Податок на прибуток підприємств та їх роль у формуванні доходів бюджету

2. Придбання, будівництво, реконструкцію,  модернізацію, ремонт основних фондів  та витрати, пов'язані з видобутком  корисних копалин.

3. Сплату податку на прибуток  підприємств,  податку на нерухомість, сплату ПДВ, включеного до ціни товарів, що придбаваються платником податку для виробничого і невиробничого використання сплату податків на доходи фізичних осіб.

Для платників податку  на прибуток підприємств, які не зареєстровані  як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва входять суми податків на додану вартість, сплачені у складі цін придбання товарів вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

4. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменьшення податкових зобов’язань.

5. Сплату штрафів, пені, неустойки.

6.Утримання органів управління  об'єднань платників податку,  включаючи утримання холдінгових  компаній, які є окремими юридичними  особами.

7. Здійснення прямих інвестицій, включаючи виплату емісійного

доходу на користь емітента корпоративних  прав.

8.Виплату дивідендів.

9. Виплату винагород або інших  видів заохочень пов'язаним з  таким платником податку фізичним  чи  юридичним  особам  у   разі, якщо немає документальних доказів,  що таку виплату або заохочення було  проведено  як  компенсацію  за   фактично   надану   послугу (відпрацьований   час).  За  наявності  зазначених  документальних доказів віднесенню до складу валових  витрат  підлягають  фактичні суми  виплат (заохочень),  але не більші ніж суми,  розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають внесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку понесених у зв'язку з  реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі  за звичайні. пов'язаним з таким платником податку особам.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення  і зберігання яких передбачена правилами  ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів, платник податку має право  письмово заявити про це податковому  органу та здійснити заходи, необхідні  для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана  разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду Якщо платник податку не подасть у такий срок письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду;

що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки НБУ, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку  поновить зазначені документи  у  наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплачаної пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Окремо виділяються  особливості ведення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

До валових витрат включаються:

1. Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням що необхідні для виконання професійних обов'язків.

2. Витрати, що пов'язані з науково-технічним  забезпеченням господарської діяльності.

3. Будь-які витрати на гарантійний ремонт або гарантійні заміни товарів, реалізовані платникам податку; вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів але не вище 10% від сукупної вартості таких товарів, що були реалізовані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

4. Витрати на проведення передплатних  та рекламних заходів стосовно  товарів, що передаються платниками  податків.

5. Будь-які витрати платника  податку; пов'язані з утриманням  та експлуатацією фондів природоохоронного  призначення.

6. Будь-які витрати зі страхування ризиків, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку обов'язковість якого на передбачена. Якщо умови   страхування   передбачають   виплату   страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

7. Витрати на придбання ліцензій  і дозволів.

8. Витрати  на відрядження фізичних осіб.

9. До валових витрат відносяться  витрати платника податку на  утримання  та  експлуатацію  таких  об'єктів   соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства.

10. Витрати  пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, та інші.

До складу валових витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів по боргових зобов'язаннях (у тому числі по будь-яких кредитах, депозитам або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської діяльності платника податків.

До складу валових витрат платника податків включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що складаються в трудових відносинах із таким платником податків, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород і виплати за виконання робіт (послуг), відповідно до договорів цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, установлені за домовленістю сторін.

До складу валових витрат платника податків включаються суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування й інші види загальнообов'язкового (у тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб, що складаються в трудових відносинах із платником податків.

До складу валових витрат платника податків включаються суми валових внесків працівника по додаткових пенсійних планах, що вносяться від його імені таким платником податків, але не більш 15% сукупного прибутку, отриманого таким працівником від такого платника податків протягом податкового періоду, коли був здійснений такий внесок. Добровільні внески на пенсійний рахунок працівника, що відкритий у межах пенсійних планів, відчисляються платником податку-наймачем за рахунок сум виплат прибутку такого працівника й у повному обсязі не включаються до складу валових витрат такого платника податку-наймача.

Платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів  на складах, у незавершеному виробництві та залишок готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів  на початок звітного кварталу перевищує  їх вартість на кінець того ж звітного кварталу;

різниця додається до складу валових  витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку з числа резидентів протягом звітного періоду має від'ємне значення об'єкта оподаткування дозволяється віднесення таких балансових збитків на майбутні податкові періоди протягом п'яти податкових років, що наступають за роком виникнення такого збитку, та відповідне зменшення об'єкта оподаткування майбутніх податкових періодів протягом цих п'яти років. Зменшення об'єкта оподаткування має здійснюватись за результатами податкового періоду; що настає за звітним, а у разі недостатності валового доходу періоду; що настає за звітним, має відноситись на результати чергового наступного періоду. Якщо ж за результатами наступного звітного кварталу балансові збитки попереднього кварталу не відшкодовані валовими доходами. різниця підлягає індексації.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це віднесення витрат на їх придбання, встановлення або поліпшення, на зменшення скоригованного прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Суми амортизаційних відрахувань     звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Суми амортизаційних відрахувань  вилученню до бюджету не підлягають.

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) - Б(а - 1) + П(а - 3) - В(а - 1) - А(а - 1), де

Б( а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

 Б(а - 1) - балансова вартість  групи на початок періоду; що  передував звітному;

П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, ремонт, реконструкцію, поліпшення основних фондів протягом періоду; що передував звітному;

В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а - І) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Платники податків усіх форм власності  мають право застосовувати щорічну  індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів  на коефіцієнт індексації, що визначається за формулою:

 

Кі = ( І ( а - 1 ) – 110 ) / 100

 

І (а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує 1, індексація не проводиться.

У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий  платник  податку зобов'язаний  визнати капітальний доход у сумі,  що дорівнює різниці між балансовою  вартістю  відповідної групи основних  фондів  (нематеріальних  активів),  визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації,  і балансовою  вартістю  такої  групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації.

Зазначений капітальний   доход  належить  до  складу  валових  доходів платника податку кожного  звітного кварталу звітного року в  сумі,   яка   дорівнює   одній  четвертій  відсотка  річної  норми амортизації  відповідної  групи  основних  фондів  (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).

При застосуванні прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не застосовується.

Для цілей стягування податку з  прибутку використовуються такі податкові  періоди:

-звітний (податковий) період-період, що починається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року;

-звітний (податковий) квартал.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податків результів робіт (послуг). У випадку, якщо платник податків набуває товарів (роботи, послуги) із використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чеку).

Для товарообмінних (бартерних) операцій – дата  здійснення заключної (балансуючої) операції, що здійснюється після першої операціїатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка  з подій. що сталася раніше - або  дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку; а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження  товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У випадку, якщо торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чеку).

Датою збільшення валового доходу у  випадку здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається та з подій, що відбулася раніше: або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податків; або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного одержання результатів робіт (послуг) платником податків.

Датою збільшення валового доходу у  випадку реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податків або дата одержання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податків по його зобов'язаннях перед таким бюджетом.

Датою збільшення валового доходу кредитора  від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування відсотків (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. У випадку, коли сума отриманих від боржника (дебітора) відсотків (комісійних) перевищує їхню нараховану суму (дострокове погашення зобов'язань по оплаті відсотків (комісійних)), валовий дохід кредитора збільшується на суму фактично отриманих протягом податкового періоду відсотків (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку ж суму в податковому періоді такого перерахунку.

Прибуток платників податку, включаючи  підприємства, засновані на власності  окремої фізичної особи, оподатковуються  за ставкою 30% до об'єкта оподаткування.

Платники самостійно визначають суми  податку;  що підлягають сплаті.

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.