Референдум і його соціальна функція

Можна підсумувати, що референдум – це одна з найважливіших ознак демократії, яка свідчить про те, що джерелом влади в державі є народ, і його рішення враховуються і виконуються. Той факт, що референдум може ініціюватися не лише Президентом України та Верховною Радою України ,а й самим народом доводить, що громадяни України при бажанні можуть змінити законодавство так, як вони вважають за потрібне.

Але за всіх переваг, безпосереднє народовладдя має і свої “слабкі  місця”, а саме: низька ефективність і безконтрольність політичних рішень унаслідок прийняття їх широким загалом; небезпека властивої масам схильності до ущемлення свободи в ім'я рівності; складність і дорожнеча практичного здійснення прямого народовладдя; неможливість залучити більшість громадян до систематичної участі в управлінні без примусу, внаслідок небажання значної частини населення займатися політикою і багато іншого. До того ж, у багатьох випадках для прийняття важливих державно-правових рішень необхідна наявність спеціальних професійних знань та досвіду,але оскільки більшість громадян його не мають то не завжди рішення,прийняті на референдумі є виваженими та юридично правильними.

2. Призначення та порядок проведення референдумів

Процес призначення  та порядок проведення референдумів є досить складним, адже при цьому залучається велика кількість людей, які займаються підготовкою, проведенням, визначенням та оприлюдненням результатів референдуму. Тим паче, учасниками всеукраїнського референдуму, наприклад, є весь Український народ і рішення його може значно вплинути на подальший розвиток країни в цілому, тому підхід до його проведення має бути вкрай серйозним. Регулюють порядок призначення та проведення референдумів Конституція України та Закон України « Про всеукраїнський та місцеві референдуми». Підготовка і проведення всеукраїнського референдуму здійснюється за рахунок Державного бюджету, а місцевих референдумів — за рахунок відповідних місцевих бюджетів.

На мою думку,варто  почати з права на участь у референдумах. Згідно з законодавством у всеукраїнському та місцевих референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18 років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, сільради.

Будь-яке пряме чи непряме  обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняється. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Призначення референдуму  – це процес ініціювання (Президентом, Верховною Радою, чи народом України) та затвердження рішення щодо проведення референдуму з того чи іншого питання. Усі дієздатні громадяни України  можуть ініціювати референдум. Згідно з положеннями Конституції України Всеукраїнський  референдум   проголошується    за    народною  
ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за  умови,  що  підписи  щодо  призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не  менш як по сто тисяч підписів у кожній області. Також референдум може призначатися Верховною Радою України та Президентом України,відповідно до їх вповноважень, встановлених Конституцією України.

 Збирання підписів організовують і здійснюють ініціативні групи референдуму, що утворюються й діють відповідно до ст. 16, 17, 18 Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми. Отже, на стадії призначення референдуму відбувається утворення ініціативних груп референдумів, їх реєстрація, збирання підписів ініціативними групами. Детальна регламентація цих процедур проведення референдуму має дуже важливе значення, оскільки передбачає низку правових гарантій від всіляких порушень. Зокрема, ці гарантії стосуються вимог щодо форми й змісту листів для підписів громадян, порядку заповнення і збирання підписів (ст. 18). Передбачається також можливість оскарження в районний (міський) суд відмови Центральної комісії із всеукраїнського референдуму у реєстрації ініціативної групи, або відсутність рішення про реєстрацію (ст. 17 Закону).

Після завершення збирання підписів ініціативна група у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата реєстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів. Підписні листи по акту передаються на зберігання у встановленому в законі порядку. Після підписання цього акту в тижневий строк група всеукраїнського референдуму передає підсумковий протокол, акт і вимогу про проведення референдуму до Центральної комісії із всеукраїнського референдуму (як відомо, її функції покладені на Центральну виборчу комісію по виборах народних депутатів України).Центральна комісія забезпечує реєстрацію документів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол,після чого органи державної влади приймають рішення щодо призначення чи відхилення пропозиції про проведення референдуму. Ця процедура є досить складною,що зменшує вірогідність проведення референдуму саме за народною ініціативою.

Щодо положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини  першої статті 156 Конституції України  існую рішення Конституційного  Суду України у справі за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення цих положень. В цьому рішенні розглядаються питання: «чи є  можливим  здійснення   народом України як носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні законодавчої влади безпосередньо і,зокрема,прийняття всеукраїнським референдумом законів України? І якщо це є можливим, то: чи потребують  рішення  всеукраїнського  референдуму стосовно законів затвердження або схвалення Верховною Радою України;чи застосовується стосовно законів,  прийнятих всеукраїнським референдумом,   процедура підписання  і оприлюднення»?

Конституційний  Суд України вирішив: «народ  як  носій  суверенітету  і  єдине  джерело влади в Україні, здійснюючи своє волевиявлення через всеукраїнський  референдум  за народною  ініціативою,  може  в порядку,  який має бути визначений Конституцією і законами  України,  приймати закони України  (вносити до них зміни),  крім законів,  прийняття яких на референдумі не  допускається   згідно   з   Конституцією   України. Положення  частини  другої  статті  94 Конституції України необхідно розуміти так,  що процедура підписання  і оприлюднення   законів,  встановлена  нею,  не  застосовується  до законів, прийнятих референдумом.  
Положення частин  другої,  третьої  статті  5,  статті  69 Конституції України слід розуміти так,  що рішення всеукраїнського референдуму щодо прийняття законів є остаточним  і не потребує будь-якого затвердження, в тому числі Верховною Радою України.

У рішенні про призначення  референдуму визначається дата проведення референдуму, зазначається назва проекту закону, рішення, зміст питання, що виноситься на референдум. Дата проведення всеукраїнського референдуму призначається не раніше як за три й не пізніше як за чотири місяці, а місцевого референдуму — не раніше як за місяць і не пізніш як два місяці від дня прийняття рішення про проведення референдуму. Повідомлення про призначення референдуму та зміст проекту закону, рішення іншого питання, що виноситься на референдум, оголошуються відповідно у республіканських та місцевих засобах масової інформації у 10-денний строк після прийняття рішення про його призначення.

Після того, як оприлюднене рішення щодо призначення референдуму, наступає наступна стадія – проведення референдуму. Порядок проведення референдуму схожий на порядок проведення виборів,але є й відмінності. Наприклад, проведення референдуму не вимагає створення виборчих округів. Згідно із ст. 23 Закону про всеукраїнський і місцеві референдуми, для проведення голосування і підрахунку голосів створюються тільки дільниці для голосування, що об'єднують від 20 до 3000 громадян, які мають право брати участь у референдумі. Для проведення референдумі створюються дільниці для голосувань, комісії по проведенню референдуму і списки учасників референдуму. Громадяни повинні бути сповіщені про місце знаходження  дільниці, до якої вони відносяться .

Для підготовки і проведення всеукраїнського референдуму  створюється Центральна комісія  з Всеукраїнського референдуму та обласні,районні міські та інші,передбачені законом комісії. Центральна комісія з всеукраїнського референдуму несе на собі майже всі вповноваження щодо проведення референдуму і виконує такі обов’язки: реєструє ініціативні групи всеукраїнського референдуму; організує   підготовку   і   проведення    всеукраїнського референдуму; здійснює   на   всій   території   України    контроль  за виконанням цього Закону і забезпечує його  однакове  застосування; дає роз'яснення про порядок застосування Закону,  входить в разі необхідності  до  Верховної Ради  України  з  поданням  про  його тлумачення; спрямовує    діяльність   комісії Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, обласних,районних, міських, районних у містах, селищних і сільських комісій з референдуму;  визначає порядок внесення змін до складу цих комісій;розподіляє кошти  по  комісіях  з  референдуму;  контролює забезпечення  комісій  з  референдуму  приміщеннями,  транспортом, зв'язком,   розглядає    інші    питання    матеріально-технічного забезпечення референдуму; встановлює форми списків громадян, які мають  право  брати участь у референдумі, протоколів засідань комісій  з  референдуму, інших  документів  проведення  референдуму,  зразки  скриньок  для голосування і печаток комісій з  референдуму,  порядок  зберігання документів проведення референдуму; заслуховує повідомлення державних і громадських органів України   у питаннях,  пов'язаних  з підготовкою і проведенням референдуму; утворює лічильні групи для підбиття підсумків референдуму, підбиває підсумки референдуму в цілому по республіці,  публікує  в пресі повідомлення про підсумки референдуму; розглядає заяви і скарги  на  рішення і дії комісій з  
референдуму і приймає остаточні рішення з цих питань; здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону(Закон України « Про всеукраїнський та місцеві референдуми»).

Також утворюється дільничні комісії, які виконують свої вповноваження відповідно до дільниці, на якій працюють. Дільнична комісія: вивішує  в  приміщенні  дільниці  текст  проекту  закону, рішення, що виноситься на референдум, надає громадянам  можливість ознайомлення з ним під час підготовки до проведення референдуму  і в день голосування;складає список громадян, які мають право  брати  участь  у референдумі, по дільниці; проводить ознайомлення  громадян  із  списком,  приймає і розглядає заяви про неправильності в списку і вирішує питання про внесення до нього відповідних змін;приймає від громадян, які змінили місце свого  перебування  
в період між поданням списків для загального ознайомлення  і  днем  
референдуму, бюлетені у закритих конвертах і забезпечує   таємницю волевиявлення громадян;сповіщає громадян про день проведення референдуму і  місце голосування; забезпечує  підготовку  приміщення  для голосування та інші вповноваження,які виконуються на місцях(стаття 30 Закону).

     Підрахунок  голосів на дільниці  для   голосування  проводиться  
дільничною комісією  з  референдуму. Початок підрахунку починається після закінчення голосування. Члени комісії підраховують кількість невикористаних бюлетенів,кількість осіб, що проголосували,потім на засіданні дільничної комісії результати обговорюються і вносяться до протоколу.

Ну і останніми є  встановлення та оприлюднення результатів  референдуму. Внесені до протоколів результати голосування в різних адміністративно-територіальних одиницях надсилаються до вищестоящих комісій,відбувається загальний підрахунок голосів Центральною комісією.

Референдум  визнається таким, що не  відбувся,  якщо  в  ньому  
взяло участь  менше  половини  громадян,  внесених  у  списки  для  
голосування,  а  референдум  з  питань  дострокового    припинення  
повноважень  Верховної  Ради  України   та    Президента   України  
визнається таким, що не відбувся, якщо у ньому взяло участь  менше  
двох третин від загальної кількості громадян,  внесених  у  списки для голосування. Повідомлення  про   результати    референдуму публікуються відповідною комісією  не  пізніш  як  на  десятий   день    після референдуму (стаття 41 Закону).

Отже, можна  сказати, що процедура призначення  та проведення референдумів є досить складною та багатоступеневою,можливо саме тому за 20 років незалежності в Україні було проведено всього два референдуми. Громадянам для того,щоб ініціювати референдум потрібно бути добре обізнаними у сфері права і докласти чимало зусиль для призначення референдуму з народної ініціативи. Дуже важливою є робота Центральної комісії з всеукраїнського референдуму,адже значною мірою від неї залежить чесність та законність  проведення референдуму та підрахунку голосів,а в подальшому і доля людей і країни в цілому. Кожна зі складових процедури призначення та проведення референдуму є необхідною та обов’язковою для  його проведення.

3. Предмет всеукраїнського референдуму та його особливості

Як зазначалося  раніше, всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України. До повноважень парламенту України належить призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 Конституції України (п. 2 ст. 85 Конституції). Йдеться про референдум з питань про зміну території України. Президент України призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції згідно зі ст.156 Конституції України і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою(п.6 ст.106 Конституції).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві  референдуми» предметом всеукраїнського  референдуму може бути:     затвердження Конституції України,  її  окремих положень  та внесення до Конституції України змін і доповнень; прийняття, зміна   або   скасування   законів України або їх окремих положень; прийняття рішень, які визначають основний  зміст Конституції України, законів України та інших правових актів. Тобто, найважливіші питання, які регулює Конституція України,та закони України можуть вирішуватися виключно всеукраїнським, і ні в якому разі не місцевими референдумами.

Якщо аналізувати значення всеукраїнського референдуму,то можна  зазначити,що референдум може вийти  на користь політикам, звільняючи їх від необхідності прийняти одну з позицій щодо “гарячого питання”. Також якщо ініціатива проведення референдуму виходить від голови держави, референдум може становити небезпеку, оскільки референдум може служити інструментом проведення президентських рішень “через голову” загальнонаціонального представницького органу, не рахуючись з його думкою і обмежуючи його законодавчий простір. Такої небезпеки не існує, коли референдум проводиться на вимогу громадян, тобто за народною ініціативою (ч. 2 ст. 72 Конституції України).

Лише всеукраїнським референдумом можуть вирішуватися питання про  зміні території, питання  про  реалізацію права народу України  на  самовизначення  та  входження  України до державних федеративних і конфедеративних  утворень  або вихід з них, можна навести приклад референдуму 1991року. Наприклад, у часи монархічної влади правителі не запитували свій народ про бажання чи небажання зміни території або підпорядкування іншій державі, що часто викликало незадоволення людей, але намагання протистояти волі царя чи імператора могло бути варте життя   не однієї людини. Така зміна території, інколи виключно з політичних  міркувань чи економічної вигоди, часто призводила до того, що в одній країні  поєднувалися люди з різним менталітетом, різними поглядами, переконаннями, мовою та культурою, що заважало об’єднанню людей якоюсь спільною ідеєю. Найчастіше через це потім виникало багато повстань і воєн.