Деловой туризм

Організація подорожі на конгрес – це ґрунтовна, детально продумана робота, в якій враховується будь-яка деталь. Українські організатори беруть на себе такі турботи як планування, складання оптимального бюджету подорожі, реєстрація учасників та оплата реєстраційних внесків, переговори з організаторами конгресу з усіх питань, підбір, бронювання та оплата найбільш зручного готелю, візова підтримка учасників, у тому числі оформлення необхідного запрошення згідно вимог посольства, забезпечення авіа перельотом, а саму підбір рейсу, бронювання та виписка авіаквитків, організація найзручнішого транспортування учасників на конгрес, у тому числі доставка авіа, залізничних квитків учасникам, складання екскурсійної програми, організація групових трансферів [32].

Організація конференцій – трудомісткий процес, важлива задача якого скласти комфортні умови для проведення зустрічі та обговорення важливої інформації у рамках заходу. Оскільки учасники піднімають серйозні питання та намагаються прийняти конструктивні рішення, як правило, в обмежений проміжок часу, дуже важко грамотно організувати цей час. Це велика робота та  відповідальність.

Конференц сервіс включає в себе багато важливих аспектів – від замовлення конференц-залу та готелю до забезпечення транспортом та харчуванням усіх учасників. Навіть незначна дрібниця, яку своєчасно не врахували у плануванні заходу, може звести всю організаційну роботу нанівець. А це впливає, в свою чергу, на імідж компанії та рівень ведення бізнес-зустрічей [32].

Українські турфірми організовують детальний план майбутнього заходу та його чіткий бюджет, пошук та замовлення місця, зручного для проведення конференції (готелі, виставкові комплекси та ін.), розміщення учасників у готелі, замовлення конференц-залу на певний час проведення, необхідне технічне обладнання, замовлення та покупка квитків (авіа, залізничні), візову підтримку, транспорт, харчування учасників, кейтеринг, банкети або кофе-брейки, екскурсії, прогулянки місцевістю та інше дозвілля учасників та гостей заходу, буклети, візитки, інформаційні бюлетені та інші види поліграфічної продукції, зйомку, представницький супровід від організаторів для вирішення питань по заходу, що виникли на місці [32].

Можливо, у список послуг варто вписати організацію корпоративних турів або інсентив-турів – заохочувальних або навчальних подорожей, які здійснюють групи співробітників з однієї компанії. Такі тури можуть бути мотиваційними, покликані нагороджувати працівників за якісне виконання своїх обов’язків, або ж навчальними з метою підвищення кваліфікації, де відпочинок сполучається з тренінгами та лекціями на профільні теми [31].

При організації виставки туристичні компанії надають наступні послуги: формування бюджету подорожі, оформлення заяви учасника на виставу та отримання запрошення від організаторів згідно вимог посольства, заповнення анкет та необхідних документів, пошук, бронювання та оплата готелю з оптимальними умовами проживання у залежності від класу проживання, переїзд (авіа, залізниці, автобус), а саме, вибір рейсу, бронювання та покупка білетів, реєстрація учасників та внесення плати за реєстрацію, інформаційний пакет про місце перебування (карта міста, інформація про розклад руху, зупинки транспорту, можливість замовити таксі, інші важливі об’єкти), дані про інші виставки суміжної тематики, індивідуальні та корпоративні консультації по документальній частині подорожі [32].

Крім того організатори бізнес турів можуть надати допомогу в участі вітчизняних компаній в українських та міжнародних конференціях, семінарах та інших заходах, плануванні та проведенні кампаній рекламного характеру, супутніх конференцій в Україні та за кордоном, виїзні корпоративні урочистості у різні країни світу [32].

Наприклад, організація четвертої міжнародної конференції «Зерно Причорномор’я – 2007». Програма бізнес туру включала:

20 квітня 2007 р., п’ятниця

08.00 – 08.10 – Зустріч учасників бізнес туру в холі готелю «Прем’єр Палас»

08.10 – 08.40 – Відправлення від готелю за маршрутом Київ – аеропорт «Жуляни»

09.00 – 10.30 – Авіапереліт за маршрутом Київ - Миколаїв

11.30 – 13.30 – Філіалу «Снігирівський» - с/г підрозділу компанії «НІБУЛОН»

14.00 – 15.00 – Обід на честь учасників від компанії «НІБУЛОН»

15.00 – 17.00 – Відвідання експортного зернового терміналу компанії «НІБУЛОН»

17.30 – 19.00 – Прогулянка на катері річкою Південний Буг (знайомство з інфраструктурою м. Миколаєва)

19.30 – 21.00 – Авіапереліт за маршрутом Миколаїв – Київ для бажаючих повернутися до Києва. Переїзд за маршрутом аеропорт «Жуляни» - готель «Прем’єр Палас»

19.30 – 20.00 – Розміщення у готелі «Інгул»***

20.00 – 22.00 – Вечеря

21 квітня 2007 р., субота

08.00 – 08.30 – Сніданок

08.40 – 10.00 – Автобусний переїзд за маршрутом Миколаїв - Прибужани

10.00 – 12.00 – Відвідання філіалу компанії «НІБУЛОН» - «Прибужанівський»

12.00 – 12.40 – Автобусний переїзд за маршрутом Прибужани – Лідіївка

12.40 – 14.30 – Відвідання філіалу компанії «НІБУЛОН» - ДП «Лідіївське»

14.30 – 15.00 – Обід

15.00 – 16.30 – Автобусний переїзд за маршрутом Лідіївка - Одеса

16.30 – 17.00 – Приблизне прибуття в м. Одесу

17.00 – 18.00 – Розміщення у готелі «Чорне Море»****

19.00 – 21.00 – Вечеря

22 квітня 2007 р., неділя

08.00 – 08.30 – Сніданок

08.30 – 10.00 – Оглядова екскурсія по м. Одеса

10.00 – 13.00 – Повернення у м. Київ

13.00 – 14.00 – Обід у ресторані «Сало» на трасі Київ - Одеса

14.00 - 18.00 - Переїзд у м. Київ. Приблизний час прибуття у м. Київ [26]

Отже, фірми, що спеціалізуються на діловому туризмі, роблять акцент на ексклюзивності послуг, що надаються, адже саме у цій галузі туризму необхідний індивідуальний підхід до клієнту. Завдяки тому, що компанії-туроператори охоче йдуть назустріч побажанням клієнтів, бізнес-тур може стати не лише комфортним, але й дуже успішним та ефективним для розвитку бізнесу. Звичайно, досвід у візовій підтримці, бронюванні місць у готелях або авіаквитків – головний фактор якості роботи компаній ділового туризму. Але варто показати, що спеціалісти фірми здатні на більше – на творчий пошук.

3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДІЛОВОГО

    ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

3.1. Проблеми розвитку ділового туризму в Україні

Новітні трансформаційні процеси в економіці України особливо не позначилися на головних принципах розвитку ділового туризму, як, зрештою і всієї туристичної сфери [10;225].

Чому ж іноземці не бажають їхати до України? По-перше, це загальна економічна ситуація у країні, внаслідок чого не розвинений діловий туризм. Крім того, навіть для іноземців віза до України дорога, а механізм її отримання досить складний. Відсутня і нормальна інформаційна реклама. Про можливості та визначні пам’ятки мало хто знає [25].

Ще одна проблема, яка гальмує збільшення потоку іноземних туристів, – високі ціни на туристичні послуги у порівнянні з аналогічними можливостями інших країн [25].

В організації інфраструктури ділового туризму провідну роль відіграють готелі та бізнес-центри. Ці заклади повинні бути профільними, здатними забезпечити ефективну, з усіма зручностями діяльність ділових туристів. Рекламуючи себе вітчизняні готелі, насамперед вищої категорії, обов’язково відзначають можливість забезпечення ділових туристів повним комплексом необхідних умов для професійної роботи. Проте реально ситуація зводиться лише до пропозиції окремими висококатегорійними готелями невеликого приміщення – «бізнес-центру» з обмеженими послугами. У вітчизняному готельному бізнесі бізнес-центр найчастіше асоціюється з офісом, у якому поєднано послуги користування Інтернетом, факсом, окремо функціонує конференц-зал. У спеціалізованих готелях за кордоном бізнес-центр – це організація, яка пропонує комплекс послуг для будь-якої категорії ділових гостей у готелі та за його межами впродовж усього часу перебування клієнта в закладі [10;225].

В Україні лише 18% готелів відповідають вимогам міжнародних стандартів якості за рівнем комфорту бізнес-класу. Геопросторово майже всі висококатегорійні готелі розташовані в Києві та найбільших регіональних центрах – Донецьку, Одесі, Львові, Харкові, Дніпропетровську. Водночас, згідно з моніторингом інсентив-інфраструктури міжнародними спеціалізованими організаціями, висококатегорійні готелі України суттєво поступаються за рівнем сервісу, готелям Східної Європи [10;225].

Стабілізується ринок вітчизняного ділового туризму, спостерігаються стійкі повільні тенденції зростання головних економічних параметрів функціонування об’єктів туристичної інфраструктури – збільшення доходів з одночасним нормуванням прямих тарифів. Зростання попиту на готельні послуги вимагає диверсифікації пропозиції шляхом розширення послуг, формування гнучкої цінової політики. Однак  за рівнем цін на послуги розміщення українські готелі залишаються дорогими.

Актуальною у готельній сфері України є проблема впровадження принципів фінансового менеджменту для ефективного управління доходами підприємств. Політика гнучких цін зумовлює розширення попиту в період зменшення клієнтів, натомість, за умови стійкого попиту обсяги знижок треба зменшувати. Іншою важливою проблемою фінансового менеджменту є запровадження системи тарифів, зокрема для готелів, що спеціалізуються на прийманні окремих категорій ділових туристів [10;226].

Сьогодні ринок готелів категорії «чотири-п’ять зірок» спроможний забезпечити нові пропозиції, враховуючи, що обсяг не перевищує більше 10 % цієї бази сфери гостинності. В інших ринкових сегментах зростання попиту на послуги зумовлює необхідність розширення матеріальної бази гостинності. Однак проблема будівництва нових готелів пов’язана з низькою  інвестиційною привабливістю сфери гостинності [10;227].

Сучасні готельні підприємства в Україні, які обслуговують ділових туристів, мають типову структуру послуг, низький асортимент і спеціалізацію. Насамперед, спеціалізовані підприємства необхідно створювати в головних ділових центрах держави – столиці та регіональних центрах. Окрім Києва та Донецька, в інших центрах фактично нема презентабельних готелів для приймання гостей найвищого рівня повноважень – державних діячів, політиків, бізнесменів, діячів культури та спорту [10;227].

Водночас для вітчизняного готельного бізнесу корпоративний механізм управління – явище нетипове. Насамперед через відсутність досвіду корпоративного управління, значні фінансові ризики, пов’язані з бюрократичною процедурою розгортання бізнесу, відсутність чіткого законодавчого визначення правових, економічних та організаційних аспектів створення і розвитку конкурентного середовища на ринку сфери гостинності. Законодавча основа повинна сприяти формуванню та входженню в ринковий простір нових готельних підприємств, зокрема, створенню умов для правового захисту та виживання малих форм у сфері гостинності. 

Актуальною в інфраструктурі гостинності для обслуговування ділових туристів є проблема професійної підготовки кадрів і кадрового менеджменту. Аналіз кадрового потенціалу готельних підприємств України свідчить, що лише 10-15 % персоналу має вищу або середню спеціальну туристичну освіту. Значна частка персоналу має короткотермінову освітню підготовку на платних семінарах чи курсах. Особливо актуальною є проблема професійної підготовки та кваліфікації керівників структурних ланок і підрозділів у готелях. Головною проблемою підготовки персоналу готельних підприємств України, за винятком провідних установ столиці та найбільших регіональних центрів, є володіння основами гостинності – іноземною мовою, психологією, етикою спілкування і поведінки тощо [10;227-228].

Сьогодні лише окремі національні готельні комплекси мають фінансові засоби для створення і підтримання в дієздатному стані автоматизованих систем управління [10;228].

Таким чином, в Україні є ряд проблем, які гальмують розвиток ділового туризму. До них належать: нестача готелів у столиці та регіонах, недостатньо великих конференц залів, готельних номерів поблизу виставкових центрів, а також низький рівень професійної підготовки кадрів, високі ціни, невідповідність стандартам. Їх вирішення дозволить значно поліпшити стан розвитку ділового туризму в Україні.

3.2. Перспективи розвитку ділового туризму в Україні

Світова індустрія ділового туризму відкриває для себе Україну. В 2007 р. половина іноземців, що відвідали Київ, прибули з діловими цілями. З іншого боку, в Україні нараховується не так вже й багато компаній, згідних платити за послуги ділового туризму. Експерти, тим не менш, вважають, що даний сегмент ринку продемонструє дуже високі темпи зростання вже в найближчі роки.

Як зазначає О. Савран, віце-президент Асоціації ділового туризму України, діловий туризм в Україні знаходиться в стадії становлення. Ним займаються не більше 15-20 туристичних компаній (близько 1% туристичних фірм України). В зв’язку з тим, що українська економіка активно інтегрується в світову, а це призводить до збільшення ділових подорожей українських бізнесменів світом, розвиток ділового туризму буде стрімко зростати. Щорічне зростання обсягів асоціація оцінює в 30-50% [3;52].

З урахуванням актуальності й перспектив ділового туризму в Україні сьогодні необхідно сприяти розвитку інфраструктури цієї галузі, створити інформаційну базу даних щодо пропозицій і споживачів послуг шляхом просування і розвитку світової концепції ділового туризму, освітньої діяльності. Із зростанням іміджу туристичної інфраструктури в організації ділового туризму суттєво зросте роль міжнародних корпорацій в економіці держави [10;225].