Місцеві податки і збори як елемент доходів в місцеві бюджети

Сьогодні ведуться значні наукові  і практичні дискусії навколо  питань зміцнення фінансової незалежності місцевих бюджетів, наукового обгрунтування  концепції розмежування доходів  і витрат різних ланок бюджетної  системи, взаємовідносин між місцевими  бюджетами і Державним бюджетом. Місцеві податки і збори - обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Складність формування місцевих бюджетів і особливо при розподілі і  перерозподілі їх витрат на потреби  місцевого спрямування показує, що у більшості випадків місцеві  органи самоврядування фактично не мають  повної самостійності у використанні коштів, що спрямовуються до місцевого  бюджету.[20.ст,143]

Вони не мають можливості на правових засадах і в повному обсязі розпоряджатися цими коштами на свій розсуд, хоча формально є визначена частка бюджетних ресурсів, які направляються державою до них. Державою визначено основні джерела формування місцевих бюджетів. Надходження коштів до місцевих бюджетів та їх формування здійснюються за рахунок: місцевих податків і зборів, частки загальнодержавних податків, надходжень від здачі в оренду об’єктів (майна) комунальної власності, плати за ліцензії, сертифікати та державну реєстрацію суб’єктів господарської чи іншої підприємницької діяльності, штрафів та фінансових стягнень, дотацій з бюджетів вищого рівня, які визначаються в установленому порядку; спонсорських внесків, пожертвувань, гуманітарної допомоги, шефської допомоги та інших добровільних внесків і вкладів населення, що йдуть на забезпечення регіональних потреб.

Складовою частиною системи оподаткування  є місцеві податки і збори. Їх суть полягає в тому, що держава  для свого функціонування повинна  мати певні фінансові ресурси, які  забезпечували б діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи державної влади та через які фінансові важелі це здійснюється.

З урахуванням особливостей кожного регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), які в межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів). Як зокрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов’язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіона.

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських  Рад фінансовими ресурсами, що, у  свою чергу, справляє позитивний вплив  на діяльність підприємств.

Органи місцевого  самоврядування в межах своєї  компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Місцеві податки  і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і  зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Іноземні  юридичні особи і громадяни сплачують  місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.[7.ст,57]

Відповідальність  за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих  податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль  за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими  інспекціями.

Місцеві податки  та збори мають велике значення в системі бюджетних ресурсів регіону, так як вони є одним з основних джерел формування його дохідної частини.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ

АНАЛІЗ  НАДХОДЖЕНЬ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ ДО ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

2.1. Практика  місцевого оподаткування в Україні

 

Законодавче врегулювання порядку справляння місцевих податків і зборів в Україні створило необхідне правове поле для функціонування місцевого оподаткування, сприяло  його становленню та зміцненню. Сьогодні намітилася позитивна тенденція збільшення обсягів абсолютних надходжень місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів. У цілому протягом останніх років частка цих податків була в межах 3—4 % від сукупних доходів місцевих бюджетів України.

Головні цілі податкової політики на 2012 рік:

• забезпечення своєчасного та в повному обсязі надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів);
• удосконалення процедур, які забезпечують реалізацію функцій органів державної податкової служби;
• створення автоматизованої системи операційної та управлінської діяльності;
• удосконалення системи моніторингу сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

Обсяг доходів (кошика доходів) бюджету міста обласного  значення формується з надходжень загальнодержавних  податків і зборів, закріплених за місцевими бюджетами. Розрахунок обсягу таких доходів проводиться шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до бюджету за три останні бюджетні періоди (базовий період), що передують рокові, в якому формуються показники бюджету на планований бюджетний період. При цьому враховуються втрати закріплених доходів у базовому періоді в наслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями місцевої ради.

Спираючись на аналіз структури  податкового потенціалу, чинників, що впливають на його формування, а  також на вимоги й можливості чинного податкового законодавства, можна назвати головні шляхи збільшення податкової бази міста:

•   оздоровлення економіки підприємств — платників податків, стабілізація їхнього фінансового стану, особливо це стосується тих підприємств, які сьогодні працюють збитково;
•   підвищення результативності використовуваних механізмів стимулювального впливу на підвищення ефективності господарювання, що сприяє розширенню податкової бази. Оптимальне співвідношення стимулювальної й фіскальної функцій податків у межах повноважень органів місцевої влади ;
•   створення умов для розвитку й зміцнення малого бізнесу;
•   ефективне використання можливостей чинного податкового законодавства з метою максимального розширення податкової бази на основі систематичного й усебічного аналізу удосконалення механізму дії загальнодержавних і місцевих податків;
•   виховання високої культури платників податків, формування позитивного ставлення суспільства до сплати податків як до конституційного обов'язку кожного громадянина;

—  поліпшення системи адміністрування податків, у тому числі за рахунок удосконалення роботи фіскальних органів.

Слід зауважити, що кожен із названих напрямів розширення податкової бази міста містить у собі цілий  комплекс проблем, розв'язуючи які можна  домогтися збільшення бюджетних  ресурсів.[10.ст,182]

Податковий потенціал певної території  характеризується його економічною  структурою і його забезпеченістю оподатковуваними ресурсами, зумовленою наявністю податкових баз.

Вибір того чи іншого аспекту щодо розгляду податкового потенціалу певної території залежить від завдань, які необхідно вирішувати. Так, оцінка податкової активності місцевої влади і насамперед оцінка збирання податків необхідна його кількісна оцінка. Кількісна оцінка податкового потенціалу передбачає вирішення двох ключових завдань: визначення власне податкового потенціалу (тобто тієї частини сукупних фінансових ресурсів, що можуть розглядатися як потенційні податкові ресурси) і визначення гранично припустимого податкового навантаження (норми оподаткування) для окремої території з урахуванням збалансованості інтересів усіх учасників міжбюджетних відносин і об'єктивно зумовленого й реального перерозподілу коштів між бюджетами з метою збалансування рівня бюджетної забезпеченості регіонів та муніципальних утворень.

Таким чином, слід зазначити, що пошук  нових форм і методів зміцнення  фінансової незалежності органів місцевого  самоврядування залишається досить актуальним завданням для науковців  і практиків. Враховуючи принцип  розподілу доходів і видатків між окремими ланками бюджетної  системи України, держава закріпила  за центральним бюджетом загальнодержавні податки і збори, а за місцевими  бюджетами – місцеві податки  і збори, що складають решту надходжень. Результатами такого розподілу є насамперед запрограмована нестача власних доходів у переважній більшості місцевих бюджетів для покриття необхідних видатків. Збалансування бюджетів у такому випадку здійснюється за допомогою бюджетного регулювання.

 

 

 

2.2. Аналіз податкових надходжень до місцевого бюджету.

 

Отже, склад доходів бюджетів усіх рівнів та видів, форми мобілізації  грошових коштів до бюджету залежить від системи та методів господарювання, які застосовуються в країні, а  також вирішуваних суспільством економічних завдань.

Доходи бюджетів можна систематизувати  за такими ознаками:

1. Щодо бюджетного устрою:

• доходи, що надходять до Державного бюджету України;
• доходи, що надходять до місцевих бюджетів;
• змішані доходи, одна частка яких надходить до Державного бюджету, а інша – до місцевих бюджетів;
• відрахування, за рахунок яких формують державні цільові фонди.

2. Щодо джерел сплати:

• доходи, джерелом яких є ціна товарів , робіт і послуг;
• доходи, джерелом яких є прибуток чи дохід.

3. Щодо методу стягнення податку:

• прямі податки;
• непрямі податки.

4. Щодо обсягу ставки податків та обов’язкових платежів:

• пропорційні податки;
• регресивні податки.

За економічною природою доходи бюджету – це частка централізованих  ресурсів держави, які потрібні для  виконання нею відповідних функцій. Вони виражають економічні відносини, що виникають у процесі формування фондів грошових коштів, які надходять  у розпорядження органів державної влади та місцевого самоврядування. За характером надходження в бюджет доходи поділяються на власні, закріплені, регулюючі та міжбюджетні трансферти. Основу самостійності місцевого бюджету становлять власні та закріплені доходи [2, ст. 69].

Власні доходи – це доходи, що належать місцевим органам влади і формуються на підвідомчій їм території на основі затверджених рішень та положень органів місцевого самоврядування. Перелік власних доходів визначено Бюджетним кодексом України.

Закріплені доходи – це доходи, що повністю або певною частиною на довгостроковій основі закріплюються  за тим чи іншим бюджетом.

Власні і закріплені доходи різні за своїм змістом, їх не слід ототожнювати. До власних доходів відносяться місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі. Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною, і таким чином, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки що декларованим.

Проблема доходних джерел місцевих бюджетів України, які надходили  б до них на стабільній основі, залишається  в Україні відкритою. Власних  та закріплених доходів здебільшого  не вистачає на фінансування витрат органів  місцевого самоврядування, і тому для збалансування місцевих бюджетів використовуються регулюючі доходи та міжбюджетні трансферти.

Регулюючі доходи – це доходи, які  на пайовій основі розподіляються між  бюджетами різних рівнів та видів. Перелік регулюючих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему. Уточнення переліку регулюючих доходів здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України [2, ст. 155].