Поняття податкового права, його предмет, метод та ознаки

 

. Поняття податкового  права, його предмет, метод  та ознаки

 

Специфіка податкового  права характеризується предметом  і методом правового регулювання. Якщо предмет фінансового права  охоплює відносини, пов'язані з  різнобічним рухом фінансових ресурсів, то податкове право виділяє тільки відносини з одностороннього руху грошових від платників до бюджетів та державних цільових фондів у формі податків, інших обов'язкових платежів податкового характеру. Процес розподілу й використання публічних фінансових ресурсів не є предметом податкового права.

 

Таким чином, предмет  податкового права — це сукупність однорідних, специфічних правовідносин, встановлених і контрольованих державою, що визначають правовий режим надходження  грошових коштів від платників податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру до держави й місцевого самоврядування для формування грошових фондів останніх.

 

Ці відносини  можна поділити на такі основні групи:

 

1) відносини  зі встановлення податків та  інших обов'язкових платежів податкового характеру:

 

2) відносини  із стягнення податків, інших  обов'язкових платежів податкового  характеру;

 

3) відносини,  пов'язані зі здійсненням податкового  контролю;

 

4 ) відносини,  пов'язані з відповідальністю  за правопорушення у сфері  оподаткування.

 

Методом податкового права є система прийомів (способів) впливу на суспільні правовідносини, які складають предмет податкового права, на поведінку учасників цих відносин.

 

Основним методом  податкового права, як і фінансового  права, є метод владних приписів, який характеризується особливими засобами впливу, заснованими на нерівності суб'єктів, і передбачає використання в основному Імперативних норм. Це обумовлено самим змістом податкових правовідносин - забезпечення формуванням бюджетів відповідних рівнів та державних цільових фондів. При регулюванні податкових відносин цей метод набуває своєї специфіки, яка полягає у змісті податкових правовідносин, а також залежить від правового статусу їх суб'єктів.

 

Ознаки методу владних приписів при регулюванні  податкових правовідносин:

 

- владні розпорядження  стосуються кола платників, порядку,  умов та розміру платежів до  бюджетів і державних цільових  фондів тощо;

 

- коло органів,  уповноважених давати владні  розпорядження учасникам податкових  правовідносин, складають податкові органи;

 

- широке використання  імперативних норм податкового  права з метою формування бюджетів  і державних цільових фондів  за рахунок доходів платників  податків та інших обов'язкових  платежів податкового характеру.

 

У податковому  праві застосовуються й інші прийоми (способи) регулювання податкових відносин. Можливість вибору ставки оподаткування, наприклад, дає можливість формувати податкову політику суб'єктам підприємницької діяльності на власний розсуд шляхом використання рекомендацій, узгоджень, пропаганди, що обумовлює метод переконання. Проте деяка свобода дій підпорядкованих суб'єктів обмежена тими ж владними розпорядженнями органів влади й можлива лише в межах наданих суб'єкту прав.

 

Виділяють наступні ознаки податкового права:

 

1) однорідність  фактичного змісту, що полягає в регулюванні чітко визначеного різновиду суспільних відносин, пов'язаних з рухом податків:

 

2) єдність норм  податкового права, які утворюють  податкове право і становлять  єдину систему, визначену однорідним  фактичним змістом, що не виключає спеціалізацію юридичних норм всередині податкового права;

 

3) законодавча  відокремленість, що означає зовні  відособлене закріплення основних  положень податкового права в  його нормах1. Це має виразитися  в прийнятті кодифікованого нормативно-правового акту (Податкового кодексу), що сприятиме відмежуванню податкового права як галузі законодавства.

 

Таким чином, податкове  право — це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини  з приводу встановлення, стягнення  податків та Інших обов'язкових платежів податкового характеру, а також інші відносини в галузі оподаткування.

Податкове право  — це підгалузь фінансового права. Воно містить закони і підзаконні нормативні акти, правові норми, якими  закріплюються принципи побудови податкової системи, права, обов'язки та відповідальність учасників податкових правовідносин, види платежів і т. п., а також теоретичні положення (вчених), що пояснюють ті чи інші явища, обставини, терміни тощо. Іншими словами, податкове право — сукупність правових норм, якими регулюються відносини в галузі податків.

   Суспільні  відносини, які виникають при  сплаті податків та інших платежів  і врегульовані нормами фінансового,  адміністративного, цивільного та  кримінального права, є податковими  правовідносинами. З цього визначення випливає, що податкові правовідносини — це перш за все суспільні відносини, тобто відносини між державними фінансовими (податковими) органами і особами (фізичними і юридичними) щодо обов'язкових платежів у бюджети всіх рівнів. Податкові правовідносини становлять форму вираження економічних, політичних та інших відносин.

   Податкові  правовідносини торкаються досить  широкого кола питань — від  розробки і закріплення тієї  чи іншої форми платежу до  контролю за правильністю його  обчислення і вчасного внесення в бюджет відповідного рівня. Маючи свої особливості, податкові відносини дещо відрізняються від інших фінансових та адміністративних відносин. Цими особливостями е суб'єкти та об'єкти податкових правовідносин. Так, суб'єктами відносин є платники податків і державні податкові органи. При цьому механізм правового регулювання є такою схемою: правова норма — учасник правовідносин (податкові органи — платник податку). Цивільно-правова схема має вигляд: правова норма — правосуб'єктність — юридичний факт. Об'єктом податкових правовідносин є доходи платників податків, що виступають у двох формах: у грошовій (прибуток від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг тощо) та в майновій (придбаний будинок, автомобіль тощо).

   В особливій  формі зв'язку з учасниками (види сплати податків, пільги тощо) проявляється зміст податкових правовідносин. Цей зв'язок виражається в суб'єктивних правах та відповідних юридичних обов'язках платників податків.

   Суб'єктивне  податкове право — це вид  і обсяг поведінки платників податків та податкових органів, що охороняються державою. Суб'єктивному податковому праву завжди відповідає суб'єктивний податковий обов'язок, тобто вид І обсяг обов'язкової поведінки, які мають відповідати вимогам закону.

   Предметом  податкового права є система фінансово-правових відносин” яка регулює податкові відносини державних податкових органів і платників податків щодо встановлення, зміни та стягнення з платників податків частини їхніх доходів у відповідний бюджет (державний, місцевий). Доходи при Цьому обчислюються в грошовій формі.

   Метод  податкового права характеризується  як владно-майновий, зумовлений необхідністю  застосування імперативних (таких,  що не допускають вибору) норм  податкового права з метою  формування державного бюджету за рахунок коштів платників податків.

   Імперативні  норми податкового права зобов'язують  платників податків жорстко дотримуватись  виконання вимог податкового  законодавства і не допускати  будь-яких змін за згодою платників  податків та податкових органів. Справді, основна маса норм податкового права не допускає таких змін, але е винятки, коли зміни стають можливими. Так, наприклад, механізм податкового кредиту і є подібною згодою між платником податків та податковими органами. Крім того, податкові органи мають право давати вказівки у формі вимог до керівників, інших посадових осіб підприємств та громадян щодо усунення виявлених податковими органами порушень податкового законодавства, контролювати виконання їх і застосовувати санкції до порушників.

22222

ПОДАТКОВЕ ПРАВО ТА ПОДАТКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

 

Податкове право  є складним правовим інститутом, що регулює основи формування дохідної частини бюджетної системи країни, тобто регулює лише відносини, що пов'язані з рухом грошових коштів від платників податків і зборів до бюджетів відповідного рівня. Податкове право взаємодіє з усіма інститутами фінансового права. Його норми зумовлені публічністю державних фінансів та регулюють діяльність зі стягування податкових платежів для загальнодержавних і регіональних потреб. Отже, податкове право - це один з основних інститутів правової системи держави.

 

Податкове право  як правовий інститут становить сукупність норм, що регулюють суспільні відносини  у сфері справляння податків та обов'язкових  платежів, установлюючи при цьому  права, обов'язки та відповідальність сторін.

 

Інститут податкового  права є відокремленим комплексом юридичних норм, що забезпечують цільове  регулювання різновиду відносин, пов'язаних з надходженням до бюджетів податків і зборів. Податкове право - відносно самостійний сектор фінансового права та займає автономне становище щодо інших інститутів цієї галузі.

 

Предметом податкового  права є система визначених, однорідних, специфічних правовідносин у  сфері оподаткування, яка регулює  податкові відносини державних  податкових органів і платників податків щодо встановлення, зміни та стягнення з платників податків частини їхніх доходів у відповідний бюджет (державний, місцевий) в грошовій формі, а також визначає відповідальність, права і повноваження цих податкових органів та права й обов'язки платників податків. Характерною рисою податкових відносин є їх чітко виражений владно-майновий характер. Щодо методу правового регулювання, то він є характерним для всього фінансового права в цілому, тобто це - метод державно-владних приписів, що підкріплюється можливістю застосувати санкції з боку держави.

 

Водночас зазначений метод має особливий механізм регулювання, взаємозв'язок норм, юридичний  режим. Імперативний метод регулювання  чітко встановлює межі поведінки  підпорядкованих суб'єктів.

 

Складна сутність податку, що об'єднує економічні та правові його характеристики, зумовлює юридичну суть податкових норм, характер їх взаємодії. Оскільки податкова система  держави є системою розподільних і перерозподільних відносин у суспільстві, вона детермінує юридичну природу податково-правової норми. Подібно до інших правових норм, податково-правові норми містять правила поведінки, встановлені державою та забезпечені силою її примусу. З іншого боку, специфіка предмета податкового права визначає й специфіку юридичної природи податково-правових норм. їх змістом є встановлення правил поведінки учасників особливого виду суспільних відносин - податкових відносин, тобто поведінки, яка завжди пов'язана з розподілом чи перерозподілом державою в її інтересах частини власності інших юридичних і фізичних осіб.

 

Залежно від  змісту податково-правові норми  поділяються на матеріальні й  процесуальні. У свою чергу залежно  від характеру впливу на поведінку  суб'єктів податкових правовідносин  усі матеріальні податково-правові норми поділяються на зобов'язуючі, забороняючі та уповноважуючі. Об'єктивний поділ фінансово-правових норм на зазначені види зумовлюють такі фактори:

 

а) функції податкових норм;

 

б) спеціалізація  податкових норм;

 

в) способи правового  регулювання.

 

Інститут податкового  права визначається багатьма елементами, що зводяться до ряду загальних принципів:

 

- наявність  комплексу рівних норм, що регулюють  однорідні відносини;

 

- різносторонній  вплив податкових норм, який забезпечує  єдиний підхід;

 

- об'єднання всіх норм інституту податкового права стійкими зв'язками.

 

Принципи податкового  права охоплюють керівні положення  права, визначають суть системи та інституту. Можна виділити матеріальні (що охоплюють  суть категорії), процесуальні (що регулюють  сфери компетенції суб'єктів податкових правовідносин) і розрахункові (що регулюють функціонування конкретного податкового механізму) принципи.

 

Податкові правовідносини - відносини, що виникають на підставі податкових норм, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв'язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків та зборів до бюджетів і цільових фондів та поданням податкової звітності. Ці відносини існують лише після оформлення їх у відповідну правову форму.

 

Податковим  правовідносинам властиві загальні характерні риси, що притаманні будь-яким іншим правовим відносинам. Водночас правовідносини кожної галузі права  мають власну неповторну специфіку. Так, найголовніша особливість фінансових, у тому числі й податкових, правовідносин полягає в тому, що вони виникають у процесі фінансової діяльності держави. Важливою галузевою особливістю фінансових правовідносин, зокрема податкових, є також те, що однією із сторін завжди виступає держава. Особливості податкових правовідносин найповніше характеризуються їх специфікою, яка проявляється, насамперед, у:

 

а) цільовій системності, де є система податкових правовідносин, регламентуючих встановлення податків і зборів;

 

б) формальній визначеності, де за допомогою норм регулюють чітко  визначені зв'язки, що встановлюються між суб'єктами податкових правовідносин;