Залізничні перевезення

Вантаження на залізницях країни збільшилося за роки п’ятирічки на 43,3%, а продуктивність праці ─ на 39%.

Була побудована лінія Федорівна ─ Каховка, яка здійснила зв’язок з районом будівництва Каховської ГЕС і дала вихід з Донбасу на Дніпро.

У шостій п’ятирічці перед робітниками залізниць було поставлено завдання забезпечити дальше зростання перевозом.

У 1958 р. план перевозення вантажів на залізницях України був виконаний на 102%. При цьому порівняно з 1957 р. перевезення вантажів зросли на 8%.

У 1960 році в Україні з'явився новий різновид магістрального залізничного транспорту ─ метрополітен. У Києві наприкінці 1960 року була здана в експлуатацію перша черга метро надзвичайно складного інженерного комплексу. Пізніше, 23 серпня 1975 року, на території України почав діяти другий метрополітен ─ у місті Харкові.

У 70-их і 80-их роках побудована залізниця Полтава-Київ-Брест, Курськ-Харків-Ростов, розгорнулося будівництво залізниць у Донбасі, Наддніпрянщині, Криворіжжі, що сприяло розвиткові промисловості в цих районах. У 1987 році експлуатаційна довжина залізниць уже складала 22.7 тис. км. (у 1913 році - 15.6 тис. км.). Експлуатаційна довжина залізниць СРСР -146.1 тис. км. [11; с. 269]

Україна займала одне з перших місць у СРСР по щільності залізничної мережі (37.7 км. на 1000 км2 території). Частина УРСР у перевозі вантажів залізничним транспортом країни в 1988 році складала 25.2%, у вантажообігу 12.8%. Частина вантажообігу залізничного транспорту в загальному вантажообігу Української РСР складала 53.3%, пасажирообороту 40.8%. У середньому на 1 км експлуатаційної довжини залізниці приходилося 22.2 млн т/км і 3.2 млн пасажиро-кілометрів.

Сучасний залізничний транспорт на 40% електрифікований, двох і багатоколійні ділянки складають майже третина експлуатаційної довжини.

1.3. Класифікація транспортно-економічних зв’язків та ринок залізничних перевезень України

За характером перевезень залізничний транспорт поділяється на пасажирський і вантажний. Залежно від ролі виконуваної роботи розрізняється залізничний транспорт загального і відомчого користування. Залізничний транспорт загального користування з'єднує окремі регіони і країни світу, забезпечує зв'язок між виробниками, споживачами і пасажирські перевезення. Залізничний відомчий транспорт (транспорт підприємств і організацій) перевозить сировину, матеріали й інші види продукції усередині підприємств промисловості, сільського господарства.

За видами зв'язку і характером обслуговування розрізняють міжнародні і внутрішньодержавні залізничні зв'язки (для транспорту загального користування).

Український залізничний транспорт загального користування бере участь у виробничих процесах як складова сфери товарообігу і є однієї з найважливіших базових галузей народного господарства, діяльність якої має винятково важливу роль для держави і суспільства. Поряд з цим він займає незаперечне лідерство в перевезенні пасажирів.

Велика частина роботи залізничного транспорту загального користування приходиться на вантажний залізничний транспорт. Основна заслуга у вантажообігу Донецьких і Придніпровської залізниць. Друга галузь залізничного транспорту загального користування ─ пасажирський транспорт. Довгі роки він був збитковим. Витрати на нього незмінно покривал вантажний транспорт. Зараз пасажирські перевезення єдине джерело «живих» грошей для галузі.

У технологічній єдності з магістральним залізничним транспортом в Україні діє також могутній залізничний транспорт промислових підприємств і організацій, що грає хоч і додаткову, але винятково важливу роль у сфері виробництва.

Безумовно, рівень технічної оснащеності транспорту загального користування трохи вище, ніж транспорт відомчого користування, що виконує щодо невеликий обсяг роботи і спеціалізується на переміщенні вантажів. Але відомчий транспорт донедавна розвивався високими темпами, в основному інтенсивним шляхом.

Ринок залізничних перевезень в Україні є важливою складовою виробничого процесу який забезпечує функціонування таких галузей, як добувна промисловість, металургія, машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловості та сільське господарство. [9; с. 167]

Можливості використання таких видів транспорту, як водний та трубопровідний, для перевезень продукції більшості галузей промисловості є обмеженими. Такі види транспорту, як автомобільний та авіаційний, є менш вантажомісткими і залежними від дорогих видів палива, тому залізничний транспорт залишається для більшості галузей набагато зручнішим та рентабельнішим.

Головне в структурі вантажних відправлень займає кам'яне вугілля та кокс. Серед головних споживачів вугілля західна, північна і південна України. Вивозиться вугілля з межами країни ─ на європейського частина Росії, Білорусь, Прибалтику, Молдову.

Друге місце у загальному обсязі вантажоперевезень залізничного транспорту України мінеральні будівельні матеріали. Виняток становлять тверді кристалічні матеріали, що доставляють з районів добування (Житомирська, Рівненська та інші області) до місць територіально зосередженого споживання. Будівельний пісок направляють у основному із півночі на південь, де у багатьох районах родовищ цього будівельного матеріалу немає. Виробництво цементу зосереджене у Донбасі, Прикарпаття, Рівненській, Хмельницької та Харківської областях.

На третьому місці у структурі перевезень займають руди, головна роль у транспортуванні яких належить залізної руді. Основним центром видобутку залізної руди є Кривий Ріг, звідки вона вирушає підприємств Придніпров'я і Донбасу. Крім залізних руд перевозяться також марганцеві руди із Марганцю (Дніпропетровська область) та інших родовищ. Україна відправляє залізничні й марганцеві вантажі за кордон. До країн Східної Європи вони доставляються з родовищ Придніпров'я. Найбільше залізорудної сировини вступає у Польщу, Чехію, Словаччину і Румунію.

Мінерально-сировинні ресурси вирушають закордонним споживачам основному залізничним транспортом.

Україна ─ важливий регіон виробництва чорних металів. Чугун і різноманітні марки стали вирушають з осередків чорної металургії (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Донецьк, Макіївка, Маріуполь) до центрів машинобудування.

Отже, названі види вантажів займають основне місце у структурі перевезень залізничним транспортом (80%). Далі йдуть збіжжя та продукти перемола, мінеральних добрив, ліс та інші.

Пасажирооборот України займає пріоритетне в структурі перевезень залізничного транспорту. Пасажирський транспорт у зв'язку з інтеграцією України у європейську єдину залізничну систему останніми роками якісно змінюється, щоб відповідати європейським рівням експлуатації і екологічним вимогам.

Міжнародні пасажирські перевезення на залізниці становили 1991 року 96 млн. людина, приміські ─ 561 млн. людина. З того часу обсяг відправки пасажирів залізничним транспортом дещо мінився, але пропорції відправки пасажирів міжнародним і приміським транспортом майже залишилися незмінними. На пасажирський залізничному транспорті як і доводиться до 70% загального обсягу пасажирських перевезень країні. У пасажирських перевезеннях переважає частка прямого повідомлення (53%). Чинний пасажирський транспорт має високий ступінь зношеності. Особливо скрутне становище складається з забезпеченням приміських перевезень. Приміські перевезення найзбитковші, тому адміністрація залізниці поставлено умовах збитковості всієї галузі скорочувати кількість приміських поїздів. Департамент “Укрзалiзниця” приймає екстрені заходи, щоб пасажирський транспорт зберегти й модернізувати.

Діяльність ринку вантажних залізничних перевезень в Україні регламентується Законом „Про транспортно-експедиторську діяльність”, відповідно до якого транспортно-експедиторські послуги визначаються як робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Даний закон також визначає особливості взаємовідносин між експедитором та перевізником: експедитор ─ це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; а перевізник (юридична або фізична особа) бере на себе зобов'язання і відповідальність за доставку до місця призначення довіреного йому вантажу.

Слід зазначити, що діяльність щодо надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом підлягає ліцензуванню, що створює додаткові обмеження при вході на ринок нових підприємств через необхідність додаткового узгодження документації, штату, чисельності й професійної кваліфікації фахівців.

Таким чином, залізничний транспорт відіграє вирішальну роль у єдиній транспортній системі країни, значно впливаючи на економічні зв'язки між виробниками і споживачами продукції, областями й економічними районами України, із закордонними країнами.

Залізничний транспорт є неодмінною умовою функціону­вання самого виробництва, де він здійснює доставку сировини, паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткування і т. п., і доставляє готову продукцію до споживача.

Висновок до розділу

Залізничний транспорт, як транспорт взагалі, є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів. Він сприяє суспільному територіальному поділу праці, формуванню зв'язків між населеними пунктами та всередині їх. Без транспор­ту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему.

Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла вже давно. Географічне положення, природні багатства були цьому передумовою. Україні потрібні були залізниці для вивозу продукції сільського господарства головним чином з родючого Південно-Західного краю і продукції промисловості ─ з районів Донбасу і Кривого Рога. Відповідно до цього на Україні виникло три основних осередки будівництва залізниць: Південно-Західний край, в районі якого поступово виникала мережа Південно-Західних залізниць; промисловий район Донбасу і Кривого Рога, в районі яких виникали Донецька і Катерининська (Сталінська) залізниці; для зв'язку центра з морем і з промисловими районами України будувалась мережа Південних залізниць.

За характером перевезень залізничний транспорт поділяється на пасажирський і вантажний. Залежно від ролі виконуваної роботи розрізняється залізничний транспорт загального і відомчого користування. Залізничний транспорт загального користування з'єднує окремі регіони і країни світу, забезпечує зв'язок між виробниками, споживачами і пасажирські перевезення. Залізничний відомчий транспорт (транспорт підприємств і організацій) перевозить сировину, матеріали й інші види продукції усередині підприємств промисловості, сільського господарства.

Ринок залізничних перевезень в Україні є важливою складовою виробничого процесу який забезпечує функціонування таких галузей, як добувна промисловість, металургія, машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловості та сільське господарство.

       Розділ 2. Сучасний стан залізничного транспорту України

2.1. Сучасна схема залізничних зв’язків

Залізнична мережа України по її конфігурації ортогональна. У ній є більш-менш рівнобіжні магістралі, широтні, меридіональні.

За рівнем розвитку залізничного транспорту на території країни виділяють два регіони: Донбас і Західна Україна, де щільність транспортних магістралей склалася історично й обумовлена дією різних за своєю природою факторів. У Донбасі і Наддніпрянщині ─ необхідністю транспортного обслуговування виробництва, що досягло тут високого рівня розвитку, на заході ─ у першу чергу прикордонним її положенням і спорудженням у довоєнний період щодо густої мережі залізниць. [дод. Б]

Широтні залізничні магістралі забезпечують зв'язок вугільно-металургійного Донбасу з залізо-марганцеворудною Наддніпрянщиною і є основою залізничної мережі району на захід відправляється донецький кокс і енергетичне вугілля, на схід - криворізька залізна руда і нікопольський марганець. Зв'язки Донбасу з Росією забезпечують магістралі напрямку Донбас-Москва, Дебальцево-Валуйки-Єлец-Москва, Донбасс-Миллерово-Рязань-Москва. Залізниця Донбас-Волгоград з'єднує Донецько-Приднепровський економічний район з Поволен’єм. На південний захід йдуть лінії Харків-Запоріжжя-Сімферополь, Харків-Кременчук-Одеса, Харків-Дніпропетровськ-Херсон. З Донбасу на південь перевозять вугілля, метал, залізоємкі машини, продукцію хімічної промисловості, зерно й інші вантажі; у зворотному напрямку ─ ліс і вироби з деревини, точні машини і прилади, вироби легкої промисловості, деякі будівельні матеріали. У східно-західному напрямку утворена електрифікована магістраль Донбас-Карпати (через Кривбасс), що має важливе значення в міжнародних зв'язках. Залізниці південно-західного напрямку здійснюють інтенсивні вантажо- і пасажиропотоки, зв'язані з перевезенням імпортно-експортних вантажів з України і прилягаючих країн у чорноморські порти, і в зворотному напрямку, а також пасажирів, що їдуть на відпочинок і лікування на курорти Криму, Причорномор'я і Приазов'я. Інтенсивні залізничні перевезення здійснюються також лініями, що зв'язують Київ із усіма напрямками (Київ-Харків, Київ-Лъвів-Чоп, Київ-Одеса та ін.). На Львівській залізниці побудований могутній Чопсько-Батевський перевантажувальний комплекс. У 1978 році введено в експлуатацію залізнично-морську поромну переправу Іллічевськ-Варна (Болгарія) довжиною 435 км. Для зв'язку України з Північним Кавказом побудовано залізнично-поромну переправу через Керченську протоку.

В Україні сформулювалася мережа великих залізничних вузлів з розвиненим станційним і складським господарством. Це Харків, Полтава, Лозова, Дніпропетровськ, Запорожжя, Ясиновата, Дебальцеве, Волноваха, Бахмач, Київ, Коростень, Жмеринка, Одеса, Тернопіль, Ковель, Львів. Функціонують також механізовані технічно оснащені великі сортировальні станції: Ясиновата, Дебальцеве, Червоний Лиман, Основа, Нижньодніпровський вузол, Дарниця та ін.