Теоретично-правові засади становлення і розвитку демократичної держави і громадянського суспільства в Україні

1. Науковий інтерес до проблеми демократії вимірюється декількома тисячоліттями розвитку людської цивілізації. Протягом історії до ідеї демократії, заснованої на принципах свободи і рівності, зверталися визначні учені такі, як Перикл (Давня Греція), Б. Спіноза (Нідерланди, XVII ст.), Ж.-Ж. Руссо (Франція, XVIII ст.), Т. Джефферсон, А. Лінкольн (США, XVIII ст.), I. Франко (Україна, кінець XIX – початок XX ст.), В. Гавел (Чехія, XX ст.), А. Сахаров (Росія, XX ст.) та ін. При цьому й досі теоретиками не вироблено єдиної концепції демократії.
2. Сучасні погляди на демократію дають можливість характеризувати її не лише як політичний режим, а й як будь-яку організацію, в якій забезпечується рівноправна участь її членів в управлінні та прийнятті рішень. Водночас сьогодні загальновизнаним ціннісним змістом демократії є визнання народу єдиним джерелом влади, загальне виборче право, виборність органів усіх гілок державної влади і місцевого самоврядування, рівноправність громадян, забезпечення прав людини, що безпосередньо відображається в принципах конституціоналізму.
3. Проблема сучасної цивілізованої держави – це насамперед питання про те, яким чином співвідносяться між собою демократія, державна влада, органи і посадові особи державної влади і місцевого самоврядування, а також громадянське суспільство. Визначальними для встановлення демократичного державного управління є питання щодо реальності участі народу у формуванні органів державної влади, вирішенні питань суспільно-політичного життя, ступені реалізації принципу поділу державної влади, не лише формального закріплення, а й практичного забезпечення здійснення прав і свобод людини та деякі інші.
4. Еволюція поглядів на взаємозв’язок правової держави та громадянського суспільства починаючи з епохи Відродження і закінчуючи сучасним періодом дозволяє звести їх до трьох основних: 1) протиставлення держави і громадянського суспільства на користь першої; 2) протиставлення держави і громадянського суспільства на користь останнього, з обґрунтуванням шкідливості надмірного державного впливу; 3) розгляд цих явищ як взаємопов’язаних і взаємозалежних.
5. В Україні розвиток ідеї громадянського суспільства характеризується певними особливостями, які пов’язані зі здобуттям державної незалежності, і пройшло такі етапи: 1) 1989 – 1992 рр. коли ідею громадянського суспільства використовували для боротьби проти комуністичної влади; 2) 1992 – 1996 рр. розбудова і зміцнення основних інститутів і утвердження атрибутів незалежної держави; 3) з 1996 року – усвідомлення того, що громадянське суспільство не просто політичне гасло, воно потрібне для успішної демократизації державно-суспільного життя.
6. Досвід найрозвиненіших держав свідчить про те, що конституційно-правові регламентація та регулювання у країнах з демократичним державним устроєм спрямовані на підтримку громадянського суспільства, а також про те, що становлення і розвиток громадянського суспільства у позадержавній сфері передбачають сталий та інтенсивний взаємозв’язок громадянського суспільства і держави.
7. В Україні є всі підстави для формування громадянського суспільства, оскільки держава поставила та вирішує завдання трансформування економіки, впровадження в суспільно-політичний лад елементів демократії, зміцнення правового стану людини і громадянина. Конституція України 1996 року закріпила розмаїття форм власності, багатопартійність, політичний плюралізм, широкі економічні, політичні й особисті права і свободи людини і громадянина, а також законодавчо передбачила можливість формування громадянського суспільства на основі приватної ініціативи, підприємництва і ринкових відносин. Усі зазначені елементи є можуть стати передумовою формування дієвого громадянського суспільства в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Авер’янов, В. Б. Питання адміністративної реформи у змісті загально<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_043