Донецької області - Артемовськ. Пам'ятник побудований в 1967 році до 50-річчю Радянської держави. Автори проекту – скульптор В. Костін, архітектори Н. Яковлев, Н. Поддубний. Пам'ятник перебуває на границі Ворошиловського й Київського районів.

Взагалі в Донецьку 9 районів, 7 з яких носять імена революційних діячів – Будєновський, Ворошиловський, Кіровський, Калінінський, Куйбишевський, Ленінський, Петровський. Нейтральними є Київський і Пролетарський.

Тут на Радянській площі ми вийдемо з автобуса для огляду унікального Парку кутих фігур, розташованого в сквері біля будинку Донецької міської ради. Тут дуже компактно розмістилися шедеври ковальського мистецтва, аналогів яким немає ніде у світі: Альтанка закоханих, Букет майстрів, Алея арок. Тільки тут можна зважитися на кутих вагах, покататися на унікальній гойдалці, постояти під кутою парасолькою, побачити, як тече час, поторкати руками підкову висотою в ріст людини. А ще можна постояти й загадати бажання своєму знаку Зодіаку на Алеї Знаків Зодіаку або допомогти знайти грошик для покупки самовара Цокотусі.

Традиції ковальської  майстерності як ви пам'ятаєте, мають  у Донецьку глибоке коріння. Офіційні делегації нашого міста звичайно використають копії Пальми Мерцалова як дарунок представникам дружніх міст. У відповідь м. Бохум (Німеччина) подарував дзвін воістину царських розмірів, а Москва копію Царь-гармати. У жерло цього чотритонного велетня прийнято кидати монетки, щоб у кишені завжди водилися гроші.

Оригінал гармати перебуває в Кремлі. Вона була відлита в XVІІ столітті й через свої більші розміри одержала назву "Царь-гармати". Об'єкт досягає 4 м у довжину, і вага становить кілька тонн. Також як і Цар-дзвін гармата, ніколи не працювала. Дзвін не дзенькав - гармата не стріляла. За законами балістики (наука про стрілянину) навіть якби  гармату зарядили, вона б просто вибухнула. На ній установлена пам'ятна дошка, де зазначена, де, коли й ким була виготовлена гармата. На лафеті ми можете побачити лев з відкритою пащею. Існує легенда: якщо людина чесна і ніколи не брехала, то, поклавши свою руку в пащу леву все буде нормально, якщо ж навпаки, то паща захлопнеться й відкусить руку.

Сусідом гармати є  бронзовий дзвін, що подарували Донецькові жителі м. Бохума (Німеччина). Дзвін був установлений в 1997 році. Збоку до дзвона прикріплено дві таблички:

1-а: "Акціонерне товариство Круп Хеш Сталь. Відділ професійного навчання в місті Бохумі" 2-а: "Дарунок жителів Бохума на честь 10-річчя партнерських зв'язків між Бохумом і Донецьком. Вручений оренбургомістром Бохума Эрнстом-Отто Штюбером 31 серпня 1997 року".

За будинком міськради  під відкритим небом розташувався парк кутих фігур, куди ми з вами зараз і відправимося. Послідовники Олексія Мерцалова в 2001 році створили Парк кутих фігур. Щороку  в парку проходять змагання ковалів з усією України, де вони на очах у донечан створюють свої шедеври. Ці утвори потім установлюються в парку. Першою кованою фігурою були троянди, як символ Донецька. Серед перших також скульптура "Натхнення", "Час", "Ковані ваги", для дітей є гойдалка. Стіни Альтанки закоханих прикрашають ковані квіти, жоден з них не повторюється, кожний зроблений майстрами з різних куточків України. В альтанці немає крамничок й ослонів. Творці проекту вважали, що закохані не повинні чекати один одного. На альтанці влаштувався невеликий купідон, що чекає нових жертв любові. Так що не спізнюйтеся закохані! Із двох сторін альтанки встановлені годинник, щоб перехожі, що йдуть і з однієї, і з іншої сторони могли бачити час. Ще один дивний елемент парку – Алея знаків Зодіаку. Манера виконання кожного знака своєрідна, авторська. А зараз кожний з вас може знайти свій знак і сфотографуватися з ним.

Зараз ми з вами перебуваємо  на території студмістечка. Тут розташоване  самий старий навчальний заклад міста, якому більше 80 років - Донецький Національний Технічний Університет. Заснований в 1921 році, як Донецький технікум. Тут учився М. Хрущев, А. Соловьяненко й ін. Крім ДонНТУ, у Донецьку є Донецький національний університет, Донецький медичний університет, Донецький державний університет керування, Донецький національний університет економіки й торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Усього в місті біля сорока вищих навчальних закладів, його можна з повним правом назвати молодіжним центром.

Поруч із будинком ДонНТУ перебуває Пам'ятник засновникові міста - Джону Джеймсу Юзу. Ви бачите, що пам'ятник без постаменту. Юз зображений у робочому одязі й з молотком у руці. Пам'ятник установлений в 2001 році. Скульптор – А.М.Скорих. Тут ми знову повернемося в автобус щоб продовжити нашу подорож.

Перед вами Свято-Преображенський кафедральний собор, що є точною копією собору старої Юзівки. Він перебував у районі сучасного ЦУМА й був висаджений в 1929 році. В Україні, з метою відродження духовності було ухвалене рішення відновити собор по старих кресленнях, що й було зроблено наприкінці 90-х років. Кафедральний собор – собор, у якому перебуває кафедра митрополита Донецького й Маріупольського. Перед собором установлена статуя архангела Михайла. Це подарунок м. Києва. Раніше статуя перебувала на майдані "Незалежності". Напроти собору розташований готель Україна, праворуч перебуває ОШ № 2, одна із самих старих шкіл міста.

Пам'ятник Т.Г. Шевченку перебуває на перетинанні двох бульварів –бульвару Шевченко й бульвару Пушкіна, що символізує споріднення двох мов і дух держав. Пам'ятник являє собою скульптуру поета на високому циліндричному постаменті, на вершині якого перебуває барельєф з персонажами добутків поета. Побудований в 1955 році. Скульптор -М.К. Воронський. Архітектори – А.П. Олійник, В.А. Шарапенко. За Пам'ятником перебуває будинок Донецької обласної державної адміністрації. А між Пам'ятником і будинком в 2005 році встановлені куті стенди з виреченнями філософів миру.

Праворуч від вас перебуває обласна наукова бібліотека ім. Н. Крупської. Як відомо Крупська була дружина Леніна. Спочатку, в 1926 році проект бібліотеки належав архітекторові Гамзе. Коли почали будівництво, виявилося, що грошей не досить. Трудящі написали лист Н.К. Крупської із проханням посприяти в якнайшвидшому завершенні будівництва. В 1937 році бібліотека офіційно була відкрита, але ще була не добудована. До окупації бібліотеку евакуювати не встигли, тому частина книг була залита водою, частина розкрали. При звільненні будинок постраждав, у нього потрапив снаряд і почалася пожежа. Коли місто було звільнено від німецьких окупантів, активісти стали збирати книги по будинках і відтворили книжковий фонд, що зараз перевищує 2 млн книг. Повністю будинок відновили в 50-і роки по проекті архітектора Н.И. Порхунова. Будинок має періметральне планування. Вхід перебуває на розі будинку й прикрашений порталом з колонами трохи спрощеного коринфського ордеру. Над порталом – купол.

Ми перебуваємо на Театральній площі й перед  вами так званий скіфський куточок. Ви бачите, тут перебуває копія золотої пекторалі, копія скіфського шолома й фігура скіфського війна. (Шолом був знайдений при розкопках скіфського кургану біля Шахтарська). На ньому зображені два старі й чотири юнаки, які борються між собою. Це ілюстрація міфу, у якому розповідалося, що після повернення скіфів з азіатських походів, їх вороже зустріли нащадки  дружин, що залишилися, і рабів. Шолом виготовили на замовлення для багатого скіфа із Греції. Тепер він зберігається в музеї нашої столиці.

Кам'яні баби дісталися нам від половців. "Баба" – означає (з тюркської) сильний, шановний, богатир-воїн. У предків був такий звичай, на височинах установлювати кам'яні фігури померлих предків. Вони вважалися ідолами, їм приносили дарунки й просили захисту. У музеях нашого краю перебуває безліч кам'яних бабів. Так само їх можна побачити в заповіднику "Хомутовский степ" й у Великоанадольскому лісі.

На Театральній площі  розташовано п'ять пам'ятників: три  пам'ятники архітектури, пам'ятник монументального  мистецтва й пам'ятник історії.

Перед вами Пам'ятник видатному українському тенорові Соловьяненку Анатолію Борисовичу. Соловьяненко був студентом ДонНТУ, а потім у тім же вузі викладав математикові. Уже в досить у досить дійшлій вік (близько 30 років) він став оперним співаком, співав перші партії в операх. В Італії був визнаний гідним ордена "Золотої зірки", що особливо почесно, тому що Італія є батьківщиною оперного співу й багато співаків зі світовою популярністю – італійці. Найкращий образ Соловьяненко – образ герцога Мантуанського з опери Джузеппе Верді "Риголетто". Краще його партію герцога ніхто й ніколи не виконував. І тому Соловьяненко назвали "Шахтарським герцогом". У цьому образі його запам'ятав скульптор А. Швидких  й архітектор В. Вязовський. Пам'ятник установлений 31 травня 2002 року. У зв'язку із заслугами А. Соловьяненко, його ім'ям названий Донецький державний академічний театр опери й балету, що перебуває прямо перед нами.

Донецький державний  академічний театр опери й  балету ім. А.Б. Соловьяненко був заснований в 1932 році. За довгі роки творчої діяльності колектив театру одержав широке визнання не тільки в Україні, але й за рубежем. З 1989 року балетна й оперна трупи театру успішно гастролюють в Америці, Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Норвегії, Росії й інших країнах миру.

Першого вересня 1932 року оперою А. Бородіна "Князь Ігор" був відкритий перший сезон Донецького театру опери й балету в м. Луганську. Через дев'ять років, за рішенням уряду, театр був переведений у Сталіно. Уже у квітні 1941 року оперою М. Глинки "Іван Сусанін" був відкритий новий театральний сезон у новому будинку. Під час окупації були спроби відновити діяльність театру, діяла так називана "front opera". Широка концертна діяльність проводилася у військових частинах, у госпіталях, серед трудящих.

Під час звільнення саме на цьому будинку 7 вересня 1943 року поставили  прапор на честь звільнення міста. Ця дата сьогодні вважається Днем звільнення Донбасу.

Сам будинок є пам'ятником  архітектури, таким же як і бібліотека ім. Крупської. Автор проекту – Л. Котовський використав ті ж архітектурні прийоми: портал прикрашений колонадою коринфського ордеру.

Розповідаючи про театр, не можна не згадати про двох прекрасних артистах, що працюють у ньому – Вадима Писарєва й Інни Дорофєєвої.

Народний артист України В.Писарєв є одним з організаторів і художнім керівником міжнародного фестивалю в Донецьку "Зірки Світового Балету". І. Дорофєєва є партнеркою В. Писарєва. Вона танцювала в балетних партіях на гастролях у США, Канаді, Франції, Італії, Іспанії, Норвегії, Росії й іншим країнам. В 1997 році їй привласнене звання Народної артистки України.