Податковий контроль

     1. Метод загального зіставлення  майна: 

     - облік зміни майнового становища  за звітний період;

     - облік виробничого та особистого  споживання за звітний період.

     Сума  майнового приросту, з одного боку, і виробничого та особистого споживання, з іншого, зіставляються з декларованими  доходами за звітний період. На підставі приросту майна невідомого походження робиться висновок  про те, що він  став наслідком незадекларованих доходів  за звітний період.

     2. Метод, заснований на аналізі  виробничих запасів. Використовуючи  даний метод, можна дати оцінку  достовірності відображеного у  звітності об'єкта продажів з  витратами на виробництво. 

     Основним  завданням вдосконалення форм і  методів податкового контролю є  підвищення його ефективності. Цього  можна досягти, зокрема, за допомогою  впровадження автоматизованої системи, яка буде вказувати ступінь уваги  до платника податків (тобто буде розділяти  всіх платників податків на категорії  з врахуванням імовірності виявлення  у них податкових порушень). Така система дозволить визначати  найбільш недобросовісних платників  податків, на перевірку яких доцільно спрямувати більше зусиль органів податкового  контролю.

     Таким  чином  податковий  контроль  є  самостійним  напрямком  державного  фінансово-економічного  контролю,  який  має  чітко  визначену  мету,  предмет,  завдання,  об’єкт,  суб’єкт  і  реалізується шляхом ведення  обліку платників податків,  інформаційно-аналітичного  забезпечення, перевірок та експертиз.

     Основне призначення податкового контролю полягає у забезпеченні суворого контролю за дотриманням норм податкового  законодавства щодо сплати податків і зборів.

     Особливість  та  вагомість  ролі  податкового  контролю  в  системі  державного  управління  визначається  тим, що податковий  контроль повинен не лише забезпечувати фіксацію правопорушень  у сфері податкового законодавства, але й запобігати проявам негативних факторів у майбутньому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ ІІ

     Аналіз  і сучасний стан податкового контролю в Україні. 
 

     2.1.Ефективність  та механізм здійснення податкового  контролю

     Сучасний  стан податкового контролю в Україні  характеризується складністю, нестабільністю та суперечливістю податкового законодавства, що регулює діяльність органів податкового  контролю. Мають місце дублювання функцій, нечіткість визначення повноважень, недосконалість організаційної структури, системи фінансування та оплати праці  працівників органів податкового  контролю. Недосконалою є і система  профілактики податкових правопорушень  та консультативно-інформаційного обслуговування платників податків. Потребує поліпшення система оцінки ефективності податкового контролю та його органів.

     Сьогодні  годі сподіватися на свідомість платників  податків, оскільки рівень податкової культури населення ще не достатній  для добровільного наповнення бюджету  країни. Лише дієвий податковий контроль попереджає ухилення від оподаткування  та сприяє налагодженому бюджетному процесу, його успішному виконанню  та завершенню.

     Об’єктивна  необхідність забезпечення надходження  відповідних податкових платежів, дотримання податкової дисципліни як умови належного  виконання суб’єктами господарської  діяльності своїх зобов’язань перед  державою зумовили необхідність піднесення на якісно новий рівень проведення податкового контролю. Контрольно-перевірочні  заходи, у першу чергу, спрямовані на ризикових платників.

     Ризикоорієнтована система створена з метою запровадження  системного підходу до адміністрування  податків і базується на тому, що податкові органи за рахунок поінформованості на більш ранній стадії про можливі  випадки порушення податкового  законодавства відповідно реагують на них належними діями, у тому числі, передбачають та упереджують  можливі порушення податкового  законодавства.

     Дослідження механізму податкового контролю дозволяє виявити його об’єктивність  – залежність від негативних тенденцій  в економіці та податковій політиці і суб’єктивність – недостатні масштаби, якість роботи податкових органів, незадовільний стан податкової дисципліни в суспільстві. Таким чином, механізм контролю і нагляду за дотриманням  законодавства у сфері оподаткування  – спосіб організації і функціонування контролю, що виявляється у створенні  і розвитку системи суб’єктів  контролю і нагляду, які за допомогою  встановлених законодавством повноважень  і методів контрольної діяльності покликані досягати обґрунтування  цілей контролю у сфері оподаткування.

     Внаслідок дослідження було виявлено найбільш суттєві фактори, що негативно впливають  на функціонування системи податкового  контролю:

     -  законодавче забезпечення, а саме  його складність і суперечливість, в якому переважають здебільшого  норми загального характеру замість  положень прямої дії. Враховуючи  те, що законодавча база податкового  контролю в Україні створювалася  в умовах цейтноту разом з  формуванням основних нормативних  положень ринкової економіки  держави, в ній були допущені  безсистемність, розпорошеність, дублювання  функцій органів податкового  контролю з іншими відомствами  та нечіткість визначення повноважень.  Спроба вносити окремі зміни  і уточнення в існуюче законодавство  робить законодавчу систему оподаткування  нестабільною, що ще більше ускладнює  здійснення контролю.

     - фактори організаційно-методологічного  змісту, зокрема: в державі немає  єдиного методологічного забезпечення  проведення основних заходів  податкового контролю, недосконала  організаційна структура органів  податкового контролю, бракує системної  організації та стандартів контрольної  діяльності. Все це не сприяє  підвищенню дієвості функціонування  контрольних органів, особливо  в частині податкового наповнення  бюджету та попередження правопорушень  податкового законодавства.

     - фактори з інформаційного забезпечення  та проведення роз’яснювальної  роботи, вплив яких особливо відчутний  у сфері оподаткування.

     Слід  зазначити, що в органах податкового  контролю ще недостатньо використовуються сучасні інформаційні технології, зокрема  бракує інформаційних систем та технологій обробки інформації від суб’єктів  оподаткування, що збільшує обсяги та час на виконання документального  контролю. Крім того, податкові органи здебільшого ігнорують масово-роз’яснювальну та консультативну роботу в середовищі суб’єктів підприємницької діяльності як засіб попередження умов виникнення податкових правопорушень. Існують  також проблеми з системою оцінки ефективності податкового контролю та використанням її при формуванні системи оплати праці податківців.

     Проаналізувавши вплив результатів податкового  контролю на виконання дохідної частини  бюджету доведено, що заходи податкового  контролю у середньому забезпечують 55 відсотків доходів Зведеного  бюджету, із них через стягнення  податкової заборгованості  - 30 відсотків, нарахування пені за картками особових рахунків – 10 відсотків, нарахування  за актами перевірок – 14 відсотків, адміністративні штрафи – менше 1 відсотка. При цьому активні  заходи контролю забезпечували понад 45 відсотків надходжень, а пасивні  – лише 10 відсотків, що свідчить, як вже відмічалося, про необхідність пріоритетного використання саме активних заходів в діяльності податкової служби. Разом з тим питома вага платежів, стягнутих до бюджету, не перевищує 50 відсотків від нарахованого рівня, що вимагає суттєвого підвищення якості контрольно-перевірочної роботи та ефективності заходів щодо стягнення  податкової заборгованості.

     Аналіз  претензійно-позовної роботи податкових органів також свідчить, що через  недоліки в оформленні результатів  проведених перевірок внаслідок  відсутності внутрішньої системи  контролю за якістю їх складання питома вага скасованих судами нарахованих  сум за актами перевірок  в окремі роки сягала 34-41 відсотка. Для усунення чого пропонуємо створити систему внутрішнього контролю за якістю складання актів  перевірок, упровадити в практику контрольної  діяльності класифікацію видів актів  податкових перевірок та вимог до їх оформлення, законодавчо закріпивши їх у Законі України “Про податкові  перевірки” та посилити юридичну спрямованість  контролюючих підрозділів.

     Для поліпшення методичного забезпечення організації та проведення контрольно-перевірочних дій пропонуємо ввести в практику податкового контролю структурно-організаційну  модель документальної перевірки, яка  б передбачала напрями контрольно-перевірочних дій, їх послідовність, перелік процедур, що мають бути виконані, цілі і завдання перевірки. На відміну від існуючої практики, яка ведеться здебільшого  методом вибіркового підходу  до формування переліку і послідовності  перевірочних дій, нормативний статус запропонованої структурно-організаційної моделі підвищує системність, наукову  обґрунтованість і якість податкового  контролю.

     Списання  та реструктуризація податкового боргу  є дестабілізуючим фактором, який сприяє його зростанню та погіршенню платіжної дисципліни. Доцільно прийняття  законодавчої норми про заборону списання податкової заборгованості, крім безнадійної, та ввести кримінальну  відповідальність, поряд із майновою, за несвоєчасно сплачені платежі. 
 

            2.2. Реалії податкового  контролю в Україні

     В  умовах  світової  економічної  кризи,  як  ніколи, актуально постало  питання повноти й своєчасності сплати податків. Сьогодні уряд докладає чимало  зусиль  задля  покращення  ситуації  щодо  здійснення  розрахунків  з  бюджетом, сумлінного  декларування  платниками  фінансових  зобов'язань  перед  державою  та забезпечення  прибутковості  підприємств.  Неодмінною  складовою  діяльності  в  цьому  напрямі є вжиття заходів, спрямованих  на скорочення податкового боргу  підприємств. Адже платоспроможність  останніх  супроводжується  не  тільки  підвищенням  їх  рейтингу  в  очах кредиторів,  а  й  збільшенням  надходжень  до  державної  скарбниці  за  рахунок  погашення податкового  боргу.

     Підрозділами  ДПС у межах своєї компетенції  використовуються всі можливості щодо погашення податкового боргу.  Про ефективність дій із залучення  суб'єктів господарювання – боржників  –до сплати за рахунками свідчить статистика (рис. 2.1.): протягом 2004 р. внаслідок погашення податкового боргу до держбюджету надійшло близько 16 млрдгрн (15,8 млрдгрн). Крім того, починаючи з 2005  р.  спостерігається стійка  тенденція до  скорочення  податкового боргу.  Так,  якщо станом на 1 січня 2006 р. його обсяг становив понад 17 млрдгрн (17,4 млрдгрн), то станом на початок 2008 року суму податкової заборгованості вдалося скоротити до 11,9 млрд грн.

Рис. 2.1. Динаміка податкового боргу станом на 01.07.2009 р.

     На  сьогодні  податковий  борг  становить  близько 13,7  млрд  грн.  Як  бачимо,  досить значний рівень податкового  боргу роками утримується в Україні. Це так, тому що постійно маємо  великі  суми  новоствореного  податкового  боргу.  Якщо  в  середньому  за  місяць погашаємо близько 600 млн  грн, то приблизно на таку саме суму з'являється новостворений податковий  борг.  Це  відбувається  як  за  рахунок  несплати  підприємствами  поточних платежів, так і за рахунок  виявлених порушень податкового  законодавства, передусім, через боротьбу  з "податковими  ямами",  фіктивними  фірмами.  А  загалом,  як  свідчить  досвід високорозвинутих  країн,  податковий  борг –  об'єктивне  явище.  У  підприємств  виникають  фінансові  труднощі,  а  для  окремих  категорій  платників  першопричиною  виникнення податкового  боргу є порушення податкового законодавства. 

     Але, щоб ретельніше простежити динаміку податкового боргу,  слід  звертати увагу не на  саму  цифру,  яка  визначає  борг,  а  відстежувати,  яка  кількість  податкового  боргу (у відсотках) була по відношенню до ВВП на той чи інший момент стану  української економіки (рис. 2.2.). Таке порівняння, на нашу думку, справді показує динаміку податкового боргу. Адже зростають ВВП,  інфляція,  донарахування,  відповідно,  платежі несплати,  і таким чином податковий борг може збільшуватися. Але якщо його частка зменшується у ВВП, це свідчитьпро позитивну динаміку погашення. Аналізуючи динаміку податкового боргу з такої позиції, починаючи з 2004 р. ми мали помітне зменшення частки боргу (з 4,6 % у 2004 р. і до 1,7 % у 2007  р.)  ВВП,  сьогодні  цей показник  становить приблизно 2,1%  ВВП,  що  свідчить  про дотримання  урядом  вимог Світового банку,  відповідно  до  яких  цей показник  не  повинен перевищувати 3%.