Безпека туристичних подорожей

Хвороби та епідемії (55%). Вплив цього фактора є особливо значимим для африканського континенту. На сьогоднішній день обсяги туризму в цьому регіоні не перевищують 2% від світового рівня, при цьому його основна частина припадає на країни Північної та Південної Африки. Туризм в центральній її частині практично не розвинутий, хоча, на думку фахівців, для цього є непогані можливості, зокрема для розвитку екологічного та екзотичного видів туризму, які останнім часом набувають все більшої популярності. Факторами, які гальмують розвиток туризму в Центральній Африці, с невивченість даного регіону і численні хвороби та епідемії, які постійно спалахують тут. Одним із засобів боротьби з ними може стати обов'язкова вакцинація всіх туристів, які прямують до цього регіону, що, до речі, вже проводиться в більшості розвинутих країн при організації подорожей в райони із складною епідеміологічною ситуацією. Однак виникнення нових джерел епідемій, виявлення нових вірусів та невивченість попередніх ще довго будуть відвертати туристів від ідеї відвідування цього регіону.

Природні катаклізми та катастрофи (49%). Складність впливу цього фактора полягає в тому, що природні катастрофи можуть відбуватись практично в будь-якому регіоні, а передбачити і, тим більше, попередити їх практично неможливо. Руйнівна дія природних катастроф спрямована, перш за все, на існуючу туристичну і транспортну інфраструктуру. 1 хоча від прояву форс-мажорних обставин такого роду ніхто не застрахований, їх виникнення може призвести до відкладання туристом поїздки в цей регіон на невизначений час або навіть до ЇЇ відміни. В цьому випадку, як і при екологічних катастрофах, великого значення набуває психологічний аспект, що стримує туриста від поїздки до регіонів, які потерпіли від стихійного лиха, навіть після ліквідації наслідків природних катастроф. Найбільш характерними ці чинники є для регіонів з підвищеною сейсмічною активністю. Зокрема, внаслідок землетрусів у Японії та Каліфорнії (США) регіони, що постраждали, недорахувались до 50% туристів як в період ліквідації наслідків землетрусів, так і в перші кілька місяців після ліквідаційного періоду.

Злочинність (44%). Останнім часом цей фактор набуває все більшого значення. В даному контексті маються на увазі не лише поодинокі випадки нападу, пограбування або навіть вбивства туристів, але й сплановані терористичні акти. Прикладом тут може бути випадок, який трапився наприкінці 1997 року в Єгипті, коли група європейських (в основному німецьких) туристів, які подорожували вздовж берегів Нілу, була розстріляна ісламськими фундаменталістами. Через це в 1998 році Єгипет втратив 25-30% іноземних туристів від запланованої кількості. Різко зменшилась кількість туристів в СІЛА після терористичних актів 11 вересня 2001 року та ін.[2]

 

 

 

 

1.2.Міжнародні організації, що займаються регулюванням

забезпеченням безпеки  туристів

    Цілий ряд міжнародних організацій займається питаннями, пов'язаними з безпекою і захистом туристів.

     ІКАО, ІАТА, АСi (Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна рада аеропортів) займаються безпекою цивільної авіації і аеропортів від актів незаконного втручання. Одному з найважливіших завдань в забезпеченні безпеки є 100%-ная перевірка зданого багажу. У конвенції про міжнародну цивільну авіацію вказується, що кожна договірна держава повинна прийняти заходи для забезпечення перевірки зданого багажу до того, як він буде розміщений на борту літального апарату. Головними проблемами є надійність сучасних систем в плані автоматичною 100%-ній перевірки і їх вартість, яка може досягати в крупному аеропорту сотень мільйонів доларів. Можливо, що ці витрати повинні спільно брати на себе уряду, експлуатанти аеропортів і авіакомпанії. Оскільки поки що неможливо у всіх випадках забезпечити автоматичну 100%-ную перевірку, пропонується передбачати паралельні системи перевірки на вимогу, системи вибіркової перевірки, а також системи ідентифікації пасажирами їх багажу в трапа літака перед вильотом.

     ІАТА реалізує в даний час свою «Стратегію безпеки». Вона передбачає такі програми, як інспекції безпеки, обмін досвідом серед авіакомпаній, які виводять забезпечення безпеки за рамки комерційної конкуренції і розробляють «угоди про альянси» по питаннях безпеки з партнерськими організаціями.

     Міжнародна організація кримінальної поліції (ICPO – Інтерпол) допомагає боротися з тероризмом, у тому числі в плані його наслідків для туризму. Інтерпол співробітничав з ВТО при проведенні двох регіональних семінарів в 1997 році (Африка і Європа) по безпеці в області туризму. При цьому робота Інтерполу в цій області носить повністю автономний і незалежний характер.

    Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) має найважливіше значення для забезпечення захисту мандрівників від інфекційних захворювань (обов'язкові щеплення, що рекомендуються і бажані) і як розробник стандартів охорони здоров'я в туристських центрах.

   Міжнародні медико-санітарні правила ВОЗ діють з 1951 року, періодично до них вносяться необхідні зміни і поправки (1969, 1972, 1981). Перероблені «Міжнародні медичні правила» стали основою для обов'язкового міжнародного повідомлення про нових, виникаючих і таких, що знов з'являються захворюваннях, які можуть поширюватися по світу завдяки подорожам.

      ВОЗ має робочі угоди з ВТО, відповідно до яких поточна інформація про формальності, пов'язані з проходженням санітарного контролю, публікується в щорічному виданні ВТО «Зарубіжний туризм і пограничні формальності». ВТО в співпраці з ВОЗ випустила документ туристської політики «Медична інформація і формальності при міжнародних подорожах» (1995). У цій брошурі організаторам подорожей і організаціям, що володіють туристською інформацією, пропонується надавати інформацію медичного характеру і використовувати медичну страховку при поїздках. ВТО і ВОЗ також організували ряд курсів і конференцій з гігієни живлення, призначених для туристського сектора.

      Неоцінений вклад ВОЗ в розвиток безпечних турцентров – «Безпечних співтовариств» ВОЗ. З 1989 року ВОЗ подає підтримку проектам створення безпечних співтовариств по всьому світу. В даний час в дану систему входять населені пункти в Аргентині, Канаді, Данії, Індії, Швеції, Таїланді, Великобританії і США. Головна мета програми ВОЗ по реалізації проекту «Безпечні співтовариства» – запобігання нещасним випадкам і насильству, мінімізація їх дії на здоров'ї і якість життя місцевого населення турцентров.

    ВОЗ випускає:

– «Вимоги до свідоцтва  про щеплення при поїздці за кордон», які є практичним керівництвом для  туристських організацій і самих  туристів;

– «Епідеміологічний щорічник»  і рекомендації, покликані зменшити можливість поширення небезпечних  інфекцій, у тому числі через туризм.

    Всесвітня  митна організація (WCO) має найважливіше значення для боротьби з незаконним зворотом і контрабандою заборонених предметів при міжнародних подорожах. Її діяльність сприяє запобіганню злочинності у сфері туризму.

  Європейська комісія (ЄК). Європейська директива по комплексних турах (1990 р.) зобов'язала організатора поїздок надавати інформацію про медичні формальності, а також інші відомості про місце призначення. Завдяки цьому інструменту і національним законодательствам, уряди низки європейських країн зобов'язали туроператорів і турагентства використовувати свої мережі для поширення “урядових запобігань” відносно окремих туристських напрямів,які є ризиком для громадян відповідної країни.

   Прийняте країнами ЄС Шенгенська угода продемонструвала можливість створення єдиного безпечного простору на території багатьох держав для туристської діяльності.

   Недавно Європейський союз висунув ініціативу про видання разів в два роки “Доповіді про безпеку на транспорті в Європі”, який охоплюватиме автодорожній, залізничний, водний і повітряний транспорт в Європі.

    У Страсбурзі створений єдиний комп'ютерний банк даних по обліку і контролю за в'їжджаючими іноземцями в країни ЄС. У цей постійно оновлюваний єдиний для ЄС список "небажаних осіб" закладаються повні дані на іноземців, що порушили паспортний і візовою режим, правила перебування в країні, зробили які-небудь протиправні діяння і так далі Таким особам в'їзд до країн ЄС може бути заборонений на строк до 10 років, залежно від серйозності правопорушення і підстави для закриття в'їзду.

   Рада Європейського Союзу наділена правом внесення змін в перелік держав, туристи яких повинні в'їжджати в країни ЄС по візах, причому первинне таке рішення приймалося лише одноголосно, а з 1 січня 1996 року вже більшістю в 2/3 голоси. Тому, чим менше буде порушень з боку російських турфірм при оформленні поїздки і з боку самих туристів в процесі турпоїздки в Європейські країни (а таких порушень поки що досить), тим більше вірогідність того, що Російська Федерація попаде в число тих, хто має спрощені формальності для в'їзду до європейських країн.

  Міжнародна готельно-ресторанна асоціація (Ih&ra) працює над удосконаленням стандартів безпеки в закладах, що належать її організаціям-членам, а також в готельній індустрії в цілому. Ця робота йде далі за звичайний протипожежний захист, який проте залишається на порядку денному [3].

 

1.3.Контроль за виконанням вимог безпеки

 

Закон України "Про туризм" у розділі VIII надає гарантії безпечного перебування туристів на території України і зобов'язує органи влади та суб'єктів туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів. Зокрема, в статті 26 сказано: "Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організовують виконання регіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях туристичної активності.

 Суб'єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання."

 В Україні діє міждержавний стандарт (ГОСТ 28681.1-95) "Туристично-екскурсійне обслуговування", який передбачає порядок проектування туристичних послуг, включаючи розгляд можливих ризиків, які можуть викликати негативні наслідки і спричинити шкоду здоров'ю туриста та його майну. 
          Згідно із Законом України "Про туризм" із метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати:

-підготовку безпечних  умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань,  забезпечення туристів справним  спорядженням та інвентарем;

-навчання туристів засобам  профілактики і захисту від  травм та нещасних випадків, інструктаж  із надання першої медичної  допомоги, а також інформування  про джерела небезпеки, які  можуть бути зумовлені характром  маршруту та поведінкою самих  туристів;

 -контроль за підготовкою туристів до подорожей,походів,змагань,інших туристичних заходів;

-надання оперативної  допомоги туристам, що зазнають  лиха, транспортування потерпілих;

-розробку та реалізацію  спеціальних вимог безпеки під  час організації та проведення  походів з автомобільного, гірського,  лижного, велосипедного,водного,  мотоциклетного, пішохідного туризму  та спелеотуризму. [4]

      Один з  небезпечних етапів подорожі - етап  перевезення (проїзд до місця  відпочинку та зворотний проїзд, транспортування під час подорожування  та інші). Оскільки транспортні  засоби є джерелами підвищеної  небезпеки, питання безпеки туристів  повинні бути центральними у  всіх варіантах перевезень.

       При  проектуванні туру необхідно  брати до уваги вибір сприятливої  пори року, вечірнього чи денного  часу, раціонально обрати трасу  туристичного маршруту, врахувати  погодні умови, забезпечення відповідної  екіпіровки, засобів індивідуального  захисту, повне і своєчасне  інформування туристів про можливу  небезпеку та ін.[31]

    В багатьох  випадках туристи самі порушують  регламентовані правила поведінки  і потрапляють в складні ситуації, відстають через неуважність  від груп на екскурсіях, відправляються  в райони, не рекомендовані для  відвідування туристів, беруть участь  у ризикових заходах, купаються  у заборонених місцях, відвідують  сумнівні розважальні заклади  та ін.

     З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, наданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях, туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди на обслуговування з відповідними службами. 
    Пошуково-рятувальна служба повинна мати повну взаємодію з органами охорони здоров'я, зв'язку, внутрішніх справ, цивільної авіації, лісового та водного господарства, гідрометеорологічної служби.[5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ УМОВ ТА МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ(НА ПРИКЛАДІ АСОЦІАЦІЇ ЛІДЕРІВ ТУР БІЗНЕСУ УКРАЇНИ)

 

2.1. Аналіз світових тенденцій розвитку туризму та забезпечення його безпеки

 

        Сучасна економічна наука розглядає туризм як складну соціально-економічну систему, в якій багатогалузевий виробничий комплекс, званий туристичною індустрією, є лише одним із складових компонентів. Економічні проблеми аналізуються в контексті суспільного та екологічного аспекту життєдіяльності туризму.

           Туризм виник у той період розвитку суспільства, коли потреба людини в одержанні інформації про нові місцях, в подорожі як засобі отримання цієї інформації стала об'єктивним законом розвитку людського суспільства. Подорож приносить людині задоволення і дає можливість відпочити.

На певному етапі розвитку економіки, коли потреба в подорожах  різко зросла, з'явилися і виробники  цих послуг. Це призвело до формування товару особливого типу - туризму, який можна купити і продати на споживчому ринку. 
     Виробники послуг, призначених для обслуговування туристів (мандрівних людей), об'єдналися в галузь «туризм». Туризм не є товаром першої життєвої необхідності, тому він стає нагальною потребою людини тільки при визначеному рівні його прибутку і при певному рівні багатства суспільства.  
    В даний час виділяють внутрішній і міжнародний туризм, причому внутрішній туризм за ступенем охоплення домінує над міжнародним. На частку внутрішнього туризму припадає 75-80% загального числа туристів у світі, відповідно за фінансовими результатами у багатьох країнах він значно перевершує іноземний.  
      Дослідження сучасних експертів показують, що стан світової індустрії туризму, незважаючи на об'єктивні труднощі останніх років, в цілому демонструє стабільність і зберігає позиції найбільшого, високоприбуткового і швидко розвивається світової економіки. Цим пояснюється підвищений інтерес до сфери туризму з боку урядів більшості країн світу, що мають впливові структури виконавчої влади для забезпечення ефективної державної політики його розвитку. У найближчі роки туристські ринки розвинених індустріальних країн будуть стабільно зростати внаслідок збільшення доступності туризму для більш широких верств суспільства і частоти туристських поїздок. Для нових і туристських ринків характерні тенденції збереження динамічного зростання та відповідного збільшення бюджетних доходів у найближче десятиліття. Очікується поступове зміщення акцентів у розвитку туризму від традиційних ринків Західної Європи, США, Японії і Канади до альтернативних ринків, таких як Центральна і Східна Європа, включаючи Росію, Китай, Південна Корея, Мексика, а також деякі країни Близького Сходу (табл.1) [7]