Податковий контроль

     3.2. Вдосконалення механізму здійснення  податкового контролю

     Одним із шляхів удосконалення податкового контролю та підвищення його ефективності є узгодження, гармонізація методики й організації здійснення податкового контролю, що полягає в узгодженості методів, форм та прийомів з організаційними, управлінськими рішеннями щодо виконання контрольно-перевірочних  дій.

     Необхідність  такого узгодження викликана відсутністю чіткої, взаємоповיязаної та всеохоплюючої методології проведення заходів податкового контролю. Ураховуючи важливість податкових перевірок у контрольно-перевірочному процесі та положення наказу ДПА України від 07.12.01 № 490, у яких зазначено, що стратегічними напрямами організації перевірок платників податків є вдосконалення форм та методів аналітичної роботи стосовно відбору  платників для проведення податкових перевірок та підвищення якості й ефективності контрольно-перевірочного процесу на всіх його етапах, детально розглянемо саме їх методологію.

     Жодна податкова служба світу не може перевірити всіх платників податків, а тому  використовує різні методи добору платників для перевірок. Такі методи, як правило, визначаються відповідними стандартами податкових служб. Стандарти з відбору суб’єктів підприємницької діяльності у податковій службі США діють з 1982 року, аналогічні стандарти діють у Канаді. З 1981 року Податкова та митна служба Нідерландів перейшла на вибірковий метод перевірок. На вибірковому методі організована контрольна робота у податкових службах Франції та Бельгії. З 1996 року питання, пов’язані з вибірковими перевірками, регулюються в Росії. У 2001 роцібули затверджені правила вибірки в Республіці Білорусь. В Україні перші правила відбору платників для перевірок були викладені у нормативних документах ДПА України ще у 1998 році, але до цього часу не набули системності та відповідності міжнародному досвіду.

     Найпростіший спосіб організації відбору — випадкова вибірка. Найбільш складний – проведення відбору із застосуванням економіко-математичних моделей, для яких необхідна побудова відповідних програмних комплексів та наявність накопиченої у базах даних значної кількості стандартизованої інформації.

     Проміжну  ланку займають методи відбору, які ґрунтуються на всебічному аналізі інформації, накопиченої у податковій службі, а також симбіозу всіх наведених методів. Так, наприклад, у Канаді та США добір платників податків відбувається у два етапи. Спочатку комп’ютерна система вибирає довільно задане число компаній. Потім інспектор переглядає справи обраних підприємств і вирішує, кого варто перевіряти, а кого – ні.

     Інший метод — добір фірм, що належать до проблемних галузей. Застосування цього методу в Україні дозволило підійти до вирішення проблеми одночасних перевірок пов’язаних осіб.

     При розмаїтті існуючих  методів відбору найбільш ефективної спрямованої дії підрозділів податкового аудиту можна досягти за рахунок постійного моніторингу фінансово–господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності і оцінки ступеня його ризикованості з погляду вірогідності неповної сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету.

     Ця  проблема органічно випливає із завдань, поставлених Кабінетом Міністрів України перед державною податковою службою. Зокрема, у його заяві говориться: “… Уряд України вважає, що настав час радикально змінити відносини між державною податковою службою та суспільством. При цьому необхідно забезпечити максимальну мобілізацію  податкових платежів  до бюджету  шляхом покращання відбору субיєктів підприємницької діяльності  для податкового аудиту  та підвищення його якості, упередження  виникнення  різноманітних схем ухилення від оподаткування, скорочення бюджетних витрат на контрольні процедури тощо”.

     Ця  проблема знайшла своє відображення у багатьох наукових дослідженнях і публікаціях. Так, зокрема, питанням модернізації податкового аудиту приділяли увагу:   М. Азаров, Ю. Кравченко, Ф. Ярошенко,  М. Недашківський, С. Онишко,    В. Попович, О. Сторожук. Використання інформаційних технологій в аудиті розглядалося у статтях К. Катернози,               В. Гребенюка, Ф. Лущана,  В. Поденежко, Є. Калюги. Однак комплексного вирішення  цієї проблеми поки що не знайдено.

     Завдання щодо вирішення цієї проблеми було поставлено перед Департаментом  розвитку та модернізації державної податкової служби України, діяльність якого спрямована на впровадження у життя Програми модернізації ДПС України. Зокрема, у ній  зазначено: “Для підвищення  ефективності перевірок  аудит має увібрати в себе процедури, засновані  на математично достовірних оцінках ризиків виникнення  ухилень від оподаткування…”. При цьому має відбутися зміна пріоритету фіскальної функції податкового органу на функцію супроводження шляхом здійснення постійного моніторингу платника податків.

     Таким чином, у практичну діяльність податкових органів було введено нове в Україні поняття – “податковий ризик”, що визначається як “вірогідна можливість порушення податкового законодавства, у результаті чого можливі втрати бюджету”.

     Таке визначення дійсно відповідає його класичному значенню, оскільки під ризиком вважається можлива небезпека втрат, зумовлених специфікою явищ природи і видів діяльності людського суспільства. Як економічна категорія ризик являє собою подію, яка може відбутися або не відбутися. У разі здійснення такої події можливі три економічні результати: негативний (втрати), нульовий та позитивний (прибуток). Ризик у сфері оподаткування, де кожний економічний обיєкт здійснює фінансово-господарську діяльність, може призводити до усвідомленого або неусвідомленого невиконання ним зобовיязань щодо сплати податків. 

     Однак прийнята ДПА України методика визначення податкових ризиків не відповідає суті поняття «податковий ризик». Згідно з наказом ДПА  України від 23.10.01 № 428, прийнятим з ініціативи Департаменту розвитку та модернізації,   “Визначення податкових ризиків являє собою узагальнення  результатів контролю та створення єдиної електронної бази даних податкових ризиків (далі — БДПР). Тобто систематизацію недоліків і порушень нормативно-правових актів субיєктами підприємництва у процесі господарської діяльності, схем ухилень від оподаткування, загальних ознак, що можуть вказувати на наявність таких порушень, які на даний час відомі податковим органам”. Прийняття сааме такої методики визначення податкових ризиків призвело до підміни поняття “податкового ризику” на поняття “систематизація недоліків і порушень”, що у подальшому зумовило хибну побудову всієї  системи.

     Відповідно  до розробленої методики визначення податкових ризиків були хибно сконструйовані і бази даних ризиків. Так, у базах даних замість описів ризику наведені описи порушень податкового законодавства. Наприклад: “Заниження  оподатковуваного прибутку при бартерних операціях у сфері ЗЕД”, “Не включення до валового доходу сумм перерахунку  по довгострокових договорах  у галузі будівництва”, “Передчасне віднесення дебіторської заборгованості  нерезидента до складу валових витрат”, “Нецільове використання сум ПДВ, які залишаються у розпорядженні с/г підприємства” і т. д. У той самий час описи як самих податкових ризиків, так і їх ознак відсутні.

     У  підсумку  доцільність існування такої БДПР є досить сумнівною, оскільки навіть при існуванні довідників податкових порушень податковий аудитор не зможе визначити, чи властиві конкретному платнику податків податкові ризики, до яких можливих порушень законодавства вони можуть призвести, та вирішити  головне завдання – проводити перевірку чи ні.