Вплив податків на розвиток підприємництва в Україні

       Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе  значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.[10, ст.39]

       З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб’єктів господарювання (Додаток А). Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

       1. Установлення об’єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

       2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

       3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об’єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об’єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об’єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об’єкта оподаткування).

       4. Установлення термінів сплати  податків. Для різних податків вони різні і залежать від об’єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

       5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об’єктів оподаткування.

       6. Застосування штрафних санкцій  за порушення податкового законодавства  суб’єктами господарювання. Штрафні  санкції застосовуються за таких  порушень: неподання або несвоєчасне  подання необхідних документів, форм звітності до податкової  адміністрації; несплата в установлений  термін податків та інших обов’язкових платежів державі; приховування об’єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

       У процесі реалізації регулюючої функції  податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської  діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів.[20, ст.95]

    На  основі цих функцій формуються принципи побудови податкової системи. На сьогодні в законі України  “Про систему оподаткування”, викладені принципи побудови та призначення системи оподаткування, які, полягають у наступному:

1. стимулювання  науково-технічного   прогресу,   технологічного  
   оновлення виробництва,  виходу  вітчизняного  товаровиробника   на світовий ринок високотехнологічної продукції;   
2. стимулювання підприємницької    виробничої    діяльності   та  
   інвестиційної  активності  -  введення  пільг  щодо  оподаткування  
   прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
3. обов'язковість - впровадження норм  щодо  сплати  податків  і  
   зборів (обов'язкових платежів) та встановлення відповідальності   платників  податків  за  порушення  податкового законодавства;
4. рівнозначність і   пропорційність  -  справляння  податків  з  
   юридичних  осіб  здійснюється  у  певній  частці  від   отриманого  
   прибутку;
5. рівність, недопущення    будь-яких     проявів     податкової  
   дискримінації  -  забезпечення  однакового  підходу  до  суб'єктів  
   господарювання;
6. соціальна справедливість  - забезпечення соціальної підтримки  
   малозабезпечених верств населення;
7. стабільність - забезпечення  незмінності податків  і зборів  
   (обов'язкових платежів)  і їх  ставок,  а також податкових пільг  
   протягом бюджетного року;
8. економічна обгрунтованість  -  встановлення податків і зборів на   підставі   показників    розвитку національної  економіки;
9. рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків;
10. компетенція - встановлення і  скасування  податків  і  зборів  
    (обов'язкових платежів),  а також пільг їх платникам здійснюються  
    відповідно до законодавства про оподаткування  виключно  Верховною Радою  України,  Верховною  Радою  Автономної  Республіки  Крим  і сільськими, селищними, міськими радами;
11. єдиний підхід  -  забезпечення  єдиного  підходу  до розробки  
    податкових законів;
12.      доступність -   забезпечення  дохідливості  норм  податкового  
    законодавства  для  платників  податків  і  зборів.[6]

       Вплив податків на підприємство проявляється через зміну: ціни товару, об’єма виробництва, виплати заробітної плати, коштів, які  виділяються на розвиток.

       Економічна  ситуація на підприємстві передбачає: напрямки використання коштів, які  появляються при зниженні податкового  тиску, Якщо підприємство відчуває спад виробництва, то зниження податків дозволяє підняти заробітну плату робітникам, чи знизити ціну товару. Останнє  буде стимулювати попит на ринку. Державний бюджет при зниженні податкових надходженнь зменьшується і як наслідок зменьшується підтримка підприємств  бюджетної сфери, державні інвестиції.

       Свідоме регулювання державного оподаткування  називається дискреційною фіскальною політикою. Її ціллю може бути зміна  структури національного виробництва, рівня зайнятості, інфляції, економічного росту. Дискреційна  фіскальна політика в період економічного спаду  орієнтується на зниження податкового тиску, а  при інфляції – на ріст податків.

       Поряд з дискреційною політикою діє  автоматична фіскальна політика, чи політика автоматичних стабілізаторів. Це економічний механізм, який автоматично  реагує на зміни в економіці через  відповідну зміну податків. В період активного роста ВВП податкові  надходження збільшуються, при  спаді - автоматично зменьшуються.[15, ст.34]

       Серед різноманітних прямих податків (подоходного, майнового, земельного, на спадщину, на даріння, на грошовий капітал) по своєму фіскальному значенню переважають подоходні податки, тобто ті податки, які охоплюють оподаткування прибутку (доходу) підприємств та організацій і оподаткування особистих доходів громадян.(рис 1.1.) В залежності від податку, подоходне оподаткування класифікується за двома типами:

• оподаткування фізичниїх осіб;
• оподаткування юридичних осіб.

  1.Відмінності з позицій прав власності

  З позицій прав власності всіх платників  умовно можна поділити на дві групи. Перші складають платники, які  одночасно являються суб’єктами власності та трудової діяльності (колективні підприємства, партнерства). Специфіка  цих суб’єктів господарювання полягає у тому, що отриманий валовий дохід лише умовно можна поділити на заробітну плату та прибуток. Другу групу складають платники у яких має місце чітке розподілення доходу на заробітну плату та прибуток. Реальність такого розподілу пов’язана з тим, що суб’єкти власності та праці не співпадають (державні підприємства, приватні підприємства).

  2. Відмінності по використанню  доходу

  Доходи  підприємств мають продуктивний характер. Вони, взагалі, використовуються на розвиток підприємства, тоді як основна  частина громадян використовується на власне споживання.

  3. Відмінності у податковому навантаженні

  Використання  єдиного режиму оподаткування для  юридичних та фізичних осіб було б  економічно не виправданим. Виходячи з функцій доходів підприємств, податкове навантаження при оподаткуванні цих доходів повинно бути менше ніж при оподаткуванні доходів громадян. 

   Подоходне оподаткування 

    Оподаткування прибутку                                 Оподаткування особистих

   юридичних осіб                                                                 доходів громадян 

Відмінності з  позицій прав власності

Відмінності з позиції використання доходу

Відмінності в  податковому навантаженні

Рис.  1.1. Класифікація подоходного оподаткування 

  Переваги  подоходного оподаткування:

• регулятор економічних процесів;
• стимулятор економічної активності;
• можливість податкового охоплення всього валового доходу;
• можливість впливати на прийняття рішень на мікрорівні;
• важливий аспект міжнародної податкової конкуренції;
• соціально – економічні та політичні переваги.

  Недоліки:

• складність нарахування;
• можливість ухилення при недосконалій системі бухгалтерського обліку;
• можливість реалізації фіскальної функції лише при умові досягнення в державі певного економічного розвитку;
• ріст цін; скорочення споживання.[17, ст.63]

       Одним із основних податків підприємства є  податок на прибуток підприємства.

       Податок на прибуток підприємств – один із найважливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення – прибуткового податку з громадян.

       Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і  стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок. Податок на прибуток – це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанському значенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак. До інших позитивних ознак можна віднести такі:

• податок є платою за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність;
• податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування; ^;
• податок забезпечує досить значну частку надходжень до бюджету.

       Необхідно вказати і на недоліки цього податку:

• податок може бути перекладений прямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає менш заможних, тобто обидва види перекладання є регресивними;
• податок не є нейтральним, бо важко визначити поняття "оподатковуваний прибуток", тобто визначення прибутку відповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткування дуже складна операція;
• податок менш захищений від уникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу).[15,ст. 91]

       Важливими є нарахування до Фонду оплати праці.

       Фонд  заробітної плати - це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці  робітників і управлінського персоналу  підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.

       З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними ознаками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.[19, ст.74]