Відповідальність за порушення норм і правил безпеки руху та експлуатації транспорту

мають постійний, систематичний  характер та особливі підстави виникнення – власне експлуатація транспорту і, як наслідок, необхідність безпечного її здійснення.

Розділ 2. Правове  регулювання безпеки руху і експлуатації транспорту.

2.1. Нормативно-правове  регулювання діяльності із забезпечення  безпеки руху і експлуатації  транспорту.

Аналіз державно-правової практики у сфері безпеки руху дає змогу констатувати помітну активізацію нормотворчої роботи уповноважених органів, що у свою чергу викликала поглиблення законодавства у зазначеній сфері і, на жаль, труднощі в засвоєнні розпоряджень не тільки їх безпосередніми виконавцями, а й іншими суб'єктами владних повноважень. До того ж велика частина законодавства не відображає сьогоднішніх потреб захисту об'єктів безпеки у зв'язку зі зміною соціально-економічних умов. Нині чинне законодавство не є ефективною правовою системою, яка надійно захищає життєво важливі інтереси особи від загрози негативних явищ, таких як ДТП. У законодавстві, яке регулює відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, чимало прогалин, які заповнюються нормативними актами, але останні не повною мірою захищають інтереси громадян і недостатньо враховують відповідальність фізичних і юридичних осіб.

На сьогодні спостерігаються  поодинокі спроби українських вчених і практиків дослідити проблеми нормативно-правового регулювання безпеки руху. Але всі вони присвячені розгляду окремих питань названої проблеми і немає жодної роботи, в якій було б обґрунтовано необхідність та запропоновано конкретні рекомендації з реформування законодавства України у сфері забезпечення безпеки руху.

Метою правового регулювання  є створення якісної нормативно-правової основи, що забезпечує ефективне функціонування системи захисту громадської безпеки за наявності державного контролю за діяльністю її суб'єктів. Вирішення цієї проблеми пов'язане з уніфікацією нормативно-правової основи дорожнього руху, підвищенням ефективності дії всіх правових засобів на учасників цих відносин. З іншого боку, про досконалість правового регулювання можна судити з того, як і наскільки повно системою норм охоплені суспільні відносини, об'єкт і предмет регулювання.

Саме висока суспільна  значущість мети підвищення безпеки  дорожнього руху і комплексний багатогалузевий  характер проблеми визначають необхідність нормативно-правового регулювання відносин у цій сфері. Така необхідність зумовлена також тим, що саме спеціальні (орієнтовані на безпеку руху) державні дії можуть привести до значного розвитку цієї системи, і, як наслідок, до скорочення дорожньо-транспортного травматизму. Це підтверджує досвід країн розвинутої автомобілізації, які за останні 20—25 років досягли істотного прогресу. Серед таких заходів необхідно назвати створення державної системи оцінки та управління діяльністю щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, ухвалення комплексу законодавчих заходів з усунення причин дорожньо-транспортного травматизму, регламентацію обов'язків і відповідальності все більш широкого кола її суб'єктів. Державне управління безпекою дорожнього руху неможливе без правового оформлення, завдяки якому державним інтересам надається офіційний характер, вони втілюються в обов'язкових у масштабі всього організованого суспільства розпорядженнях нормативного та індивідуального характеру. Правова регламентація створює і забезпечує правовий режим, у рамках якого складаються і розвиваються виробничі та управлінські відносини, визначаються обов'язки і правомочність їх учасників, організовується і здійснюється виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління і система взаємовідносин з об'єктами державного управління.

Незважаючи на те, що починаючи  із 70-х років юридична наука регулярно зверталася до дослідження питань ефективності правового регулювання відносин у сфері дорожнього руху та його безпеки, вивчення державної політики управління в цій сфері все ще перебуває у стадії постановки проблеми. Значна кількість нормативних джерел ускладнює можливість правильно орієнтуватися в чинному законодавстві й застосовувати його на практиці. Так склалося, наприклад, з медичним оглядом водіїв для встановлення стану сп'яніння.

В основному щороку в МВС  України складаються довідки, які в недостатньому обсязі містять розпорядження або вказівки, обов'язкові до виконання, у них не містяться терміни чинності розпоряджень. Щороку вони наповнюються такими формулюваннями, як "перевірити стан", "вжити заходів", "забезпечити регулярне проведення заходів", "активізувати роботу" і т. ін. Наявність документів з аналогічними формулюваннями може означати наявність одних і тих самих недоліків або порушень у практичній діяльності із забезпечення безпеки руху. Багато з них дублюються, по суті, повторюючи раніше видані аналогічні довідки або накази і вказівки. Таке становище зумовлює труднощі в роботі. Видається доцільним переглянути практику складання цих документів, щоб виключити негативний вплив на процес їх реалізації та істотно підвищити їх ефективність. Таким чином, недосконалість правового регулювання слід вважати одним з основних чинників, що зумовлюють низьку ефективність забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні.

Очевидно, що з цим чинником пов'язана також невисока ефективність діяльності суб'єктів безпеки, перш за все правоохоронних органів, з  низки причин. Вона зумовлена не тільки недостатнім рівнем професіоналізму, відсутністю належної дисципліни працівників цих органів, а й невирішеністю проблем правового забезпечення їх діяльності. Як зазначено вище, використання правового механізму є тим засобом упорядкування взаємодії різнорідних елементів суспільної системи, підкорення їх дії єдиній волі, завдяки якій стає можливим досягнення суспільно важливої мети. У нашому випадку — це підвищення рівня безпеки дорожнього руху і зниження дорожньо-транспортного травматизму. Це положення теорії права тим більш значуще для сфери забезпечення безпеки дорожнього руху, що має складну функціональну структуру. Сама природа значення правового регулювання суспільних відносин у тому і полягає, що в результаті створюється загальна модель певного відношення і поведінки його учасників (норма права), а також встановлюються необхідні правові засоби стимулювання реалізації цієї моделі. Так, для сфери забезпечення безпеки дорожнього руху особливе значення має впорядкування відносин (а в певному значенні також їх створення), що виникають під час здійснення різного роду управлінських функцій (як у галузевому, так і в міжгалузевому напрямі): планування, організація, регулювання, облік і контроль.

Правову основу забезпечення безпеки дорожнього руху становлять Конституція України, Закон України "Про дорожній рух", інші нормативні акти, що регулюють відносини в цій сфері. У Законі України "Про дорожній рух" нормативно закріплені основи державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відображені основні напрями створення умов, що сприяють забезпеченню безпеки в цій сфері, розмежована компетенція державних органів і органів місцевого самоврядування, визначені права та обов'язки місцевих адміністрацій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, встановлені функції нагляду і контролю за дотриманням правових розпоряджень. Наступний рівень нормативного регулювання мають представляти відповідні урядові акти, що конкретизують законодавчі посилки і регулюють низку основних положень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, проте розроблення цих документів невиправдано затягнулося. В процесі розробки Закону України "Про дорожній рух" так і не було підготовлено підзаконні акти, які б конкретизували та доповнювали загальні положення Закону відповідно до змісту об'єкта, основ і принципів управління в цій сфері.

З урахуванням скорочення чисельності особового складу ДАІ  МВС України та з метою профілактики правопорушень, які безпосередньо  впливають на стан аварійності, додаткового вивчення потребує питання про централізоване формування окремого загальнодержавного фонду сприяння безпеці дорожнього руху з метою накопичення грошових асигнувань на розвиток безпеки дорожнього руху, в тому числі на придбання та широке впровадження на вулично-шляховій мережі технічних засобів автоматичного виявлення і фіксації порушень Правил дорожнього руху, а також новітніх приладів для фіксування порушень водіями швидкісного режиму (нагадаємо, що відповідні зміни щодо фото- і відео фіксації порушення Правил дорожнього руху вже вносилися у вересні 2009 року).

На сьогодні у ДАІ існує  мережа автоматизованих баз даних, яка дає змогу здійснювати  вибірку відомостей стосовно осіб чи транспортних засобів, що перевіряються; однак, щоб отримати повну інформацію на один запит, слід звертатися окремо до різних баз даних, що знижує оперативність вирішення поставлених перед службою завдань. У зв'язку з цим доцільно вивчити й таке питання, як можливість об'єднання автоматизованих інформаційно-пошукових баз даних в єдину систему, що дасть змогу за окремими вихідними даними (наприклад, за прізвищем особи) здійснювати повну вибірку відомостей стосовно осіб чи об'єктів, які перевіряються.

У зв'язку зі збільшенням кількості транспортних засобів, які експлуатуються на вулично-шляховій мережі, підвищенням інтенсивності транспортних потоків, зростанням технічних можливостей автомобілів постійно виникає необхідність перегляду нормативних актів щодо організації безпеки, яка стосується дорожнього руху, перевезення вантажів, експлуатації транспортних засобів, підготовки водійських кадрів.

До міжнародної конвенції "Про дорожній рух" щорічно вносяться зміни, доповнення, впроваджуються нові вимоги, що відповідають сучасним умовам. Над цим працює робоча група Комітету з транспорту Європейської Економічної Комісії (ЄЕК) ООН.

Чинна нормативно-правова  база України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, здавалося б, мала забезпечувати державне регулювання та контроль з питань забезпечення безпеки перевезень на автомобільному транспорті. Разом із тим низка дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками на пасажирському транспорті довела її недосконалість. Редакція прийнятого у червні 1993 р. Закону України "Про дорожній рух" уже не відповідає вимогам сьогодення, відрізняється від подібних законодавчих актів країн Західної Європи. Деякі положення Закону не приведено у відповідність до міжнародних норм та угод. До окремих статей Закону України "Про дорожній рух" необхідно внести доповнення щодо змістовності та конкретизації їх редакції.

Потребує внесення змін та доповнень і Закон України "Про  автомобільний транспорт", де не міститься вимог щодо сертифікації послуг з перевезення пасажирів, вимог до професійного рівня фахівців, які відповідають за експлуатацію транспортних засобів та безпечність перевезень. Це дасть змогу здійснювати державне регулювання допуску до ринку транспортних послуг перевізників за умови, що останні відповідають державним вимогам щодо наявності сертифікованих автобусів, бази для підтримання їх належного технічного стану та контролю перед виїздом на маршрут, медичного контролю стану здоров'я водіїв перед виїздом на маршрут, забезпечення передбачених законодавством умов праці й відпочинку водіїв, їх стажування та інструктаж і низку інших функцій, що безпосередньо впливають на безпечність перевезень. Система сертифікації послуг з перевезення пасажирів передбачає систематичний контроль перевізника з боку органу сертифікації.

Крім того, Закон України "Про автомобільний транспорт" включає правові норми тільки для перевізників, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів, і залишає поза межами законодавчого врегулювання перевізників, які використовують транспортні засоби для власних потреб. Це створює умови для допуску до ринку транспортних послуг перевізників, які не можуть гарантувати безпеку перевезень і використовують непридатні для перевезень пасажирів автобуси.

Що стосується сфери забезпечення експлуатації транспорту, то для неї  більш характерним є підзаконне нормативно-правове регулювання. Положення  Закону України «Про дорожній рух», зокрема його розділу V «Транспортні засоби», де визначено основні правила експлуатації транспорту, знаходять своє продовження у відомчих нормативних актах Міністерства внутрішніх справ та Міністерства інфраструктури (колишнього Міністерства транспорту і зв’язку). Зокрема, технічні вимоги щодо експлуатації транспортних засобів містяться в таких нормативних актах:

1) Правила проведення  державного технічного огляду.

2) Положення про порядок  узгодження розміщення реклами  на транспортних засобах.

3) Перелік транспортних  засобів і норми їх оснащення  вогнегасниками.

4) Аптечка медична автомобільна (витяги).

5) Про впорядкування використання  спеціальних світлових та звукових  сигнальних пристроїв і номерних  знаків транспортних засобів.

 6) Інструкція про порядок видачі та обліку дозволів на встановлення та використання спеціальних сигнальних звукових і світлових пристроїв.

7) Положення про технічне  обслуговування і ремонт дорожніх  транспортних засобів автомобільного  транспорту.

8) Правила проведення  державного технічного огляду  тракторів, самохідних шасі, самохідних  меліоративних і дорожньо-будівних  машин.

9) Норми витрат палива  і мастильних матеріалів на  автомобільному транспорті.

10) Норми експлуатаційного  пробігу автомобільних шин.

11) Норми і методи вимірювань вмісту оксиду вуглецю та вуглеводів у  відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині.

12) Норми і методи вимірювань  вмісту оксиду вуглецю та вуглеводів  у  відпрацьованих газах автомобілів  з двигунами, що працюють на  бензині або газовому паливі.

13) Норми і методи вимірювань  димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями.

14) Правила надання послуг  з технічного обслуговування  і ремонту автомобільних транспортних  засобів

15) Порядок гарантійного  ремонту або гарантійної заміни  дорожніх транспортних засобів.

16) Правила зберігання  транспортних засобів на автостоянках.

17) Положення про комісію  з безпеки дорожнього руху  підприємств, установ та організацій  України.

18) Положення про робочий  час і час відпочинку водіїв  автотранспортних засобів.

19) Правила перевезення  небезпечних вантажів.

20) Лист МВС та ДАІ  щодо експлуатації авто, ввезених  з-за кордону.

21) Методичні рекомендації  ІДПС щодо виявлення нештатних  світлових приладів.

22)  Вказівка МВС Про  заходи щодо підвищення безпеки  дорожнього руху в нічний час  доби.

Для вдосконалення нормативно-правового  регулювання у сфері забезпечення безпеки руху і експлуатації транспорту слід: