Вплив податків на розвиток підприємництва в Україні

       5. Установи кримінально-виконавчої  системи та їх підприємства, які  використовують працю спецконтингенту,  спрямовують доходи, отримані від  діяльності, визначеної уповноваженим  центральним органом виконавчої  влади з питань виконання покарань, на фінансування господарської  діяльності таких установ та  підприємств, з включенням сум  таких доходів до відповідних  кошторисів їх фінансування, затверджених  цим органом виконавчої влади.

       6. Особою, відповідальною за утримання  та внесення податку до бюджету  під час виконання договорів  про спільну діяльність без  утворення юридичної особи, є  особа, що веде облік результатів  такої діяльності відповідно  до законодавства.[8]

    Об’єктом  оподаткування є прибуток із джерелом його походження з України та її межами, який визначається шляхом відрахування від суми доходів звітного періоду, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суми інших витрат звітного податкового періоду, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом його походження з України.

       Схему визначення об’єкта  оподаткування (оподаткованого прибутку) зображено  на рис.2.1.

       

    

       

       

       

       

         
 

       Рис. 2.1. Схема визначення оподаткованого прибутку

       Платник податку, який має відокремлені підрозділи (філії), може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку  на      прибуток.[20, ст.132]

       Ставки  оподаткування прибутку. Основну  ставку податку встановлено в  розмірі 25% до об’єкта оподаткування. Крім того, передбачено й інші ставки оподаткування.

       Термін  сплати податку на прибуток. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

       За  підсумками першого і другого місяців кварталу всі платники податку, крім нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові платежі (відповідно до 20 числа другого і третього місяців кварталу). Розрахунок авансових внесків платники здійснюють самостійно без складання податкових декларацій. Слід звернути увагу, що штрафні санкції за невідповідність розмірів сплачених авансових внесків розміру платежів, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються.[8]

       На  сьогодні податок на прибуток належить до найдієвіших важелів, за допомогою  яких держава може впливати на діяльність суб’єктів господарювання. Крім того, саме податок на прибуток є одним  з найважливіших джерел наповнення бюджету. Але кожного року держава  недоотримує близько 5-6% суми податку  на прибуток, запланованої до сплати. Про  невикористані резерви при адмініструванні  процесу оподаткування податком на прибуток підприємств може свідчити постійне збільшення надходжень цього  податку до бюджету в період поліпшення адміністрування. За кризових часів  саме надходження податку на прибуток виконуються вище плану. Але відсутність  науково обґрунтованих критеріїв  адміністрування процесу оподаткування податком на прибуток підприємств не дозволяє підвищити ефективність його адміністрування, вплинути на ситуацію та забезпечити суб’єктам податкових відносин рівні та справедливі правила гри. Розв’язання таких проблем є важливим напрямом реформування податкової системи України.

       Податок на прибуток сьогодні є найвагомішим із групи прямих податків у податковій системі України. За підсумками 2008 року цей податок становить близько 16,07 % загального обсягу доходів до зведеного  бюджету, і 21,07% у загальному обсязі податкових надходжень.

       Економічна  криза негативно позначилася  на доходах українських компаній. Утім, попри це, податок на прибуток підприємств (ППП) є другим після ПДВ за обсягами надходжень до скарбниці. У 2008 році доходи з ППП перевищили 42 млрд грн (24,7% податкових надходжень, понад 18% доходів державного бюджету). У 2009-му було передбачено поповнення скарбниці практично на аналогічну суму – 41,9 млрд грн. Так, у червні 2008 року МВФ погіршив прогноз падіння ВВП з 3% до 8%, а в липні – до 14%. Таким чином, відбулось невиконання плану доходів з податку на прибуток.

       За  даними фіскалів, за січень – серпень  2009 року зібрано близько 20,6 млрд грн податку на прибуток, що на 1,2 млрд грн більше від запланованого. Проте насправді за вісім місяців до бюджету надійшло менш як 50% запланованих на рік надходжень з ППП. Деякі економісти підозрюють уряд у корекції планових показників задля формального звіту про перевиконання планів. Перевиконання планів надходжень із ППП відбувається, зокрема, за рахунок авансових платежів. [21]

       Збільшення  тиску на бізнес в умовах кризи  тільки глибше заганяє його в тінь. У Міністерстві економіки зазначають, що загалом, починаючи з   2004-го, рівень тіньової економіки знижувався, але з грудня 2008 року почав стрімко зростати. За офіційними даними, наприкінці січня 2008 року рівень тіньової економіки сягнув 31% ВВП країни, а за результатами І кварталу 2009-го – 36%- 40% ВВП. 

       Непрозора фіскальна політика влади штовхає  бізнес у тінь. При цьому є безліч схем приховування доходів для підприємств будь-якого масштабу і спрямування – від банального дроблення бізнесу на малих платників єдиного податку до послуг різного рівня фіктивних фірм і конвертаційних центрів. Саме боротьбою з такими схемами податківці пояснюють збільшення податкових надходжень. Послуги конвертаційних центрів під час кризи подорожчали вдвічі – до 10% легалізованої суми. Але навіть це вигідніше бізнесменам, ніж платити 25% ППП.

       Як  показує практика, більшість системних проблем оподаткування у теперішній час не вирішено. Однією з найсуттєвіших проблем залишається непередбачуваність податкової системи України

       Це  обумовлено надто частими змінами  в законодавстві, яким неодноразово надавалася зворотна дія у часі, недодержання задекларованих намірів та строків щодо податкових реформ, непоодинокі випадки фіскальної інтерпретації законодавства податковими органами. [27]

       З метою створення умов для покращення стану справ у реальному секторі економіки, а також для активізації інвестиційного процесу, стимулювання розвитку пріоритетних галузей, необхідно забезпечити передбачуваність податкової системи та її реформи для інвесторів, що можливо досягнути шляхом прийняття Податкового кодексу.

       Прийняття Податкового кодексу забезпечить  стабільність та  узгодженість чинного законодавства, покращення інвестиційного клімату, підвищення рівня добровільної сплати податків та зборів, збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

       У проекті кодексу передбачається послабшення податкового тиску  на платників податків шляхом поетапного зниження ставки з податку на прибуток підприємств. А саме – основна ставка податку становитиме 20 відсотків з 01.01.2011; з 01.01.2012 – 19 відсотків; з 01.01.2013 - 18 відсотків; з 01.01.2014 по 31.12.2014 – 17 відсотків.  

         Крім цього, існуватиме додаткова  ставка до 2 відсотків, яка встановлюватиметься  Верховною Радою Автономної республіки  Крим, обласними, Київською та  Севастопольською міськими радами, та ставка до 3 відсотків, що  може бути встановлена  районними, міськими радами (міст обласного значення).[27]

       Наслідки існування таких ставок є не тільки загальне зниження ставки податку на прибуток, а і швидке безпосереднє наповнення місцевих бюджетів, що в свою чергу покращуватиме місцеву інфраструктуру, та побутово-соціальні потреби населення.

       Аналізуючи  динаміку надходження податку на прибуток до бюджету протягом 2009-2010 років, ми виявили тенденцію до збільшень цього надходження у даному періоді (табл.2.1).

         Таблиця 2.1.

       Показники виконання Державного бюджету України  протягом 2009 – І-ІІІ  квартали 2010 року

 

       За  допомогою податку на прибуток можна  регулювати: вибір тієї або іншої  правової форми організації бізнесу; напрями розподілу прибутку; вибір  методів фінансування інвестицій; розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності; розподіл та перерозподіл ВВП; темпи економічного зростання на макрорівні.

       Також вагому роль відіграють збори до цільових фондів.

       Суми  обов'язкових загальнодержавних  зборів включаються до собівартості виготовленої продукції (товарів, робіт, послуг). Через значну питому вагу вони суттєво впливають на ціну продукції  підприємства, а отже, на обсяги її продажу, можливості господарюючого суб'єкта щодо формування власного капіталу в перебігу операційної діяльності та забезпечення належного фінансового стану.

       Можливість  впливу підприємств на розмір цих  зборів обмежується впливом на значення показників, які використовуються як бази оподаткування: заробітна плата, виручка, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції          тощо.[15, ст..143]

       Згідно  з чинним в Україні законодавством  одночасно з нарахуванням заробітної плати на підприємстві робиться нарахування  платежів до соціальних фондів:

• Пенсійного фонду;
• Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
• Фонду соціального страхування на випадок безробіття;
• Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві.

       Базою для розрахунку цих платежів є  фонд оплати праці (ФОП). Крім того, деякі  нормативні документи окремо визначають перелік виплат, на які не нараховуються  платежі до соціальних фондів.Одночасно з отриманням у банку грошей на виплату заробітної плати необхідно подати платіжні доручення на перерахування відповідним організаціям усіх утримань із заробітної плати і нарахувань на фонд оплати праці. 
Ставки платежів до фондів:

       1) Пенсійного — 32 % від ФОП (від зарплати інвалідів — 4 %);

       2) соціального страхування — 2,9 % від ФОП (від зарплати      інвалідів - 1 % , який перераховується до фонду інвалідів);

       3) страхування на випадок безробіття  - 1,9 % від ФОП (на зарплату інвалідів не нараховується);

       4) страхування від нещасного випадку  - ставки диференційовані

    Розглянемо  ставки окремих видів зборів, які  сплачуються господарюючими суб'єктами до державних цільових фондів в Україні. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Як вже зазначалося, основним нормативним документом, який регламентує порядок розрахунку та сплати цього збору є Закон України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

    Об’єкт  та ставка оподаткування залежать від  категорії платника збору     ( Див. Додаток Б).

    Збір  на обов'язкове державне пенсійне страхування  сплачується одночасно з отриманням коштів у банках на оплату праці (але  не пізніше встановленого законодавством терміну) чи при здійсненні відповідної  операції (наприклад, купівлі-продажу  безготівкової іноземної валюти), результати якої пов'язані зі сплатою нього збору. [25]