Техніка бісероплетіння в інтер’єрі

 Продавалися вироби  на місцевих ярмарках або пересилалися  в Москву, Петербург, Полтаву,  Київ та інші міста, де магазини кустарного виробництва перетворилися на своєрідні музеї народного мистецтва. Бісерні прикраси мали великий успіх і користувалися попитом.   

   На кустарних й етнографічних виставках, які проходили в другій половині XIX і на початку ХХ ст. у багатьох містах Росії й України, виставлялися різноманітні жіночі прикраси, серед яких значне місце займали російські гайтани й українські гердани.  

      У 1916 р. галерея Лемерс'є в Москві влаштувала на одній із своїх виставок відділ бісеру, складений головним чином з колекції А. К. Пожарського; кілька речей виставила пані Арафєлова [23].

 Московські музеї збирали  бісерні вишивки разом з іншими  предметами художньої старовини.  У зібранні Історичного Музею  (колишнього Кустарного Музею  Московського Губернського земства), колекції Строганівського училища можна бачити всі стилі й епохи бісеру часів поміщицького побуту й кілька речей більш ранніх. Але мати повну картину розвитку цього виду мистецтва, було важко, оскільки епоха соціальних зрушень та потрясінь на довгий час перервала розвиток бісерного мистецтва.   

   У радянський період художні вироби з бісеру експонувалися на численних виставках народного мистецтва. Ці прикраси в різних куточках Радянського Союзу створювали народні майстри й рукодільниці. Їхні вироби виставлялися на обласних, республіканських і всесоюзних виставках і викликали щире заслужене захоплення.  

         Сьогодні роботи з бісеру й стеклярусу зберігаються в зібраннях багатьох художніх і краєзнавчих музеїв, ними прикрашають постійні й тимчасові виставки, їм присвячуються спеціальні експозиції. Наприклад, Рязанський музей має багаті зібрання низаних бісером жіночих прикрас із різних повітів своєї губернії. Прекрасні роботи з бісеру й стеклярусу можна було бачити в Музеї 40-х років, що існував у Москві в двадцяті роки минулого століття.  
     Найбільш значні речі зберігаються нині в Ермітажі, Державному Історичному музеї, Державному музеї етнографії народів СРСР і Державному Російському музеї [17].

 

1.5 Використання  бісеру та стеклярусу в предметах  церковного убрання

 

 

     Самостійну групу становлять предмети церковного культу, оздоблені бісером і стеклярусом. Вони дуже відрізняються від світських і народних виробів з тих же матеріалів. Це оклади ікон, ікони й образки, стрічки, на які підвішували лампади, бісерні чітки й старообрядницькі ліствички, покровці. Як способи виконання, так і орнаменти в основному підпорядковувалися традиційним правилам, які складалися століттями. Нові технології й візерунки проникали в них із затримкою й у дуже переробленому вигляді. Складне переплетення традиційних і нових принципів роботи призвело до створення дуже різних за характером виробів: яскравих і строгих, світлих, однотонних, візерункових, з мереживною вишивкою та суцільним шиттям.  
        Багато релігійних сюжетів відтворювалися за іноземними малюнками, у стилі католицьких церковних зображень. Як приклад можна навести «Розп'яття» дуже витонченої роботи із дрібного бісеру на перламутровому фоні, яке знаходиться у Московському Історичному музеї. Обрамлення виконане у вигляді арки з готичними флеронами, по яких в'ється дрібна травичка [23].

        У зібранні Московського Історичного Музею також можна бачити кілька ікон католицького зразка епохи XIX ст. Всі вони створені із залученням золотого бісеру: Богоматір без дитини з молитовно складеними руками, мучениця із хрестом у руці, Моління про чашу, де ангел указує Христу на чашу, у яку знаходяться знаряддя страстей. Кілька ікон католицького зразку було в сховищі Музею 40-х років (у дореволюційній Москві): Христос із гілкою лілій у руці; великомучениця Варвара. Зустрічаються наслідування особливо улюблених у свій час картин відомих художників: наслідування картини Карло Дольчі "Христос, що благословляє хліб" очевидно в бісерній вишивці; наслідування картини Рафаеля "Madonna della Sedia", але на ній вишиті бісером тільки одяг і крісло мадонни; лики й руки писані олійною фарбою, так що вийшло щось подібне до бісерної ризи на ікону. Мадонна "della Sedia" під ім'ям Божої матері трьох радостей увійшла до числа визнаних православною церквою ікон Богоматері й часто зустрічалася в стародавніх божниках. У правому боковому вівтарі Никитського монастиря в Москві така ікона знаходилася у верхньому ряді на бічній стіні іконостаса. Створення бісерних ікон особливо процвітало в Київській губернії, і на Західній Україні, де католицький вплив позначився на предметах православного культу [23].     

 Православні бісерні  ікони з'явилися пізніше й зображували  найчастіше святих. В Московському Історичному музеї зберігаються ікони Митрофанія Воронезького, у єпископському одязі, плетена великим бісером; Миколи Чудотворця, де бісером зроблена тільки риза, а лик і руки – олійною фарбою; Іоанна Богослова, який пише Євангеліє (вишивка по жовтій паперовій канві); ікона Казанської Божої Матері (по білій паперовій канві).  
     Окремо стоїть у зібранні Історичного Музею грузинська вишивка – ікона Богоматері з дітьми Христом та Іоанном, датована 1830 р. Вона відрізняється особливим площинним трактуванням, орнаментальністю всього зображення.  
     Однак застосування бісеру в церковному убранні не обмежувалося іконами. Він також використовувався в церковному начинні. Кращим із усього, що дав бісер для церкви, треба визнати підставки для свіч. Масивні, високі, одягнені в бісерні чохли, вони вставлялися у великі церковні ставники, а на них уже ставилася свіча або лампада. На цих бісерних чохлах розцвітає цілий сад чудових квіткових гірлянд: вони в'ються навколо стовбура, або прямо піднімаються вверх або підвішені як ламбрекени драпірування. Зрідка зустрічаються датування, коротка молитва або присвята.  
     Велике враження справляли стеклярусні оклади. Подовжені бусини, покриваючи всю площину, створювали сріблисту, переливчасту поверхню, яка у мерехтінні свіч мала особливо гарний вигляд. Стеклярусні оклади існували дуже довгий час, відомі зразки XVIII і XIX сторіч. Ранні, але виконані ретельніше, відрізнялися нечисленним набором кольорового намиста й нерідко доповнювалися скляними блискітками.     

 Під впливом захоплення бісерними виробами в першій половині XIX століття серед культових пам'ятників з'явилися оклади, оздоблені дрібним бісером. До предметів цього типу належить оклад ікони Покрова Богоматері, шитий дуже дрібним бісером невеликими низками, які щільно прилягали одна до одної [23].     

 Зустрічаються бісерні  нашивні хрести, які у свій  час поміщалися на покривалі  або облаченні. Відтоді й до  сьогоднішнього дня популярні  крашанки – на дерев'яній основі, – обтягнуті в'язаним бісерним  чохлом.  
     Маленькі бісерні подушечки підкладалися під розкриту для читання богослужебну книгу, щоб не псувалася оправа. Такі подушечки використовуються й понині в деяких розкольницьких церквах. Дуже рідкісні ризи для ікон, які вишиваються суцільно одним бісером; зазвичай бісер змішується тут з перлами, стеклярусом, намистом і камінчиками для виконання візерунка на ризі, а фон підкладається кольоровою фольгою або матерією.

   Отже, бісероплетіння  займало вагоме місце в церковному  оздобленні. Особливо створення бісерних ікон процвітало в Київській губернії, і на Західній Україні, де католицький вплив позначився на предметах православного культу. Православні бісерні ікони з'явилися пізніше й зображували найчастіше святих [10].

 

Висновки до роздулу 1

Бісером прикрашали одяг фараонів, а також виготовляли прикраси, якими прикрашали шию, руки, ноги. Звідси потрапивши до Візантії бісерні прикраси передались до Європи. Тут бісерне гаптування розквітло в XIII ст. А згодом бісер почала виготовляти Венеція, яка й донині зберегла почесний титул "столиці скла". В різних країнах ці прикраси носили по-різному, але скрізь їх вважали прикрасами найвищого ґатунку, і далеко не кожному таке дозволялося. В італійських, німецьких князівствах гаптування з бісеру розквітло в XV ст. А в XVI- XVIII ст. бісер почали виготовляти в Чехії, котра й досі відома, як країна виробництва бісеру. Найбільшого розвитку виробництво бісеру досягло в першій половині XIX ст. коли завдяки конкуренції Венеції та Чехії ринок наповнився бісером найрізноманітніших форм, кольорів, розмірів (0,5-5 мм) та прозорості. На основі найстаріших зразків першої половини XIX ст. (Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського м. Коломия) можна припускати, що найдавнішим способом їх виготовлення було плетіння — нанизування — силяння бісеру на волосінь (волос із кінського хвоста) або міцну нитку, кінчик якої замочували у віск (звідси й походить - "силянка"). За всіх часів люди високо цінували видатні зовнішні якості бісеру. Усі бачили, що бісер – це дуже гарний, міцний і стійкий матеріал. Тобто: він не псується від часу, як тканина: шовк або вовна, не занадто чутливий до світла, тобто не вигорає так сильно, як папір, тканина або фарба, і не ламається, якщо, звичайно, не пасти на бісерних виробах коней або слоників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ВИГОТОВЛЕННЯ ВАЗОННОЇ КОМПОЗИЦІЇ З БІСЕРУ

 

2.1 Вибір матеріалів  та інструментів

   Вироби з бісеру, зроблені своїми руками доставляють ні з чим не порівнянне естетичну насолоду. І задоволення тут не стільки від зробленої речі, скільки від самого процесу плетіння або вишивання. Адже у наших предків була традиція дарувати бісерні вироби тільки самим близьким і дорогим людям як талісман або оберіг. Вони вірили в те, що ці речі захистять їх від різноманітних бід і нещасть. Принесуть благо і спокій того, кому їх подарували. Прийоми плетіння бісером незмінні. Техніка дуже проста і дуже доступна. У самому плетінні вже закладено початок для того, щоб потім можна було видозмінювати вироби, слідуючи всім самим новим віянням моди. Вироблення схем, вузлів, поєднання кольорів - це творчий процес, який просто не має кінця. Він захоплює будь-кого, але лише самий терплячий і самий посидющий може насолодитися всім ходом і втіленням свого задуму.  При роботі з бісером можна обійтися всього лише бісером і ниткою, але задоволення від цього процесу вельми сумнівно. Тому, після  визначення вигляда роботи, слід підібрати відповідне обладнання.

     Почнемо з ниток. Найзручніше бісер нанизувати на волосінь або дріт. Також часто використовується вощений або ж синтетична нитка. Якщо Ви віддасте перевагу волосіні, Ваші вироби будуть досить жорсткими і можуть трохи настовбурчуватися. Перевага волосіні полягає в тому, що бісер на неї можна нанизувати без допомоги голки. Дріт коректніше використовувати при плетінні каркасів. Нитки дуже зручні, тому що вони достатньо гладкі і міцні. Слід враховувати що, із звичайними нитками, які зроблені з натуральних волокон, як правило, приємно працювати, тому що вони не ковзають. Їх істотним недоліком є ​​недостатня міцність і недовговічність.

    Голки. Для плетіння бісером їх слід вибирати якомога тонше. Якщо Ви вибрали голку з найменшим діаметром, а вона все одно не підходить, необхідно її підточити. Для більшої зручності можна закріпити робочий кінець нитки будь-яким клеєм, наприклад, ПВА. Нітковдеватель просто незамінний при використанні тонких бісерних голок. Краще мати цілий набір різних нітковдевателей, які мають різну товщину дроту. Крім того, ними завжди можна скористатися, якщо голка не може пройти в маленькі дірочки бісеру. 
     Ножиці. Це просто необхідний інструмент. Він завжди зобов'язаний бути під рукою. Можна також скористатися манікюрними ножицями. Вони повинні бути добре заточені.

    Пінцет. Він необхідний в будь-якій роботі, де потрібна «тонкість» виконання. Плетіння бісером - не виключення. За допомогою пінцета ми зможемо протягнути волосінь або жорстку нитку, якщо працюєте без голки. 
     Шило. Воно потрібне, при виготовленні брошки або кулона. Їм можна проколювати отвори в пластиковій або ж металевій основі. Якщо Ви займаєтеся вишивкою по тканині або працюєте з картоном, то Вам необхідно шило невеликого діаметру. Знайти його нелегко, проте зробити його самому зовсім просто. Можна просто насадити ковпачок від фломастера на голку. 
   Круглогубці. Вони потрібні для закручування або загинання кінчиків дроту. 
  Застібки. У магазинах є широкий вибір застібок.

  Клей. Він необхідний для того, щоб фіксувати натуральні камінчики або бісерні оправи. При його виборі треба враховувати властивості і відповідність з матеріалом, призначеним до фіксації.

  Тканини. Для вишивки відмінно підходить замша, оксамит і шовк. Щоб обтягнути сережки, брошку або кулон можна використовувати трікотін. Він відмінно повторює всі вигини і контури виробу, а також зручний в роботі і дуже приємний на дотик. Навіть у кам'яному столітті, на зорі людства, наші предки прикрашали своє тіло за допомогою різних доступних засобів і предметів. Це могли бути квіти, пір'я птахів, різні трави, кісточки плодових рослин, кістки тварин і раковини молюсків. І це сталося задовго до того моменту, коли люди почали носити одягу.

  Існує величезна безліч цікавих форм і розмірів. Проте можна виділити кілька головних, основних, видів бісеру. Наприклад,   круглий. У наш час він вважається найпоширенішим

   Каплеподібний. Це такий бісер, у якого отвори розташовуються не по центру, а трохи зміщені до одного з країв.

  Богемський. Це дуже дрібний бісер, який огранований як круглий кристал. 
  Стеклярус теж відносять до бісеру. Це невеликі трубочки, довжина яких становить від 3 - 7мм. Є ще рубаний стеклярус. По-іншому його ще називають «рубка». Це зовсім коротенькі трубочки. Стеклярус ділиться на кручений і гранований. Однак використовувати його необхідно з великою обережністю. Він не дуже зручний у роботі через те, що має гострі краї. При плетінні або вишиванні їм можна випадково перерізати не тільки нитку, але навіть і волосінь. Іноді можна знайти сорти стеклярусу або рубки, у яких згладжені краю. Вони набагато зручніше в обігу, тому при виборі бісеру, необхідно звернути на це особливу увагу.

    Ще один цікавий вид бісеру - це т.зв. «Рис». Його витягнута округла форма нагадує барбарис. Він вигідно відрізняється від стеклярусу тим, що при плетінні або вишиванні не ріже нитку. Крім того, такий бісер візуально додає об'ємність готовим виробам.

      Історія бісероплетіння охоплює всі континенти і сягає своїм корінням в історію на багато тисячоліть. У наші дні цей чудовий вид рукоділля знову набуває популярності. Бісер і вироби з бісеру служать відмінним показником смаку і стилю будь-якої сучасної жінки. Можна створювати абсолютно неповторні й унікальні речі.

 

 

 

 

2.2 Вибір колірної гами та складання композиції твору

     Бісер, який виготовляють у наш час, дуже різноманітний і для його виготовлення використовуються самі різні матеріали. Він буває, як скляним або пластмасовим, так керамічним, металевим і навіть з кістки або перлин.