Податок на прибуток підприємств та їх роль у формуванні доходів бюджету

Платники податку на пізніше 25 числа  місяця, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу податкову  декларацію про прибуток за звітний  квартал, розраховану наростаючим  підсумком з початку фінансового року.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним кварталом.

Платники податку не пізніше 15 лютого року, що настає за звітним, подають податковому органу річний бухгалтерський звіт, який у випадках, передбачених законодавством, повинен бути підтверджений висновками аудиту.

Платіжні доручення на перерахування  податку до бюджету подаються  підприємствами до банківських установ до настання сроку платежу. Платники податку мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання документів, надіслати їх податковим органам поштою з повідомленням про вручення.

Протягом  кварталу  платники  податку   за  винятком нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяць кварталу до 20 числа другого і третього місяця кварталу відповідно.

Розрахунки авансових внесків  здійснюються платником податків самостійно, без пред'явлення податкової декларації. Про результати таких розрахунків повідомляється податковому органу в строки, передбачені для сплати авансових внесків. Штрафні санкції за відхилення розмірів сплачених авансових внесків від розмірів внесків, перелічених за результатами звітного кварталу, не застосовуються.

Бюджетні організації сплачують  податок на прибуток, отриманий від  підприємницької діяльності, щоквартально наростаючим  підсумком із початку звітного податкового року.

Надлишково внесені в бюджет суми податку, обчислені за звітний період наростаючим підсумком із початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податків у десятиденний строк із дня одержання письмової заяви такого платника податків.

 

Відповідальність за правомірність  нарахування, своєчасність сплати потатку  та дотримання податкового законодавства  несе платник податку.

Платники податку; які не мають  на момент перевірки податковим органом  бухгалтерських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податку за відповідні  періоди   сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. Якщо протягом наступних 12 місяців платник податків припускає друге або більше таких порушень, такий платник податків сплачує штраф у сумі десятьох неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, помножених на число таких порушень. Початком відліку зазначених 12 місяців є місяць, на який припадає останнє порушення.

Платники податку, які не подали або несвоєчасно подали до податкового  органу податкову декларацію про  прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування  податку до бюджету; сплачують штраф  у розмірі 10% суми нарахованого податку за кожний випадок порушення.

У разі приховання або заниження  сум податку; платник податку  сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу у розмірі, встановленному законодавством, та пені, обчисленої виходячи з 120% облікової  ставки НБУ що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Якщо   за   наслідками   перевірки   платника   податку  податковим  органом  виявлено  випадки  арифметичних  помилок  або описок,  що  призвели до заниження  суми податку,  але не більше як п'ять відсотків суми загальних зобов'язань платника  податку  щодо сплати  такого  податку  за  період,  що  перевіряється,  керівник відповідного  податкового  органу  може   прийняти   рішення   про незастосування  фінансових  санкцій  у  вигляді  штрафів до такого платника  податку.  Рішення   керівника   податкового   органу   є остаточним  і  оскарженню  не  підлягає.  Таке рішення не звільняє платника податку від  зобов'язань  щодо  сплати Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та є іх повною власністю, отриманий від реалізації товарів власного виробництва.

 

Звільняється від оподаткування  прибуток підприємств, отриманий від  реалізації на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Оподаткування у розмірі 50% від  діючої ставки прибуток від реалізації інноваційного продукту заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, що створені відповідно до закону. Дані пільги діють перші 3 роки після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Для уникнення подвійного оподаткування  суми податків на прибуток, отриманих  з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами підприємницької діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні.

Розмір зарахованих сум податку  на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку такого періоду.

Не підлягають зарахуванню у  зменшення податкових зобов'язань  такі податки, сплачені в інших країнах: податок на капітал (майно) та приріст  капіталу, поштові податки; податки  на реалізацію (продаж); інші непрямі податки незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків, чи оподатковуються окремим податком згідно із законодавством іноземних держав; суми податку; сплачені з пасивного прибутку (дивіденди, проценти, страхування, роялті).

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку на прибуток проводиться за умови подання  письмового підтвердження податкового  органу іншої держави щодо факту  сплати такого податку та за наявності  міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування доходів, ратифікованого Верховною Радою України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.  Основні проблеми функціонування податку на прибуток та можливі шляхи їх розв’язання.

 

Серед податків, які справляються сьогодні відповідно до законів України з оподаткування, за сумою надходжень до бюджету друге місце посідає податок на прибуток (дохід) підприємств.

Але, відіграючи таку важливу роль в формуванні доходів бюджету, податок  на прибуток підприємств одночасно  спричиняє пагубний вплив на виробництво. положення навряд чи дозволяють податку на прибуток нести функцію оптимального механізму перерахування частини доходів бізнесу державі, не завдаючи при цьому непоправної втрати бізнесу.

Але схоже на те, що проблеми удосконалення  не дуже цікавлять наш уряд. Зараз вже не йде мова про послаблення податкового тиску, уряду потрібні гроші, багато грошей. Тому одночасно з подачею проекту бюджету на 2013 рік, Кабмін запропонував Верховній Раді внести зміни та доповнення в деякі закони. Таким чином він сподівається розширити базу оподаткування на наступний рік і скоротити кількість льгот, що надаються.

В Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” запропоновано внести зміни відносно обмеження терміну  віднесення збитків від господарської  діяльності на зменьшення оподатковуваного прибутку в наступних звітних роках.

Щодо ситуації пов’язаної з прогнозом надходжень від оподаткування прибутку підприємств, то вона досить вражаюча. Уряд уперто вважає, що наступного року зросте обсяг промислового виробництва продукції, а звідси – збільшиться прибуток.

Цей податок дійсно показує добру  збираємість, яка могла б зберігтися при умові, що підприємства не падуть під важким налоговим тиском, наприклад, в цьому році збільшилася заборгованість по сплаті цього податку.

Розглянемо, які ж положення закону сприяють росту збитковості і поглибленню платіжної кризи. Насамперед відзначимо, що ним передбачений зовсім новий підхід до визначення господарської діяльності — основною її ознакою є факт одержання прибутку за умови. що діяльність особи, спрямована на це, є регулярною, постійною та істотною. Дане визначення господарської діяльності суперечить положенню Державного класифікатора «Класифікація видів економічної діяльності», розробленому Держкомстатом України і орієнтованому на вимоги Європейського Союзу. Відповідно до класифікатора, господарська діяльність характеризується такими ознаками:

- використання ресурсів.

- виробничий процес;

- випуск продукції (надання послуг).

Оскільки в законі дані ознаки проігноровані, то для усунення протиріччя було введене зовсім нове поняття — неприбуткові організації. Тим самим. були узяті під контроль держави кошти добродійних, громадських організацій.

Введення поняття «валові витрати» суперечить принципам бухгалтерського обліку і поняттю собівартості продукції. Це змушує підприємства (організації, установи) фактично вести подвійний облік — для податкової адміністрації і для себе. Між податковим і бухгалтерським обліком існують розбіжності, які в основному виявляються в правилах віднесення витрат на собівартість, зокрема матеріалів і малоцінних і швидкозношуваних     предметів (МШП), а також включення в суму реалізації (доходу) коштів, отриманих за фактом виконання робіт (послуг), відпуску продукції.

Відповідно до Положення про ведення бухгалтерського обліку і звітності в Україні, матеріали і МШП включаються в собівартість продукції тільки в міру їх передачі у виробництво, а, відповідно до закону, у валові витрати Вони включаються за фактом оплати або одержання їх підприємством. Законом практично перекручено поняття авансу. і тим самим до складу валового доходу погрібне включати кошти, отримані за ще не виконані роботи (послуги), не відвантажену продукцію.

Підприємство не працювало певний час. У звітному кварталі почався процес виробництва продукції, частина якої була реалізована. при цьому кошти за реалізовану продукцію могли не надійти. Під час укладання податкової звітності частина виробленої продукції, то була реалізована, підлягає включенню у валові прибутки, а нереалізована продукція зменшить валові витрати.

У підсумку підприємство. що тільки почало відновлювати виробничу діяльність і ще не одержало ніякого прибутку, відразу стає боржником по платежах у бюджет. Йому будуть зараховані кошти по переплаті податку з прибутку у зв'язку зі збільшенням готової продукції на складі в наступному кварталі в рахунок майбутніх платежів. Введення даного пункту мало на меті будь-якими способами вилучити кошти підприємств у бюджет. Внаслідок цього підприємства змушені приховувати реальний стан справ у виробництві.

У законі неправомірно виділений із складу валових витрат амортфонд. Цим фактично проігнорований склад вартості:

вартість = капітал + робоча сила + додаткова вартість, де капітал складається з основного і оборотного капіталу.

Відповідно, амортфонд створюється  шляхом переносу вартості основних фондів, що беруть участь у виробництві, на собівартість продукції (робіт, послуг). Отже, амортфонд є складовою основного капіталу і бере пряму участь у формуванні ціни товару (робіт, послуг). Тим більше, що частка амортфонду складає 7% у витратах на виробництво. Без нього ціна буде формуватися з витрат на оплату праці, матеріали і податків. Цим самим законодавчо були створені передумови для збільшення частки податків у ціні продукції.

При цьому треба мати на увазі, що розрахунок норм амортизації подовжує термін повної амортизації основних фондів у середньому до 60 років. У підприємств, в яких основні фонди мають ступінь зносу до 60%, відрахування в амортфонд різко зросли, а при ступені зносу більше 70% — різко скоротилися, подовживши термін амортизації, наприклад у першої групи основних фондів до 127 років.

Урядовий проект закону "Про  внесення змін у Закон України "Про  оподатковування прибутку підприємств" (про нього вже йшлося раніше) стосується перегляду складу валових витрат. Він розрахований на створення реальних умов дня забезпечення обліку всіх платників податку з прибутку, у т.ч. працюючих у тіньовій сфері, і одержання додаткових коштів. 

Так, передбачається обмежити витрати на оплату праці, що враховуються в складі витрат платника податків, тільки частиною зарплати, пов'язаною з якістю праці, гарантованою (тарифною) частиною і тією. що спрямована на підвищення продуктивності, і виключити зі складу валових витрат інші види заохочень і виплат. Виключення цих витрат із складу валових витрат платника податку призведе, по-перше, до штучного заниження собівартості продукції і такого ж штучного підвищення оподатковуваного прибутку, по-друге, до зменшення можливостей підприємств виплачувати працівникам поточну зарплату і заборгованість по ній через збільшення податкових вилучень, до збільшення неофіційних виплат заробітної плати підприємствами своїм працівникам.

Проектом пропонується обмежити також витрати на службові відрядження для суб'єктів господарювання і дорівняти їх до норм, для бюджетних організацій, що призведе до штучного заниження валових витрат,.         

Законопроектом пропонується внести зміну в підпункті 16.3, яким передбачено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет, зменшувати на суму вартості придбаних торгових патентів, але в межах прибутку, отриманого від діяльності, на яку придбаний патент. При цьому платникам податку пропонується представляти в податковий орган ще і довідку про суму прибутку, отриманого від діяльності, що піддягає потентуванню.

Законопроект містить пропозиції про зміни у віднощенні підтримки  підприємств малого бізнесу. Зокрема, передбачається доповнити пункт 7.13 і пунктом про пільгове оподатковування новостворених юридичних осіб, що відносяться до суб'єктів малого підприємництва, а саме:

- протягом першого року господарської  діяльності вони платять 25% нарахованої  суми податку;

- протягом другого року –  50%  суми податку.

Звільнені від оподаткування кошти повинні бути використані на відшкодування витрат, понесених протягом перших трьох років господарської діяльності на підготовку, освоєння виробництва товарів (робіт, послуг), технічне оснащення виробництва, будівництво, реконструкцію, відновлення основних фондів, що підлягають амортизації,  а також освоєння нових технологій.