Вплив податків на розвиток підприємництва в Україні

       За  оперативними даними, до Пенсійного фонду  з усіх джерел фінансування у січні-квітень 2010 року надійшло 50 996,6 млн. грн., що в порівнянні з відповідним періодом минулого року більше на 4 856,3 млн. грн., або на 110,5 відсотків. Власні надходження склали 34 704,7 млн. грн., що становить 98,0 відсотків планових призначень.  Власні доходи  в порівнянні з відповідним періодом минулого року  збільшились на  3 654,4 млн. грн., або на 111,8 відсотка. В загальному    обсязі надходжень власні доходи складають 68,1 відсотка.[23]

    Збір  на обов’язкове державне соціальне  страхування. Обсяг коштів фондів формується шляхом сплати збору роботодавцями та найманими працівниками підприємства за ставками які визначаються законом, що регламентує порядок справляння цього збору (Див. Додаток В).

    За  результатами роботи кожного підприємства за минулий календарний рік фондом може бути застосована знижка чи надбавка страхового внеску: якщо на підприємстві не допущено жодного нещасного випадку  та професійного захворювання, то знижка страхового внеску може становити 50%; якщо сума витрат фонду на відшкодування шкоди потерпілим на конкретному підприємстві у минулому календарному році більш ніж на 100% перевищує середній рівень виплат по підприємствах аналогічного класу професійного ризику, то може використовуватися надбавка до страхового внеску у розмірі 50%.

    Збір  сплачується щомісяця при кожному нарахуванні заробітної плати.

    Сучасний  стан державного соціального страхування  на випадок безробіття в Україні  не задовольняє ні роботодавців ні працездатне населення адже в 2009 році, під час загострення фінансової кризи, було підвищено розміри відрахувань, що сплачують роботодавці та найняті  особи.

    Таблиця 2.2

    Напрями розподілу єдиного  податку, що сплачується  суб’єктами малого бізнесу – фізичними  особами

 

       З 1 травня 2009 року набрала чинності Постанова  Кабінету Міністрів України № 366, відповідно до якої фізичні особи  – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) зобов’язані  сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням  частки фіксованого або єдиного  податку, що перераховується органами Державного казначейства України на рахунки органів Фонду в розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру  страхового внеску.[7]

    Подальший розподіл отриманого загального обсягу єдиного податку здійснюється відділенням  Державного казначейства за певними  напрямами (табл.2.2.)

    З 1 січня 2010 року розміри єдиного податку  і максимального річного доходу підприємців, що працюють за спрощеною  схемою, прив'язані до мінімальної  зарплати. У 2009 році малий бізнес платив єдиний податок щомісячно у розмірі 20-200 грн. Але вже з 2010 року ставка податку становить 4-15% від мінімальної зарплати, що встановлюється на 1 січня кожного року.

       Варто зазначити, що з 8 липня Верховна Рада ухвалила закон про збір та облік єдиного соціального внеску.

       Єдиний  соціальний внесок – це єдиний платіж до Пенсійного фонду, який міститиме в собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування. Якщо у вас є робота, яку ви як роботодавець пропонуєте працівникам, то, відповідно, ви виплачууєте за неї зарплату. З цієї зарплати проводиться відрахування до Пенсійного фонду та ще трьох соціальних фондів – страхування на випадок безробіття, із тимчасової втрати працездатності, та від нещасних випадків на виробництві.

       Введення  ж єдиного соціального внеску має полегшити подання звітності до цих фондів – всі ці відрахування зводяться в один, єдиний соціальний внесок, який сплачується одною сумою. Взамін звітування в 4 різні інстанції ми сплачуємо  і звітуємось лише до Пенсійного фонду – адже саме Пенсійний фонд буде адмініструвати цей внесок.

       Вираховуватись  єдиний соціальний внесок буде за тим же механізмом, за яким сплачуються в даний момент внески до Пенсійного фонду. Як відомо, на даний момент внески складаються з:

• відрахувань із зарплати самого найманого працівника;
• нарахувань на фонд оплати праці, які проводить і оплачує роботодавець.

    Із  зарплати працівника відраховується приблизно 3,6 % – тобто 2% із зарплати поступає до Пенсійного, 1,6% – до інших соціальних фондів. Десь в цих межах і збережеться розмір внеску із зарплати найманого працівника. [26] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ  ОПОДАТКУВАННЯ В УМОВАХ СТИМУЛЮВАННЯ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

       Удосконалення системи оподаткування в різних країнах іде шляхом посилення  стимулюючого впливу податків на економіку. Наприкінці 20-го століття стимулююча функція  системи оподаткування спрямувалась на вирішення таких глобальних завдань, як збільшення дохідної частини державних  бюджетів, забезпечення стабільного  зростання мікроекономічних показників стимулювання економічного розвитку.

       Для посилення державного впливу на роботу підприємницького сектора в Україні  передбачено комплекс заходів. В  економічному зростанні країни в 2008-2012 рр. держава має взяти на себе основний тягар у вирішенні трьох  завдань:

       1)     зміцнення інституту приватної власності;

       2)     захисті національного капіталу;

       3)     стимулюванні підприємництва.

       Держава в особі податкових органів управління діє на процеси, що відбуваються у  сфері підприємництва, та на осіб, які  беруть участь у цих процесах. Регулювання  здійснюється з метою надання  цим процесам і діям осіб організованого характеру, забезпечення виконання  законів, відстоювання державних і  суспільних інтересів. [ 16,ст. 57] 

       Податкове стимулювання державою розвитку підприємництва можна розглядати як спонукання, використання податкових стимулів, що сприяють бажаний  для держави поведінці підприємницьких  структур підвищення їх ділової активності, що є вигідним для держави та в її інтересах.

       Податкове стимулювання реалізується в межах  державної економічної політики, яка складається зі структурної, інноваційної, цінової, фінансово-кредитної, зовнішньоекономічної, соціальної політики і політики у сфері праці та зайнятості.

       У такому комплексі податкові важелі забезпечуватимуть ефективну реалізацію стимулів розвитку підприємництва. Потрібно звернути увагу на те, що напрями  вдосконалення оподаткування повинні  корелювати з напрямами соціально  економічного розвитку держави і  сприяти досягненню її глобальних цілей.

       Основними принципами податкового стимулювання розвитку підприємства слід вважати  принципи реалізації державної політики: системність, комплексність, цілеспрямованість, рівноправність інтересів держави та підприємницьких структур.

       З позиції посилення стимулюючої  функції податків особливої актуальності в Україні набуває узгодження інтересів держави і платників  податків.

       Для посилення стимулюючої дії системи  оподаткування потрібно вдосконалювати структуру оподаткування, яка визначається співвідношенням прямих і непрямих податків.

       У створенні умов для посилання  дії стимулюючої функції оподаткування  важливим є  зниження  податкового тиску. В Україні необхідність зниження податкового тиску  на підприємницьку діяльність знаходить дедалі більше визначення не тільки з боку підприємців, але й владних структур. За останні роки прийнято багато постанов і рішень на урядовому рівні стосовно вдосконалення системи оподаткування підприємницької діяльності в цьому напрямі. Однак досі не вдалося розробити і впровадити в практику господарювання такі механізми оподаткування, які б сприяли розвиткові підприємницької діяльності та задовольняли вимоги держави у сфері наповнення державного           бюджету. [17, ст 145]

       В умовах , що склалися, основним завданням  податкової політики України щодо збільшення повноти та ефективності прояву стимулюючої  функції податків слід вважати створення  відповідних умов для її реалізації.

       Таким чином, важливими умовами посилення  стимулюючого впливу податків на ділову активність підприємництва, наближення податкової системи до світових стандартів слід вважати такі:

       -                             узгодження інтересів платників податків і держави;

       -                             удосконалення структури податків;

       -                             зниження податкового тиску;

       -                             пільгове оподаткування;

       -                             створення інституційного правового поля для розвитку підприємництва.

       Посилення стимулюючої функції податків передбачає необхідність дослідження, оцінювання ефективності функціонування системи  оподаткування з позиції системного підходу: як підсистеми державного управління  економікою, комплексної взаємодії різних форм і видів оподаткування, взаємозалежності всіх елементів податкової системи. 

       Реалізації  стимулюючої функції податків може виконуватись за рахунок виконання  наступних завдань:

       -           спрощення податкової системи шляхом розумного скорочення кількості податків та перенесення їх на більш прозору та зручну для платника податкову базу, скасування податків (зборів,обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їхнього стягнення;

       -           звільнення від оподаткування прибутку , який реінвестується на території України;

       -           обґрунтовано зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування;

       -            збереження пільг для стимулювання пріоритетних галузей та видів діяльності.

       Однією  з найбільш яскравих подій цієї осені, здатним якщо не визначити, то, принаймні, істотно вплинути на модель розвитку української економіки, є дискусія про прийняття Податкового кодексу.

       Ні  для кого не секрет, що кодекс зачіпає  практично всіх – великий і  малий бізнес, бухгалтерів, аудиторів, держслужбовців і податківців, роботодавців і працівників, більшість громадян України. У той же час, очевидно, що Податковий кодекс – це не кінець податкової реформи, а, швидше, її початок, її базовий елемент, і слід розуміти, що будівля на неякісному фундаменті – приречена.

       Новація урядового проекту Податкового  кодексу, яка все ж таки може стимулювати  розвиток малого підприємництва, - це система пільг у вигляді податкових канікул. Ідеться про те, що коли сума їхнього обороту не перевищує 300 тисяч гривень на рік, то до 2015 року вони не сплачуватимуть ніяких податкових зборів. Це те, що можна було б назвати певним стимулом ділової активності. Та ця невелика пільга стосується досить незначної кількості суб'єктів господарювання. У відносному вираженні їхня частка становить 8-10% від усієї сукупності малих підприємців. А загалом обіцянки щодо податкових канікул для малого та середнього бізнесу не знайшли відображення в урядовому проекті Податкового кодексу.