Відповідальність за порушення норм і правил безпеки руху та експлуатації транспорту

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Загальна характеристика відносин в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту………………………………………………………………5

1.1 Визначення та співвідношення понять «безпека руху» та «експлуатація транспорту»…………………………………………………………………………….5

1.2 Предмет відносин в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту і їх суб’єктний склад………………………………………………………………………6

Розділ 2. Правове регулювання  безпеки руху і експлуатації транспорту……11

2.1. Нормативно-правове регулювання  діяльності із забезпечення безпеки руху і експлуатації транспорту……………………………………………………….11

2.2. Державне управління  безпекою руху………………………………………19

Розділ 3. Відповідальність за порушення норм і правил безпеки руху та експлуатації транспорту………………………………………………………………23

Висновок………………………………………………………………………….26

Список використаних джерел…………………………………………………...28

 

Вступ

У сучасному світі питання  забезпечення безпеки в загальному плані стає досить актуальним з огляду на незахищеність людини від певних факторів. Одним з таких факторів є експлуатація транспортних засобів  людиною для задоволення різних цілей – у перевезеннях власним  автомобільним транспортом, в здійсненні підприємницької діяльності в сфері  перевезень і вантажів та інших подібних цілей.

Враховуючи вагоме зростання  ступеня експлуатації транспорту суспільство  потребує якісного і ефективного  правового регулювання даної  сфери, а також сфери, що тісно  пов’язана з даною – забезпечення безпеки руху на різних видах транспорту. Держава встановлює певні законодавчі вимоги, за невиконання яких загрожує застосуванням заходів примусу. Ніби, типова структура правового регулювання будь-якої галузі.

Але якщо вести мову про  безпеку руху та експлуатацію транспорту, слід звернути увагу більш докладно на складності тієї системи, що утворює  дані відносини, постійній необхідності бути на одному рівні із технічним  прогресом та процесом глобалізації.

Кажучи просто – щороку кількість автомобілів збільшується, шляхи сполучення все більше заповнюються ними, а отже пропорційно зростає  кількість негативних явищ даної  сфери, серед яких першість належить аваріям та дорожньо-транспортним пригодам.

Тому, у нашому дослідженні  ми звернемо увагу на найбільш загальні чинники розвитку галузі забезпечення безпеки руху та експлуатації транспорту, її нормативно-правове регулювання, державне управління галуззю, а також  загально опишемо суб’єктний склад  даних відносин.

Вивченням питань безпеки  руху та експлуатації транспорту раніше вже займалася велика кількість  вітчизняних та іноземних науковців. Проте ряд питань залишаються  все одно ними не вирішені, зокрема  що стосується практичної частини даного питання.

Виходячи з цього, спробуємо  приділити більше уваги огляду і  аналізу практичної сторони питання  забезпечення безпеки руху та експлуатації транспорту в сучасних умовах та виявити, де і як часто сьогодні виникають  несприятливі ситуації в сфері забезпечення безпеки руху і які шляхи їх вирішення пропонують законодавці  і науковці.

 

Розділ 1. Загальна характеристика відносин в сфері  безпеки руху та експлуатації транспорту.

1.1 Визначення та співвідношення понять «безпека руху» та «експлуатація транспорту».

Для здійснення найбільш повного  аналізу всіх складових відносин в сфері забезпечення безпеки  руху і експлуатації транспорту слід для початку визначити співвідношення і обсяг понять безпеки руху та експлуатації транспорту, їх відмінності  і взаємодоповнення.

Безпека руху, як така, може розглядатися у кількох аспектах. З юридичної точки зору – це суспільні відносини, що складаються  в сфері державного регулювання  діяльності транспорту із сприяння найбільш сприятливому його функціонуванню для  забезпечення наперед встановлених стратегічних цілей. Саме у даному розрізі  ми будемо розглядати це поняття і  далі.

З технічної точки зору – це сукупність факторів, що утворюють  безпечну обстановку, в якій не виникає  небезпечних ситуацій, що в свою чергу не переходять у несприятливі наслідки (аварії, дорожньо-транспортні  пригоди). Дане визначення в своєму обсязі допустиме для характеристики безпеки руху на різних видах транспорту. Відмінності полягають лише в дещо різній сукупності факторів, що визначають безпеку руху як певний стан функціонування транспорту, який проявляється у безпечній експлуатації рухомого складу. Наприклад, на автомобільному транспорті такими факторами є: 1) безпечний інтервал; 2) безпечна дистанція; 3) безпечна швидкість. Це визначає спрямованість відносин в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як окремої складової частини відносин безпеки руху. Дана технічна складова (не лише на автомобільному транспорті) далі знаходить своє вираження у діяльності законодавця із розробки і прийняття нормативних актів, що регулюють кожну сферу, а іноді – і певний фактор. У випадку сфери безпеки дорожнього руху – це Закон України «Про дорожній рух», Правила дорожнього руху, Конвенція про дорожній рух та ін..

Щодо характеристики поняття  «експлуатації транспорту», то, виходячи із загального смислового навантаження терміну експлуатація, - це все те, що не заборонено законом чи щодо чого встановлено певні обмеження  і ліміти, необхідність отримання  певного дозволу, і що пов’язано із власне процесом використання транспортних засобів для певних цілей.

Експлуатація транспорту є досить комплексним явищем, рівно  як і забезпечення безпеки руху. Зокрема, тут мова йде про технічний  процес використання властивостей транспорту, і цей процес підпорядковується  суворим нормам щодо техніки безпеки, технічного стану транспортних засобів, впливу транспорту на навколишнє середовище і т.д..

Проводячи паралелі між поняттями  безпеки руху і експлуатації транспорту, можна зупинитися на наступних твердженнях:

дані поняття, як і відносини, які вони висвітлюють, не є тотожними, проте взаємодоповнюють одне одного;

для обох характерним є  нормативно-правове регулювання  і встановлення щодо кожного певних правил;

обидва мають комплексний  характер і розгалужену внутрішню  структуру залежно від видів  транспорту;

об’єднані спільною метою, що полягає у забезпеченні безпеки  руху підчас експлуатації транспортних засобів.

Отже, підводячи підсумки даного аналізу, організація безпеки  руху і регламентація правил експлуатації транспортних засобів знаходяться  у прямо пропорційному зв’язку  між собою, утворюючи єдиний і  неподільний комплекс суспільних відносин.

 

1.2 Предмет відносин в сфері безпеки руху і експлуатації транспорту і їх суб’єктний склад.

Суспільні відносини в  сфері безпеки руху і експлуатації транспорту мають досить комплексну предметну структуру. Вони охоплюють діяльність різноманітних суб’єктів щодо реалізації встановленого законодавством порядку безпеки на транспорті під час його експлуатації для задоволення різних потреб – починаючи від керування транспортними засобами, що знаходяться у приватній власності громадян і закінчуючи державним управлінням безпекою руху.

Як і будь-які правовідносини, дані відносини слід розглядати з  точки зору виділення їх структури  – об’єкта, суб’єктів, змісту та юридичних  фактів як підстав їх виникнення.

Об’єктом правовідносин  в сфері забезпечення безпеки  руху та експлуатації транспорту є  певний правовий порядок – суспільний стан, за якого діяльність держави  спрямована на підтримку загальної  безпеки на транспорті під час  його експлуатації, а у разі виникнення ситуацій із негативними наслідками – виявлення винних осіб і притягнення їх до відповідальності певного виду. Певним чином, об’єкт правовідносин втілюється у Законі України «Про транспорт». Зокрема, у статті 16 Закону зазначено, що підприємства транспорту  зобов'язані забезпечувати   безпеку життя і здоров'я громадян,  безпеку експлуатації  транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища. Взагалі, із змісту даної статті випливає вся сукупність відносин, що можуть виникати в сфері безпеки руху, зокрема:

забезпечення керування  рухомим складом всіх видів транспорту професійно підготовленими працівниками, стан здоров’я яких має бути задовільним та підтверджуватися періодичними медичними оглядами (наприклад, щоденний передрейсовий медогляд водіїв у сфері перевезень пасажирів автомобільним транспортом);

визначення правил поводження людей на підприємствах транспорту, що визнаються згідно із Законом зоною  підвищеної небезпеки;

особливості експлуатації транспорту під час перевезення небезпечних вантажів та зв’язок даних процесів із навколишнім середовищем та діяльністю людини, визначення мінімально допустимої відстані для будівництва житла біля об’єктів, що пов’язані із перевезенням небезпечних вантажів;

забезпечення безпеки  під час будівництва трубопроводів  над залізничними коліями і автомобільними дорогами;

особливості здійснення контролю і нагляду за підприємствами транспорту щодо дотримання ними правил безпеки  руху і експлуатації транспорту.

Змістом даних правовідносин  є права та обов’язки їх учасників. Для органів державної влади вони полягають у наявності повноважень, сукупність яких складає компетенцію, що підпорядковується принципу «дозволено те, що прямо передбачено законом». Для фізичних і юридичних осіб (приватного права) зміст правовідносин полягає у наявності певного правового статусу, що зобов’язує додержуватися принципу «дозволено те, що не заборонено законом». Причому, сутність правовідносин в сфері безпеки руху і експлуатації транспорту передбачає певну субординацію підприємств і громадян щодо держави, тобто обов’язкам перших відповідають права останньої щодо здійснення постійного систематичного контролю за правильною експлуатацією транспорту підконтрольними суб’єктами.

Окрему структурну одиницю  правовідносин в сфері безпеки  руху і експлуатації транспорту утворює  їх суб’єктний склад. Він є досить різноманітним, проте підпорядковується певній класифікації – зокрема, всіх учасників даних відносин можна розділити на дві групи – індивідуальні та колективні. Першу становлять всі фізичні особи – громадяни України, іноземці і особи без громадянства, які експлуатують транспортні засоби на території України незалежно від місця їх реєстрації. Вони виступають також як і інші учасники руху, що не експлуатують транспортні засоби, проте поведінка яких впливає на встановлений порядок безпечного функціонування транспорту (пішоходи, погоничі тварин тощо). Дані суб’єкти становлять найбільш численну групу щодо даних правовідносин, фактично, «завдяки» ним та заради них і функціонує система забезпечення безпеки руху.

Проте найбільший інтерес  становлять саме колективні суб’єкти відносин із забезпечення безпеки руху, адже саме від їх діяльності залежить нормальне функціонування транспортного  комплексу в цілому: одні забезпечують надання транспортних послуг населенню із дотриманням норм і правил безпеки руху, а інші здійснюють контроль за їх діяльністю, встановлюють нормативи і правила, узагальнюють практику діяльності суб’єктів господарювання в цьому напрямі і відповідним чином впливають на відносини шляхом здійснення законотворчої роботи.

Підприємства сфери транспорту для свого нормального функціонування першочергово повинні виходити із створення  безпечних умов при наданні транспортних послуг. Це стосується як і рухомого складу, що проходить обов’язкову  сертифікацію, періодичні технічні огляди, так і нормального стану здоров’я працівників підприємств транспорту, про що зазначалося вище. Така діяльність передбачає періодичне навчання персоналу  сучасним тенденціям у сфері забезпечення безпеки руху і експлуатації транспорту, особливостям роботи в різних умовах і екстрених ситуаціях.

Особливе місце серед  суб’єктів відносин в сфері безпеки  руху і експлуатації транспорту займають міжнародні транспортні організації, що займаються, по-перше, розробкою  і сприянням прийняттю на міжнародному рівні нормативних актів з  питань безпеки руху, по-друге, здійсненням  контролю за виконанням державами взятих на себе зобов’язань, по-третє, наданням підтримки і допомоги державам-учасницям  у реалізації національної політики із забезпечення безпеки руху, особливо що стосується міжнародних перевезень пасажирів і вантажів, перевезення  небезпечних вантажів тощо. Серед  найбільш відомих і впливових  з них назвемо Міжнародну організацію  цивільної авіації (ІКАО), Міжнародну морську організацію (ІМО), Організацію  співробітництва залізниць (ОСЗ), Комітет  внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН та ін.. Їх діяльність посідає вагоме місце у забезпеченні безпеки руху під час здійснення перевезень в різних країнах, в тому числі і в Україні.

Отже, правовідносини в сфері  безпеки руху і експлуатації транспорту, маючи загальні ознаки, властиві будь-яким правовідносинам, мають свої специфічні ознаки, зокрема:

в своїй більшості є  владною діяльністю держави із встановлення певних вимог для господарюючих  суб’єктів та населення;

тісно пов’язані із технічною стороною діяльності транспорту;

передбачають встановлення певних стандартів безпеки і правил експлуатації транспорту;