Техніка бісероплетіння в інтер’єрі

     Бісер покривають самими різними кольорами, роблять самі неймовірні відтінки. А іноді бісеринки бувають двоколірні, триколірні, а часом, на них навіть наносять малюнки.

       Забарвлення намиста зазнає значних змін. На відміну від райдужного і яскравого бісеру Венеції декілько-вікової давнини Росія XVIII сторіччя використовує обмежену кількість фарбувань – п'ятнадцять-шістнадцять кольорів. Зрозуміло, це не означає, що в кожній роботі застосовувалися всі варіанти розцвічень. Скло намиста було глухим або прозорим. Цікаво, що в цей час не користувалися бісером червоних кольорів, був лише прозоро-малиновий і глухий цегельний, а чорний замінявся темно-фіолетовим. Зустрічався й незвичайний – молочний з рожевими смужками – бісер. Однакові за кольором та розміром намиста нерідко повторювалися на різних речах. У бісерному мистецтві важлива роль приділялася підготовчому малюнку – тим самим заготівкам на папірцях у клітинку. Вони створювалися зазвичай художником-професіоналом. У першій половині XIX сторіччя стали випускатися навіть спеціальні розфарбовані малюнки. Вони ретельно зберігалися, передавалися з покоління в покоління, нерідко перемальовувалися аматорами рукоділля. У другій половині століття з’явилися друковані малюнки. Особливою популярністю користувалася продукція німецьких, французьких і австрійських фірм – Віттіха (Берлін), Мюллера (Відень), Е. Майера (Париж) та інших, на малюнках яких пропонувалися як рослинні мотиви, так і тематичні зображення.  
        Сюжети й картинки в бісері цікавлять художника насамперед як можливісь створення гарної барвистої композиції. А для цього потрібне глибоке розуміння свого матеріалу й тих можливостей, які він має. Той світ, який може нам відкрити у своїх кольорових іскрах мініатюрна бісерна мозаїка, може бути тільки світом напівказковим, чудесним царством, де небо – перламутрове, а люди, звірі, рослини, будинки, меблі, начиння – усе сплітається в один букет, і в цьому букеті кожна квітка має свій колір, кожна рівноцінна іншій. Таким барвистим букетом і була бісерна вишивка у свої кращі часи.     Пізніше, коли почався занепад, одночасно зі зниженням майстерності самого мистецтва вишивання, притупляється й почуття художньої міри, тієї межі, далі якої не може йти натуралістичність у передачі такого матеріалу, як бісер. З'являються нерозмірно великі фігури, які погано укладаються в рамки сумочки або гаманця.    Хоча майстрині минулих століть і не змогли розгледіти справжніх казкових властивостей бісеру, зате вони досягли дивних висот у технічній майстерності! Бісер був дуже дрібним, примхливим і вимагав при роботі із собою терпіння, відмінного зору й умілої руки

 

 

 

2.3 Технічні  прийоми виконання бісероплетіння

 

 

        

    

  Бісерні вишивки епохи розквіту робляться на полотні, причому нашивається кожна бісеринка окремо. Це дуже трудомістко, але міцно.Вишивальниця ретельно стежить за тим, щоб ряди бісеринок йшли у напрямку ниток полотна й щільно примикали ряд до ряду. У цю епоху бісер використовували дуже дрібний, круглий. Улюблені фони – перламутрово-опаловий різних відтінків і молочно-білий.     

Техніка “низання” застосовувалася  при виготовленні чохлів для невеликих  предметів побуту: скриньок, тацьок і всіляких щоденних дріб'язків. Найбільше поширення вона одержала у народному вбранні. Бісер нанизували на лляну нитку або на кінський волос (із хвоста лошати) одним із двох способів: або в одній з бусин дві нитки перетиналися, або вони проходили паралельно. При цьому обов'язково були потрібні два робочі кінці нитки. Число таких пар відповідало ширині виробу, а напрямки отворів бісеринок, горизонтальний і вертикальний, чергувалися через ряд. Розходжень у самих прийомах низання між народними й світськими виробами не існувало.  
      Для бісерних вишивок існували спеціальні дуже тонкі голки. Використовували також щетину й кінський волос. Низання зберігається в народному бісерному мистецтві без особливих змін протягом усього XIX і початку XX століть. Але у виробах городян спостерігається зміна в техніці роботи: нитки переплітаються не усередині бусин, а у їхніх отворах, тому всі бусини розташовуються в одному напрямку. Для так званих «тканих» смуг уживалася рамка з паралельно натягнутими нитками. Нитка з нанизаним бісером накладалася на нитці основи таким чином, що між ними містилося по одній бусині. Потім ця робоча нитка, уже без бісеру, йшла у зворотному напрямку, просмикувалася крізь кожну бісерину й обгортала нитки основи з вивороту. Бусини при цьому лягали строгими рядами, бічною стороною до глядача. Цей спосіб низання давав ажурну прозору сітку, яка застосовувалася, наприклад, для вітражів, що встановлювалися на свічники.  
         При обшиванні об'ємних і круглих речей – гаманців, сумочок, чохлів на чубуки – використовували в'язання. Виконавиця нанизувала бісер на нитку відповідно до малюнка й потім в'язала цю нитку гачком або на спицях, залишаючи бісер по одній штуці із правого боку. При в'язанні на спицях сітка виходила більш рідкою й еластичною. Розрізняють велику кількість технік бісероплетіння і одними із них є:

  Паралельне плетіння. Бісерні вироби зроблені паралельним плетінням вражають своїм об’ємом та насиченістю. Це плетіння доступне для найменших майстринь. На відрізок тонкого дроту нанизайте 1 бісерину і протягніть її на середину дроту — це перший ряд листочка. Потім нанизайте на один кінець дроту 2 бісеринки та продіньте другий назустріч першому. Далі продовжуйте роботу аналогічно, додаючи в кожному рядочку певну кількість бісерин (додаток 1).

   Петельний спосіб. Найпростішу квіточку можна зробити петельним плетінням. Такий спосіб доступний діткам від 6 років. Нанизайте 9 бісерин та зробіть петлю дротиком як показано на малюнку. Потім над цією петлею зробіть ще одну петлю з 18 бісерин. Знову скрутіть дротик. Ось і вийшла перша пелюсточка до квіточки. На квіточку нам потрібно п’ять пелюсточок. Обов’язково зробіть серединку з двох бісеринок. Таким способом можна зробити фіалочки, підсніжники, ромашки (тільки листочки робити продовгуваті) (додаток 2) .

   Гольчате плетіння. Техніка гольчатого плетіння дуже схожа на бахрому у вишивці бісером. Це плетіння з дротом використовується для створення тичинок в квіточці, голочок сосни, травички, тоненьких листочків хризантеми чи астри. Нанизайте на тонкий дріт 5 бісеринок. Залишивши 5-ту бісеринку, пропустіть дріт в зворотньому напрямку через 4 бісеринки. Наступні голочки виплітайте аналогічно. Кількість бісеринок в «голочці» змінюється в залежності від потрібної довжини самої «голочки» (додаток 3) .

     Дугове (французьке) плетіння. Техніка дугового плетіння, найрозповсюдженіша серед різних способів бісероплетіння. Квіти та листочки виконані цим способом виходять об’ємні та ажурні. Крім того, всі листочки гарно вигинаються в різні сторони. Цю техніку також називають нанизуванням дугами або круговим плетінням. З усіх технік плетіння дротом ця — найскладніша. На вісь набираємо певну кількість бісеринок (залежить від розміру листочка), закріплюємо кінець дроту, зробивши невелику петлю. Потім нанизуємо першу пару дуг навколо осі. Потрібно слідкувати, щоб бісер „не гуляв” по дроту і бісеринки щільно лежали одна біля одної. Повторюйте нанизування і плетіння по колу, додаючи певну кількість бісеринок для кожної пари дуг (додаток 4).

 

 

 

 

2.4 Технологічна  послідовність виготовлення вибору

 

 

Пелюстки 12 шт

       На дріт нанизуємо весь бісер розового кольору. На кінці проволки робимо петлю, щою не спадав бісер. Відвигаємо 7 бісериное до краю і під ними робимо петлю довжиною 10см фіксуємо петлю, перекрутив її дккілька раз. В подальшому цей перший ряд буде називатися основою, а прволку з набраним бісером – робочою частиною.

     Другий ряд. Опускаємо10-11 бісерин до основи і перекручуємо зверху над бісером. Для того щоб отримати круглий верх, робочу частину закручуємо навколо основи під углом 90 градусів.

      Третій ряд. Опускаємо 13-15 бісерин до основи і перекручуємо зверху над бісером. Для того щоб отримати круглий низ, робочу частину закручуємо навколо основи під углом 90 градусів.

        Наступні ряди плетем аналогічно, в кожному наступному ряду збільшуємо кількість бісерин, щоб листочки були плоскими і не було видно пустої проволки. Всього із світлого бісеру плетем 9 рядів. Інший розовий бісер відвигаємо, відрізаємо проволку, залишаємо робочу частину без бісера довжиною 15см. На робочу частину, яка залишилась набираємо темно-розовий бісер і закручуєм 10 і 11-й ряд. Залишок робочої частини зкручуємо з петльою, верхню частину основи протягуєм через 3 бісерини і відрізаємо.

Листок 10 шт

       Листочки плетуться так як і пелюстки. Залишаємо 7 бісеринок зеленого кольору на основу і плетем по схемі 11 рядів. Робимо гострий верх і гострий низ.

Чашолистики 15шт

       Чашолистики плетем так як листочки. Залишаємо 5 бісеринок зеленого кольору і плетем по схемі 5 рядів, робимо гострий верх і гострий низ. Коли закінчили плести листок чашолистика, добираємо зверху на основу іще 6 бісерин, пропускаємо через них дротик і відрізаємо.

Для того щоб стебло мало акуратний вид робимо полоску з бісера. Набираємо 7 зелених бісерин і розміщуємо їх посередині проволки, набираємо ще 7 зелених бісерин на один кінець прволки, а другий кінець проволки протягуємо через них. Виконуємо 7-8 разів. Зроблену полоску закручуємо в коло, для цього із кінців проволки протягуєм через 1-й ряд скручуємо разом кінці. Всього таких кіл робимо 3.

Збираємо бутони

         Один бутон складається із 2 пелюстків а другий із 3. Края пелюстків згинаємо до середини, а верх відгинаємо. Дві пелюстки розміщенф один проти одного, під ними крепимо 5 листочків чашолистика, надіваємл коло і обмотуємо залишки прволки зеленою ниткою. Аналогчно робимо бутон з 3 пелюстків.

Збираємо квітку

          Надаємо пелюсткам потрібну форму края пелюстків згинаємо до середини, а верх відгинаємо. Дві пелюстки розміщенф один проти одного. Ці пелюстки прикріплюємо до більш широкої проволки, приматуємо ниткою. Поступово прикладуємо 5 інших пелюстків і теж приматуємо. Під пелюстками розміщуємо 5 листків чашолистика і надягаємо коло. Із залишків прврлки робимо стебло і обматуємо ниткою. Акуратно підрівнюємо кінчики. Прикріпляєм нитку з допомогою клея.

 

Висноки до 2 розділу

     Сучасні вироби з бісеру різноманітні за формою, мають спрощені візерунки та кольорові поєднання, але як і старовинні, вони чудово пасують до сучасного одягу. Бісер є одним із самих основних матеріалів для виготовлення різного роду прикрас, для вишивання або ткацтва, іграшок та багато інших. Коріння плетіння бісером йдуть далеко в минуле, ще в ті часи, коли було винайдено стеклоделие. Той бісер, який виготовляють у наш час, дуже різноманітний і для його виготовлення використовуються самі різні матеріали. Він буває, як скляним або пластмасовим, так керамічним, металевим і навіть з кістки або перлин. Бісер покривають самими різними кольорами, роблять самі неймовірні відтінки. А іноді бісеринки бувають двоколірні, триколірні, а часом, на них навіть наносять малюнки. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висноки

1. Батьківщиною бісеру прийнято вважати Древній Єгипет, де протягом багатьох сторіч із непрозорого скла виготовляли штучні бусинки. По-арабськи вони називалися "бусра" (у множині "бусер"), що перекладається як «фальшиві перли» звідси й з'явилася його нинішня назва. Найбільшого розквіту виробництво бісеру в Європі досягло в першій чверті XIX ст., коли, завдяки конкуренції між Венецією й Богемією, ринок наповнився бісером найрізноманітніших форм, кольорів, розмірів (від 0,5 до 5 мм), прозорості й найбагатшого підбору тонів. Саме ця епоха  перевершила всі попередні в мистецтві створення творів з бісеру.   Із другої половини XIX ст. виробництво бісеру поступово зменшується у зв'язку із занепадом різних рукоділь, які були дуже популярні в багатьох країнах світу протягом багатьох сторіч.

2. Сьогодні роботи з бісеру й стеклярусу зберігаються в зібраннях багатьох художніх і краєзнавчих музеїв, ними прикрашають постійні й тимчасові виставки, їм присвячуються спеціальні експозиції.Європейські музеї зберігають досить ранні зразки бісеру кінця ХІ – початку ХIII століть, де, поруч із справжніми перлами й коралами, використовувався для вишивки дрібний шліфований бісер. Особливо часто його можна бачити на церковних вбраннях і реліквіях. Предмети церковного культу, оздоблені бісером і стеклярусом дуже відрізняються від світських і народних виробів з тих же матеріалів. Це оклади ікон, ікони й образки, стрічки, на які підвішували лампади, бісерні чітки й старообрядницькі ліствички, покровці. Як способи виконання, так і орнаменти в основному підпорядковувалися традиційним правилам, які складалися століттями. Нові технології й візерунки проникали в них із затримкою й у дуже переробленому вигляді. Складне переплетення традиційних і нових принципів роботи призвело до створення дуже різних за характером виробів: яскравих і строгих, світлих, однотонних, візерункових, з мереживною вишивкою та суцільним шиттям.

3. При роботі з бісером можна обійтися всього лише бісером і ниткою, але задоволення від цього не значне. Тому, після визначення вигляда роботи, слід підібрати відповідне обладнання (тканини, ниток (волосінь або дріт),голки, ножиць, пінцета, шила, круглогубців, застібок, клея).  Бісер, який виготовляють у наш час, дуже різноманітній І для Його виготовлення використовуються самі різні матеріали для. Він буває, як скляний або пластмасова, так керамічнім, металева і навіть з кісткі або перлин. Бісер покрівають самими різнімі кольори, роблять самі неймовірні відтінкі. А іноді бісерінкі Бувають двоколірні, тріколірні, а годиною, на них навіть завдаючи малюнки.