Анализ потенциала услуг тур фирмы Украины

     Ринок туристичних послуг можна розглядати як відкриту систему, що по багатьох каналах (виробничо-технологічних, ресурсних, кадрових, інформаційних, фінансових тощо) зв'язана 3 ринками вищих рангів (ринок  послуг та світовий ринок) та з господарським  комплексом певної території, як з соціально-економічною  системою вищого порядку, складовою  якого є.

     Специфіка туристичної послуги обумовлює  комплексоутворюючий характер туристичної  діяльності та забезпечує мультиплікаційний  ефект, який дозволяє визначити зв'язки та міру інтегрованості туризму в  національну та світогосподарську  системи. Структуроутворюючими одиницями  ринку є споживач та виробник туристичної  послуги, різноманітні зв'язки та відношення між якими формують, ринкові структури попиту та пропозиції.

     За  економічними ознаками, а саме, в  залежності від впливу туризму на бюджет країни і її регіонів, туризм можна поділити на такі форми як активний і пасивний.

     Приїзд  іноземних туристів в країну, в  який-небудь регіон країни є активним туризмом. Він служить фактором ввозу грошей (валюти) в дану країну чи регіон.

     Виїзд громадян даної країни чи регіону  в інші держави є пасивним туризмом. Він пов'язаний відповідно з вивозом  грошей (валюти) з даної країни чи регіону.

     Вказані форми туризму знаходять відображення в поділі туристичних зовнішньоторгових операцій на імпортні й експортні.

     Туристичний імпорт – це ввіз в країну вражень, які супроводжуються одночасним вивозом туристом грошей з даної країни. Це пасивний туризм.

     Туристичний експорт – це вивіз із країни туристичних вражень, які супроводжуються  одночасним ввозом туристом грошей в дану країну. Це активний туризм.

     Іноземний турист, приїжджаючи в нашу країну, тратить гроші на задоволення  своїх туристичних потреб, які  йому надає українська сторона, і  гроші туриста осідають на її території. Одночасно це означає імпорт туризму  для тієї країни, з якої турист вивозить гроші [10].

     При наявності в Україні великого туристичного потенціалу, на жаль, в  більшій мірі має місце імпорт туризму, ніж його експорт. В зв'язку з цим країна втрачає великі можливості одержання валюти і розвитку туризму  як одної з самих прибуткових  на сьогодні галузей економіки.

     Види  туризму класифікуються в залежності від мети поїздки, термінів, засобів  пересування і розміщення, вартості поїздки, вікового складу, сезону та інших  ознак. В залежності від цих критеріїв  туризм поділяється на декілька видів.

     1. За метою поїздки – рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий.

     Рекреаційний  туризм – це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування.

     Пізнавальний  або культурний туризм – це подорож  з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об'єктами.

     Науковий  туризм – це знайомство з досягненнями науки й техніки, промисловості, сільського господарства, участь в  конгресах, симпозіумах, наукових семінарах  і т. ін.

     Діловий туризм – поїздки з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових  переговорів.

     2. За методом проведення – туризм  поділяється на організований і неорганізований.

     Подорож одного туриста чи групи туристів за точним маршрутом і регламентом, встановленим туристичним господарським  суб'єктом, називається організованим  туризмом. Організовані туристи пов'язані  з господарським суб'єктом взаємними  обов'язками, забезпечуються комплексом туристичних послуг за раніше придбаною  путівкою на певний період.

     Подорож окремого туриста чи групи туристів не пов'язаних ніякими взаємними  обов'язками з туристичною фірмою, називається самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Подорож організовується  туристом самостійно.

     3. За чисельністю – розрізняють  індивідуальний і груповий туризм. Подорож одної людини за своїм планом називається індивідуальним туризмом, а подорож групи людей (в тому числі сім'ї) за власним планом називається груповим туризмом.

     4. За тривалістю подорожі – виділяють  короткочасний і тривалий туризм. Короткочасний – це такий туризм, коли тривалість подорожі не  перевищує трьох діб. Тривалий  – це туризм, термін подорожі  при якому більше трьох діб.

     5. В залежності від віку туристів  – розрізняють дитячий, молодіжний  і зрілий туризм.

     6. В залежності від засобів пересування  – розрізняють туризм з використанням  особистого і громадського транспорту, що належить туристичній фірмі  або береться нею в аренду. Виходячи з цього, туризм поділяється  на такі види: автотуризм, караванний  круїз, морський і річний круїз  та ін. [9].

     7. За методом розміщення туризм  ділиться на стаціонарний і  рухомий. Стаціонарний туризм  пов'язаний з постійним місцем  розміщення туриста на весь  період путівки. Рухомий туризм  – це туризм, пов'язаний з подорожуванням (круїзи, тури і т.д.).

     8. За інтенсивністю туристичних  путівок – розрізняють туризм  постійний і сезонний. Постійний  туризм – це круглорічне і  більш-менш рівномірне відвідання  туристичних місць (міст, курортів  і т.п.). Сезонний туризм пов'язаний  з відвіданням туристичних місць тільки в певну пору року.

     Туризм  розвивається у тісному взаємозв'язку з іншими аспектами міжнародного життя, тому темпи зростання обсягу міжнародного туризму визначаються загальною кон’юнктурою світової економіки.

     Наведемо  деякі статистичні дані щодо туризму. Валютні надходження від туризму  зросли з 6,8 млрд. дол. у 1960 р. до 14,1 млрд. дол. у 2007 p. їх частка у загальній  вартості світового експорту товарів  і послуг становила 6,7%. За станом на 2007 р. доходи від міжнародного туризму  досягли вже 255 млрд. дол., найбільшою була частка США (40,6 млрд. дол.).

     Надходження іноземної валюти від міжнародного туризму у світі є досить значними і мають тенденцію до зростання, проте у загальній сумі цих  надходжень відповідні частки регіонів світу та окремих країн відрізняються, що зумовлено багатьма чинниками [5].

     Для багатьох країн, надходження від  міжнародного туризму перетворилися  на одне з найважливіших джерел припливу іноземної валюти. Згідно з даними Всесвітньої туристичної організації, у світі є півтора десятки  країн, у яких доходи від туризму перевищують надходження від інших статей експорту, нерідко багаторазово. Зокрема, у чотирьох з половиною десятках країн надходження від туризму становлять понад 25% вартості експорту.

     Позитивне сальдо Франції від туристичного бізнесу становить у середньому близько 6 млрд. дол., Іспанії – 13 млрд. дол. Доходи від туризму забезпечують третину вартості експорту Іспанії. Аналогічною є частка доходів  від туризму в загальному експорті Австрії.

     В Японії та Німеччині негативне сальдо між експортом та імпортом туристичних  послуг щороку у середньому становить  відповідно 20 і 15 млрд. дол. Серед країн, що розвиваються, найбільше позитивне  сальдо від туристичного бізнесу  має Таїланд – близько 3 млрд. дол. щороку. 50% усього валового внутрішнього продукту Багамських островів створюється  завдяки обслуговуванню іноземних  туристів.

     Валютно-фінансовий аспект міжнародного туризму має  важливе економічне значення. Туризм перетворився на важливий чинник національного  розвитку, що впливає на багато галузей  економік країн світу та розвиток інфраструктури – будівництво шляхів сполучення, транспорт, зв'язок, громадське харчування, торгівлю, комунально-побутове обслуговування, медицину тощо. Туристичні підприємства надають туристам комплекс послуг.

     Часто завдяки міжнародному туризму у  віддалених територій з'являється  стимул до розвитку. Зокрема, там відроджуються  забуті ремесла й окремі галузі народної творчості. Туризм є засобом підвищення зайнятості населення, поліпшення використання природних ресурсів країн [9].

     Туризму властиві економічні особливості. Міжнародний  туристичний обмін є обміном  живими людьми. Туристичні послуги  не можуть пересуватися за своїм покупцем, їх не можна зберігати. Ринок міжнародного туризму є ринком покупця. Основні  посередники – авіапідприємства, що обслуговують регулярні і чартерні авіарейси, оператори турів, туристичні агентства і фірми.

     В Україні туристична діяльність розвинена  поки що недостатньо, іде процес становлення туристичної індустрії і туристичного комплексу в цілому. Проте є деякі зрушення – прийнятий Закон України "Про туризм" від 15 вересня 1995 p. Цей закон важливий насамперед тим, що держава визнає туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної культури й економіки і передбачає сприятливі умови для розвитку туристичної діяльності.

     В цьому законі визначається державна політика і державне регулювання  в галузі туризму. Позитивним моментом в розвитку ринку туризму в  Україні є зростання і вплив  туроператорських і турагентських  фірм.

     Закон України «Про туризм» визначає туристичні послуги як послуги суб'єктів  туристичної діяльності по розміщенню, харчуванню, транспортному, інформаційно-рекламному обслуговуванню, а також послуги  закладів культури, спорту, побуту, відпочинку і т.п., спрямовані на задоволення  потреб туристів (ст.1). Туристу можуть бути надані або певні види послуг, або повний комплекс послуг. Останній надається шляхом продажу так  званих інклюзив-турів і пекідж-турів.

     Інклюзив-тури частіше всього використовуються при  авіаційних перевезеннях. Вартість перевезення  до місця призначення і назад  в даному випадку визначається на основі спеціально розроблених інклюзив-тарифів, які інколи нижче звичайних. Вони включають також вартість розміщення туристів у готелі, харчування та інші послуги. Інклюзив-тури використовуються як при групових, так і при індивідуальних поїздках [8].

     Пекідж-тур  також передбачає надання клієнту  повного комплексу послуг, проте в нього можуть не входити транспортні послуги. Принципових відмінностей між цими видами комплексних послуг немає.

     Інклюзив-тур  більш поширений в західних країнах, пекідж-тур – в США. Структура  цих турів залежить від конкретної країни, складу туристів, їх купівельної  спроможності, від характеру послуг, їх асортименту і якості.

     1.2 Стан туристичного ринку України

     Україна – це країна з багатовіковими культурними  традиціями, різномаїттям мальовничих  куточків, а також лікувальними курортами. Наша країна займає вигідне географічне  положення, має помірний клімат. Все  це визначає успішний розвиток туризму, рівень якого задовольняє туристів з багатьох країн світу. Сьогодні туристична Україна – це більше 3 тис. оздоровчих закладів, приблизно 1,5 тис. готелів, 20 тис. місць для прийому  туристів по першому та 40 тис. – по туристичному класу. Це більш 150 тис. пам'яток природи, історії та культури, 39 міст, вік яких понад тисячу років. Україна  має прекрасні курорти [12].

     Програма  розвитку туризму в Україні до 2010 року, яка була прийнята Кабінетом  Міністрів, передбачає відновлення  готелів, які нададуть розміщення для 21400 туристів та спорудження нових  готелів ще для 15700 туристів. Володіючи  таким прекрасним потенціалом, Україна  впевнено виходить на світовий туристичний  ринок.

     Сьогодні  наша країна відкрита для міжнародної  співпраці. Динаміка туристичних потоків  пов’язаних з Україною наведено в  таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Динаміка  туристичних потоків пов’язаних з Україною