Деловой туризм

Стійкі тенденції економічного зростання та євроінтеграційні процеси, зростання попиту на офісні приміщення і ділові послуги високої категорії зумовлюють потребу розвитку інсентив-інфраструктури в державі. Щоб її задовольнити, треба розробити принципи створення сучасної туристичної інфраструктури, актуальні концепції побудови комплексних систем керування бізнес-готелями та бізнес-центрами, вирішити проблеми формування єдиного інформаційного простору. Для реалізації зазначених підходів необхідно проаналізувати шляхи та методи підвищення інвестиційної привабливості проектів будівництва, модернізації сучасної мережі закладів гостинності, повносервісного обслуговування ділових туристів [10;225].

Сьогодні доцільним вважається широке запровадження франчайзингу, що дасть змогу підвищити ефективність функціонування підприємств і не потребує зміни форм власності. Організації, спроможні виконувати функції консолідації готельних підприємств у готельні ланцюги, повинні насамперед мати значні фінансові ресурси або мати змогу їх залучати. Необов’язковою умовою є профільна приналежність до гостинності, володіння готельними підприємствами. Водночас важлива проблема успішної реалізації франчайзингу – підготовка і розробка економічно ефективного бізнес-    проекту [10;226].

Упродовж останніх двох років сталися позитивні зміни у нормативно-правовій базі господарської діяльності готельних підприємств: крім скасування готельного збору, ухвалено – закони, які сприяють активізації готельного бізнесу. І хоч у більшості випадків вартість проживання не зменшилася, вивільнені фінансові ресурси найчастіше спрямовують у диверсифікацію виробництва – реконструкцію номерного фонду, розширення спектра послуг. За таких умов простежується зростання заповнюваності в готельних закладах різної категорії, розмірів і просторового розташування.

Стійке зростання заповнюваності сьогодні зафіксовано не тільки у готелях центральної частини міст, що традиційно є лідерами на ринку, а й у менш рентабельних готелях зі значною одночасною місткістю та віддалених від центральної частини міст. 

Як свідчить аналіз економічних показників функціонування готелів Києва та Львова, готелі категорії «чотири-п’ять зірок» навіть у період значного спаду рентабельності в готельній сфері, впродовж 1996-2003 рр., мали стабільний попит. Ця обставина свідчить про найвищу стабільність ринку висококатегорійних готелів і не передбачає суттєвих змін з появою нових конкурентів у цьому сегменті [10;226-227].

У найбільших регіональних центрах – Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові, Запоріжжі, Севастополі найближчими роками для забезпечення попиту бізнес-туристів необхідно передбачити будівництво по одному-двох п’ятизіркових готелів. У Донецьку з відкриттям «Донбас-Паласа» та «Вікторії» попит на готелі високої категорії вдалося задовольнити. Водночас у висококатегорійних готелях потрібно диверсифікувати спектр послуг, модернізувати матеріально-технічну базу.

Поглиблення спеціалізації та запровадження високих стандартів обслуговування в національній сфері гостинності пов’язують зі створенням традиційних для світової готельної індустрії корпоративних форм – міжнародних готельних ланцюгів. Об’єднані у корпорацію провідні готельні підприємства проводять колективний бізнес, перебуваючи під єдиним контролем керівництва ланцюга. Професійний менеджмент несе повну відповідальність за ефективність функціонування, зміцнення конкурентних позицій [10;227].

Технологічно успіхи корпоративних форм гостинності пов’язані з дотриманням високої якості готельного продукту, ідентичністю послуг і доступністю цін на всіх підприємствах мережі. Об’єднання готелів під єдиним керуванням дає значно економічно вигоди як власникам об’єктів, так і їхнім операторам. Головна перевага – зниження загальних витрат, функціонування єдиної об’єднаної системи бронювання, централізовані поставки витратних матеріалів, уніфікація послуг [10;227].

Відкриття останніми роками професійних вищих навчальних закладів, факультетів, кафедр з підготовки спеціалістів для туристичної сфери, обов’язкове вивчення двох іноземних мов, стажування студентів у провідних готелях і туристичних фірмах для оволодіння сучасним досвідом управлінських і виробничих процесів у туризмі й готельному бізнесі, сприятиме поліпшенню якості організаційно-управлінських процесів і технології обслуговування в цій сфері. Провідні готелі та навчальні заклади організовують стажування спеціалістів у закордонних профільних університетах, готелях, туристичних підприємствах. На рівні державних органів управління туристичною сферою, наукових та навчальних установ розробляють та впроваджують національні принципи і стандарти професійної підготовки спеціалістів туристичної індустрії, що ґрунтуються на міжнародних стандартах, враховують інтереси національного туристичного бізнесу, зорієнтовані на підвищення ролі індустрії згідно з державними пріоритетами розвитку [10;227].

Реалізація стратегії активізації ділового туризму у структурі в’їзних і національних туристичних потоків зумовлює необхідність створення у сучасних готелях інфраструктури: бізнес-центру, розважальних атракцій, підприємств торгівлі та сфери послуг. Впровадження принципів «інтелектуального готелю» забезпечить експлуатаційним службам і клієнтам закладу якісне обслуговування. Діяльність готельних комплексів повинна бути спрямована на забезпечення різних побажань клієнтів. Серед головних послуг, яких потребують ділові туристи, – телекомунікаційні послуги, тобто можливість швидкого отримання і передавання інформації, автоматизоване управління системами життєзабезпечення, кондиціонування, супутникове й ефірне телебачення, система ідентифікації і контролю доступу [10;227-228].

Політика розвитку готельного господарства набуває масштабності, її мета – створення конкурентного готельного продукту, що дасть змогу забезпечити пропозицію широкого спектра послуг, збільшення обсягів в’їзного і внутрішнього туризму, зростання бюджетних надходжень. Ця тенденція поширюється на всі готельні підприємства незалежно від організаційно-правової форми власності і відомчого підпорядкування [10;228].

За попередні роки кількість фірм, що позіціонують себе як «ділові», значно збільшилась. Це була тенденція зростаючого ринку – спеціалісти крупних компаній організовували власний бізнес. Криза змусила мілкі компанії зачинитися або «заморозити» свою діяльність до кращих часів. Експерти визнають, що рентабельність бізнесу на фоні інтелектуальних витрат та впровадження технологій невисока – близько 5%. Важливі об’єми. Тому великі  сітьові компанії, як і раніше, будуть утримувати значну частку ринку [22].

Спеціалісти прогнозують, що більшість інтенсив-заходів проводились або будуть проводитись в Україні, що пов’язано як з нестабільністю гривні, так і з скороченням бюджетів [22].

Сітьові та системні бізнес тревел-провайдери єдині у думці: виживуть та будуть розвиватися великі компанії з великим досвідом роботи, а оптимальні умови має українська компанія, що входить у міжнародну туристичну      мережу [22].

Тенденція переходу на «самообслуговування» може спостерігатися лише з боку компаній з невеликими бюджетами на ділові подорожі або компанії, у яких процес організації ділових подорожей не контролюється підрозділом закупок або фінансово-адміністративним відділом. Адже подібний підхід замість бажаної економії коштів в результаті призводить, навпаки, до збільшення витрат [22].

Отже, ділові подорожі незалежно від економічної ситуації завжди будуть актуальні, адже без ділових переговорів з партнерами, виставок, конгресів розвиток бізнесу може просто зупинитися.

ВИСНОВКИ

У результаті опрацювання значної кількості джерел та літератури, всебічного дослідження теми, автор дійшла наступних висновків.

Діловий туризм – це дуже широке поняття. Це і ділова комунікація, обмін інформацією і технологією. Також це пошук нових партнерів, ринків. Діловий туризм – це і PR-акції, навчання персоналу і розвиток корпоративної культури.

На сьогодні діловий туризм – це економічний феномен ХХ ст. Статистика показує, що прогресія піднімає його на ще вищу ланку у світових масштабах. Діловий туризм відіграє все більшу роль у міжнародному, внутрішньому й іноземному туризмі України, а перспективи його розвитку досить сприятливі. За оцінками експертів ВТО, частка ділового туризму в світі складає 20%.

У структурі ділового туризму виділяють два сегменти – класичні ділові подорожі та сегмент, назву якого утворює англомовна абревіатура МІСЕ. Внутрішня структура МІСЕ-сегменту індустрії ділового туризму включає три види подорожей: для учасників у роботі конгресів, конференцій, саммітів та симпозіумів; виставок і торгівельних ярмарок; у інсентив-заходах.

Діловий туризм – це звичайно не нове явище. Люди подорожували з метою праці багато століть. Проте в той же час деякі форми туризму, такі як заохочувальний туризм, є сучасними винаходами.

Займаючи перше місце у світі по кількість прибуттів та витратам на діловий туризм, Європа тим не менш поступово втрачає лідируючі позиції. Помітну роль на ринку бізнес-туризму грають країни Центральної та Східної Європи. Стрімко розвивається діловий туризм на американському континенті. Потік ділових туристів набирає силу у Латинській Америці. У Африці та на Близькому Сході діловий туризм розвивається нерівномірно.

Організація подорожей за кордон – послуга дуже специфічна та практично ексклюзивна, оскільки тут немає і не може бути шаблонів, стандартних заготівок, універсальної програми.

Культура організації ділових подорожей на Заході, яка розвивалась десятиліттями, дійсно вражає. Достатньо перелічити, що мають готелі, які регулярно приймають бізнесменів. Головне для яких завжди тримати руку на пульсі свого бізнесу.

Україна є привабливою для ділового туризму, оскільки цей ринок у нашій країні все ще знаходиться на стадії зростання. Все більше компаній виходить на міжнародні ринки та, відповідно, активно подорожують не лише по Україні, але за кордон. До початку економічної кризи щорічний приріст цього ринку складав мінімум 50-60%.

Список послуг бізнес-операторів України ще не такий широкий, як у Західній Європі або США, але до них можна звернутися, якщо необхідно спланувати відпочинок під час бізнес туру у проміжку між роботою.

Світова індустрія ділового туризму відкриває для себе Україну. Експерти, тим не менш, вважають, що даний сегмент ринку продемонструє дуже високі темпи зростання вже в найближчі роки.

З урахуванням актуальності й перспектив ділового туризму в Україні сьогодні необхідно сприяти розвитку інфраструктури цієї галузі, створити інформаційну базу даних щодо пропозицій і споживачів послуг шляхом просування і розвитку світової концепції ділового туризму, освітньої діяльності.

Отже, ділові подорожі незалежно від економічної ситуації завжди будуть актуальні. Проте Україна має ряд проблем, що гальмують розвиток цього сегменту туризму. Однак вона має сприятливі перспективи, що допоможуть їй вийти на світовий ринок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1.      Александрова А. Ю. Международный туризм: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 2002. – С. 12.

2.      Бабкин А.В. Специальные виды туризма. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2008. – 252 с.

3.      Гошовский И. Корпоративный туризм: работать, отдыхая // Украинский туризм. – 2008. – № 5. – С.50-54.

4.      Деловой туризм в Украине // Украинский туризм. – 2009. – № 7. – С. 70-75.

5.      Деловой туризм: Киев – на уровне! // Украинский туризм. – 2009. – № 7. – С. 76-77.

6.      Донбасс – артерия бизнеса Украины // Украинский туризм. – 2009. –       № 7. – С. 78-79.

7.      Западная Украина – ворота в Европу  // Украинский туризм. – 2009. –      № 7. – С. 84-88.

8.      Зорин И. В., Квартальнов В. А., Каверина Т. П. Туризм как вид деятельности: Учебник для вузов. – М.: «Финансы и статистика», 2001. – 287с.

9.      Крым – место встречи изменить нельзя!  // Украинский туризм. – 2009. – № 7. – С. 82-83.

10. Пандяк І. Сучасний стан та проблеми розвитку бізнес-готелів в Україні // Вісник Львів. Ун-ту. – 2008. –     Вип. 24. – С. 224-228.

11. Пуцентейло П. Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

12. Рабин Ю. Выставочная и конгрессная деятельность: период активного развития // Business travel. – 2008. - № 4 (15). – С. 32-35.

13. Романов А. А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. –        2-е изд., перераб. идоп. – М.: Советский спорт, 2001. – 288 с.

14. Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник наукових статей. –      Випуск 6. – К., 2005. – 473 с.

15. Устименко Л. М., Афанасьєв І. Ю. Історія туризму: Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2005. – 320 с.

16. Школа І. М. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. – 662 с.

17. Swarbrooke J., Horner S. Business Travel and Tourism. Oxford: Butterworth-Heinemann, 2001. – 344 р.

18. Tourism Highlights. 2008 Edition. – UNWTO, 2008. – 11 p.

19. http://1pointmsc.com

20. http://lviv.nst.com.ua

21. http://news.turizm.ru

22. http://utg.net.ua

23. http://worldwidetour.ru

24. http://www.4post.com.ua

25. http://www.dsnews.ua

26. http://www.nibulon.com

27. http://www.saga.ua

28. http://www.tourbus.ru

29. http://www.unwto.org

30. http://www.vsolutions.org

31. http://www.articles.turne.com.ua

32. http://btlagency.com