Закон: поняття, ознаки, види та заходи з підвищення його ролі. Конституція (Основний Закон) України

Розглядаючи положення Основного  Закону, слід зазначити, що в ньому  вперше в історії конституційного  законодавства України наголошується  на тому, що норми Конституції є  нормами прямої дії, а звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина  безпосередньо на підставі Конституції -гарантується.

Роль і значення Конституції  України в утвердженні української  державності знаходить своє відображення:

закріпленні статусу України  як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст.1);

поширенні суверенітету держави  на всю її територію, яка в межах  існуючого державного кордону (сухопутного, повітряного і морського) є цілісною і недоторканою (ст.2);

проголошенні унітарної  форми державного устрою (ст.2) та республіканської форми правління (ст.5);

забезпеченні функціонування державної влади на засадах народного  суверенітету (ст.5), поділу влади (ст.6) і верховенства права (ст.8), а також  розмежування функцій між органами виконавчої влади і місцевого  самоврядування (ст.7) та ін.;

закріпленні основних атрибутів  держави: державної території (ст.2), єдиного громадянства (ст.4), мови (ст.10), Збройних Сил України (ст.17), символів (ст.20), столиці держави (ст.20), грошової одиниці (ст.99) тощо. Конституція України від 28 червня 1996 року.

Прийняття Конституції України 1996 року означає новий етап у розвитку Української держави - етап переходу до демократичної, соціальної, правової державності на основі європейських стандартів.

Відомо, що реалізація правових норм взагалі — це здійснення їх приписів у практичних діях (діяннях) суб'єктів, втілення положень правових норм у фактичній поведінці суб'єктів  права. За аналогією можна стверджувати, що існують певні форми реалізації конституційних норм: використання, виконання, додержання і застосування.

На мій погляд, прийняття  конституції свідчить про досягнення державою певної стабільності у суспільстві. Адже саме цей процес, як правило, зумовлюється переходом суспільства від одного якісного стану до іншого, зокрема, як це відбувається в Україні —  результатом зміни суспільного  устрою стало формування громадянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, закон – це основна  категорія правової системи країни. Його вивчення займає центральне місце  в юридичній теорії і законодавчій техніці.

Враховуючи положення  даної роботи основними ознаками закону слід визнати наступні:

Прийняття його тільки вищими представницькими органами держави;

Регулювання основних, найбільш значних, важливих суспільних відносин;

Наділеність вищою юридичною  силою в правовій системі країни;

Встановлення загальних  правил поведінки (норм), обов’язкових для всіх;

Стійкість, стабільність;

Особливий порядок прийняття, передбачений Конституцією та Регламентом  парламенту.

Вказані ознаки, які одночасно  можна назвати вимогами та пред’являються до закону, необхідні для того, щоб  даний нормативно-правовий документ виконувався і був гарантом стабільності держави. Невідповідність закону хоча б одній з цих ознак призводить в кінцевому результаті до його недієвості та неефективності. Тому необхідно  вживати необхідних заходів для  їх усунення. Лише в цьому випадку  можна буде говорити про стабільність та дієвість закону, чого інколи не вистачає українським законам.

Основним законом держави  є Конституція. Конституція України  закріплює основи її суспільного  і державного устрою, визначає напрями  розвитку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних  органів, а також органів місцевого  самоврядування, встановлює конституційні  гарантії здійснення прав та свобод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя.

 

Список нормативно-правових актів та використаної літератури:

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73.)

3.Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161)

4.Регламент Верховної Ради України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 35, ст.338).

5.Постанова Верховної Ради України „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 46, ст.621)

6. Коментар до Конституції України. К.: 1996. 376 с.

7. Конституційне право України / За ред. В.Погорілка. — Київ: Наукова думка, 1999.

8. Медведчук В. Від системної правотворчості до систематизації національного законодавства // Юридичний вісник України. — 1999. — № 42. — 21—27 жовт.

9. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. Проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Издательство «Зерцало, 1998. – 640 с.

10. Общая теория права и государства / Под. ред. В.Лазарева. — М.: Юрист, 1994.

11. Общая теория права.: Учебник для юридических вузов / А.Ю. Дмитриев, И.Ф. Казьмин., В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ, 1998. 384 с.

11. Пpоцюк І.В. Законодавча влада в Україні. Автореферат канд. юр. наук. — Харків, 1999.

12. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под. Общ. Ред. Члена-корр. РАН, доктора юриди наук, проф. В.С. Нерсесянса. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА М, 1999. – 832 с.

13. Сильченко Н. Границы деятельности законодателя // Советское государство и право. - 1991. - № 8.

14.Сильченко Н. Проблемы верховенства закона. Автореферат доктора юр. наук. -Минск, 1993.

15. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Харків. „КОНСУМ”. 2001р. 655с.

16. Теория государства и права. Курс лекций. / Под ред. Н.И. Матузова і А.В. Малько. – 2-е изд., пере раб. и доп. М.: Юристъ, 2000. – 776 с.

17. Тихомиров Ю. Теория закона. — М.: Изд. «Наука», 1982.

18. Xpопанюк В.Н. Теория государства и права / Под. ред. Стрекозова В.Г. — М., 1996.