Референдум і його соціальна функція

 

 

        НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

 НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА  ПСИХОЛОГІЇ

                             ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

    КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОПРАВОВИХ  ДИСЦИПЛІН

 

 

 

 

 

                                     НАУКОВА РОБОТА

з конституційного права України

на тему: «Референдум  і його соціальна функція»

 

 

 

 

Виконала:

студентка 2-го курсу,204 гр.

Оберемок Анастасія

 

 

 

Перевірив:

викладач кафедри

Кулик Тетяна Олександрівна

 

                                      

 

 

 

 

 

                                        КИЇВ – 2011

                                               Зміст

  Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1   Конституційно-правова регуляція порядку призначення та проведення референдуму в Україні………………………………………………………………..5

1.1Поняття та види референдумів………………………………………………..5

1.2Призначення та порядок проведення  референдумів……………………… 11

  1.3Предмет Всеукраїнського  референдуму та його особливості…………….. 17

Розділ 2 Реалізація права  громадян України на референдум. Практичний досвід………………………………………………………………………………... 22

2.1 Референдум 1 грудня 1991 року та його наслідки…………………………22

2.2 Референдум 16 квітня 2000 року та  його  наслідки………………………..23

Висновок……………………………………………………………………………...30

Список використаних джерел

 

                                              Вступ

Сьогодні Україна проголошена суверенною, незалежною, демократичною та правовою державою згідно з Конституцією України. Відповідно до положень основного закону народ є єдиним джерелом влади, який здійснює свою політику безпосередньо та через органи державної влади. З метою виконання цих положень, тобто здійснення народовладдя, й існує референдум.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Всеукраїнські  та місцеві референдуми» референдум - це   спосіб прийняття    громадянами   України    шляхом  голосування  законів України, інших рішень  з важливих  питань  загальнодержавного    і місцевого значення.

Найчастіше референдум ототожнюють з опитуванням громадської думки, з плебісцитом. Іноді референдумом називають будь-яке голосування виборців незалежно від його наслідків.

Справді, за своєю суттю  референдум, як і інші форми народовладдя — вибори, народне обговорення і опитування, є правом реальної суверенної і верховної волі народу, проте за своїм змістом і формою здійснення, тобто за предметом і методом правового регулювання референдум істотно відрізняється від інших форм народовладдя. Волевиявленням народу у вигляді результатів голосування стверджується або ні винесений на референдум закон чи рішення. Це дає підстави характеризувати референдум як нормотворчу форму народовладдя.

Отже, метою  даної роботи є дослідження та вивчення поняття «референдум», порівняння законодавства та шляхів проведення референдумів України з  іншими країнами.

Об’єктом мого дослідження  є референдум, як одна з головних ознак демократії, всі етапи його призначення та проведення,втілення рішення референдуму в життя.

 

Предметом моєї роботи є  саме особливості референдуму в  Україні та практичний досвід реалізації права громадян на референдум на основі вже проведених за часи незалежності референдумів.

 Актуальність роботи полягає у важливості проведення референдуму в Україні на шляху її становлення як правової держави, в усвідомленні громадянами своєї участі у законотворчому процесі,тобто й у житті самої держави.

Завданням мого дослідження  є шляхом порівняння та аналізу волевиявлення  громадян різних країн донести до громадян України важливість референдуму. Довести, що народ має право і  повинен впливати на законотворення своєї країни.

 

Розділ 1 Конституційно-правова регуляція порядку      призначення та проведення референдуму в Україні

1. Поняття і види референдумів

Бурхливий розвиток безпосередньої демократії в Україні та інших  європейських країнах на сьогоднішній день привертає до себе особливу увагу. Саме в кризові та переломні часи розвитку суспільства навіть наймудріші політичні діячі звертаються за порадами та підтримкою до народу, або ж сам народ виявляє ініціативу.

В теорії конституційного  права (як національного, так і зарубіжного) визначення референдуму не завжди однакове. Найчастіше референдум ототожнюють з опитуванням громадської думки, з плебісцитом. Іноді референдумом називають будь-яке голосування виборців незалежно від його наслідків.

Справді, за своєю суттю  референдум, як і інші форми народовладдя — вибори, народне обговорення і опитування, є правом реальної суверенної і верховної волі народу, проте за своїм змістом і формою здійснення, тобто за предметом і методом правового регулювання референдум істотно відрізняється від інших форм народовладдя. Волевиявленням народу у вигляді результатів голосування стверджується або ні винесений на референдум закон чи рішення. Це дає підстави характеризувати референдум як нормотворчу форму народовладдя. Конституційне закріплення влади народу зумовлює  необхідність запровадження  певних  механізмів її реалізації.  Як встановлено в частині другій статті 5 Конституції України, народ здійснює  владу  безпосередньо  і  через органи державної влади та органи   місцевого самоврядування.   Це   засадниче    положення конкретизується приписом    статті    69    Конституції    України про те, що народне волевиявлення здійснюється через вибори,   референдум  та  інші  форми  безпосередньої  демократії. Референдум - один із способів реалізації влади шляхом  голосування виборчого корпусу або його визначеної частини.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Всеукраїнський та місцеві  референдуми» З метою забезпечення  народовладдя  і  безпосередньої  участі  
громадян  в  управлінні  державними  та  місцевими   справами   в  
Україні   проводяться   референдуми.  Референдум   -   це   спосіб прийняття    громадянами   України    шляхом  голосування законів України, інших рішень  з важливих  питань  загальнодержавного   і місцевого значення.

Інститути прямого  народовладдя тісно пов'язані з реалізацією громадянами України широкого кола представлених Конституцією прав і свобод, і в першу чергу – політичних, основоположним серед яких є право брати участь в управлінні державними справами. Голосування для обрання кандидатів на державну посаду – найбільш наочна форма політичної участі. Тому важливо розглянути різноманітні форми участі громадян України у виборчому процесі та при проведенні референдумів. При цьому неможливо уникнути питання про місце виборів і референдумів у системі форм безпосереднього народовладдя.

Ідея безпосереднього  народовладдя ґрунтується на загальному принципі, що в демократичній державі  сам народ повинен брати безпосередню участь у прийнятті важливих політичних рішень, у здійсненні влади. До позитивних моментів безпосереднього народовладдя відносять насамперед: більші можливості, порівняно з представницькими інститутами, для вираження інтересів і волі народу; забезпечення стійкої легітимації влади, подолання політичного відчуження громадян і, як наслідок, зростання стабільності політичної системи та ефективності управління; забезпечення контролю за політичними інститутами і посадовими особами, подолання зловживання владою, відриву правлячої еліти від народу, бюрократизації чиновництва (адже бюрократія є свого роду формою невтручання громадян у справи держави).

Відповідно  до Конституції України проводяться  всеукраїнські референдуми, референдуми  Республіки Крим та місцеві (в межах  адміністративно-територіальних одиниць) референдуми. Спробуємо коротко охарактеризувати і порівняти кожен з них.

Різняться всеукраїнські  референдуми, референдуми Республіки Крим та місцеві референдуми юридичною  силою,сферою впливу та територією,на яку поширюється дія рішень референдуму. Відповідно до Закону України «Про  всеукраїнський та місцеві референдуми» : закони, інші рішення, прийняті  всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну  силу  по  відношенню  до  законодавчих  актів Верховної Ради   України,   Верховної   Ради   Республіки Крим, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади  Республіки Крим,  підзаконних  актів  міністерств  і  відомств   України та Республіки Крим, рішень місцевих Рад народних депутатів.  Рішення, прийняті  місцевим  референдумом,  мають  вищу  юридичну  силу  по відношенню до рішень Рад народних  депутатів,  на  території  яких  
він проводиться.

Місцеві референдуми  вирішують питання, віднесені до компетенції  місцевого самоврядування. Наприклад, питання про найменування  або  перейменування  сільрад,  селищ, міст, районів, областей, питання дострокового  припинення  повноважень  відповідної   Ради народних депутатів та її голови, відміну попередніх рішень,прийнятих відповідною Радою народних депутатів ,на них не можуть вирішуватися питання,які входять до компетенції самоврядування інших адміністративно-територіальних одиниць, або органів наділених ширшим колом вповноважень.

Місцеві референдуми  призначають відповідні ради з питань, що належать до їх компетенції. Предмет місцевого референдуму в Республіці Крим  визначається законодавством Республіки Крим, але не може суперечити Конституції України та законодавству України. Питання, які можуть виноситися на референдум Автономної Республіки Крим, за юридичною силою прирівнюються до питань місцевих референдумів.

Щодо всеукраїнського  референдуму, то ним можуть вирішуватися практично всі питання (згідно зі статтею 74 Конституції України питання щодо законопроектів з питань податків,бюджету та амністії не допускається). Всеукраїнським референдумом можна вирішувати питання зміни чи доповнень положень законів України чи питання про  зміну чи  доповнення деяких положень Конституції України. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом (стаття 73 Конституції України). Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою або Президентом відповідно до їх повноважень. Згідно із ст. 73—85 Конституції виключно Верховна Рада призначає всеукраїнський референдум з питання про зміну території України, Президент, згідно з ч. 6 ст. 106 Конституції, призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції відповідно до ст. 156 цієї Конституції і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Виконання рішень кожного з референдумів є обов’язковим, вони не потребують затвердження державними органами.

З точки зору юридичної  сили, рішення, що прийняті шляхом голосування, мають різні юридичні наслідки. Так, є консультативні і звичайні референдуми. Перші проводяться для виявлення громадської думки, їх рішення для державних органів не є обов’язковими. Проте законодавство встановлює особливий порядок прийняття законів та інших актів, які не відповідають рішенням консультативного референдуму.

Існує ще й класифікація видів референдумів пов'язана з предметом референдуму. Теоретично предмет референдуму — це питання, вирішення якого відбувається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють обов'язкові та факультативні референдуми. Обов'язкові мають місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом, окрім народного голосування, причому законом завжди чітко окреслено коло цих питань. 1 грудня 1991 р. в Україні відбувся перший всеукраїнський референдум, який був обов'язковим в питанні про проголошення незалежності України, виходячи з положень Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми щодо реалізації права народу України на самовизначення. Згідно із ст. 73 Конституції, нині виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Після прийняття Конституції предмет обов'язкового референдуму значно розширений. Відповідно до положень ст. 156 Конституції, обов'язкового затвердження всеукраїнським референдумом потребує законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори, Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України".

Наступний вид референдумів - факультативні референдуми, ті референдуми, проведення яких можливе, проте не обов'язкове. Призначення референдуму в такому разі залежить від рішення органів, що компетентні призначати референдуми, а також від наявності іншої ініціативи проведення референдуму, передбаченої законодавством. Рішення, прийняте цим референдумом, може й не бути враховане у вирішенні відповідних питань. У різних країнах ставлення до референдумів також різне,інколи референдуми мають загальнообов’язковий характер, і якщо особа не бере участі в референдумі, до неї застосовуються певні міри, вона несе за це відповідальність.

Якщо референдум проводиться з одного і того самого питання кілька разів, то за часом треба розрізняти:1) повторний референдум з означеного питання проводиться у такому разі, якщо під час проведення всеукраїнського або місцевого референдуму були допущені грубі порушення законодавства про референдуми, Верховна Рада України у місячний строк, а відповідний орган місцевого самоврядування — у 15-денний строк можуть призначити повторний всеукраїнський або місцевий референдум на всій території республіки, відповідної адміністративної одиниці або її частини; 2) новий (всеукраїнський) референдум з питань, що раніше виносились на референдум, може бути проведено не раніше як через 5 років, а місцевий — не раніше, як через рік від дня попереднього референдуму з цих питань.

За порушення положень законодавства про референдум Кримінальним кодексом України передбачено відповідальність. Наприклад, у статті 160 Кримінального кодексу йдеться про те, що перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років. Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.