Безпека туристичних подорожей

 

                                        

                                           ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ  І ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ У СФЕРІ ТУРИЗМУ……………………………………………6

1. Загальні вимоги до безпеки туризму……………………………………..6
2. Міжнародні організації,що займаються регулюванням забезпеченням безпеки туристів…………………………………………………………..11
3. Контроль за виконанням вимог безпеки…………..................................15

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ УМОВ ТА МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ  ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ(НА ПРИКЛАДІ АСОЦІАЦІЇ ЛІДЕРІВ ТУР  БІЗНЕСУ УКРАЇНИ)…….17

2.1 Аналіз світових тенденцій  розвитку туризму та забезпечення  його безпеки………………………………………………………………………….17

2.2 Загальна характеристика Асоціації лідерів турбізнесу України……….25

2.3 Оцінка міжнародного співробітництво Асоціації лідерів тур бізнесу України в сфері забезпечення безпеки

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ПО УДОСКОНАЛЕННЮ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ В ІНДУСТРІЇ  ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ…………………………37

3.1 Інновації та заходи  забезпечення безпеки туристів……………………...37

3.2.Шляхи удосконалення  діяльності Асоціації лідерів  турбізнесу України в сфері  забезпечення безпеки міжнародних  подорожей……………………….41

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

ВСТУП

  

 Актуальність теми. В даний час питання безпеки придбали особливу актуальність, оскільки ця проблема стосується всіх людей.

        Бурхливий розвиток масового міжнародного туризму, його поширення практично на всі райони земної кулі все гостріше ставить проблему забезпечення безпеки туристів. На думку експертів, останніми роками загроза їх життю, здоров'ю і майну значно зросла. В той же час туристичні фірми, зацікавлені перш за все в здобутті прибули, не надають своїм клієнтам достатньої інформації, а також практично не проводять роботи по виявленню регіонів підвищеної небезпеки, в тому числі і районів з несприятливою кримінальною обстановкою. В результаті туристи стають жертвою внутрішньополітичних зіткнень, тероризму, кримінальних злочинів, а інколи навіть потрапляють в райони великомасштабних бойових дій. Інформаційний пропуск намагаються якось заповнити урядові установи, зокрема міністерства закордонних справ. Безпека туристів за кордоном повинна забезпечуватися при тісній взаємодії представників тур індустрії.

       Широкий розвиток останнім часом в'їзного і виїзного туризму, а також зростання подорожей в межах України,вимагає чіткої організації і взаємозв'язку серед об'єктів туристської індустрії, що включають готелі, транспорт, місця громадського харчування і розваги (оздоровчого, спортивного, пізнавального і іншого призначення), з організаціями, здійснюючими туроператорськую і турагентськую діяльність, і з організаціями, що надають різні послуги (екскурсійні,туристські, гідів-перекладачів і інші види послуг, подорожі, що надаються залежно від цілей). При реалізації послуг повинна забезпечуватися безпека життя, здоров'я туристів і екскурсантів, збереження їх майна і мають бути розроблені методи контролю за виконанням вимог безпеки. При здійсненні подорожей і при ознайомленні з природними, історичними, соціально-культурними або іншими об'єктами, здатними задовольнити духовні потреби туристів, а також сприяти відновленню і розвитку їх фізичних сил і включеними в сферу туристського показу, однією з вимог безпеки є збереження екологічної рівноваги в довкіллі.

             У розвитку міжнародного співробітництва і сфері туризму значну роль відіграють багаточисельні міжнародні організації,що працюють на постійних засадах. Особливе значення мають Організація Об’єднаних Націй(ООН) і її спеціалізовані установи,а також Всесвітня туристська організація(ВТО). Як показує практика міжнародних відносин, міжнародний туризм на всіх етапах свого розвитку є фактором, що сприяє покращенню взаємопорозуміння  між державами і народами, важливим засобом укріплення миру і дружби, активним стимулятором розвитку зовнішньоекономічних, торгових і культурних відносин. Головними органами ООН, які займаються питаннями міжнародного туризму, є Генеральна асамблея, Економічна і соціальна рада, Секретаріат; допоміжними — регіональні економічні комісії для Європи, Азії, Африки, Америки. Деякі питання туризму належать до компетенції спеціалізований установ, що входять у систему ООН. Найбільш активно проблемами безпеки туристичних подорожей займаються: ІКАО, ІАТА, АСi (Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна рада аеропортів), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ), Всесвітня митна організація (WCO), Європейська комісія (ЄК).

       Забезпечення безпека подорожі є одному з найголовніших і важчих завдань в туризмі, оскільки від цього залежить комфорт і відчуття задоволеності туриста. На нашому світі достатні багато чинників тих, що впливають на безпеку людини, тому завданням сучасних тур фірм,організацій та асоціацій є забезпечення безпеки своїх клієнтів.

      Таким чином, вище викладене актуальність теми дослідження курсової роботи.

      Метою дослідження є аналіз міжнародного співробітництва Асоціації лідерів тур бізнесу України та розглянути шляхи удосконалення діяльності в сфері забезпечення безпеки міжнародних подорожей.

Завдання дослідження:

- розглянути теоретичні  основи правового регулювання і організації міжнародної співпраці у сфері туризму;

проаналізувати умови та механізм забезпечення безпеки туристичної діяльності в Україні;

запропонувати пропозиції по удосконаленню забезпечення безпеки в індустрії туризму в Україні.

     Об’єкт дослідження: механізм забезпечення безпеки туристичної діяльності в Україні (на прикладі Асоціації лідерів тур бізнесу України.

     Предмет дослідження – закономірності і принципи міжнародного співробітництва Асоціації лідерів тур бізнесу України в сфері забезпечення безпеки.

     Інформаційну базу дослідження склали монографії вітчизняних і закордонних фахівців в області безпеки туризму, статистичні дані, інформаційно-аналітичні бюлетені.

     Структура курсової роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів,в першому розділі – три підрозділа, в другому розділі – три підрозділа, в третьому – два підрозділа, висновків та пропозицій, списку використаних джерел  і додатків. Перший розділ  присвячений правову регулюванню і організації міжнародної співпраці у сфері туризму.У другому розділі  подається аналіз умов та механізму забезпечення безпеки туристичної діяльності в Україні(на прикладі Асоціації лідерів тур бізнесу України). У третьому розділі викладено пропозиції по удосконаленню забезпечення безпеки в індустрії туризму в Україні. Результати  роботи в систематизованому й узагальненому вигляді представлені у висновках та пропозиціях. Робота складається з 49 сторінок, містить 6 таблиці та 4 додатка.

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ У СФЕРІ ТУРИЗМУ

1. .Загальні вимоги до безпеки туризму

      Під безпекою в туризмі розуміється особиста безпека туристів, збереження їх майна і не-нанесення збитку природному довкіллю при здійсненні подорожей.

       Безпека туриста безпосередньо залежить від політики держави, від заходів, що приймаються фірмами, - турагентами і туроператорами, а також від дій самого туриста.  Безпека туризму і зменшення ризиків при подорожі торкаються широкого кола проблем, у тому числі перевірки безпеки туристських закладів і наявності у них ліцензій і сертифікатів, організації роботи ліній зв'язку термінової допомоги, прийом скарг туристів, охорони пам'ятників, довкілля, боротьба з наркотиками і т.д.

     Міжнародний досвід по розробці заходів безпеки туризму досліджується й узагальнюється ВТО. Безпека подорожей декларувалася в Хартії туризму.

У Гаазькій декларації по туризму  відзначається, що для того, щоб нормально  функціонувати і розвиватися, туризм має потребу в безпеці для  мандрівників і подорожуючих, як національних, так і міжнародних, і для їхньої особистої власності. Це може бути досягнуте  шляхом:

• розробка й впровадження в життя норм безпеки для подорожей  і туристських перебувань;

• інформування й освіти громадськості;

• створення інституціональних  рамок для вирішення проблем, зв'язаних з безпекою туристів, і, зокрема, в екстремальних ситуаціях;

• міжнародного співробітництва  на двосторонньому, регіональному, субрегіональному, міжрегіональному і світовому рівнях.

При Виконавчій раді ВТО  в 1994 р. створений Комітет з якості туристського обслуговування, що відповідає за питання безпеки подорожей. У  тому ж році ВТО провела обстеження 73 країн світу на тему "Безпека  і захист мандрівників, туристів, туристських об'єктів". З ініціативи ВТО влітку 1995 р. у Естерунді (Швеція) проведена І Міжнародна конференція по безпеці туризму і зменшенню ризиків при подорожах. Висновки обстеження свідчать: у 71% країн об'єкти і визначні пам'ятки, відвідувані туристами, забезпечуються охороною з боку спеціальної туристської поліції або служби безпеки. У більше половини таких країн ця служба є частиною державної або муніципальної поліції. У 21% країн с спеціальна туристська поліцейська служба, у половині з них допомагаюча туристам вирішувати їх проблеми. На туристську поліцію покладаються також охорона пам'ятників культури, навколишнього середовища, боротьба з наркотиками, надання інформації туристам і охорона місцевих етнічних груп. Однак лише в 9 країнах є закони, на підставі яких створена туристська поліція. Співробітники туристської поліції в 41% країн навчаються іноземним мовам, у 26% проходять підготовку по спеціальних туристських дисциплінах, у 37% країн підтримують регулярний зв'язок з туристськими відомствами, фірмами і звичайною поліцією.

Безпека туристів, їхнє благополуччя, а також підтримка високої  якості обслуговування в місцях туристського призначення не можна розглядати відриві від інших суспільних або національних інтересів приймаючої країни навколишнього середовища в цілому. При розробці і проведенні в життя норми безпеки для сфери туризму і захисту туристів інтереси тих, хто відвідує і приймає повинні бути взаємно гармонізовані.

Безпека туристів і захист у сфері туризму зв'язані з  великою кількістю правил і постанов, що повинні виконуватися не тільки туристська адміністрацією, але і цілим рядом інших адміністративних органів, що працюють у різних економічних і соціальних секторах (фінанси, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, розвиток територій, енергетика, зайнятість і т.п.), і насамперед у приватному.

Таким чином, питання забезпечення безпеки в туризмі можна розглядати у наступних напрямках:

• особиста безпека туристів і їхнього майна, забезпечення якої найважливішою задачею національного  розвитку туризму і міжнародно: співробітництва;

• безпека навколишнього  середовища в місцях масового перебування] туристів, безпека туристських об'єктів;

• безпека національних інтересів приймаючих держав.

Забезпечення безпеки  по всіх зазначених напрямках є найважливішою  турботою і першочерговою задачею  всіх структур, залучених у туристську діяльність.[1]

Основні загрози розвитку туризму. Соціологічні опитування, проведені Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, показали, що найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми:

      Війна, неспокій, політична нестабільність (74%). Цей фактор найбільше стримує туристів від здійснення закордонних поїздок до тієї чи іншої краї] Практика показує, що вплив цього фактора є набагато вагомішим і торкається ві] не лише держави, в якій спостерігається політичний неспокій, але й край межуючих з нею. Прикладом цього може бути Близький Схід, де на відносні невеликій території сконцентровані досить привабливі місця для відпочинку. Але динаміка розвитку туризму в цьому регіоні зазнає різких коливань. Так, через військові дії в Лівані в середині 80-х років спостерігався різкий спад потої туристів та доходів від нього в цілому по регіону. В 1986 році Близький Схід] відвідало на 17,6% іноземних туристів менше, ніж в 1985 році, а доходи за] аналогічний період скоротились на 16,5%. Після початку військових дій в районі Перської затоки в 1991 році цей регіон відвідало на 6,62% Іноземних туристів] менше, ніж у 1990 році, а надходження від туризму в 1991р. зменшились на 14,4% в порівнянні з попереднім роком.

Усі намагання урядів держав даного регіону збільшити кількість  подорожуючих до своїх країн перекреслюються  одним повідомленням про зростання  напруженості в регіоні. Від цього  потерпають не тільки державні бюджети, які недораховуються значних валютних надходжень, але й окремі підприємства, котрі несуть великі збитки під час зменшення потоку туристів.

Екологічні проблеми (57%). Цей фактор є характерним, перш за все, для України, в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС в 1986 р. Інститутом Вивчення Вільного Часу відзначено, що в 1985 році екологічні проблеми хвилювали лише 30% потенційних туристів (на кінець 90-х - вже 57%). Тут дається взнаки негативний вплив аварії на ЧАЕС. Кількість іноземних туристів, що відвідали Київ у 1986 році, знизилась більш ніж в 5 разів в порівнянні з 1985 роком, і тільки нещодавно їх число почало поступово зростати. Негативний ефект екологічного чинника посилюється ще й тим, що він носить довгостроковий характер, адже зміна свідомості суспільства відбувається набагато повільніше, аніж ліквідація наслідків екологічної катастрофи.