Залізничні перевезення

2.2. Географія основних залізничних магістралей

На території України функціонують шість основних залізничних магістралей, об'єднаних державним департаментом "Укрзалізниця": Південно-Західна (керування в Києві), Донецька (Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська (Львів), Одеська (Одеса).[дод А]

Південно-Західна залізниця.

Пiвденно-Захiдна залiзниця ─ одна з найстарiших залiзниць України, розташована на територiї Київської, Вiнницької, Житомирської, Чернiгiвської, Сумської, Хмельницької та частково в районах Рiвненської, Чернiвецької, Черкаської, Полтавської та Тернопiльської областей.

Пiвденно-Захiдна магістраль межує з Росiєю, Бiлоруссю та Молдовою і обслуговує територiю з розвинутою промисловiстю та iнтенсивним сiльським господарством. Серед вантажiв, які вiдправляє залізниця, перше мiсце займають мiнеральнi будiвельнi матерiали (майже 47 %), за ними ─ продукцiя харчової промисловостi (цукор, борошно, комбiкорм) та сiльського господарства (цукровий буряк), а серед тих вантажів, які прибувають ─ кам’яне вугiлля, лiсовi вантажi, нафтопродукти та чорнi метали.

У загальному обсязi перевезень 78 % становить транзит. Головнi транзитнi вантажi ─ залiзна руда, нафтопродукти, кам’яне вугiлля, чорнi метали, будiвельнi матерiали, продукцiя сільського і лiсового господарств та промисловостi. [8; с. 87]

Загальна експлуатацiйна протяжнiсть залiзницi ─ 4668 км. Електротягою виконується 93,3 % усiх перевезень вантажiв та пасажирiв. Решта дiльниць обслуговується тепловозною тягою. Електрифiкованi дiльницi обслуговують сім дистанцiй електропостачання.

Розгорнута довжина головних колiй становить 6438,1 км, у тому числi на залiзобетонних шпалах ─ 4991,3 км (або 77,5 %),  дiльниць безстикової колiї ─ 3977,8 км (або 61,8 %).

Експлуатацiйну роботу залiзницi здiйснюють п’ять дирекцiй залiзничних перевезень ─ Київська, Козятинська, Жмеринська, Коростенська, Конотопська.

Залiзниця має 315 станцiй, у тому числi дві пасажирських, сім сортувальних, 36 вантажних і 15 дiльничних.

На залiзницi експлуатується більше 10 типiв пасажирських вагонiв. Їхній ремонт і технiчне обслуговування виконується в депо Київ-Пасажирський, Бахмач та Київськiй вагоннiй дiльницi.

У 2000 р. на Пiвденно-Захiднiй залiзницi виконано 151 захiд по впровадженню нової технiки, прогресивних технологiй, механiзацiї та автоматизацiї виробництва. У локомотивних i вагонних депо введенi в експлуатацiю стенди, пристрої, технологiчне обладнання, якi полiпшують якiсть ремонту рухомого складу.

Донецька залізниця.

Донецька залізниця є складовою частиною залізничного транспорту України та пролягає по території Донецької, Луганської, частково Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей України. Управління залізниці знаходиться в Донецьку. До складу залізниці входять п'ять Дирекцій по залізничних перевезеннях: Ясинуватська, Краснолиманська, Попаснянська, Луганська і Дебальцевська. Межують з ними залізниці Південна (ст. Сватове, Букіно, Лозова, Старобельськ), Придніпровська (ст. Чаплино, Камиш-Зоря),Північно-Кавказька Росія (ОП Закордонний, ст. Квашино, Красна Могила, Ізваріно, Вільхова).

Експлуатаційна довжина залізниці (2006 р.) ─ 2927,6 км. Донецька магістраль обслуговує Донецьку, Луганську, частково Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області. Вона поєднує в єдиний транспортний конвеєр Донбас з Наддніпрянщиною, центральні райони Російської Федерації й України з Поволжям і Кавказом. На півдні Донецька залізниця має вихід до Азовського моря через Маріупольський торговий порт. Її довжина становить 13% загальної довжини залізничної мережі України. У той же час на її частку приходиться 47% навантажування і 36% вивантажування всіх залізниць України.

У межах залізниці розташовані 100 вугільновантажних станцій і найбільші на Україні сортувальні станції, на яких формуються вугільні маршрути та інші поїзди, у тому числі: ст. Ясинувата, Дебальцеве, Красноармійськ, Попасна, Красний Лиман, Волноваха.

Залізниця в Донбасі є основним видом транспорту і по густоті мережі не має собі рівних у світі. Вона обслуговує більше 3 тис. підприємств (у Донецькій і Луганській областях ─ 94%, інші ─ у Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Ростовській областях), у тому числі вугільні шахти, металургійні, коксохімічні й трубні, машинобудівні та верстатобудівні заводи, збагачувальні фабрики, заводи гірського устаткування, металоконструкцій і металовиробів, сотні підприємств хімічної, легкої, харчової та іншої галузей промисловості, підприємств по видобутку і виробництву будівельних матеріалів, хімічних і мінеральних добрив, ряд сільськогосподарських підприємств. По відправленню кам'яного вугілля Донецька залізниця займає перше місце на Україні. Підприємства, які примикають до залізниці, мають розвиту мережу під'їзних колій (понад 7,5 тис. км), довжина яких у 2,6 рази перевищує експлуатаційну довжину магістралі. Наприкінці 80-х років на них здійснювалося понад 94% вантажної роботи.

Придніпровська залізниця.

Історія Придніпровської залізниці починається з 15 листопада 1873 р. Саме тоді на станцію Катеринослав ─ так називалася теперішня станція Нижньодніпровськ ─ прибув перший пасажирський поїзд зі станції Синельникове, який мав у своєму складі всього два вагони.

З часом, завдяки зростанню видобутку кам’яного вугілля Донбасу, залізних руд Криворіжжя та енергійним діям катеринославського громадського діяча О.М.Поля, який піклувався за будівництво залізниці для зв’язку Криворізького рудного і Донецького кам’яновугільного басейнів, було вирішено продовжити будівництво залізниці за державні кошти.

На сьогоднішній день Придніпровська залізниця обслуговує Дніпропетровську і Запорізьку області, Автономну республіку Крим та окремі райони ще п’яти областей України. Загальна протяжність її становить понад 3250 км, з них 58,3% електрифіковано, 83,5% колій обладнано автоматичним регулюванням руху, 90% станцій мають електричну централізацію. До складу залізниці входять чотири дирекції залізничних перевезень, перевізна робота виконується 244 станціями, з них чотири ─  сортувальні, сім ─ пасажирські, 67 ─ вантажні та 19 ─ дільничні.

На цей час усі підрозділи залізниці працюють над виконанням державних та галузевих програм розвитку залізничного транспорту, спрямованих на підвищення надійності роботи транспортного конвеєра, поліпшення якісних і об’ємних показників, підвищення рівня сервісного обслуговування.

Південна залізниця.

Географічне положення і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначають її велике транзитне значення. Вона зв’язує Донбас зі столицею України і західними областями, знаходиться на головному пасажирському ходу Північ ─ Крим ─ Кавказ. Залізниця здійснює транспортне обслуговування підприємств та населення семи областей України: Харківської, Полтавської, Сумської, Кіровоградської, Чернігівської, Луганської, Донецької; стикується з Південно-Західною, Донецькою, Придніпровською, Одеською та Південно-Східною (РФ) залізницями.

Південна дорога забезпечує вихід з Донбасу і Наддніпрянщини на північний захід ─ у бік Москви, Брянська, Гомеля і Києва, а також на північний схід і схід ─ у бік Воронежа і Пензи. Відповідно до цього Південна дорога має три основних вантажонапружених напрямки: центральний, що йде від станції Букино (з боку Червоного Лиману) через Харківський залізничний вузол на Готню, Львів і далі на Брянськ і Москву; східний, що йде від станції Слав’яногорськой (також з боку Червоного Лиману) через Куп'янський залізничний вузол на Валуйки, а відтіля через Старий Оскол, Касторную і Єлець на Москву і через Георгиу-Деж на Воронеж і Пензу; західне, що йде від Лозової через Полтавський залізничний вузол на Ромадан, Гребінку і Київ. По всіх цих напрямках з Донбасу йде транзитний потік чорних металів, хімічних вантажів, будівельних матеріалів, машин і промислового устаткування. У минулому істотні далекі перевезення кам'яного вугілля, нині вони обмежуються тільки територією України.

Серед вантажів, що відправляються Південною дорогою, перше місце займає залізна руда. Потім випливають будівельні матеріали (будівельний камінь і цемент), нафтопродукти, цукровий буряк і хлібні вантажі, перевезені, як правило, у межах дороги, а також машини, металовироби і цукор, що відправляються переважно за її межі.

У структурі ввезених вантажів представлені будівельні матеріали, кам'яне вугілля, нафтопродукти, чорні метали, цукровий буряк і хлібні вантажі.

Головне місце у вантажній транспортній роботі дороги займає Харківський вузол, у якому сходяться 8 магістральних залізничних напрямків, 4 з яких (на Бєлгород, Купянськ, Червоний Лиман і Лозову) електрифіковані. У структурі вантажообігу Харківського вузла головне місце займає транзит. У місцевій роботі переважає прибуття вантажів над відправленням. Найбільша вантажна станція вузла - Індустріальна. Вона обслуговує такі машинобудівні заводи Харкова, як тракторний і ін.

Південна дорога виконує значну частину мережного пасажирообігу. Найбільш великий пасажиропотікік йде по напрямку Харків-Лозова. По відправленню пасажирів далекого прямування Харківський залізничний вузол належить до найбільших у країні. Великі в ньому також і перевезення приміських пасажирів.

Львівська залізниця.

Львiвська залiзниця розпочала новий вiдлiк часу, коли 16 липня 1990 р. було проголошено суверенiтет України, а 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла законодавчий Акт, який закрiпив її незалежнiсть. Залiзничний транспорт також переходив у безпосереднє пiдпорядкування молодої держави.

Першi роки самостiйного економiчного розвитку і переходу до ринкових вiдносин виявились для залiзниць України, у тому числi i для Львівської, нелегкими.

Складним для залiзницi став перехiд до ринкових вiдносин. Рiзко зменшилося надходження вантажiв з iнших магiстралей, а також знизився обсяг їх власного навантажування. Якщо в 1990 р. залiзниця вiдправила 107,1 млн т вантажiв, то у 1991 р. ─ 94,2,  у 1992 р. ─ 81,7, у 1993 р. ─ 46,6 млн т.

Отже щорiчно цей головний показник падав, але в 1995 р. падiння обсягу перевезень на залiзницi було зупинено. Вантажообiг зрiс на 3,8 %, продуктивнiсть праці, порiвняно з 1994 р., пiдвищилася на 3,9 %, прибуток у сім разiв, зокрема вiд пiдсобно-допомiжної дiяльностi ─ в 4,9, а балансовий прибуток ─ в 14,3 раза. Причому цi показники досягнуто при зменшеннi експлуатацiйного контингенту на 1600 чол.

Львівська залізниця обслуговує територію Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Закарпатської, Волинської і Ровенської областей. Її експлуатаційна довжина 4.5 тис.км. Дорога забезпечує вихід з території України на захід через прикордонні станції Чоп, Мостиска і Брест ─ потоку експортних вантажів. Менш істотна роль дороги в місцевих вантажних перевезеннях.

Велике місце у вантажообігу Львівської дороги займають експортні вантажі, що випливають транзитом у європейські країни. Серед цих вантажів переважають залізна руда, кам'яне вугілля, нафтопродукти, кокс, чорні метали, хлібні і лісові вантажі.

У вантажообігу головну роль грають кам'яне вугілля, в основному зі Львівсько-Волинського басейну і частково з Донбасу, мінеральні будівельні матеріали, нафтопродукти, чорні метали, машини, зерно, борошно і цукровий буряк. У відправленні вантажів різко домінують кам'яне вугілля Львівсько-Волинського басейну, нафтопродукти і мінеральні будівельні матеріали. Відправляються також лісові з карпатських і поліських областей, цукровий буряк і машини головним чином зі Львова.

Найбільшими станціями прибуття вантажів є станції Чоп і Мостиска, що виконують операції з експортними вантажами, а також станції Дрогобич, Надвірна, Добротвор, Львів і Рівне. Велика кількість вантажів відправляють станції Иванче, Селець і Гірник (кам'яне вугілля), Здолбунів, Миколаїв і Клесов (мінерально-будівельні матеріали).

Пасажирські перевезення дороги невеликі. Найбільш значний центр відправлення далеких і особливо приміських пасажирів - Львів.

Одеська залізниця.

Одеська залізниця ─ важлива складова єдиного транспортного конвеєра південного заходу України, а також є найважливішою складовою частиною залізничного транспорту держави. На її долю припадає майже 20% вантажообігу, більше 16% пасажирообігу залізниць країни.

Залізниця пролягає по території шести областей: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Черкаської, Кіровоградської та Вінницької.

Головна особливість Одеської залізниці ─ її приморське і прикордонне положення. У регіоні Одеської магістралі розташовані великі морські порти: Одеський, Іллічівський, Миколаївський, Херсонський, Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Ренійський, Південний, Жовтневий, а також річкові порти: Черкаський, Херсонський, Миколаївський. Тут діє міжнародна поромна переправа за трьома напрямками: Іллічівськ-Варна, Іллічівськ-Поті, Іллічівськ-Батумі. Таким чином забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки з більш ніж 70 країнами світу. Головними вантажами, що перевозяться в напрямку до Одеси, Іллічевська і Південному, є нафтопродукти, кам'яне вугілля, чорні метали і мінеральні будівельні матеріали. Частина з них переробляється і споживається в Одесі ─ найбільшому промисловому центрі українського Причорномор'я, а велика частина перевантажується на морський транспорт і йде на експорт. У зворотному напрямку з Іллічевська й Одеси перевозять сахарин-сирець, машини і металовироби, тропічні фрукти.