Безпека туристичних подорожей

                                                                                                                                           Таблиця 2.1 
Динаміка розподілу обсягів в'їзного туризму по регіонах світу (Міжнародні туристські прибуття, млн.чол.)

     Протягом 2012 року Україну відвідали 21,1 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 2 % або майже на 381,2  тис. осіб більше, ніж у 2011 році.Зростання обсягів в’їзного потоку протягом 2012 р. відбулося за рахунок зростання числа поїздок з приватною метою.

    Спадання в’їзного турпотоку з країн ЄС відбулося в основному за рахунок зменшення кількості подорожуючих з країн: Польща(на 18 % або на 457 тис. осіб), Великобританія (на 4 % або на 2,5 тис. осіб), Данія (на 6 % або на 0,7 тис. осіб), Румунія (на 15 % або на 166,8 тис. осіб). Зростання в’їзного турпотоку з країн СНД відбулося в основному за рахунок Збільшення кількості подорожуючих з країн: Азербайджан (на 14 % або на 9,4 тис. осіб), Білорусь (на 2 % або на 72,6 тис. осіб), Киргизстан (на 72 % або на 7,5 тис. осіб), Узбекистан (на 9 % або на 9,1 тис. осіб), Росія (на 13 % або на 927,4 тис. осіб)

                                                                                                Таблиця 2.2

Рейтинг 10 головних країн в’їзного туризму:

    Зростання виїзного турпотоку з країн ЄС відбулося в основному за рахунок збільшення кількості виїжджаючих українських туристів до: Польщі (на 35 % або на 1 млн. осіб), Німеччини (у 2 рази або на 193,3 тис. осіб), Італії (на 13 % або на 13,1 тис. осіб), Греції (на 61 % або на 24 тис. осіб), Угорщини (на 12 % або на 186,7 тис. осіб). Зростання виїзного турпотоку з країн СНД відбулося в основному за рахунок збільшення кількості виїжджаючих українських туристів до: Грузії (на 32 % або на 7,7 тис. осіб), Білорусії (на 9 % або на 98,8 тис. осіб), Казахстану (на 63 % або на 1,9 тис. осіб), Росії (на 5 % або на 251,9 тис. осіб) та Туркменистану (на 42 % або на 2,8 тис. осіб).

                                                                                              Таблиця 2.3

Рейтинг 10 головних країн виїзного туризму

     Із зростанням туристського потоку у світі, вдосконаленням транспортних перевезень, розширенням географії турпоїздок питання особистої безпеки туристів набувають особливого значення. Однак безпека міжнародного туризму — це гарантія не лише особистої безпеки, а й збереженості майна туристів, поваги до їхніх прав і свободи, надійності туристичних об'єктів і сприятливого навколишнього середовища, особливо в районах визначних туристичних пам'яток. Безпека міжнародного туризму повинна забезпечуватися з моменту перетину кордону при використанні транспорту, розміщенні в готелі, відвідуванні рекреаційних і туристичних об'єктів та ін.[8]

Міжнародний досвід розробки заходів  безпеки і захисту туристів вивчає й узагальнює UNWTO.

Відповідно до рекомендацій UNWTO, багато країн створили національні програми гарантування безпеки і захисту туристів. У Мексиці 1996 р. ухвалено державну програму безпеки туризму, якою передбачені такі заходи: створення в аеропортах, морських терміналах й інших місцях перетину кордонів інформаційних пунктів для надання консультаційної й іншої допомоги іноземним туристам; створення під егідою Міністерства туризму інформаційно-довідкових матеріалів про Мексику, включаючи перелік небезпечних для відвідування туристами місць із криміногенною ситуацією; ухвалення законодавчих актів, які визначають покарання за обман туристів водіями таксі, працівниками готелів, ресторанів, магазинів й інших підприємств сфери обслуговування; створення "туристичної поліції" для надання термінової допомоги туристам із врученням номерів телефонів поліції кожному туристу при в'їзді в країну. У США була створена Рада з посилення безпеки повітряних перевезень, яка розробила такі заходи: проведення силами поліції особливих перевірок працівників аеропортів, які мають доступ у "зони безпеки" повітряних терміналів, із метою виявлення їх можливого негативного минулого; ретельне оформлення і вивіряння списків пасажирів, які вилітають на міжнародних рейсах із зазначенням паспортних даних кожного пасажира, назви країни, яка видала паспорт, і телефонів будь-кого з родичів чи друзів на випадок надзвичайних подій; створення в аеропортах США єдиної комп'ютерної системи для виявлення й ідентифікації можливих терористів і встановлення новітнього обладнання для виявлення вибухових пристроїв.

За даними UNWTO, щорічно по всьому світі подорожує понад 800 млн туристів, очікується, що саме туризм стане найбільшою світовою індустрією. Незважаючи на те, що кількість країн, до яких вирушають туристи, з кожним роком зростає і більшість із них є безпечними для туризму, все ж деякі країни варто відвідувати з великою обережністю, а від відвідування інших варто тимчасово утриматися. Звичайний тур Центральною Америкою, наприклад, включає тільки дві чи три країни, такі, як Коста-Рика, Гватемала і Панама. Інші виключаються через політичну нестабільність чи нерозвиненість інфраструктури.

До безпечних для туризму  умов належать: спокійна політична  ситуація в країні, відсутність надзвичайних ситуацій і стихійних явищ, низька криміногенвість чи її відсутність, чітка взаємодія державних органів  і туристичних організацій з  охорони туристичних об'єктів, дружелюбність  і відкритість громадян. За таких  умов не повинні порушуватися права  і свобода як самих туристів, так  і жителів країни перебування.[9]

         Забезпечення безпеки туристів під час подорожі - головна турбота туристської фірми, а також уряда,країни якої перебуває турист. На забезпечення безпеки туристів спрямований цілий комплекс заходів, здійснюваних туристськими організаціями і державними органами. Якщо туристська фірма не може гарантувати безпеку в нестабільних політичних або неблагополучних екологічно районах, то подорожі в ці регіони скорочуються. Треба пам'ятати, що на відміну від співробітників турфірми турист їде в незнайоме йому місце, часто в іншу країну, при цьому він не завжди знає, який там клімат, які речі, захисні засоби, ліки можуть знадобитися в подорожі. Йому важко буває зорієнтуватися на місці із-за мовних відмінностей.

        Тому  перш ніж почати розробляти маршрут по тій або іншій країні, необхідно оцінити його з точки зору безпеки, і з цією метою можна розробити відповідну звідну таблицю, в якій експерти виставляють показники(табл.6).Необхідно відмітити, що це оцінний індикатор, грунтований на соціологічному опитуванні, а також аналізі ситуації через статистичні і фактологічні матеріали. Звичайно, він не може бути директивним або настановним для туроператорів, проте слід його дотримуватися, щоб передбачити все негативні сценарії потенційної подорожі. Така таблиця може складатися як туристським підприємством, так і національною туристською адміністрацією .

                                                                                         Таблиця 2.4

Загальний рівень загрози для туризму та країни з точки зору безпеки