Референдум і його соціальна функція

Використання такої  форми демократії, як референдум, має  бути максимально виваженим і  ефективним. Тому Законом передбачається винесення на них лише важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Винесення на референдум незначних, дріб’язкових питань призвело б до применшення значення цієї форми демократії, створило б передумови для зловживання цим важливим проявом демократії. Згідно з положеннями Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» на   всеукраїнський   референдум   не   виносяться   питання,  
віднесені  законодавством  України  до  відання  органів  суду   і  
прокуратури; питання амністії та помилування; питання про вжиття  
державними органами України надзвичайних  і  невідкладних  заходів  
щодо охорони громадського порядку,  захисту  здоров'я  та  безпеки  
громадян. Такі положення, на мою думку, є повністю правильними та обґрунтованими, адже  для винесення судових рішень потрібно мати вищу юридичну освіту, досвід роботи в судах та бути ознайомленим з усіма положеннями конкретної справи. Логічним є припущення,що дуже малий відсоток від загальної кількості громадян України моє вищу юридичну освіту, і тим паче судові практику,а рішення прийняті виключно суб’єктивною думкою не можуть бути законними та чесними. Щодо захисту здоров’я та безпеки громадян,тут потрібні також спеціальні знання та обізнаність у сфері вирішуваних питань.

Також у законі зазначено, що всеукраїнським референдумом не вирішуються питання, пов'язані  з обранням, призначенням і звільненням  посадових осіб, що належать до  компетенції  Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України. Оскільки народ шляхом виборів обирає Президента України та Верховну Раду України, то тим самим дає згоду на виконання обраними особами своїх прямих обов’язків, передбачених Конституцією України,а отже, на обрання, призначення чи звільнення посадових осіб, питань,що входить до компетенції наведених органів.  Тим паче, з огляду на заворушення,які трапляються під час виборів через різні політичні вподобання громадян, стає зрозуміло,що ні в якому разі не можна дозволяти вирішувати такі питання народові,оскільки це може призвести до анархії. Забороняється також розглядати на референдумах питаннях податків та бюджету. Якоюсь мірою це правильно,оскільки процедура формування бюджету досить складна, а в Україні ще й не досконала, і потребує глибокого аналізу всіх потреб сфер суспільного, економічного, політичного та культурного життя країни. А ось питання податків, на мою думку, повинно вирішуватись із частковим врахуванням суспільної думки,адже дозволити повністю контролювати податки громадянами – рівносильне відміні їх повністю. А ось прийнятий нещодавно податковий кодекс свідчить про те, що держава ускладнила умови існування малого та середнього бізнесу, на якому в ідеалі повинна ґрунтуватися економіка країни. І громадяни не можуть ніяк вплинути на рішення Верховної Ради, адже ці питання не можуть виноситись на референдум.

Закони, інші рішення, прийняті  всеукраїнським  референдумом,  
мають вищу юридичну  силу  по  відношенню  до  законодавчих  актів Верховної  Ради   України,   Верховної   Ради   Республіки   Крим, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів  України,  
вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади  Республіки  Крим,  підзаконних  актів  міністерств  і  відомств   України   та Республіки Крим, рішень місцевих Рад народних депутатів. Отже, положення Конституції України щодо здійснення народом влади безпосередньо та через органи державної влади виконується – народ  має право вирішувати важливі питання на референдумі,і ці питання мають вищу юридичну силу. Питання залишається тільки за  чесною роботою Центральної комісії з питань референдуму та місцевих, дільничних та інших рад, та дотриманням державними органами положень рішення референдуму.

Діяльність державних  і громадських органів, які беруть участь у підготовці й проведенні референдуму, здійснюється відкрито і  гласно. Всі рішення, що стосуються референдуму, а також проекти  законів, інших рішень, які виносяться на референдум, підлягають опублікуванню засобами масової інформації. Демократичні засади підготовки і проведення референдуму проявляються в тому, що засоби масової інформації висвітлюють хід підготовки і проведення референдуму, їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов’язані з референдумом, і одержання інформації. Питання, з якого проводиться референдум, потрібно сформулювати максимально чітко і не допускати двозначності при відповіді на нього. Дата всеукраїнського референдуму призначається не раніше ніж за три і не пізніше ніж за чотири місяці, з дня прийняття рішення про референдум. Для підготовки і проведення всеукраїнського референдуму утворюються: Центральна комісія з всеукраїнського референдуму, комісія Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські комісії з референдуму, дільничні. Процедура утворення комісій є досить складною, адже охоплює всю територію України.

Отже, як зазначалося раніше, на всеукраїнський референдум можуть виноситися лише важливі питання загальнодержавного рівня,адже, якщо питання будуть дріб’язковими чи не важливими для нормального функціонування і розвитку держави, то і саме значення референдуму зведеться нанівець. Адже на прикладі практики інших держав можна спостерігати поступове зменшення значення референдуму, кількості учасників та збільшення байдужості громадян. За порушення положень законодавство про референдум Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність,що доводить всю серйозність референдарного процесу. Інституту референдуму в Україні бракує відповідного конституційно-правового процесуально-процедурного регулювання. Необхідний новий закон про референдуми, який чітко визначив би термінологію, процедури проведення референдумів та – що, мабуть, найбільш важливо – механізм втілення його результатів у державно-правове життя. Референдуми по своїй суті не є кінцевим етапом, вони – важливий крок на шляху демократичного розвитку. У виборчому процесі реалізується більшість елементів, притаманних демократії: право брати участь в управлінні державними справами, свободи слова та об'єднань. Референдум – це прояв основних принципів демократії за умов участі громадян на всіх його  етапах.

Розділ 2 Реалізація права  громадян України на референдум. Практичний досвід

У першому розділі  цієї роботи розкрито питання предмету та видів референдумів, призначення  та проведення референдумів, розкрито поняття всеукраїнського референдуму. Тому, на мою думку, є необхідним аналіз практичного досвіду громадян України реалізації права на референдум. Як відомо за роки незалежності в Україні було проведено два референдуми: 1 грудня 1991 року та 16 квітня 2000 року. Почнемо з першого всеукраїнського референдуму.

На підтвердження Акта проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 р. республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Союзне керівництво на чолі з президентом СРСР М.Горбачовим, не втрачаючи надій на укладення нового союзного договору, вело активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події. На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти "Так, підтверджую", або "Ні, не підтверджую" на запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"

Із 37885,6 тис. громадян України, котрі були внесені до списків для таємного голосування, взяли участь у голосуванні 31891,7 тис. (84,18%). Із них позитивно відповіли 28804,1 тис. виборців (90,92%). Зокрема, у Криму відповіли на запитання референдуму "Так, підтверджую" 54,19% громадян, у Севастополі — 57,07%; у Донецькій, Луганський, Одеській, Харківській областях підтвердили Акт про незалежність понад 80% виборців; в Івано Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність проголосувало понад 95%, у решті областей — понад 90% громадян.

Отже, відповідь на поставлене народові питання була однозначною  – переважна більшість прагнула незалежності. За результатами референдуму вже ні в кого не могло бути сумніву, чи український народ хоче мати свою самостійну державу. Втретє за 350 років від Визвольної війни середини XVII ст. Україна здобула самостійність. Головним завданням стало збереження незалежності й суверенності Української держави, недопущення помилок, зроблених на двох попередніх етапах існування державності, — у середині XVII ст. і в 1917—1920 pp.

А ось щодо референдуму 2000 року, рішення якого не ввійшло  в дію, все не так просто і однозначно. Дискусія стосовно конституційності всеукраїнського референдуму від 16 квітня 2000 року розпочалася з дня підписання Указу Президента «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою». Політична опозиція як лівого, так і правого спрямування поставила під сумнів конституційність проведення референдуму загалом, беручи під сумнів правомірність рішення Печерського районного суду міста Києва та Центральної виборчої комісії про достатність законодавчої бази для проведення референдуму та відповідність Конституції Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (від 3 липня 1991 року із змінами та доповненнями). Серйозній критиці була піддана й більшість запитань, винесених на референдум. Найбільше критичних зауважень було висловлено щодо питання 6 про прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі та щодо трактування голосування «за» на референдумі як норми прямої дії. На референдум було винесено такі питання: 1.Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту: "Президент України може також достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України",яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України, та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами:"та в інших випадках, передбачених Конституцією України"?2. Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв’язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України: «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані"?3.Чи згодні Ви із зменшенням загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов’язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів "чотириста п’ятдесят" на слово "триста", а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства?4.Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації, та внесення відповідних змін до Конституції України і виборчого законодавства?

Цитуючи повідомлення Центральної виборчої комісії від 25.04.2000 року, можна зазначити:     Референдум визнається  таким,  що відбувся,  оскільки в ньому взяло участь більше половини (вісімдесят один цілих і  п'ятнадцять сотих   відсотка)   громадян   України,   внесених  у  списки  для голосування.

    1. Кількість  громадян України,  як взяли участь у голосуванні з питання: "Чи підтримуєте   Ви  пропозиції  про  доповнення  статті  90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту: "Президент України   може    також    достроково    припинити повноваження  Верховної  Ради України,  якщо Верховна Рада України протягом  одного  місяця  не  змогла  сформувати  постійно   діючу парламентську  більшість  або  у  разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого  в  установленому  порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України", яка б   установлювала   додаткові   підстави   для   розпуску Президентом України Верховної Ради   України,   та   відповідне доповнення  пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами" та в інших випадках, передбачених Конституцією України?",становить 29698047

     1.1. Кількість громадян України, які  голосували за схвалення зазначеного  питання, - 25177984

     1.2. Кількість громадян України, які  голосували проти схвалення зазначеного  питання, -  4126394

     1.3. Кількість бюлетенів, визнаних  недійсними, -   393669

     1.4. Відповідно  до  частини  сьомої  статті 41 Закону України "Про  всеукраїнський  та  місцеві   референдуми"  зазначене  питання  вважається ухваленим  громадянами,  оскільки за нього було подано більшість (вісімдесят чотири  цілих   шістдесят   дев'ять   сотих відсотка) голосів громадян України від числа тих,  хто взяв участь у референдумі.

     2. Кількість громадян України, які  взяли участь у голосуванні  з питання: "Чи згодні   Ви   з   необхідністю   обмеження   депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв'язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України: "Народні депутати  України не можуть бути без згоди Верховної Ради  України   притягнені  до   кримінальної   відповідальності, затримані чи заарештовані?"  становить 29694705

     2.1. Кількість громадян України, які  голосували за схвалення зазначеного  питання,- 26461382

     2.2. Кількість громадян України, які  голосували проти схвалення зазначеного питання,-  2862560

     2.3. Кількість бюлетенів, визнаних  недійсними, -   370763

     2.4. Відповідно до частини сьомої  статті  41  Закону  України "Про   всеукраїнський  та  місцеві   референдуми"  зазначене питання  вважається ухваленим громадянами,  оскільки за нього  було  подано більшість (вісімдесят  дев'ять відсотків) голосів громадян Україн від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

     3. Кількість громадян України, які  взяли участь у голосуванні з питання: "Чи згодні  Ви  із  зменшенням  загальної  кількості народних депутатів України з 450 до  300  і  пов'язаною  з  цим  заміною  у частині  першій  статті  76  Конституції  України  слів "чотириста п'ятдесят" на слово "триста",  а також внесенням відповідних  змін до виборчого законодавства?",  становить 9694861

     3.1. Кількість громадян України, які  голосували за схвалення зазначеного  питання, -  26730432

     3.2. Кількість громадян України, які  голосували проти схвалення зазначеного  питання,  -   2597915

     3.3. Кількість бюлетенів, визнаних недійсними,  -    366514

     3.4. Відповідно до частини сьомої  статті  41  Закону  України "Про   всеукраїнський  та  місцеві   референдуми"  зазначене питання  вважається ухваленим громадянами,  оскільки за нього  було  подано більшість   (вісімдесят  дев'ять  цілих  і  дев'яносто  одна  сота відсотка) голосів громадян України від числа тих,  хто взяв участь у референдумі.

     4. Кількість громадян України, які  взяли участь у голосуванні з питання: "Чи підтримуєте  Ви  необхідність   формування   двопалатного парламенту  в Україні,  одна з палат якого представляла б інтереси регіонів  України і сприяла б їх   реалізації,   та   внесення відповідних    змін    до    Конституції   України   і   виборчого законодавства?", становить 29695380

     4.1. Кількість громадян України, які голосували за схвалення зазначеного питання,  - 24284220

     4.2. Кількість громадян України, які  голосували проти схвалення зазначеного  питання -  4994336 

4.3. Кількість  бюлетенів, визнаних недійсними,  -   416824

    4.4. Відповідно  до  частини  сьомої статті 41 Закону України "Про всеукраїнський  та  місцеві  референдуми"  зазначене  питання вважається  ухваленим  громадянами,  оскільки  за нього було подано більшість  (вісімдесят один цілих і шістдесят  вісім сотих відсотка) голосів  громадян  України  від  числа  тих,  хто  взяв  участь  у референдумі (див. додаток 1).

Тобто всі питання, винесені на розгляд всеукраїнського референдуму, були схвалені абсолютною більшістю  голосів, залишається питання,чому рішення референдуму не було введене в дію? За змістом запитань, які ініціатори винесли на референдум, він має характер консультативно-дорадчого опитування (консультативний референдум, ст. 46 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»), оскільки конкретний порядок внесення змін до Основного Закону України визначений розділом XIII Конституції України.