Становлення податкової системи в Україні: історичний аспект

Світовий Податковий кодекс закріплює  такі основні вимоги, яких потрібно притримуватися при створені ефективної податкової системи:

- запровадження  єдиного загального кодексу на  всі податки замість безлічі  податкових законів;

- відмова  від протекціоністських податків. Ця умова є обов'язковою для  виконання в контексті інтеграції  в світову економіку;

- відмова  від податкових пільг і закріплення  їх субсидіюванням; 
- створення ефективно діючої й високо компетентної податкової служби. 
В усьому світі в системі податкових відносин важливе місце посідає показник «граничний дохід» — мінімальний розмір отриманого доходу, з якого починається сплачуватися податок. У розвинутих країнах світу система прибуткового оподаткування будується таким чином, що показник «граничний дохід» залежить від кількості дітей, сімейного стану платника та способу оподаткування за єдиною чи роздільною системою.

В таких країнах, як Ірландія, Корея, Мексика, Туреччина, середньозважена  величина граничного доходу (неоподатковуваного мінімуму), з якого починається  сплачуватись податок з доходів  фізичних осіб становить 30% від середньої  заробітної плати у виробничому  секторі. Якщо порівнювати з нашою  державою, то ця цифра становить 17грн., тобто приблизно лише 3% від мінімальної  заробітної плати, що є зовсім не відповідним. За ці мізерні кошти людина не може задовольнити навіть свої мінімальні потреби. 
Іноземні системи оподаткування спрямовані на формування кінцевого доходу домогосподарств таким чином, щоб кожна фізична особа мала в користуванні після оподаткування дохід, достатній для фінансування всіх необхідних витрат на задоволення своїх потреб.

Одна з найбільш розвинених систем індивідуального прибуткового податку  із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків  і відрізняються сумою, на яку  дозволено зменшувати оподатковуваний  дохід (в євро на одну дитину). Тому з  метою нівелювання певних негативних наслідків, посилення соціальної складової  системи та стимулювання демографічної  ситуації в нашій країні, дієвим буде прив'язати розмір і право  на надання податкової соціальної пільги до сімейного складу одружених платників  із урахуванням кількості неповнолітніх  дітей. 
Отже, реалізація на практиці іноземного досвіду має на меті сприяти як найшвидшому переходу до нової сталої та дієвої системи оподаткування, яка ґрунтуватиметься на всебічному поєднані найкращих передових методів та запозичених позитивних елементів із досвіду податкових систем зарубіжних країн, що дало б поштовх до посилення соціальної складової системи оподаткування

Таким чином, податкові системи  деяких країн Європи мають як спільні  риси, так і відмінності. Для податкової системи України було б доцільно використання зарубіжного досвіду функціонування податкової системи. Структура податкових надходжень наведена в додатках.

Одним з прикладів може бути досвід досить розвинутої країни -Швейцарії. На чолі функціонування системи оподаткування стоїть правова основа, тобто законодавча. В Швейцарії це питання вирішують універсальні для всіх податкові закони. Ця особливість полягає в тому, що всі учасники податкового процесу можуть самостійно розбиратись в змісті законів, вирішувати для себе, тобто своєї діяльності, провідні напрямки функціонування, тощо. В Україні прийняття податкових законів іноді має неповну форму, тому вони постійно доповнюються, змінюються, а також іноді перероблюються. Це негативно впливає на підприємницьку діяльність в країні. Другим прикладом застосування податкового досвіду Швейцарії може бути те, що всі кантони країни мають змогу самостійно справляти податки і діяти незалежно від федерального податкового органу. Локальність при цьому дає можливість швидко реагувати на зміни, які відбуваються в конкретному регіоні і поліпшувати становище на мікрорівні. В Україні, звичайно, існує деяка самостійність регіонів, однак, на мій погляд, вона обмежена. Адже, встановлення розмірів і ставок податків здійснюється на загальнодержавному рівні, а не має локальний характер. Таким чином, ще одним напрямком використання світового досвіду може стати надання свободи регіонам в прийнятті необхідних законів, у встановленні податкових ставок та розмірів податків тощо.

На наш погляд, це тільки деякі  окремі пропозиції щодо покращення сфери  оподаткування в Україні, на основі врахування зарубіжного досвіду. Подальший "обмін" досвідом повинен продовжуватись і треба вчитись на чужих помилках, ніж на своїх, тим більше, що помилок і так багато.

3.2 Проблеми податкової системи  і напрями вдосконалення роботи 

       Сьогодні в Україні спостерігається ситуація, коли високе податкове навантаження є однією з головних проблем податкової системи. Мова йде про питому вагу податків у доходах суб'єктів господарювання. Це питання варто розглядати в двох аспектах: аналізі показників податкового навантаження на фізичних та юридичних осіб.

       По-перше, політика доходів населення є однією з основних проблем, яка потребує негайного вирішення. Загальний рівень оподаткування фізичних осіб залишається високим. Такі умови змушують людей жити сьогоднішнім днем, а нормальне життя перетворюється на виживання за скрутних обставин. Наслідки таких процесів вкрай негативні: зубожіння широких верств населення, зменшення прошарку середнього класу, формування спадкової бідності, розвиток тенденцій ухилення від сплати податків. Обмеження купівельної спроможності фізичних осіб спричиняє дестимулюючу функцію щодо підвищення рівня життя та накопичення населення, а отже, негативно впливає на розширення попиту та робить неефективним розвиток високотехнологічних виробництв, що, безумовно, позначається на економіці в цілому.

     По-друге, гострою проблемою для економіки України залишається високе податкове навантаження на доходи підприємств. Це спонукає їх шукати різні методи несплати. Беручи до уваги лише один аспект - нарахування до фонду оплати праці, які інколи сягали 70%, - зрозуміло, що такі умови природно породжували бажання керівників підприємств уникнути прямої сплати податків. Наслідок цього — тінізація економіки. Чинна податкова система стримує процеси нагромадження та інвестування, спрямовує ресурси на непродуктивне споживання, вона закладає ризики для розвитку економіки у довгостроковій перспективі. Тому основним фактором удосконалення оподаткування має стати необхідність стабілізації фінансів на мікрорівні та формування мікроекономічних передумов економічного розвитку [13].

      Отже, дана проблема досить актуальна для економіки України в цілому, особливо на сучасному етапі реформування податкової системи. Адже, невирішеною залишається проблема комплексного зниження податкового навантаження, яке передбачає зменшення не лише ставок прибуткового податку з громадян та податку на прибуток підприємств, але й скорочення нарахувань до фонду оплати праці, удосконалення стягування непрямих податків, зниження податку на додану вартість, продовження реформи заробітної плати з метою встановлення її оптимального розміру та визначення джерел її підвищення. 

Враховуючи викладений вище матеріал, пропонується наступне:

 по-перше, першочерговим завданням залишається комплексне зниження податкового навантаження, а саме: зменшення нарахувань на фонд оплати праці до 15—20%. Розв'язання цієї проблеми можливе у два етапи: запровадження єдиного соціального збору за зразком російського — на першому, та поступове, відповідно до розрахованого на багато років графіку, скорочення ставок відповідно до розвитку накопичувального сегмента пенсійної системи - на другому;

по-друге, при реформуванні податкової системи слід мінімізувати оподаткування результатів діяльності капіталу (цікавою видається практика диференціації ставки податку на прибуток для розподіленого та нерозподіленого капіталу, яка існує в ряді європейських країн та заохочує інвестування в розвиток виробництва); також необхідно звільнити від оподаткування прибуток, який інвестується в межах України;

 по -третє, в індивідуальних доходах населення має оподатковуватися лише той обсяг, який перевищує вартість простого відтворення робочої сили (виражений в офіційному прожитковому мінімумі), збільшення, в свою чергу, неоподатковуваного мінімуму для прибуткового податку дасть змогу збільшити обсяги споживання;

 по-четверте, необхідно посилити податковий контроль за рівнем витрат виробництва, водночас істотно підвищивши оподаткування непродуктивних видів діяльності.

Однією з важливих складових  оптимізації податкової системи  України є радикальне посилення  її позитивного впливу на формування повноцінних суб'єктів ринку і  всієї ринкової інфраструктури, формування сприятливого інвестиційного клімату  в офіційній економіці, забезпечення ефективного та безпечного вкладення  капіталів, створення механізмів захисту  від знецінення коштів, створення  конкурентного середовища як механізму реалізації найбільш ефективних господарських рішень. Вносячи зміни до податкової політики, слід пам'ятати, що податкова система має бути повернута до виробництва, стимулюючи його зростання та не створюючи антистимулів у підприємств до його розвитку, а у населення - до продуктивної праці.

Вдосконалення податкового законодавства  є важливою, але не достатньою умовою встановлення ефективної податкової системи  України.       Остання визначальною мірою залежить від того, чи відповідають форми та елементи оподаткування досягнутому рівню розвитку податкової служби, технічним організаційним можливостям сучасного адмініструванням податків.

В країнах з ринковою економікою результативність податкових реформ значною мірою залежить від системного характеру перетворень в країні, а отже, від узгодженості податкової реформи з реформуванням інших сфер суспільного життя, без докорінних перетворень яких неможливе ефективне реформування податкової системи. Але за сучасних умов видається малоймовірною можливість створення цілісної більш-менш постійної моделі оподаткування, зафіксованої в єдиному документі. Відтак доцільнішим видається поетапне реформування податкової системи шляхом прийняття окремих податкових законів. Першим повноцінним кроком у цьому напрямі стало прийняття змін до закону про податок на прибуток підприємств.

З метою створення ефективної податкової системи в чинному Податковому кодексі вжили заходів щодо:

а) вилучення зі складу податків і  зборів ( обов’язкових платежів):

-державного мита,судового збору,єдиного  збору,що справляється у пунктах  пропуску через державний кордон  як таких,що за своєю економічною  сутністю з неподатковими доходами  бюджету;

- збору на проведення гастрольних  заходів,комунального податку,збору  за видачу дозволу на розміщення  об’єктів торгівлі  та сфери послуг,збору за право використання місцевої символіки,збору з власників собак,збору за видачу ордера на квартиру, збору за участь у бігах на іподромі, збору за виграш на бігах на іподромі, збору з осіб,які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збору за проведення кіно- й телезйомок, збору за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей як таких, що є малоефективними для державного й місцевих бюджетів;

- плата за спеціальне використання  рибних та інших водних ресурсів  і плати за спеціальне використання  диких тварин як таких, що  є малоефективними для державного бюджету в частині забезпечення незначних надходжень, але досить обтяжливих у адмініструванні;

- гербового збору, зборів до  Державного інноваційного фонду  й Фонду для вживання заходів  щодо ліквідації наслідків Чорнобильської  катастрофи та соціального захисту  населення як таких, що не  збираються;

- збору за соціально-економічну  компенсацію ризику населення,  котре проживає на території  зони спостереження, як такого, що не відповідає принципам  побудови системи оподаткування;

б) зміни статусу податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема:

- включення до складу місцевих  податків і зборів (обов’язкових  платежів) плати за торговий патент  на деякі види підприємницької  діяльності, податку з власників  транспортних засобів та інших  самохідних машин і механізмів, які належать до загальнодержавних;

- запровадження єдиного податкового  платежу – плати за користування  надрами для видобування корисних  копалин замість двох, що діяли  ( платежі за користування надрами  для видобування корисних копалин  та збір за геологорозвідувальні  роботи, виконані за рахунок державного  бюджету);

- заміни збору за забруднення  навколишнього природного середовища  на екологічний податок;

Отже, довгострокове економічне зростання  та якісна структурна перебудова національної економіки потребують мобілізації  сил в усіх напрямах державної  економічної політики. Тому на теперішньому етапі побудови податкової політики слід виходити насамперед з потреби  максимізації дії регуляторної та стимулювальної функцій податків.

Висновки

Дослідивши етапи становлення, можна зробити висновок, що податкова  система пройшла дуже не легкий та тернистий шлях. Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обгрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими фінансовими нововведеннями.

Ми повністю

Українська держава на сучасному  етапі свого розвитку вдосконалює  власну податкову систему, яка враховує досвід інших країн, але не є простим  копіюванням. Адже податкова система  кожної окремо взятої держави повинна  відображати конкретні особливості  країни: рівень розвитку економіки  соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню  політику, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. Ось чому форми оподаткування  однієї країни суттєво відрізняються  від форм оподаткування іншої  і в світі немає хоча б двох країн з однаковими системами  оподаткування.