Податкова система України

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………5

Розділ I. Податкова система як невід’ємна складова фінансової системи держави ……………………………………………………………………….6

1.1.Сутність та  економічні засади формування  податкової системи ……..6

1.2. Закономірності  еволюції податкової системи ………………………...12

1.3. Досвід побудови  податкових систем в країнах  світу …………………17

Розділ II. Аналіз та оцінка ефективності функціонування податкової системи в Україні …………………………………………………………….25

2.1. Аналіз складу  та структури податкової системи ……………………...25

2.2. Аналіз фіскальної  ефективності окремих податків  і зборів…………..32

Розділ  III. Проблеми та шляхи удосконалення податкової системи України………………………………………………………………………..34

3.1. Проблеми  реформування податкової системи  та шляхи їх вирішення……………………………………………………………………..34

3.2. Напрями вдосконалення  податкової системи України ……………….38

Висновок ……………………………………………………………………..44

Список  використаної літератури ……………………………………………46 
ВСТУП

    Курсова робота «Еволюція податкової  системи в Україні та зарубіжних країн світу» містить теоретичні засади становлення податкової системи України, причини її низької ефективності та перспектив розвитку, на основі пізнання загальних закономірностей становлення податкових систем.

     Мета курсової роботи – дослідити теоретичні аспекти становлення податкової системи, аналізу її структурних елементів та взаємозв’язків їх, етапів еволюції оподаткування, чинників, під впливом яких відбувалося формування сучасних податкових систем.

    Податкова система – це сукупність  податків і зборів, які справляються в державі. Залучення коштів держава здійснює за допомогою податкових і неподаткових надходжень.  Державні податки і збори разом з місцевими податками і зборами складають податкову систему держави.

    Податкова система України почала створюватися в 1991 році, процес її становлення триває і дотепер. Цей процес має бути постійно орієнтований на суспільно – економічну ситуацію в державі, а також на процеси світової інтеграції. Це означає, що податкові системи стають дедалі більше схожими одна на одну. Створення податкової системи України відбувалося на підставі вивчення досвіду систем оподаткування в розвинутих державах світу.

1.  ПОДАТКОВА СИСТЕМА ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ 
 
 

1.1Cутність та економічні засади формування податкової системи 

     Податкова система є невід'ємною складовою частиною фінансової та економічної систем держави. Вона носить підлеглий до цих систем характер і повинна мати той самий напрямок, який мають і вони. З іншого боку, податкова система повинна бути гнучкою, тобто постійно пристосовуватись до змін в економічній та фінансовій системах і мати ту ж кінцеву мету. В зв'язку з цим податкова система створюється та постійно змінюється під впливом різних чинників, в першу чергу, під впливом зовнішньоекономічних. Крім того в багатьох випадках на її розвиток та існування впливають чинники, які носять суб'єктивний характер і залежать від дій конкретного парламенту країни, існуючих політичних груп, уряду або окремих посадових осіб та тієї політики, яку вони проводять. У деяких випадках вона виконує «замовлення» окремих груп, які лобіюють свої особисті інтереси, що особливо видно при наданні пільг по оподаткуванню для окремих галузей або підприємств.

    В умовах, коли існує авторитарний режим керівництва економікою, податкова система базується на підставі тих законодавчих документів, які видаються керівництвом держави, і головною функцією такої системи є фіскальна. її ефективність залежить від ступеня економічної прозорості такого керівництва, вміння достатньо об'єктивно оцінювати ситуацію, яка склалася, а також платоспроможності населення.

    В умовах командно-адміністративної та ринкової економічної систем податкова система будується на підставі колективного вирішення проблеми оподаткування. Але при першому типі економічної системи жорстко регламентуються всі умови існування та діяльності суб'єктів господарювання, обмежуються можливості дії підприємств і воно сплачує свої податкові платежі поза залежністю від змін умов існування, економічного середовища та впливу різних інших чинників. В умовах ринкової економіки підприємство має більше можливостей зміни економічних параметрів своєї діяльності, з'являється можливість вибору різних форм оподаткування в залежності від економічної ефективності діяльності підприємства.

    Податкова система будь-якої країни будується законодавчим органом держави на підставі компромісів між окремими політичними силами, які існують. Тому і якість її залежить від рівня економічної компетенції її розробників, об'єктивності ставлення до цієї проблеми та поваги, в першу чергу, до платників податкових платежів з урахуванням дотримання інтересів держави. При цьому потрібно дотримуватись головного принципу— оптимальності податкової системи, щоб вона в більшому ступені задовольняла б інтереси як платників податкових платежів, так і інтереси держави.

    Податкова система, в першу чергу, тісно пов'язана з суспільною формою виробництва та тими виробничими відносинами, які існують в державі і які досить істотно впливають на них. Це обумовлюється наступним:

—форма  виробництва обумовлює і форму  збирання коштів до державного бюджету і визначає форму здійснення відповідних платежів. В умовах натурального господарства сплата податкових платежів відбувається, як правило, в натуральній формі. Подальший розвиток грошово-кредитних відносин утворює умови переходу спочатку на натурально-грошову, а потім на грошову форму сплати податків;

—велике значення має і форма власності. В умовах, коли головною формою власності  є державна, в більшості випадків вона задовольняє свої потреби в грошових коштах переважно через оподаткування землі, майна, нерухомості або іншої власності, яка їй належить. У цьому випадку база оподаткування достатньо обмежена і збільшення надходжень до державного бюджету можливе, головним чином, тільки через збільшення ставок оподаткування. Навпаки, при розвинутості інституту власності, коли з'являються нові її форми (корпоративна, колективна, приватна, особиста та інші), з'являється можливість розширення бази оподаткування за рахунок введення, в першу чергу, непрямих податків, а також збільшення кількості платників податкових платежів тощо;

— подальший  розвиток виробництва передбачає його концентрацію, а відповідно і збільшення робітників на цих підприємствах. Така концентрація людей розширює їхні суспільні потреби та в цілому суспільства. Це дозволяє сконцентрувати зусилля держави на виконанні цих потреб з меншими витратами і більш повно їх задовольняти. З іншого боку, це дає можливість запроваджувати нові податкові платежі, а також в деяких випадках збільшувати їх ставки;

—розвиток суспільного виробництва впливає  також на збільшення добробуту громадян країни, а це, як правило, впливає  на більш лояльне відношення їх до сплати податкових платежів. Чим вищий добробут громадян країни, тим спокійніше вони реагують на введення нових податкових платежів, збільшення ставок вже існуючих. Крім того держава, збільшуючи свій бюджет, має можливість більш повно та якісно виконувати свої зобов'язання перед платниками податкових платежів, а це впливає на позитивне відношення останніх та на більш активну сплату коштів до бюджету.

    З іншого боку, сама податкова система також впливає на суспільне виробництво:

—вилучення  податкових платежів у будь-якого  платника приводить до зменшення його доходу і можливостей розширення та удосконалення свого виробництва. Тому він не зацікавлений в сплаті податкових платежів і бажає або зменшити свою базу оподаткування, або взагалі перекласти їх сплату на інший суб'єкт оподаткування;

—зміна  ситуації, коли платник податкових платежів бажає ухилятися від  їх сплати, може бути, коли він отримує  еквівалент послуг. Крім того держава  при визначенні ставок оподаткування не повинна встановлювати їх таким чином, щоб вилучати у платника податкового платежу весь або більшу частину його прибутку (доходу). У платника повинна залишатися така частина прибутку, яка б дозволяла йому в подальшому достатньо нормально розвиватися, а також щоб у нього була можливість стимулювати продуктивність праці своїх працівників;

—податкова  система повинна мати стимулюючий  напрямок. Через систему надання пільг, звільнення від сплати окремих податкових платежів держава дає можливість в подальшому розширювати та удосконалювати своє виробництво, впроваджувати останні досягнення науково-технічного прогресу, стимулювати окремих робітників та інше;

—за допомогою  податкової системи та зібраних податкових платежів держава має можливість робити перерозподіл загальних грошових ресурсів між окремими підрозділами та галузями національної економіки. Тобто кошти державного бюджету в першу чергу надаються тим галузям, які в більшому ступені задовольняють загальносуспільні потреби громадян і які спрямовані на розв'язання найбільш важливих для суспільства проблем;

—за допомогою  податкової системи держава має можливість впливати на зміну загальної структури сукупного виробництва та попит споживачів. Збільшення податкових платежів на окремі товари та вироби відповідно збільшує ціну виробу і він стає не конкурентоспроможним, його споживання зменшується, а відповідно зменшується і пропозиція. Особливо це стосується товарів не першого споживання, виробів, які шкідливі для вживання, тощо. З іншого боку, за допомогою системи пільг держава може зменшувати ціни і відповідно формувати той ринок на товари та послуги, який більш відповідає вимогам економічної та соціальної політики держави. Таким чином, держава може формувати не тільки попит, а й увесь ринок товарів та виробів в цілому;

—за рахунок  отриманих податкових платежів держава  може організувати виробництво тих товарів та послуг, які носять суспільно вагоме значення, і задовольняють потреби всіх або більшості громадян країни.

    Визначений взаємовплив на податкову систему справляє і система розподілу, яка існує в державі. Сутність цього впливу полягає в наступному:

—розширення джерел та форм доходів впливає на розширення форм податкових платежів. При цьому можуть запропоновуватись різні форми податкових платежів (наприклад, збільшення їх кількості при невеликій ставці);

—диференціація доходів може вплинути на диференціацію ставок податкових платежів для різних платників. У цьому випадку з'являється можливість надання диференційованих по окремих платниках податкових пільг, і таким чином, активізація стимулюючої функції податків;

—структура податкової системи визначається структурою податкових платежів, яка, в свою чергу, визначається структурою виробництва та розподілу. Ті підприємства, які мають найбільші обсяги діяльності і відповідно найбільші доходи і формують головним чином бюджет держави, структура якого визначається структурою отримання доходів;

—рівень доходів по платниках податків у  більшості (за винятком тих платників, які мають пільги по сплаті) визначає і загальний обсяг надходжень до бюджету держави, в тому числі  до бюджетів місцевих органів самоврядування.

    Ефективність діючої податкової системи залежить від податкової бази, яка існує в державі. Її складають податкові закони, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти. В умовах ринкової економіки всі податкові відносини повинні регулюватися тільки на підставі діючого законодавства Всі ці документи повинні регулювати різні відносини, які складаються між:

—державними органами, які займаються стягненням податкових платежів, та безпосередньо платниками податкових платежів. Податкові закони регулюють основні елементи податкового права, права та обов'язки суб'єктів системи оподаткування, їх статус та відповідальність за порушення чинного законодавства, причому як платників податкових платежів, так і податкових органів, методика та порядок обчислення та сплати податкових платежів, строки сплати та інше;

—державою та органами місцевого самоврядування. Відповідно нормативно-правові акти регулюють розмежування повноважень між цими гілками управління державою, визначають рівень компетенції кожної з них, законодавчо розподіляється податкова база державного та місцевих бюджетів, в тому числі визначається та частка в загальнодержавному бюджеті, яка закріплюється за місцевими бюджетами або на яку можуть розраховувати місцеві органи самоврядування;