Особливості технічного обслуговування рузомого складу трамвайного ДЕПО

Технологічний процес розбирання включає  такі основні технологічні операції:

- розбирання транспортних засобів  на складальні одиниці;

- розбирання складальних одиниць  на деталі;

- вантажо-розвантажування;

- контроль та сортування деталей.

Розбирання транспортних засобів на складальні одиниці проводять в корпусі розбирання або в кузовному цеху, а розбирання складальних одиниць - на місцях розбирання в цехах: візковому, агрегатному, електротехнічному, пневматичному та гідравлічному.

Технологічний процес розбирання транспортних засобів визначають виходячи з особливостей його конструкції та послідовності. Так, першою технологічною операцією демонтажу (розбирання) електричних апаратів є перевірка наявності усіх маркувань на дротах та відновлення тих, що відсутні. Наявність повного маркування полегшує пошук відмов в електричних схемах і значно спрощує монтажні роботи.

Технологічний процес демонтажних  робіт розробляють так, щоб виключити можливість пошкодження як самого обладнання, яке знімають, так і того, що розміщене поряд. Він визначається конструктивними особливостями транспортних засобів, розміщенням обладнання та схемою організації ремонту і тому для трамвайних вагонів та тролейбусів різних типів може бути різним.

У тих випадках, коли відсутня нормативно-технологічна документація, спочатку знімають деталі, які можна легко пошкодити (трубопроводи, штанги, важелі, тяги, тощо). Потім демонтують окремі складні агрегати, які розбирають на інших робочих місцях. При зніманні деталей з чавуну, що закріплені великою кількістю болтів, запобігаючи виникненню тріщин, спочатку відкручують на півоберту всі болти або гайки і тільки після цього відкручують їх до кінця. Заржавілі з'єднання перед відкручуванням змочують гасом.

Технологічний процес розбирання транспортних засобів складається з невеликої кількості повторних типових операцій: розпресування, розбирання різьбових з'єднань та підшипникових вузлів.

Запресовані деталі знімають за допомогою  преса, знімача або спеціального пристрою. При випресуванні підшипника з корпусу зусилля прикладають до зовнішнього кільця, а при виприсуванні підшипника з вала - до внутрішнього кільця.

 

2.2. Вибір технологічного обладнання  цеху технічного обслуговування

 

До технологічного обладнання відносяться стаціонарні, пересувні  і переносні верстати і машини, стенди, пристосування і виробничий інвентар (верстаки, столи, шафи, стелажі), необхідні для виконання технічного обслуговування і ремонту рухомого складу.

Технологічне обладнання підрозділяють на наступні групи:

· основне технологічне обладнання (машини, верстати, механізми), що виконує окремі функції по ремонту і виготовленню деталей;

· що визначає робочі місця і пости для ручної роботи (верстаки, стенди, плити, ванни, пристосування і ін. обладнання);

· допоміжне обладнання (стелажі, столи, козли, тумби, підмостки, шафи, скрині і так далі).

 Верстатне і машинне  обладнання розраховують декількома методами залежно від необхідного ступеня точності:

а) по технологічних картах на окремі види робіт ТО, виготовлення і ремонту деталей;

б) по нормативах на кожен  вид обладнання для ремонту окремих агрегатів і вузлів обладнання рухливого складу;

в) по укрупнених нормативах на кожен вид робіт і для кожного ви- та ремонту.

Найбільш об'єктивним і точним методом розрахунку верстатного  і машинного обладнання є перший метод, проте в цьому випадку необхідно мати операційні технологічні карти.

Метод розрахунку технологічного обладнання по нормативах полягає в  тому, що на окремі види обладнання РС (ходові частки, візки, кузов, пневматика, высоко- і низьковольтне електричне обладнання і ін.) і види робіт (слюсарні, верстатні, ковальські, зварювальні і ін.) хронометражем визначають трудомісткості по видах ремонтів.

Метод розрахунку технологічного обладнання по укрупнених нормативах на кожен вид роботи для кожного виду ТО і ремонту полягає в тому, що для визначення трудомісткості того або іншого виду ремонту вибирають партію з 30(50 одиниць рухливого складу, для якої ведуть строгу технологічну статистику з метою визначення заміни деталей, вузлів і агрегатів. На основі даних про заміну деталей, вузлів і агрегатів і їх трудомісткості визначають середні дані для відпрацьованої партії рухливого складу в нормогодинах.

Для діагностування тролейбусів в  депо застосовують стаціонарних і мобільних (переносні, пересувні) типів контрольний - діагностичного обладнання. Впровадження такого обладнання може проводитися в депо з типовим плануванням, проте слід планувати систему діагностування ще при проектуванні депо. Вибір діагностичного обладнання проводиться виходячи з прийнятої організації робіт.

Окрім стаціонарних стендів (стенд  контролю гальм, стенд електродинамічних  випробувань, стенд контролю збіжності  коліс тролейбуса, стенд контролю тиску в шинах, стенд тиску струмоприймачів на контактний дріт, стенд контролю потенціалу на корпусі тролейбуса, стенд контролю пневматичних систем тролейбусів і ін. Для визначення технічного стану елементів, агрегатів, блоків трамвая і тролейбуса при всіх видах ТЕ і Р можуть застосовуватися мобільні засоби діагностування. Їх використовують на лініях (постах) діагностування як для самостійного контролю певних параметрів, так і для перевірки у взаємодії із стаціонарними стендами діагностики.

Розставляння технологічного обладнання в виробничих приміщеннях депо і ремонтних баз проводять з дотриманням принципів:

1) відповідності технологічним  процесам, прийнятим для даного приміщення;

2) якнайкращого природного освітлення робочих місць;

3) дотримання габаритів наближення  для зручного і безпечного  користування обладнанням під час роботи;

4) зручності транспортування матеріалів, напівфабрикатів, деталей, вузлів і агрегатів до робочих місць і від одного робочого місця до іншого, причому проїзди і проходи для робітників винні забезпечувати безпечну роботу на робочих місцях;

5) позиції технологічного обладнання мають бути розставлені так, щоб шляхи руху оброблюваних деталей не перетиналися і не утворювались зворотні потоки деталей.

 

3. Організаційна частина

3.1. Організація виконання  технічного обслуговвання тролейбусів

 

Згідно з вимогами ДСТ 1.9504-74 рухомий склад приймають до ремонту укомплектованим і за наявністю наступних документів:

- довідки щодо напрацювання;

- акта щодо технічного стану;

- технічного паспорту, який повинен  бути заповненим.

Для прийняття до ремонту ремонтного фонду оформляють приймально-здавальний акт у трьох екземплярах, де відмічають:

- найменування об'єкта ремонту;

- технічний стан на його комплектність;

- найменування замовника;

- тривалість находження в ремонті,  що не повинна перевищувати числового значення, яке вказане в наказі МЖКГ України №120 від 3.12.1991 р.

Акт підписують представники від ремонтного підприємства та замовника. Після цього  його засвідчують печаткою і перший примірник відправляють до відділу  збуту ремонтного підприємства, другий - замовнику, а третій - залишається з об'єктом ремонту.

Прийняття транспортних засобів до ремонту виконує представник  відділу технічного контролю ремонтного підприємства. Він робить письмовий  висновок на приймально-здавальному акті, що технічний стан ремонтного фонду відповідає встановленим вимогам. Цей висновок він робить за результатами зовнішнього огляду, перевірки на контрольно-випробувальних стендах або з використання інших засобів об'єктивного контролю та діагностування, а також розбирання в необхідному обсязі для контролю складальних одиниць транспортних засобів. Відмови транспортних засобів та його складальних одиниць повинні бути наслідком нормальної експлуатації та природного фізичного зносу.

Тролейбуси, які надходять до капітального ремонту, повинні мати придатні до експлуатації акумуляторні батареї і всі колеса й шини. Висота рисунка протектора шин має бути не менше 1 мм.

Недоукомплектований рухомий склад  або рухомий склад з аварійними пошкодженнями приймають до капітального ремонту тільки за наявністю письмового дозволу керівника ремонтного підприємства. Характер, розміри аварійних пошкоджень та некомплектність вказують у довідці щодо технічного стану транспортних засобів або в приймально-здавальному акті.

До капітального ремонту рухомий склад однозначно не приймають, якщо його базова деталь підлягає списанню відповідно до діючих нормативно-технологічних документів.

Збереження ремонтного фонду на всіх етапах капітального ремонту суттєво впливає на економіку ремонтного підприємства. Тому для збереження транспортних засобів та його складових одиниць на ремонтному підприємстві існує склад ремонтного фонду. Його оснащують естакадами, багатоярусними стелажами й засобами механізації вантажно-розвантажувальних робіт.

Видачу транспортних засобів та його складальних одиниць із складу ремонтного фонду в цех розбирання виконують за накладними.

Виробничо-технічний облік повинен  забезпечувати:

вчасне отримання інформації про  пробіг і технічний стан парку рухомого  складу в цілому та кожної одиниці зокрема (готовність до випуску  на  лінію,  необхідність  проведення  та  перебування  на технічному обслуговуванні або в ремонті тощо);

реєстрацію робіт  з  технічного  обслуговування  та   ремонту кожної одиниці рухомого складу,  виконаних за весь строк служби, а також  кількості  витрачених   агрегатів,   вузлів,   деталей   та матеріалів;

проведення поточного    аналізу    діяльності     структурних підрозділів;

персональну відповідальність робітників за  якість  виконання технічного обслуговування та ремонту рухомого складу;

можливість ручної  та  механізованої  обробки  інформації   з використанням єдиних форм обліку.

Виконання ремонтів рухомого складу,  пробіг та  інші технічні відомості про його роботу повинні заноситися до облікових відомостей та відображатися у статистичній звітності  за  формами, затвердженими Міністерством статистики.

Кожне  тролейбусне  депо  повинно  мати  такі  книги (журнали):

книгу ремонтів  -  для  обліку  технічного  обслуговування та ремонтів тролейбусів;

книгу заявок   та   книгу   повторних   заявок   водіїв   про несправності тролейбуса;

журнал заміру тиску у шинах;

журнал обліку шин;

журнал заміру   опору   електричної   ізоляції   та   струмів витікання;

журнал обліку замірів питомого опору руху;

журнал обліку замірів акумуляторних батарей.

На кожний тролейбус повинні  бути заведені технічні журнали, технічні паспорти та ремонтні формуляри встановленої форми,  а також формуляри на основні агрегати: тягові двигуни,  мотор-компресори,   високовольтні   допоміжні   двигуни, колісні пари, задні мости, шини, тягово-зчіпні прилади.

Форма  та  ведення  технічного  журналу  тролейбуса повинні відповідати Положенню, затвердженому Держжитлокомунгоспом України.  Він повинен бути  прошнурований  та пронумерований.   У   цьому   журналі повинні відображатися усі несправності,  виявлені в процесі експлуатації,  а також дані  про проведені   під   час  технічного  обслуговування  роботи  та  про готовність рухомого складу до випуску на лінію.

Технічний  журнал  трамвайного вагона або тролейбуса із завіреними відмітками про виконання технічного  обслуговування, усунення  несправностей,  в  тому  числі  за  заявками водіїв,  та готовність до  випуску  повинен  передаватися  диспетчеру  депо  з випуску.

Водій о  тролейбуса  перед виїздом на лінію  отримує  технічні  журнали  на  кожний трамвайний вагон або тролейбус у  диспетчера  і  повертає  їх  після  прибуття  у  депо приймальнику (черговому майстру).

У разі наявності у  технічному  журналі  тролейбуса  повторних заявок на технічні несправності випуск  їх   на   лінію   дозволяється   тільки   після   усунення несправностей,  підтвердженого підписом начальника цеху технічного обслуговування або головного інженера депо.

Водій  перед  виїздом  на  лінію  повинен перевірити технічний стан тролейбуса на  відповідність вимогам  цих Правил та засвідчити його придатність до експлуатації особистим підписом у технічному журналі.

Не рідше  одного  разу на місяць технічний журнал тролейбуса повинен  перевірятися головним інженером депо з оформленням відповідних записів.

Обробку інформації про експлуатацію рухомого складу на лінії,  технічне обслуговування,  планові та непланові ремонти, прогнозування  ресурсу  та  планування  роботи   рухомого   складу рекомендується проводити з використанням обчислювальної техніки на автоматизованих робочих місцях.

Інформація з  автоматизованих  робочих  місць  повинна   бути підтверджена   підписом   особи,   що   здійснює   виведення  цієї інформації.